Справа № 544/772/18
№ пров. 2/544/6/2020
Номер рядка звіту 38
іменем України
16 січня 2020 року м. Пирятин
Пирятинський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Ощинської Ю.О.,
за участі секретаря судового засідання Пірогова В.Г.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гордієнка Ю.П. (діє на підставі ордеру),
представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ковтуна М.В. (діє на підставі договору та ордеру),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду по вул. Ярмарковій, 17 у м. Пирятин в порядку загального позовного повадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ОСОБА_1 звернулася до суду з даною позовною заявою, у якій вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_4 . Внаслідок її смерті відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 , та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,1672 га, що розташована в адміністративних межах Березоворудської сільської ради Пирятинського району Полтавської області. Позивач є спадкоємцем майна померлої першої черги за законом. Вона звернулася до Пирятинської державної нотаріальної контори з метою отримання спадщини, проте отримала відмову, оскільки у встановлений законодавством строк не прийняла спадщину ні шляхом подання заяви про прийняття спадщини, ні шляхом проживання разом з померлою на час її смерті. Крім того, спадщину вже прийняла онука померлої - ОСОБА_2 , як спадкоємець майна померлої за заповітом. Зазначає, що строк нею пропущений у зв'язку із хворобою та перебуванням на лікуванні, непрацездатністю, необхідністю встановлення факту родинних відносин із померлою ОСОБА_4 . Вважає, що строк нею пропущений з поважних причин, тому вимушена звернутись до суду з даним позовом.
Представник позивача ОСОБА_5 викладене у позові підтримав, просив заявлені вимоги задовольнити, суду надав пояснення, аналогічні викладеним у заяві. Акцентує увагу, що позивач неодноразово зверталася до нотаріуса, проте в усній формі, тому й відповіді нотаріуса були усними. У зв'язку з тим, що у написанні прізвищ позивача та її померлої матері були розбіжності, позивач намагалася встановити факт родинних відносин і прикласти до заяви про прийняття спадщини відповідний документ, який посвідчував би цей факт. Позивач могла і без цього документу подати заяву про прийняття спадщини, в неї на це був час до 02.10.2012. Але позивач перебувала у сестри та не могла оформити спадщину, оскільки тяжко хворіла, що не могла рухатися. Самостійно вона таку заяву не могла написати, запросити нотаріуса додому не було можливості, оскільки у селищі Скороходово немає нотаріуса, приїжджає нотаріус з м. Чутове кільки разів на тиждень і на той час не приїздив. Наявність тяжкої хвороби підтверджується довідкою з лікарні та показаннями свідків. Зазначає, що відповідно до практики Верховного Суду, останній визнає поважною причину пропуску строку тяжкі хвороби спадкоємців.
Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 у судовому засіданні суду пояснив, що у матеріалах справи та спадковій справі відсутні будь-які докази неодноразового звернення позивача до нотаріальної контори. Жодні докази не підтверджують слова свідків, які надавали пояснення про звернення позивача до нотаріуса лише зі слів останньої. Із письмової відмови нотаріуса вбачається, що позивач звернулася до Пирятинської нотаріальної контори лише в липні 2017 року. Рішення про встановлення факту родинних відносин датоване також 2017 роком, що також свідчить про те, що позивач почала цікавитися спадщиною лише у 2017 році. Крім того, відсутність підтвердження родинних відносин не є перешкодою у написанні заяви про прийняття спадщини. Згідно наданої довідки позивач перебувала на амбулаторному лікуванні. Навіть якби перебувала на стаціонарному лікування, її заяву міг би завірити начальник медичної установи. Вказує, що Скороходівська лікарня має стаціонарне відділення. Немає довідки, що позивач відмовилася від госпіталізації. Позивач могла самостійно написати від руки заяву та відправити її самостійно чи за допомогою сестри поштою до нотаріальної контори. Посилання на те, що через стан здоров'я не могла звернутися до нотаріуса не заслуговує на увагу. Оскільки позивач захворіла за тиждень до спливу строку на подачу заяви, перешкод для подачі заяви у період шестимісячного строку позивачу ніхто не чинив. