20 січня 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області
в складі судді - Галінської В.В.
секретар судового засідання - Калетинець Т.В.
справа № 569/14997/19,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах,
представник позивача - ОСОБА_3 ,
представник відповідача - ОСОБА_4 ,-
ОСОБА_1 звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом до ОСОБА_2 з подальшим його уточненням від 21 жовтня 2019 року, в якому просить зменшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2011 у справі № 2-4969/2011 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно зменшити до 1/6 частини його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімумну для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття; частково звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за період з лисподада 2017 року по лютий 2019 року на суму 26 601,95 грн..
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що з 2003 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем. Від шлюбу мають доньку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Рівненського міського суду від 22 жовтня 2010 року шлюб між ними розірвано. Доньку, ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , після розірвання шлюбу було залишено проживати разом з матір"ю. Рішенням Рівненського міського суду від 03 жовтня 2011 року у справі № 2-4969/2011 стягнуто з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 липня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вказує, що до листопада 2017 року він був офіційно працевлаштований та своєчасно сплачував аліменти на користь відповідачки на утримання доньки ОСОБА_6 . З листопада 2017 року він має лише тимчасові заробітки, однак, намагався сплачувати аліменти та не уникав від сплати аліментів. З 05 березня 2019 року він перебуває на обліку в Рівненському міському центрі зайнятості, як шукаючий роботу. Крім того, 28 квітня 2012 року він уклав шлюб з ОСОБА_7 . Від шлюбу народилося двоє дітей, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зважаючи на те, що він на сьогоднішній день не має офіційної роботи, перебуває у другому шлюбі та має на утриманні двоє неповнолітніх дітей, яких також зобов"язанний утримувати, тобто в нього змінився матеріальний та сімейний стан, просить зменшити розмір аліментів, стягнутих раніше за рішенням суду.
Також вказує, що 27 лютого 2019 року ним було отримано від державного виконавця розрахунок заборгованості зі сплати аліментів №15759, згідно якого за період з листопада 2017 року до лютого 2019 року він має заборгованість зі сплати аліментів в сумі 30 664,25 грн.. Проте за період з листопада 2017 року по лютий 2019 року ним фактично сплачено аліментів на загальну суму 11236,70 грн.. Проте виходячи із 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, він зобов"язаний був сплатити за період з листопада 2017 року по лютий 2019 року аліменти в розмірі 15299 грн., а тому заборгованість по аліментах у нього становить 4062,30 грн. (15299-11236,70). У зв"язку з чим просить частково звільнити його від сплати заборгованості по аліментах на суму 26601,95 грн. (30664,25-4062,30) за період з листопада 2017 року по лютий 2019 року.
Крім того, він сплачував аліменти на спільну доньку, не уникав від такого обов"язку. Вказує, що з грудня 2010 року по липень 2016 року донька ОСОБА_10 фактично проживала з ним за адресою АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 квартирі, яка належить його мамі, ОСОБА_1 і в якій він проживав разом із своєю сім"єю. Донька була зареєстрована за вказаною адресою. Весь цей час фактично він та його мама займалися вихованням та утриманням доньки. З моменту пред"явлення виконавчого документа до виконання та до листопада 2017 року він сплачував аліменти вчасно у визначеному рішенням суду розмірі і заборгованості не було. Вважає, що відповідач безпідставно отримала від нього кошти на утримання доньки за період з липня 2011 року по липень 2016 року в сумі 22894,50 грн.
13 вересня 2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№47279/19), згідно якого просила в задоволенні позову відмовити в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати пов"язані із правовою допомогою у розмірі 2000 грн..
Ухвалою суду від 14 серпня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, перше судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24 вересня 2019 року з повідомленням (викликом) сторін, визначено сторонам строк для подання відзиву та заперечень.
В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги з урахуванням уточнення, просила позов задоволити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, просили відмовити в задоволенні позову. Просили стягнути з відповідача витрати пов"язані із правовою допомогою в розмірі 2000 грн..
Допитана в якості свідка неповнолітня ОСОБА_5 в присутності представника органу опіки та піклування виконавчого комітету Рівненської міської ради Мазанович Н.П. суду показала, що тато аліменти сплачував приблизно по 500 грн. на місяць. Окрім цих коштів, на її прохання тато давав їй кошти декілька разів по 200 грн. чи 300 грн., точно не пам"ятає. На відпочинок також давав кошти. З татом вона не проживала і зі школи він її ніколи не забирав. Зі школи її забирала бабуся до себе, а потім мама забирала додому.
Свідок ОСОБА_11 суду показала, що вона вчитель ЗОШ №10, де навчалася Анна у першому класі. Потім дитину перевели у ЗОШ №5. Пам"ятає, що у школу приходили, мама, тато та бабуся ОСОБА_6 . Дуже часто Анну зі школи забирала бабуся. Хто платив за харчування дитини у школі, вона не пам"ятає.
