21.01.2020 Справа №607/497/20
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняк В.М., за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 ,
розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає по АДРЕСА_1 , тимчасово не працює,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративні правопорушення серії БД №198060 від 02.01.2020 року, 02 січня 2020 року о 15 годині 19 хвилин в місті Тернополі керував автомобілем Хонда Акорд ДНЗ НОМЕР_1 перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився в КПП «ТОМ СНЗ ТОР, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за частиною першою статті 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заперечив свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, доходжу до висновку про необхідність закриття провадження по справі, виходячи із такого.
Із змісту ст.256 КУпАП, у протоколі про адміністративне правопорушення, серед іншого, зазначається час вчинення і суть адміністративного правопорушення.
Крім того, як вбачається з практики Європейського суду з прав людини, положення Конвенції стосуються й обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення. Вказана судова інстанція приймає до свого провадження і заяви щодо рішень судів про накладення на осіб адміністративних стягнень, оскільки вважає, що в силу суворості санкцій такі справи за суттю є кримінальними, а адміністративні покарання фактично носять кримінальний характер з усіма гарантіями ст.6 Конвенції (п.55 рішення у справі "Гурепко проти України"; п.21 рішення у справі "Надточій проти України").
Відповідно до п."а" ч. 3 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення повинен бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Отже, виходячи з вимог Конвенції, практики Європейського суду та положень КУпАП, формулювання неконкретного обвинувачення в адміністративній справі розглядається, як порушення вимог Конвенції.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії БД №198060 від 02.01.2020 року, 02 січня 2020 року о 15 годині 19 хвилин в місті Тернополі керував автомобілем Хонда Акорд ДНЗ ВО1080ВМ перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння.
Однак, дослідивши надані суду докази, а саме - відеозапис нагрудних камер поліцейських, встановлено, що спілкування між поліцейськими та ОСОБА_1 розпочинається о 15 годині 10 хвилин, автомобіль Хонда принаймні з того часу не рухався, а тому ОСОБА_1 , не міг ним керувати в стані алкогольного сп'яніння, як це йому інкримінується в протоколі про адміністративне правопорушення, о 15 годині 19 хвилин 02 січня 2020 року.
Тому в судовому засідання спростоване звинувачення ОСОБА_1 , яке пред'явлене відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, зокрема факт керування ним транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння о 15 годині 19 хвилин 02 січня 2020 року. Факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 в інший час, відповідно до протоколу за ст. 130 КУпАП, йому не інкримінується.
У справах «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v.Russia»,рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ, серед іншого, зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, суддя розглядає справу в межах пред'явленого особі обвинувачення згідно протоколу про адміністративне правопорушення, та не має право пред'являти нових звинувачень, оскільки це буде вважатися порушенням права на захист.
Крім того, на підтвердження факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом особа яка склала протокол про адміністративне правопорушення надала відеозаписи нагрудних камер поліцейських.
Як уже зазначалося, відеозапис на камерах поліцейських розпочинається о 15 годині 10 хвилин 02 січня 2020 року, та не містить відеозапису, який би підтверджував факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 ОСОБА_1 та автомобіль Хонда з'являється на відеозаписі, коли він припаркований, не рухався.
В письмових поясненнях свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відсутні покази про керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Інших доказів, на підтвердження факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 особою, яка складала протокол про адміністративне правопорушення не надано, тобто факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 не є підтвердженим.
Відповідно до положень п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а тому покладення на суд обов'язків ініціювати збір доказів для доказування вини особи суперечить принципам об'єктивності та неупередженості суду при розгляді справи та є неприпустимим.
Згідно з ч.2 ст.251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 8 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
В той же час, державні органи не мають права перекладати обов'язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст. 62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком. Також, відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, висновок суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи наведене вище, доходжу висновку, що відсутність належних доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, що є підставою для закриття провадження у справі.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 245, 251, 254, 256, 268, п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 280, 283-285 КУпАП України, суддя, -
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 130 КУпАП закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена у випадках передбачених ст. 287 КУпАП, а саме особою, щодо якої її винесено, потерпілим, а також прокурором у випадках передбачених ч. 5 ст. 7 КУпАП, а саме у випадку нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян, протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови і може бути пред'явлена до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.
СуддяВ. М. Позняк