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася, направила до суду заяву про розгляд справи без її участі. Заперечує проти задоволення позову та просить відмовити у його задоволенні.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_1 в якості свідка пояснила, що відповідачі по справі є її невісткою та племінницею. Її померла мати перед смертю проживала разом з невісткою. Померла говорила позивачу, що будинок після її смерті дістанеться невістці, оскільки вона в ньому проживає, а земельну ділянку заповість позивачу. З 2013-2014 років вона почала вирішувати питання щодо різниці у написанні прізвищ її та спадкодавця, зазначила, що це вже було після хвороби (як саме вона вирішували це питання в зазначені роки не вказала). У 2012 році у серпні та жовтні ходила до нотаріуса у м. Полтаві, де їй вказали на різницю у написанні прізвищ та роз'яснили процедуру та строки прийняття спадщини. Але в неї на той час не було підтверджень, що вона є дочкою померлої. З 27.09.2012 по 12.10.2012 хворіла. В той час вона перебувала у сестри у сел. Скороходово, куди часто їздить, їй стало зле, викликали швидку медичну допомогу і їй призначили лікування. Перебувала на амбулаторному лікуванні, оскільки лікарня у сел. Скороходов замала, тому стаціонарного лікування немає. У Пирятинську нотаріальну контору звернулася у 2016 році, де їй знову зазначили про наявну різницю в написанні прізвищ із спадкодавцем та повідомили про те, що спадщина вже прийнята. В нотаріальних конторах і у м. Пирятин і у м. Полтава їй роз'яснювали право подати заяву про прийняття спадщини. У 2017 році на її запит прийшла відповідь про те, що спадщина прийнята. До суду із заявою про встановлення факту родинних відносин звернулася аж у 2016 році, тому що хворіє - болить хребет, ноги, серце, тиск. З 2015 року просила у відповідачів хоч половину земельної ділянки, але їй було відмовлено. З дня смерті матері неодноразово розмовляла з сестрою про намір подати до нотаріальної контори заяво на прийняття спадщини. Їй було роз'яснено нотаріусами, що протягом шести місяців потрібно подати заяву. Просить задовольнити позовні вимоги.
Свідок ОСОБА_7 - рідна сестра позивача, пояснила суду, що позивач збиралася прийняти спадщину. В селищній раді повідомили, що їм потрібно до нотаріуса. У їх селищі нотаріуса немає, а приїздить з м. Чутове кілька разів на тиждень, але в той час цей нотаріус хворів. Часто спілкується із позивачем по телефону, та кожного разу при розмові говорили про спадщину. Позивач знала, що заяву про прийняття спадщини треба подати в шестимісячний строк. Але позивач приїхала до неї та захворіла, їй ставили уколи та вона пила таблетки. Вона не могла рухатися. В стаціонарі лише три палати, і на той час не було місць. Позивач лікувалася у своєї сестри два тижні, після чого поїхала до свого місця проживання у м. Полтаву.
Свідок ОСОБА_8 є двоюрідною сестрою позивача. В кінці вересня 2012 року говорила по телефону з позивачем. Остання повідомила, що не може ходити, щось допомагала і зірвали спину. Чи ходила позивач до нотаріуса до вересня 2012 року відповісти не може. Позивач дуже переживала, що не встигне подати заяву до нотаріальної контори.
Свідок ОСОБА_9 є сусідкою сестри позивача ОСОБА_7 . Пояснила суду, що позивач часто приїжджає до сестри. У кінці вересня 2012 року позивач приїжджала до сестри та їй стало погано. Свідок заходила до них у квартиру разів 3-5 в гості, в цей час позивач лежала, іноді допомагала ОСОБА_7 довести ОСОБА_1 до туалету. Позивач не виходила з квартири десь тиждень чи два тижні. В цей період позивач переживала, що не встигне оформити спадщину. Позивач їздила у районний центр (м. Чутове) цікавитися за нотаріуса. Лікувалася вдома. У їх селищі зараз нема стаціонару, але на той час був.
Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно зі ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, розглянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 (а.с. 6).
Внаслідок смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 (а.с. 54-55), що в цілому складається з житлового будинку «А-1» (загальною площею 53,8 кв.м., житловою площею 21,4 кв.м.) (а.с. 77-79), та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 5,1672 га, що розташована в адміністративних межах Березоворудської сільської ради Пирятинського району Полтавської області (а.с. 90).
Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно ч. 1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Згідно ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Статтею 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265цього Кодексу.
У матеріалах справи наявні копії двох заповітів, датованих 17.09.1999, посвідчених секретарем Березоворудської сільської ради Н.Громенко. За дублікатом заповіту ОСОБА_4 заповіла все належне їй на момент смерті майно онуці ОСОБА_2 (а.с. 40), за оригіналом - ОСОБА_3 (а.с. 121). Ні дублікат, ні оригінал заповіту не скасовано.
Відповідно до довідки Березоворудської сільської ради Пирятинського району Полтавської області ОСОБА_4 до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_2 разом з невісткою ОСОБА_3 (а.с. 39).
Відповідно до свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 21.12.2012 та 10.04.2013 спадщину після смерті ОСОБА_4 у виді житлового будинку та земельної ділянки прийняла ОСОБА_2 (а.с. 85, 99).
Згідно зі ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_4 , що підтверджується копією рішення Київського районного суду м. Полтави (а.с. 5) та спадкоємицею її майна першої черги за законом.
Позивач звернулася до Пирятинської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, що залишилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , проте отримала відмову, оскільки вона пропустила встановлений строк для подання заяви про прийняття спадщини. Крім того, спадщину прийняла онука померлої - ОСОБА_2 , як спадкоємець за заповітом (а.с. 8).
Статтею 1270 ЦК України передбачено, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування » №7 від 30.05.2008 року, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Відповідно до роз'яснень, які містяться у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16.05.2013 №24-753/0/4-13, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.
Підставами пропуску шестимісячного строку звернення до нотаріальної контори, позивач вказує на хворобу, необхідністю встановлення факту родинних відносин із спадкодавцем, та непрацездатність ОСОБА_1 на момент смерті ОСОБА_4 , що полягала у досягненні пенсійного віку - 61 рік (а.с. 5, 9).
Постановою Верховного Суду № 565/1145/17 від 26.06.2019 вказується, що поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов'язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.
Представник позивача у судовому засіданні звертає увагу на вказану практику Верховного Суду, а саме на перший пункт даного списку - тривалу хворобу спадкоємця.
Згідно наданої суду довідки № 154, виданої 21.05.2018 Скороходівською амбулаторією загальної практики сімейної медицини Чутівського району Полтавської області, ОСОБА_1 перебувала на лікуванні в Скороходвскій АЗПСМ Чутівського району з 27 вересня 2012 року по 12 жовтня 2012 року у зв'язку з загостренням остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта (а.с. 7).
Суд керується Положенням про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженої Наказом МОЗ України 09.04.2008 № 189, відповідно до п. 5.1.12. якої особи, що тривало хворіють - це особи, які за останні 12 місяців були непрацездатними з приводу одного захворювання не менше чотирьох випадків із загальною кількістю днів непрацездатності 40 днів і більше або з приводу різних захворювань не менше 6 випадків за останні 12 місяців із загальною кількістю днів непрацездатності понад 60 днів).
Відповідно до копії медичної картки амбулаторного хворого ОСОБА_1 вбачається, що позивач звернулася до лікаря 27.09.2012, того ж дня їй було призначено лікування на дому. Повторні огляди були 02.10.2012 та 12.10.2012 (а.с. 111-112). Відомостей про наявність хвороби до та після вказаного випадку суду не надано.
