Справа № 565/1811/19
Провадження № 2/565/211/20
(з а о ч н е)
22 січня 2020 року м.Вараш
Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням
судді Демчини Т.Ю.
з участю секретаря судового засідання Ковальчук В.С.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Кузнецовського міського суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом, -
До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 . Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що вказану квартиру ОСОБА_1 придбала у ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 09.07.2019 за договором купівлі-продажу, посвідченим у передбаченому законодавством порядку. У даному житлі продовжує бути зареєстрованим місце проживання попередніх власників, незважаючи на те, що договором купівлі-продажу було передбачено обов'язок зняття їх з реєстрації у термін до 01.10.2019. Реєстрація місця проживання попередніх власників у належній позивачу квартирі створює їй перешкоди у здійсненні права власності.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 вимоги позовної заяви підтримала в повному обсязі та з викладених у позові підстав просила суд задовольнити позов, пояснила, що з невідомих причин попередні власники квартири продовжують бути зареєстрованими у належному їй житлі, у зв'язку з чим вона несе додаткові витрати по оплаті квартирної плати та житлово-комунальних послуг, проте цим житлом не користуються і будь-які їх речі у квартирі відсутні.
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до суду не з'явились, належним чином повідомлялись про час та місце розгляду справи, про причини неявки не повідомляли, відзив на позов не подавали. На підставі ст.280 ЦПК України судом ухвалено провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази у сукупності, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. При цьому суд встановив та врахував наступне.
Як вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 09.07.2019, посвідченого приватним нотаріусом Вараського міського нотаріального округу Полюхович В.А., ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 продали, а ОСОБА_1 купила однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Із змісту вказаного договору вбачається, що відчужувана квартира на момент правочину є особистою власністю продавців на підставі рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області, виданного 22 березня 2006 року, зареєстрованого КП «Кузнецовське міське БТІ» в Книзі №10к, номер запису №567-3118. Пунктом 10 вказаного договору купівлі-продажу передбачено, що продавці зобов'язуються сплатити заборгованість з комунальних послуг, знятись з реєстрації особисто з іншими особами, які проживають у квартирі, звільнити квартиру від речей, вилучити ключі від квартири в осіб, які їх мали, і передати квартиру покупцю до 01 жовтня 2019 року.
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 зареєстроване 09.07.2019, номер запису про право власності 32310836.
З довідки відділу реєстрації виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області №4174//03 від 02.10.2019 вбачається, що у вказаній квартирі по даний час зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 , а також ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
Відповідно до ст.316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Статтею 317 ЦК України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд. Статтею 156 ЖК України встановлено право на користування жилим приміщенням нарівні з власником квартири також його членів сім'ї. Разом з тим, з наданих суду матеріалів вбачається, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не є та ніколи не були членами сім'ї позивачки ОСОБА_1 , а тому після припинення їх права власності на спірне житло у відповідачів не залишається право користування ним з підстав, встановлених вищезазначеною нормою.
Відповідно до ст.395 ЦК України, серед речових прав на чуже майно цивільним законодавством визначено право користування (сервітут), інші встановлені законом речові права на чуже майно.
Право користування чужим майном регламентовано у Главі 32 ЦК України. Відповідно до ст.401 ЦК України, право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Статтею 405 вищезазначеної Глави ЦК України передбачено, що члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Оскільки відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не є та ніколи не були членами сім'ї позивачки ОСОБА_1 , встановлені ст.405 ЦК України гарантії збереження права користування житлом на них не розповсюджуються.
Договором купівлі-продажу, укладеним між ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з однієї сторони та ОСОБА_1 з іншої сторони, не передбачено збереження за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права користування відчуженою на користь покупця квартирою. Не передбачають збереження такого права і загальні норми ЦК України, що регламентують вчинення правочинів купівлі-продажу майна.
Таким чином, суд встановив, що будь-які речові права, у тому числі і право користування, щодо квартири АДРЕСА_1 , належної на момент розгляду справи на праві приватної власності ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на даний час відсутні.
Однією із зазначених у ст.346 ЦК України підстав припинення права власності є відчуження власником свого майна. Розпоряджаючись нерухомим майном за власною волею шляхом його відчуження, власник майна таким чином передає іншим особам право власності на відчужуваний об'єкт, у тому числі і право користування ним, при цьому його право власності на цей об'єкт, у тому числі і право користування ним, припиняється.
Отже, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
З огляду на вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141, 206, 258-259, 263-265, 280-282 ЦПК України, ст.ст.155, 156 ЖК України, ст.ст.316-319, 395, 401, 405 ЦК України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_1 ) задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_1 понесені позивачем судові витрати у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст.358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 24 січня 2020 року.
Головуючий суддя: Т.Ю.Демчина