Справа №754/1206/19Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/653/2020
23 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисників ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
представника потерпілої ОСОБА_11
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного матеріали кримінального провадження № 12018100030006354 по обвинуваченню:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, зареєстрованого та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_8 , прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_12 та потерпілої ОСОБА_13 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року,-
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, та покладено на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_13 задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Провідна» на користь ОСОБА_13 45923 грн. на відшкодування матеріальної шкоди та 2296 грн. 15 коп. на відшкодування моральної шкоди.
Стягнуто з обвинуваченого ОСОБА_8 на користь потерпілої ОСОБА_13 352408 грн. 85 коп. на відшкодування моральної шкоди.
По справі вирішено питання про речові докази, заходи забезпечення кримінального провадження та судові витрати.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винуватим у тому, що він 04.07.2018 о 23 год. 33 хв., керуючи технічно справним автомобілем марки «Opel Kadett» д.н.з. НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. Бальзака в напрямку вул. Ніколаєва до проспекту Маяковського, на перехресті з вул. Драйзера у місті Києві допустив порушення п.п.1.3, 2.3б, 8.7.3ґ, 8.10, 10.1 ПДР України та здійснив зіткнення з автомобілем марки «BMW 525» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_14 , матеріали відносно якого виділені в окреме кримінальне провадження.
В результаті ДТП пасажирка автомобіля «BMW 525» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_13 отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми у вигляді травматичного субарахноїдального крововиливу, ушкодження лівого зорового нерва, переломів лівої скроневої кістки, задньої стінки лівої орбіти (передня черепна ямка), лівої вилицевої дуги, уламкового перелому передньої, латеральної стінок лівої гайморової пазухи, латеральної стінки лівої орбіти, забійної рани лобно-скронево-тім'яної ділянки, синця на повіках обох очей, які у своїй сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження.
В поданій апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи доведеність своєї вини у вчиненому злочині та правильність кваліфікації його дій, просить вирок суду змінити в частині вирішення цивільного позову та зменшити суму моральної шкоди, стягнутої з нього на користь потерпілої ОСОБА_13 .
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що свою вину у вчиненому злочині він визнає та щиро кається. Наявність моральної шкоди, завданої ним потерпілій, не заперечує. Однак вважає, що визначений судом розмір моральної шкоди не відповідає ступеню завданих потерпілій фізичних та моральних страждань. За доводами апелянта, суд в достатній мірі не врахував конкретні обставини дорожньо-транспортної пригоди, наявність вимушених змін у житті потерпілої і тривалості її лікування, внаслідок завданих їй тяжких тілесних ушкоджень. Також судом не було враховано ступінь його вини і той факт, що шкода завдана потерпілій не тільки з його вини, оскільки згідно висновку автотехнічної експертизи №12-1/2215 від 17.12.2018 причиною даної дорожньо-транспортної пригоди є також невідповідність дій водія автомобіля «BMW 525» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_14 вимогам ПДР України. З урахуванням цього апелянт вважає, що стягнення всієї суми моральної шкоди лише з одного учасника пригоди суперечить вимогам діючого законодавства і принципам солідарної відповідальності.
Щодо розміру моральної шкоди, то апелянт вважає, що висновок Громадської організації «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» є неналежним і недопустимим доказом по справі та не підтверджує розмір завданої потерпілій моральної шкоди, оскільки під час проведення дослідження використовувалися недостовірні дані, такі як відомості про втрату потерпілою лівого ока, що не підтверджується її медичною документацією, а також не визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненому злочині і небажання останнього добровільно відшкодовувати потерпілій завдану шкоду. Також звертає увагу на те, що під час дослідження використано застарілу судову практику і виключно судові рішення, які надають можливість застосувати найбільший розмір моральної шкоди.
Крім того, дослідження проведено особою, яка не атестована і не отримувала кваліфікацію судового експерта з певної спеціальності у розумінні ст.11 ЗУ «Про судову експертизу», а згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зазначена громадська організація взагалі не має здійснювати діяльність пов'язану з наданням консультацій щодо судово-правових питань суб'єктами без статусу адвоката у зв'язку із відсутністю відповідного КВЕД, що у свою чергу надавало б їй право на проведення соціальних-психологічних досліджень.
В поданій апеляційній скарзі прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_12 , не оспорюючи фактичних обставин справи та кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що вироком суду обвинуваченого ОСОБА_8 на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування як основного покарання у виді позбавлення волі, так і додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Зазначає, що відповідно до п.9 Пленуму Верховного Суду України №17 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» частиною 1 статті 75 КК України передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням лише щодо основного покарання. Звільнення від відбування призначеного судом додаткового покарання не допускається.
З урахуванням вищевикладеного, просить вирок суду першої інстанції скасувати та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Звільнити ОСОБА_8 від відбування призначеного основного покарання з іспитовим строком 2 роки. В решті вирок суду залишити без змін.
В поданій апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_13 просить вирок суду змінити в частині призначеного покарання і застосувати до обвинуваченого ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки без застосування ст.75 КК України.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на те, що висновки суду першої інстанції про наявність підстав для звільнення обвинуваченого від відбування покарання суперечать фактичним обставинам справи.
За доводами апелянта, судом не було враховано, за встановлених судом обставин вчиненого кримінального правопорушення та його наслідків, даних про особу обвинуваченого, його відношення до вчиненого, який не вживав належних заходів до відшкодування заподіяних збитків, суд неправильно звільнив ОСОБА_8 від відбування покарання з випробуванням.