Свідок ОСОБА_12 суду показала, що вона є кумою та подругою відповідача. Анна навчалася спочатку у ЗОШ №10, а потім у ЗОШ №5. Кожен день вона не приходила до ОСОБА_13 додому, проте коли доводилось бувати, бачила, що ОСОБА_14 більшість є вдома. Крім того, Анна товаришує з її дітьми, які також завжди бачили Анну вдома.
Свідок ОСОБА_15 суду показала, що вона є сусідкою ОСОБА_13 , яку знає з дитинства, була на весіллі та хрестинах. Олена завжди з Анною. Їй відомо, що 1-1,5 роки ОСОБА_13 з дитиною проживала на АДРЕСА_1 , а потім повернулася додому. Олена частко ходила до неї та жалілася, що чоловік її б"є, знущається. Анна у перший клас пішла у ЗОШ №10, де поблизу працювала відповідач. Зі школи іноді Анну забирала бабуся, а батька дитини вона за весь час бачила всього разів два. Бувало і таке, що Анна приходила до неї, а потім ОСОБА_13 її забирала додому. Дитина постійно проживала і проживає з мамою.
Свідок ОСОБА_1 суду показала, що позивач є для неї син, а відповідач, колишня невістка. Коли Аня ходила у перший клас, то проживала з нею на АДРЕСА_1 . Зі школи Аню забирала вона або ОСОБА_13 . Син не міг ні заводити в школу ні забирати Аню зі школи, так як, рано їхав на роботу і пізно повертався. Кошти на харчування у школі, давала вона, син та ОСОБА_13 . Їй відомо зі слів сина, що він платив аліменти на дитину, які відраховували з його заробітної плати, коли він був працевлаштований. Коли ОСОБА_13 забрала Аню у ЗОШ №5, дитина з 2012 року проживала з мамою, проте на всі літні канікули вона забирала Аню до себе. На сьогодні у сина є друга сім"я та двоє неповнолітніх дітей, яких йому також необхідно утримувати.
Заслухавши виступи учасників справи, покази свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з"ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, від якого мають доньку, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 22 жовтня 2010 року шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано. ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 після розірвання шлюбу залишено проживати з матір"ю.
Згідно виконавчого листа №2-4969/2011 від 03 жовтня 2011 року, позивач повинен сплачувати аліменти на користь відповідача на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/4 частини від доходів, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно з 11 липня 2011 року і до досягнення дитиною повноліття.
28 квітня 2012 року позивачем зареєстровано новий шлюб з ОСОБА_16 , від якого у них народилися двоє синів - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 3та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Статтею 192 СК України, встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров"я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз"яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв"язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров"я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннямист.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присв"ячених обов"язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", ст.183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", ст.184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з"ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров"я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров"я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров"я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров"я та матеріальне становище дитини; стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч. 2 ст. 182 СК України).
З досліджених по справі доказів слідує, що позивач, після розірвання шлюбу з відповідачем та після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів, одружився знову в 2012 році і в цьому шлюбі у нього народилося двоє малолітніх дітей.
З долученої позивачем копії трудової книжки, серії НОМЕР_1 вбачається, що останній офіційно непрацевлаштований.
Згідно Довідки №01-40/1300 від 21 березня 2019 року, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Рівненському міському центрі зайнятості, як шукаючий роботу з 05 березня 2019 року по даний час.
За наведених обставин, приймаючи до уваги положення ч.2 ст.182 СК України, суд вважає необхідним та доцільним змінити розмір аліментів та стягнути з позивача на користь відповідача аліменти на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, визнаючи вказаний розмір аліментів справедливим та розумним.
На думку суду сплата аліментів у такому розмірі не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітньої дитини.
Що стосується вимоги позивача про часткове звільнення останнього від сплати заборгованості по аліментах, то суд зазначає наступне.
Згідно ч.3 ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ про стягнення періодичних платежів у справах про стягнення аліментів, може бути пред"явлено до виконання протягом усього періоду, на який присуджені платежі.
Відповідно до ч.3 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
Як вбачається із Довідки від 31 травня 2019 року виданої ТОВ "Готель Мир", згідно постанови ВП №29858877 від 16 листопада 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 аліментів, регулярно проводилися стягнення аліментів на рахунок стягувача ОСОБА_2 в розмірі 30% від прожиткового мінімуму. Загальна сума виплачених аліментів за період з липня 2011 року по лютий 2016 року становить 20643,60 грн..
Згідно Довідки від 31 травня 2019 року виданої ТОВ "Готель Мир" загальна сума виплачених аліментів за період з березня 2016 року по липень 2016 року становить 2250,90 грн..
Відповідно до ч.2 ст.195 СК України - заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою -підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості.
Відповідно до ч.3 ст.195 СК України - розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.
Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 27 лютого 2019 року, наданого головним державним виконавцем Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ О.Ю.Анненковою, розмір заборгованості позивача по аліментам за період з листопада 2017 року по лютий 2019 року складає 30664,25 грн..
