Провадження № 2/537/50/2020
Справа № 537/2620/19
14.01.2020 року Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі: головуючої судді Зоріної Д.О., при секретарі Маслій М.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кременчуці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Теплоенерго» про стягнення моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, де просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача, КП «Теплоенерго», на її користь моральну шкоду в розмірі 300 000 грн. 00 коп.; сплату судового збору покласти на відповідача; стягнути на її користь витрати на правову допомогу в розмірі 5 080 грн. 00 коп.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що КП «Теплоенерго» обслуговує будинок з подачі гарячої води і теплоенергії. Відповідно до особового рахунку № НОМЕР_1 позивачу щомісячно нараховується оплата на надані послуги. Позивач зазначає, що на протязі останніх років дуже часто подача гарячої води надходить брудною, що не відповідає санітарним нормам, та тривалий час необхідно зливати забруднену воду в каналізацію, щоб отримати воду для споживання, та в середньому складає 10 - 12 відер. З 2014 року у позивача в квартирі встановлені лічильники обліку витрат води і при зливанні неякісної води лічильник рахує її як використану. У 2014-2019 роках лічильник фіксував 100 - 120 літрів зливу неякісної води за один раз, та це було один - два рази на тиждень. ОСОБА_1 вказує, що її неодноразові звернення з даного питання результатів не дали, акти складені не були.
Також, згідно змісту позову, у 2017 - 2018 роках в квартирі позивача практично був відсутній обігрів, батареї опалення були злегка теплі або взагалі холодні, з приводу чого також надсилались скарги і акти, однак керівництво відповідача перерахунок не зробило, подачу нормативного тепла і якісної гарячої води не здійснило. Як вказує позивач, вона вимушена була частково сплачувати кошти за гарячу воду, що не відображало фактичні показники лічильника і за опалювальний сезон 2018 року не сплатила за теплоподачу.
В результаті боргів, які виникли, як вважає позивач, з вини відповідача, останній неодноразово розміщував списки боржників на під'їздах будинку, вставляв в двері листівки - нагадування, де вказувались номери квартир і суми. Також, інформація із зазначенням персональних даних позивача, розміщена у інформаційному центрі «ВАС», на що позивач дозволу не давала, доступна для працівників останнього, відділу субсидій та працівників банку.
Позивач ОСОБА_1 вважає, що відповідач, розмістивши списки і залишаючи біля вхідних дверей інформацію, в якій вказує персональні дані, які являються конфіденційними, порушив її конституційні права і свободи, що завдало позивачу моральну шкоду, а також незаконно здійснив до неї доступ сторонніх осіб. Позивач вказує, що відповідач, розміщуючи оголошення про персональні дані, порушив її права, а відтак згідно зі статтями 48, 49 Закону України «Про інформацію», зобов'язаний відшкодувати моральну шкоди своїми незаконним діями. Зазначеними діями позивачу спричинено моральні страждання, які перейшли у фізичні, оскільки ОСОБА_1 являється інвалідом другої групи.
За викладених обставин, позивач і звернулась до суду за захистом її порушених прав.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 24 червня 2019 року відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Крюківського районного суду міста Кременчука Полтавської області від 16 жовтня 2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала в повному обсязі, посилаючись на викладені в позові обставини?просила їх задовольнити.
Представник відповідача КП «Теплоенерго» - Маханькова І.О. проти задоволення позову заперечувала в повному обсязі, вважаючи їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки звернення позивача щодо якості наданих відповідачем послуг були опрацьовані представниками останнього, в результаті чого були складені відповідні акти, та відповідно до яких зауваження до неякісного надання послуг з боку підприємства відсутні, а сума боргу була нарахована правомірно у зв'язку із невиконанням в повному обсязі споживачем послуг обов'язків щодо їх оплати. Окрім того, представник відповідача вважає, що інформація, на яку позивач ОСОБА_1 посилається як на конфіденційну, відповідно до вимог чинного законодавства, такою не являється, у зв'язку із чим права позивача порушені не були.
Вислухавши думку позивача ОСОБА_1 та представника відповідача КП «Теплоенерго» - Маханькової І.О., дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із положеннями статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач, КП «Теплоенерго», здійснює постачання гарячої води і теплоенергії в будинок АДРЕСА_1 . Абонентом послуг, що надаються до квартири АДРЕСА_2 , що знаходиться в зазначеному будинку, є позивач ОСОБА_1 .
Згідно наданих в судовому засіданні пояснень сторін, абонент ОСОБА_1 має заборгованість перед КП «Теплоенерго» з оплати послуг, що надаються останнім, в розмірі 17 384 грн. 69 коп. Зазначена обставина не заперечується позивачем.
Згідно наданих позивачем письмових доказів, наявних в матеріалах справи, щодо наявності заборгованості ОСОБА_2 за оплату послуг з централізованого опалення та гарячого постачання, остання була проінформована шляхом розміщення оголошення КП «Теплоенерго» зі зверненням до мешканців житлового будинку АДРЕСА_3 , де вказана інформація про адресу із зазначенням номеру квартири, за якою нараховано борг, та його суму, а також залишення письмового повідомлення.
Вирішуючи питання щодо наявності або відсутності обставин завдання позивачу моральної шкоди, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтями 11, 21 Закону України «Про інформацію»
№ 2657-XII від 02 жовтня 1992 року, інформація про фізичну особу (персональні дані) - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини. До конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
Відповідно до вимог статті 2 Закону України «Про захист персональних даних»
№ 2297-VI від 01 червня 2010 року, персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Персональні дані можуть бути віднесені до конфіденційної інформації про особу законом або відповідною особою.
Закон України «Про інформацію» № 2657-XII від 02 жовтня 1992 року, вказує, що до конфіденційної інформації про фізичну особу належать, зокрема, дані про її національність, освіту, сімейний стан, релігійні переконання, стан здоров'я, а також адреса, дата і місце народження.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є споживачем послуг, які надаються комунальними підприємствами за адресою: АДРЕСА_4 , та, зокрема, Комунальне підприємство «Теплоенерго» надає послуги по централізованому опаленню та гарячому водопостачанню до вказаного будинку.
Позивач ОСОБА_1 вказує, що відповідач розмістив оголошення та залишив біля її вхідних дверей інформацію, в якій вказані її персональні дані, які позивач вважає конфіденційними, а відтак такими діями відповідач порушив її права і свободи та спричинив їй моральну шкоду, яку позич оцінює в розмірі 300 000 грн. 00 коп.
Інформація, зазначена в оголошенні та у письмових повідомленнях, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, не є в розумінні наведених вимог чинного законодавства відомостями, які в своїй сукупності дають можливість здійснити конкретну ідентифікацію фізичної особи, а в даному випадку - позивача ОСОБА_1 .
Відповідно до частини 2 статті 23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом чи або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
У пунктах 3, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» судам роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: 1) наявність такої шкоди, 2) протиправність діяння її заподіювача, 3) наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб'єкта такої відповідальності.
Відповідно до пункту 9 зазначеної Постанови, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Наявність причинного зв'язку між протиправним діянням і негативними наслідками, що є підставою відповідальності за завдану моральну шкоду, виражає зв'язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком. Особа, що заподіяла шкоду, несе відповідальність лише за ту шкоду, яка є наслідком його поведінки.
Частинами 1, 3 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно зі статтею 76 Цивільного процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Цивільного процесуального кодексу України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтями 79, 80 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно приписів статті 12, частин 1, 5 - 7 статті 81, частини 1 статті 89 Цивільного - процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та надавши оцінку поданим сторонами доказам, врахувавши наведені вище норми права, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження завдання моральної шкоди, понесених моральних страждань, не доведено наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача.
Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи встановлені обставини справи, суд приходить до висновку про те, що в судовому засіданні не знайшов підтвердження зазначений позивачем факт завдання їй моральної шкоди, у зв'язку із чим відсутні законно передбачені підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення на її користь з відповідача моральної шкоди в розмірі 300 000 грн. 00 коп., а відтак в задоволенні позовних вимог слід відмовити в повному обсязі.
Керуючись статтями 2, 5, 10, 13, 76, 77, 81, 133, 141, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 ) до Комунального підприємства «Теплоенерго» (код 31700972, адреса: 39600, Полтавська область, місто Кременчук, вулиця Софіївська, будинок 68) про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст судового рішення виготовлено 23 січня 2020 року.
Суддя: Д.О. Зоріна