Справа № 561/1068/19
24 січня 2020 року смт. Зарічне
Зарічненський районний суд Рівненської області
в складі: головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_3
потерпілого ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
захисника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Зарічне в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення Державної установи «Рівненський слідчий ізолятор» кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019180120000172 від 27.07.2019 року, за обвинувальним актом щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та зареєстрованого АДРЕСА_1 , фактично проживаючого АДРЕСА_2 , громадянина України, з неповною вищою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової служби за контрактом військового інституту танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_2 », старшого солдата, раніше не судимого, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
27 липня 2019 року близько 19 год. 02 хв. ОСОБА_5 , будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом військового інституту танкових військ Національного технічного університету « ІНФОРМАЦІЯ_2 », старшим солдатом, знаходячись у канікулярній відпустці, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, біля магазину «Ластівка», що по вул. Харківця,28 в смт. Зарічне, під час конфлікту з громадянином ОСОБА_4 , який в цей час розпивав спиртні напої та не відреагував на його зауваження припинити сварку зі своєю співмешканкою ОСОБА_4 , натомість став наближатися до нього, внаслідок чого ОСОБА_5 відштовхнув його від себе руками. При цьому ОСОБА_4 , не втримавши рівновагу, впав на цементовану поверхню біля вказаного магазину. Після чого ОСОБА_4 направився до стадіону Зарічненського НВК «Загальноосвітня школа I ступеня - гімназія», що по вул. Харківця, 28а, в смт. Зарічне Рівненської області, виражаючись нецензурною лексикою в адресу ОСОБА_5 .
Будучи обуреним словесними образами ОСОБА_4 , ОСОБА_5 наздогнав останнього, намагаючись його вдарити. При цьому ОСОБА_4 , маючи при собі нескладаний ніж, наніс ОСОБА_5 клинком (довжиною 78 мм) один колотий удар в ліву поперекову ділянку, заподіявши йому тілесні ушкодження у вигляді непроникаючого ножового поранення лівої поперекової ділянки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я та відразу пішов у напрямку стадіону.
Після отримання ножового поранення, завданого ОСОБА_4 , цього ж дня близько 19 год. 44 хв. ОСОБА_5 , маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , з мотивів раптово виниклої особистої неприязні, наздогнавши останнього, який перебував неподалік футбольного стадіону Зарічненського НВК «Загальноосвітня школа I ступеня - гімназія», що по вул. Харківця, 28а в смт. Зарічне Рівненської області, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, наніс ОСОБА_4 один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, від чого останній впав на землю.
Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_5 , нагнувшись до потерпілого, умисно наніс лежачому ОСОБА_4 не менше 3 ударів кулаком правої руки (точна кількість у ході досудового розслідування не встановлена) по голові, в результаті чого заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді обширної (150 мл.) лівобічної субдуральної гематоми (крововиливу під тверду оболонку головного мозку); крововиливів в речовину головного мозку в цій же ділянці і в ділянці стовбура головного мозку; крововиливів в м'які покриви голови у лівій тім'яній ділянці; навколоорбітального синця лівого ока; припухлості м'яких тканин лівої половини обличчя, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент їх заподіяння та знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням 28 липня 2019 року близько 11 год. 18 хв. смерті потерпілого ОСОБА_4 .
Своїми діями ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, - умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Під час судового розгляду прокурор надав суду угоду про визнання винуватості, укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_5 від 24 січня 2020 року, за умовами якої обвинувачений беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, сторони узгодили міру покарання. Зокрема, враховуючи наявність кількох пом'якшуючих обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: щирого каяття обвинуваченого, активного сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, добровільного відшкодування витрат на поховання потерпілого та пов'язаних з цим ритуальних послуг, із врахуванням особи винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, узгодили призначити покарання обвинуваченому із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 121 КК України, у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки. На підставі ст. 62 КК України узгодили замінити призначене покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі на тримання в дисциплінарному батальйоні на строк 2 (два) роки.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 , підтримавши угоду, повністю та беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, у вчиненому розкаюється. При цьому пояснив, що укладення угоди з його сторони є добровільним, він повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, реально може виконати взяті на себе відповідно до цієї угоди зобов'язання та просив затвердити угоду.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні просив затвердити зазначену угоду про визнання винуватості, при цьому пояснив, що вона укладена сторонами добровільно, відповідає вимогам закону та інтересам суспільства, не порушує прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, наслідки її укладення сторонам зрозумілі.