Оскільки позивач з листопада 2017 року не був працевлаштований, чи отримував будь-який інший офіційний дохід, протягом цього часу виконання виконавчого документу про стягнення з нього аліментів, державним виконавцем нараховано заборгованість боржнику, виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов"язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов"язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов"язків щодо дитини.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно з принципами Декларації прав дитини від 20 листопада 1959 року (Резолюція 1386 (XIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1959 року) дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно і в соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. При виданні з цією метою законів головним міркуванням має бути найкраще забезпечення інтересів дитини. (Принцип 2).
Дитині має належати право на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. (Принцип 4)
Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року), яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов"язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов"язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. При цьому, батько(-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов"язані піклуватись про здоров"я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов"язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ч. ч. 1, 2 ст. 155 СК України).
Отже, одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов"язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у СК України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно з ч. 2 ст. 197 СК України за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв"язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.
Дана норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Такими обставинами можуть бути, зокрема, майновий чи сімейний стан платника аліментів. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст. 273 СК України якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.
Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред"явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.
Комплексний аналіз наведених норм законодавства свідчить про те, що аліменти на утримання дитини підлягають сплаті тим з батьків, який проживає окремо від дитини. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом і лише тоді, коли заборгованість виникла у зв"язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Відповідно, лише за наявності вищевказаних обставин, що мають істотне значення платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.
Верховний Суд у постановах від 18 січня 2018 року по справі № 706/136/16-ц, від 25 червня 2018 року у справі № 753/23672/16-ц та від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17 дійшов висновку про те, що платник аліментів може бути звільнений за рішенням суду від сплати заборгованості за аліментами, у разі якщо доведе суду наявність тяжкої хвороби або іншої обставини, що має істотне значення. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12 і 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтями 76 і 81 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Той факт, що дитина сторін з 2011 року проживає разом з відповідачем, підтверджується показами допитаних судом свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , а також показами бабусі дитини ОСОБА_1 ..
Разом з цим, на переконання суду Акт від 20 березня 2019 року, складений ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 про те, що дитина ОСОБА_5 в період з грудня 2010 року по липень 2016 року проживала з батьком ОСОБА_1 та бабусею ОСОБА_1 , які займалися вихованням і навчанням дитини, не є належним доказом на підтвердження тієї обставини, що дитина дійсно проживала разом з батьком та перебувала на його утриманні.
Як вбачається, з наданої державним виконавцем відповіді від 21 червня 2019 року та електронного витягу з Єдиного державного реєстру МВС України від 29 серпня 2019 року, позивачем, 17 липня 2018 року придбано автомобіль марки КІА CARENS, номерний знак НОМЕР_2 , номер шасі НОМЕР_3 , 2008 року випуску. А отже, позивач мав дохід та був платоспроможний сплачувати аліменти у визначеному розмірі.
Згідно виписки по рахунку відповідача від 28 серпня 2019 року вбачається, що позивач сплачує аліменти в розмірі 500 грн., проте даний розмір не відповідає 50 відсоткам прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Доводи позивача про те, що ним частково сплачено аліменти, суд вважає безпідставними, оскільки судові рішення, що набрали законної сили, є обов"язковими до виконання, а у випадку неможливості сплачувати аліменти у встановленому судом розмірі позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду з позовом в порядку, передбаченому ст. 192 СК України.
У зв"язку з тим, що позивач не довів наявність будь-яких істотних обставин, які б надавали підстави для часткового звільнення його від сплати заборгованості по аліментах, суд приходить висновку про відмову в задоволенні даної позовної вимоги і вважає, що позивач має виконувати свої обов"язки щодо сплати вказаної заборгованості.
В задоволенні вимоги відповідача про стягнення з ОСОБА_1 на її користь витрат пов"язаних із правовою допомогою у розмірі 2000 грн., слід відмовити виходячи із наступного.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов"язаних з розглядом справи. До витрат, пов"язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов"язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Проте, відповідачем не надано суду документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов"язаних із наданням правової допомоги, а саме по собі зазначення витрат пов"язаних із правовою допомогою у розмірі 2000 грн., які містяться у відзиві на позовну заяву (а.с. 37), суд вважає неналежним доказом.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України. У зв"язку з частковим задоволенням позову, до перерозподілу належать судові витрати сторін у справі по сплаті судового збору, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 768,40 грн..
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 89, 258-259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, звільнення від сплати заборгованості по аліментах - задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 03.10.2011 у справі № 2-4969/2011 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини його доходів, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно зменшити до 1/6 частини його доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімумну для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набранням рішенням законної сили і до повноліття дитини.
В задоволенні позовних вимог про звільнення від сплати заборгованості по аліментах - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.
В задоволенні вимог ОСОБА_2 про стягнення витрат пов"язаних з правничою допомогою - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Сторони по справі:
позивач - ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ,
відповідач - ОСОБА_2 проживає в АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Повне судове рішення складене 24 січня 2020 року.
Суддя - підпис
Виготовлено з автоматизованого документообігу суду
Суддя Рівненського міського суду
Рівненської області В.В.Галінська
Дата засвідчення копії: