Дата документу 21.01.2020 Справа № 554/931/17
Провадження № 1-кс/554/940/2020
21 січня 2020 року м. Полтава
Слідчий суддя Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
13.01.2020 року до слідчого судді надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна. В обґрунтування вимог заявник зазначив, що ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави 09.02.2017 року в рамках кримінального провадження №12016170040004351 від 22.10.2016 року задоволено клопотання прокурора Полтавської місцевої прокуратури щодо накладення арешту на нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_4 .
На момент звернення адвоката з клопотанням про скасування арешту майна відпала потреба в арешті майна, яка була вказана в клопотанні слідчого під час його накладення, а крім того в судовому порядку було доведено, що ОСОБА_4 набула право власності на майно на законних підставах.
Зазначає, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 12.12.2018 року по справі №554/788/18 в позові ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про визнання недійсним договору купівлі-продажу відмовлено. Судом встановлено, що 17.12.2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , при цьому судом вказано, що будь-яких доказів впливу на продавця з боку покупця суду не надано і не встановлено таких в судовому засіданні. Також судом не встановлено наявності вчинення угоди під впливом тяжких обставин. Дане рішення суду залишено в силі постановою Полтавського апеляційного суду від 12.06.2019 року.
Враховуючи викладене, не підлягає доказуванню та обставина, що квартира АДРЕСА_2 , дійсно належить на законних підставах ОСОБА_4 . Наявність арешту накладеного відповідно до ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 09.02.2017 року створює перешкоди власнику в користуванні та розпорядженні своїм майном.
Фактично на даний момент, ухвала слідчого судді від 09.02.2017 року винесена в рамках кримінального провадження №12016170040004351 від 22.10.2016 року, протирічить принципам законності та порушує права власниці квартири ОСОБА_4 , так як вищевказаними фактами доведена безпідставність заяв ОСОБА_5 в рамках вказаного кримінального провадження, а також те, що арешт накладено неогрунтовано та в його подальшому застосуванні відпала потреба, а тому заявник просить скасувати арешт.
Заявник адвокат ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд клопотання про скасування арешту майна без його участі, клопотання підтримав, просив задовольнити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питання слідчим суддею у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відповідно до положень ч. 4 ст. 107 КПК України не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали клопотання, вважає, що клопотання підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діянням підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.
Судом встановлено, що 22.10.2016 року в ЄРДР було зареєстроване кримінальне провадження № 12016170040004351 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України. Відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 09.02.2017 року, було задоволено клопотання прокурора. Накладено арешт на нерухоме майно шляхом заборони його відчуження будь-якими особами у будь-який спосіб, а саме: квартири АДРЕСА_1 .
Згідно ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як визначено в ухвалі слідчого судді арешт накладено для реалізації викладеної мети відповідно до ч. 3 ст.170 КПК України, оскільки спірне майно відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, зокрема має статус речового доказу у кримінальному провадженні.
Відповідно до ст. 132 КПК застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Положеннями КПК України передбачені дві самостійні підстави забезпечення заходів кримінального провадження шляхом накладення арешту на майно, а саме накладення арешту на майно підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду завдану їх діями з метою забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову (ст.170 КПК України), а також накладення арешту на речі та документи, які мають режим тимчасово вилученого майна (ч. 5 ст. 171, ч. 2 ст. 167 КПК України).
В даному випадку застосовувалась підстава, обумовлена вимогами ч.1, ч.2 ст.170 КПК України за змістом якої арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Щодо інших підстав для накладення арешту, то обов'язковими передумовами вирішення питання для накладення арешту на майно в порядку ст. 170 КПК України є наявність у кримінальному провадженні спеціальних суб'єктів: підозрюваного або обвинуваченого, а у визначених законом випадках також особи, яка несе цивільну відповідальність за їх дії, а також наявність спеціальної мети - забезпечення можливої конфіскації майна або цивільного позову.
Згідно клопотання підозра жодній особі не пред'явлена.
Статтею 174 КПК України передбачені умови та підстави для скасування арешту, зокрема, якщо вони доведуть, що в подальшому застосування цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, зазначене гарантується ст.41 Конституцією України.
Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно положень статті 1-ї Першого протоколу до Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
За таких обставин, враховуючи наявність достатніх підстав, визначених ст. 174 КПК України для скасування арешту, зважаючи, зокрема, на те, що підстави для арешту майна, які вказані в ухвалі від 09.02.2017 року на даний час відпали,слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Відповідно до роз'яснень пункту 13 листа ВССУ №223-558/0/4-13 від 05.04.2013 року, рішення за результатами розгляду клопотання про скасування арешту майна, на відміну від ухвали слідчого судді про арешт майна або відмову у ньому (п.9 ч.1 ст.309 КПК), оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170, 174, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна- задовольнити.
Скасувати арешт, який накладено відповідно до ухвали слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 09.02.2017 року у кримінальному провадженні №12016170040004351 від 22.10.2016 року за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, з квартири АДРЕСА_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1