Прокурор у ході судового розгляду вважав за доцільне затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між ним та обвинуваченим ОСОБА_5 , оскільки вона відповідає вимогам КПК України та закону про кримінальну відповідальність. Просив до набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому у вигляді тримання під вартою залишити без змін.
Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні проти затвердження угоди про визнання винуватості не заперечував, подав свою письмову згоду. Крім того, пояснив, що претензій до обвинуваченого не має.
Перевіривши угоду про визнання винуватості та заслухавши думку прокурора, потерпілого, обвинуваченого, його захисника, суд приходить до висновку, що укладення зазначеної угоди сторонами є добровільним, вона відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, і підлягає затвердженню.
Відповідно до ч. 2 і ч. 4 ст. 469 КПК України за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів.
Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_5 вчинив злочин, передбачений ч. 2 ст. 121 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, внаслідок якого шкода завдана не лише суспільним інтересам, але й правам окремих осіб.
До угоди про визнання винуватості долучено письмову згоду потерпілого ОСОБА_4 на її укладення прокурором та обвинуваченим.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом.
Судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна; умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб; відсутні підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним; не встановлено очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за цією угодою, а також відсутні фактичні підстави для невизнання ним винуватості.
При призначенні покарання суд згідно із вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та особу винного, обставини, що пом'якшують покарання та обставини, що обтяжують покарання.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого є його щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, відшкодування завданої матеріальної шкоди.
Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченого є вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, вчинення злочину щодо особи похилого віку.
Міра покарання, узгоджена сторонами угоди про визнання винуватості, із застосуванням ст. 69 КК України відповідає вимогам закону.
Зокрема, враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, а саме: його щирого каяття, активного сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину під впливом сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірними діями потерпілого, добровільного відшкодування завданої шкоди, пов'язаної з витратами на поховання потерпіго, а також особи винного, його молодого віку, позитивної характеристики за місцем проживання та за місцем навчання, те, що до кримінальної відповідальності він раніше не притягувався та сторонами узгоджено покарання із застосуванням ст. 69 КК України, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому ОСОБА_5 основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк два роки.
На підставі ст. 62 КК України, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_5 є військовослужбовцем військової служби за контрактом, а також обставини справи та особу обвинуваченого, суд вважає за вірне замінити призначене ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки на тримання у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.
Сторони погоджуються на призначення такого покарання, розуміють наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України.
Згідно до ч. 5 ст. 65 КК України у випадку затвердження вироком угоди про визнання вини, суд призначає покарання, узгоджене сторонами угоди.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд також враховує положення ст. 50, 65 КК України, зокрема, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором і обвинуваченим ОСОБА_5 та призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.
Відповідно до ч. 3 ст. 377 КПК України до набрання вироком законної сили обрати обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Питання про долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ч. 9 ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати відсутні. Цивільний позов не заявлявся.
На підставі викладеного та керуючись ст. 368-371, 373, 374, 472, 474, 475 КПК України, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_5 від 24 січня 2020 року.
Визнати ОСОБА_5 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та призначити узгоджену сторонами міру покарання із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два роки).
На підставі ч. 1 ст. 62 КК України замінити засудженому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі на строк два роки триманням у дисциплінарному батальйоні на строк 2 (два) роки.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_5 рахувати з дня взяття його під варту, з 16 жовтня 2019 року.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою обрати до набрання вироком законної сили.
Речові докази: сліди бурого кольору, з поверхні ґрунту, поміщені до паперового пакету з написом НПУ ГСУ, гребінець чорного кольору, металевий хрестик сріблястого кольору, ніж, шорти з джинсового матеріалу синього кольору, труси зеленого кольору, два сліди бурого кольору, зовні схожі на кров за № «0», «2», два порівняльні зразки марлевого тампону, поміщені до паперового конверту з надписом НПУ ГСУ, штани з джинсового матеріалу голубого кольору, сорочку світло сірого кольору, які знаходяться на зберіганні в Зарічненському відділенні поліції Вараського відділу поліції ГУНП в Рівненській області, після набрання вироком законної сили - знищити.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України, до Рівненського апеляційного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку може бути отримана в суді учасниками судового провадження.
Обвинуваченому та прокурору вручити копію вироку негайно після його проголошення.
Суддя: ОСОБА_1