22.01.2020 Справа №607/139/20
22 січня 2020 року Справа №607/139/20
Провадження 1-кс/607/33/2020
Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю перекладача ОСОБА_3 , за участю слідчого ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , захисника-адвоката ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернопіль скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах захисту ОСОБА_7 в порядку вимог ст. 206 КПК України щодо незаконного затримання у кримінальному провадженні №42019210000000175 від 21.10.2019 року, -
Захисник ОСОБА_6 , діючи в інтересах захисту ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді із скаргою в порядку ст. 206 КПК України, а саме визнання затримання ОСОБА_7 29 жовтня 2019 року в межах кримінального провадження, відомості про яке внесені до ЄРДР за № 42019210000000175 від 21 жовтня 2019 року, незаконним.
В обґрунтування клопотання захисник вказав, що слідчим управління ГУНП в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до ЄРДР за №42019210000000175 від 21.10.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України.
29 жовтня 2019 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України, про що слідчим ОСОБА_4 , складено протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину. Під час кримінального затримання, згідно доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги, правова допомога ОСОБА_7 надавалась адвокатом ОСОБА_8 .
Органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_7 не розуміє державної української мови, а його рідною мовою є грузинська. У протоколі про затримання ОСОБА_7 зазначено, що затримана особа має право бути чітко і своєчасно повідомлена про свої права; користуватись рідною мовою, користуватись послугами перекладача за рахунок держави, а також, на повідомлення зрозумілою для нього мовою підстав затримання та у вчиненні якого злочину підозрюється.
Однак, під час затримання ОСОБА_7 о 15 год., а також під час складення протоколу затримання у період з 15:20-17:40год., перекладач до участі у вказаній процесуальній дії не був залучений, що свідчить про істотне порушення прав затриманої особи та не дотримання вимог ч. 4 ст. 208 КПК України.
Відтак, зважаючи на те, що його підзахисний не розуміє державної мови, слідчий ОСОБА_4 , за вказаних обставин зобов'язаний був залучити перекладача для здійснення перекладу протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину. Вказане порушення свідчить про порушення права на захист, яке є основною засадою судочинства.
Посилаючись на наведене, захисник просив задовольнити скаргу.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 та його підзахисний ОСОБА_7 скаргу підтримали, з мотивів наведеній у ній, та просили задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 та слідчий ОСОБА_4 заперечили щодо задоволення скарги. Прокурор зазначив, що скарга подана в порушення вимог ст. 206 КПК України, оскільки на даний момент підозрюваний перебуває під вартою на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. Відтак, на законних підставах перебуває на даний час у слідчому ізоляторі.
На підставі викладеного, вважає, що підстав для задоволення скарги немає.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та додатні до нього матеріали, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, прийшов до наступних висновків.
Положеннями статті 208 КПК України передбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках встановлених Законом.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 206 КПК України, кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Відповідно до вимог ч.ч. 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
При цьому, слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
Водночас, якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов'язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:
1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;
2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;
3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
В силу вимог ч. 7 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов'язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі.
На відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченого статтями 303-308 КПК України, ст. 206 КПК України встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.
При цьому, положення ст.206 КПК України не передбачають розгляду питань законності затримання особи, а передбачають розгляд питання незаконності утримання без наявності відповідного судового рішення.
Отже, ст. 206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.
При цьому, вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов'язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, post factum, оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
Вказаний правовий висновок сформовано в постанові об'єднанної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 року по справі №766/22242/17.
Встановлено, що у провадженні СУ ГУНП в Тернопільській області перебувають матеріали кримінального провадження за №42019210000000175 від 21 жовтня 2019 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 189 К України.
29 жовтня 2019 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України,
30 жовтня 2019 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.189 КК України.
Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 31 жовтня 2019 року застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Датою закінчення дії ухвали визначено 00 год 00хв. 25 грудня 2019 року.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчим суддею було встановлено, що підозрюваний ОСОБА_7 фактично володіє російською мовою, що підтверджується даними показань потерпілого і результатами негласних слідчих дій (аудіо-, відеоконтролю особи), з яких вбачається, що останній спілкується російською мовою, розуміє відповіді потерпілого українською мовою та відповідно реагує на них.
Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 31 жовтня 2019 рок- без змін.
Як вбачається із змісту ухвали суду апеляційної інстанції, судом апеляційної інстанції надано оцінку доводам сторони захисту про порушення вимог кримінального процесуального закону в частині того, що слідчим СУ ГУНП в Тернопільській області ОСОБА_4 вручено повідомлення про підозру ОСОБА_7 за відсутності захисника та перекладача на грузинську мову, як необґрунтованим, оскільки як вбачається із матеріалів справи, повідомлення про підозру вручено ОСОБА_7 у присутності захисника ОСОБА_9 , про що останній підписався.
Також колегія суддів прийшла до висновку, що органом досудового розслідування та слідчим суддею було виконано вимоги ст.29 КПК України і здійснено повідомлення про підозру російською мовою, якою підозрюваний достатньо володіє для розуміння суті підозри.
03 січня 2020 року, тобто вже після обрання ОСОБА_7 запобіжного заходу, захисник звернувся до суду із скаргою щодо визнання затримання 29 жовтня 2019 року незаконним, з огляду на те, що під час такого затримання не забезпечено право його підзахисного на перекладача.
На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги те, що в поданому клопотанні не порушуються питання щодо незаконного тримання особи під вартою в умовах слідчого ізолятора або застосування насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі, а фактично в ньому оскаржується момент затримання ОСОБА_7 в порядку ст. 208 КПК України, тобто предмет вимог клопотання не передбачений статтею 206 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку щодо необхідності відмовити у задоволенні вказаної скарги
Окремо слід зазначити, що під час постановлення ухвали слідчим суддею від 31 жовтня 2019 року про обрання запобіжного заходу та ухвали Тернопільського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року про залишення без змін ухвали слідчого судді суду першої інстанції, були з'ясовані всі підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 , а також законність його затримання.
Керуючись ст.ст. 206, 369-372, 375, 376 КПК України, слідчий суддя, -
У задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах захисту ОСОБА_7 в порядку вимог ст. 206 КПК України щодо незаконного затримання в кримінальному провадженні №42019210000000175 від 21.10.2019 року відмовити.
Ухвала є остаточною, оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути подане під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя Тернопільського
міськрайонного суду Тернопільської області ОСОБА_1