З переліку хвороб, зазначених позивачем, підтверджується наявними доказами остеохондроз, яка ускладнювала її пересування. Проте можливість рухатися була, на стаціонарному лікуванні згідно матеріалів справи позивач не знаходилася, інвалідом позивач не була визнана.
Подання заяви про прийняття спадщини не передбачає обов'язкової умови присутності у нотаріуса. Перешкоди самостійно в довільній формі написати заяву про прийняття спадщини та відправити її листом учасниками справи не зазначаються.
Крім того, як зазначає сама позивач поруч з нею постійно була сестра, яка постійно доглядала та піклувалася нею. Та відповідно до показів сестри, вона їздила до районного центру за ліками для позивача. Тому у разі ускладнення рухливості позивача лист цілком могла відправити сестра.
На підставі викладеного, вищевказана позивачем причина - хвороба остеохондроз, на думку суду, не пов'язана з об'єктивними та істотними труднощами для позивача на вчинення дій для подання заяви про прийняття спадщини та не може бути визнана судом поважною для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини.
Між тим, керуючись пунктом 2 вищевказаного листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 у якому міститься роз'яснення, відповідно до якого судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у тому числі: похилий вік; непрацездатність; незнання про існування заповіту; встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини; відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, суд вважає інші зазначені позивачем причини пропуску шестимісячного строку не пов'язані з об'єктивними та істотними труднощами для позивача на вчинення дій для подання заяви про прийняття спадщини та не можуть бути визнані судом поважними для визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини. Не можуть бути визнані поважними причинами пропуску строку хвороба позивача та досягнення пенсійного віку. Крім того, з моменту відкриття спадщини 02.04.2012 до 27.09.2012 минуло 5 місяців 25 днів, що є достатнім для звернення до нотаріальної контори.
Необхідність встановити факт родинних відносин між позивачем та спадкодавцем також не може бути визнано як поважну причину пропуску, оскільки із заявою про встановлення факту родинних відносин ОСОБА_1 звернулася до суду після спливу шестимісячного строку для подачі заяви про прийняття спадщини - лише у 2017 році, тобто більш ніж через 5 років з моменту відкриття спадщини. Крім того, із такою заявою можна звернутися до суду після подачі заяви про прийняття спадщини.
Зі слів свідків, позивач доволі часто приїздила до сестри у інше місто (селище), але так і не поїхала до нотаріуса або ж сільської ради за місцем відкриття спадщини.
Поїздка до сестри за такий короткий термін до закінчення строку для подачі заяви про прийняття спадщини у селище, де відсутній нотаріус, свідчить про незаінтересованість позивача на той момент у прийнятті спадщини.
Також суд зазначає, що за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (ч. 2 ст. 1270 ЦК України).
Вказану згоду відповідачі відмовляються надавати, вважають, що право на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 мають тільки вони, оскільки вони є спадкоємцями за заповітом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що причини пропуску позивачем шестимісячного терміну подачі заяви про прийняття спадщини не пов'язані з об'єктивними та істотними труднощами на вчинення дій для подання заяви про прийняття спадщини, у суду немає підстав визнати їх поважними, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 1217-1218, 1223, 1225, 1235, 1261, 1270, 1272 ЦК України, ст.ст. 6-12, 81, 200, 259, 263-265, 352 ЦПК України, постанова Верховного Суду № 565/1145/17 від 26.06.2019, постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування » №7 від 30.05.2008 року, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду через Пирятинський районний суд Полтавської області.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 23.01.2020.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мешканка АДРЕСА_3 , паспорт серія НОМЕР_1 виданий Київським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 24.11.1998, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканка с. Крячківка Пирятинського району Полтавської області, паспорт серія НОМЕР_3 виданий Пирятинським РВ УМВС України в Полтавській області 11.03.1997, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , мешканка АДРЕСА_2 .
Суддя Ю.О. Ощинська