Справа № 569/11064/19
13 січня 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді Бердія М.А.,
при секретарі Самедовій Л.Р.,
з участю позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, суд -
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала повністю з підстав викладених у позовній заяві, просила суд збільшити розмір аліментів, призначених заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2018 року в розмірі 1000 грн. та стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 2000 грн. до 23 липня 2019 року, з 23 липня 2019 року в розмірі 3000 грн., щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а в разі навчання сина на денній формі навчання у вищому навчальному закладі до досягнення сином 23-річного віку. Проти заочного розгляду справи не заперечила.
Відповідач ОСОБА_2 повідомлений належним чином про дату час та місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Заява про розгляд справи без його участі до суду не надходила, відзив не подав, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.ст.280,281 ЦПК України в порядку заочного розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів.
Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази по справі, приходить до наступного:
Як було встановлено в судовому засіданні, відповідач ОСОБА_2 , є батьком малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полонського районного управління юстиції у Хмельницькій області 22 серпня 2012 року.
Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області по цивільній справі №569/11937/17 від 10 січня 2018 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 грн., щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову 02 серпня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття.
Дублікат виконавчого листа по справі №569/11937/17 був виданий Рівненським міським судом Рівненської області 09 листопада 2018 року та пред'явлений до виконання у Полонський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області.
09 квітня 2019 року головним державним виконавцем Полонського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області Вовженяком Р.А. винесено постанову про повернення виконавчого документа №569/11937/17 стягувачу на підставі п.1 ч.1 ст.37 ЗУ «Про виконавче провадження».
Згідно довідки-розрахунку заборгованості по виконанню виконавчого листа №569/11937/17 виданого Полонським районним відділом Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області №7185 від 08 квітня 2019 року, за ОСОБА_2 рахується заборгованість по аліментах в розмірі 19935,48 грн. станом на 01 квітня 2019 року.
Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2).
Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4)
Дитина для повного і гармонійного розвитку її особи потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому разі, в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості. (Принцин 6).
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
В статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», зазначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно ч. 2 ст.51Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.27 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення в Сімейному кодексі України.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства,материнства та стягнення аліментів» передбачено, що відповідно до ст.192СК України розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Частиною 1ст.192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З огляду на ст.6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод», яка згідно Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є обов'язковою для застосування національними судами, зміст якої передбачає, що рішення суду повинне бути не тільки законним та обґрунтованим, але й справедливим.
Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною 1 ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» визначено, що у 2020 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1січня 2020 року - 2218 грн., з 1липня - 2318 грн., з 1 грудня - 2395 грн.
Як визначено у ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум - це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Відповідно доч.2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Відповідно до ст. 12, 82 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
При вирішенні питання про збільшення розміру аліментів суд враховує, що на даний час розмір раніше стягнутих аліментів з відповідача є недостатнім, оскільки в силу свого віку дитина, природньо, потребують більших витрат на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту та інше, що тягне і відповідну зміну матеріального становища матері. Крім того, з часу присудження аліментів зріс і прожитковий мінімум для дитини відповідного віку, відповідач ОСОБА_2 аліментів на утримання сина не сплачує, має заборгованість по їх сплаті в розмірі 19935,48 грн.
За вищенаведених обставин, керуючись принципом розумності і справедливості, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, зважаючи на обов"язок обох батьків утримувати дитину, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення частково, а тому слід збільшити розмір аліментів призначених заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2018 року в розмірі 1000 грн. та стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні позовної вимоги " а в разі навчання на стаціонарній формі навчання у вищому навчальному закладі до виповнення моєму сину 23 років" слід відмовити, тому що дана позовна вимога не є позовною вимогою про збільшення рорзміру аліментів, а є самостійною вимогою, яка розглядається судом відповідно до ч.1 ст.199 СК України, якщо повнолітня дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за категорією спорів про стягнення аліментів, то з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.7, 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 ,280-289 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про збільшення розміру аліментів, задоволити частково.
Збільшити розмір аліментів, призначених заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 10 січня 2018 року в розмірі 1000 грн. та стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн., щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
В задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 768,40 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, до Рівненського апеляційного суду через Рівненський міський суд, або безпосередньо до Рівненського апеляційного суду (відповідно до п.п. 15.5 п.15 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147 - VIII від 03 жовтня 2017 року). Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Рівненського
міського суду Бердій М.А.