Зазначає, що ОСОБА_8 вчинив тяжкий злочин, внаслідок якого вона отримала інвалідність ІІІ групи по життєво без перекомісій, втратила зір на одне око повністю та має лише 30% зору на другому оці, перенесла тяжкий стрес, викликаний побоюванням щодо повної втрати зору, незворотними змінами у стані здоров'я, самопочуття і якості життя.
Звертає увагу на те, що обвинувачений не вчинив ніяких дій на усунення заподіяної шкоди, після вчинення злочину не цікавився станом її здоров'я та не намагався допомогти їй матеріально. Вважає, що відшкодування обвинуваченим під час судового розгляду безпосередньо перед судовими дебатами частини збитків не є пом'якшуючою обставиною, а намаганням таким чином уникнути реального покарання.
Захисником до початку апеляційного розгляду подані заперечення на апеляційну скаргу потерпілої, в яких він просить залишити її без задоволення. Проти задоволення апеляційної скарги прокурора не заперечує.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні та просив їх задовольнити, також підтримав апеляційну скаргу потерпілої, проти апеляційної скарги обвинуваченого заперечував;
обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого та просили її задовольнити, проти апеляційної скарги прокурора не заперечували, а апеляційну скаргу потерпілої просили залишити без задоволення;
представника потерпілої ОСОБА_11 , який підтримав апеляційну скаргу ОСОБА_13 та заперечував проти апеляційних скарг прокурора і обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, проаналізувавши апеляційні доводи, провівши судові дебати та заслухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а апеляційні скарги потерпілої та обвинуваченого задоволенню не підлягають, з наступних підстав.
Встановлені судом першої інстанції фактичні обставини вчиненого злочину та правова кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч.2 ст.286 КК України учасниками судового провадження не оспорюються та не оскаржуються, а тому у відповідності до положень ст.404 КПК України апеляційною інстанцією не перевіряються.
Відповідно до положень ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті (частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне та достатнє для її виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_8 покарання по ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який згідно ст.12 КК України відноситься до категорії середньої тяжкості, дані про особу винного, а саме його вік та сімейний стан, а також те, що він раніше не судимий та до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, офіційно працює, конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення та поведінку обвинуваченого після його вчинення.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд визнав його щире каяття та вжиття заходів щодо часткового відшкодування завданої шкоди. Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
З урахуванням обставин вчиненого злочину, особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого, суд першої інстанції також дійшов висновку про можливість звільнення ОСОБА_8 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, оскільки вважає, що таке покарання буде відповідати обставинам справи та особі обвинуваченого. При цьому, врахувавши конкретні обставини вчиненого злочину, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Суд апеляційної інстанції погоджується з рішенням місцевого суду щодо можливості звільнення ОСОБА_8 від відбування основного покарання на підставі ст.75 КК України, з урахуванням позитивних даних, які характеризують особу винного, наявності обставин, що пом'якшують покарання, а також відсутність у нього інших судимостей. Судом також враховано, що на стадії апеляційного розгляду ОСОБА_8 добровільно відшкодував потерпілій додатково ще 60 тис. грн., що свідчить про його намагання повністю відшкодувати заподіяні злочином збитки.
За наведених обставин колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, а доводи апеляційної скарги потерпілої залишає без задоволення.
Разом із цим колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що суд першої інстанції неправильно застосував до обвинуваченого ОСОБА_8 положення ст.75 КК України щодо звільнення його від відбування призначеного додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами з випробуванням.
Статтею 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Відповідно до положень ст.75 КК України якщо суд крім випадків за засудження за корупційний злочин при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше пяти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції за відсутності передбачених законом підстав ухвалив рішення про звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від відбування додаткового покарання з випробуванням, таким чином неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ст.409 КПК України неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст.75 КК України) є підставою для скасування або зміни судового рішення судом апеляційної інстанції.
Неправильне звільнення обвинуваченого від відбування додаткового покарання з випробуванням згідно п.4 ч.1 ст.420 КПК України є підставою для скасування вироку суду в цій частині та ухвалення нового вироку.
З цих підстав апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково позовну заяву потерпілої ОСОБА_13 у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої потерпіла отримала тяжкі тілесні ушкодження, сталася в період дії полісу №АК/7678232 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і є страховим випадком, а цивільно-правова відповідальність обвинуваченого була застрахована в ПрАТ «СК «Провідна».
На переконання колегії суддів, суд ґрунтовано визначив розмір спричиненої потерпілій матеріальної шкоди, яка складається з понесених нею витрат на оплату медичних послуг під час проведення лікування, та підтверджується дослідженими судом документами.
При визначенні розміру завданої потерпілій ОСОБА_13 моральної шкоди суд першої інстанції врахував характер і обсяг страждань, яких потерпіла зазнала внаслідок ушкодження її здоров'я, негативний вплив наслідків травми на її спосіб життя, встановлення по життєво третьої групи інвалідності з обмеженням до трудової діяльності, що позбавляє потерпілу можливості повноцінно себе реалізувати як особистість та працювати. З урахуванням характеру, обсягу, тривалості душевних страждань та фізичного болю, вимушених змін у житті потерпілої, пов'язаних з тривалим лікуванням, перенесенням декількох операцій, незворотні змін у її здоров'ї внаслідок спричинених тілесних ушкоджень, суд першої інстанції визначив моральну шкоду, яка підлягає відшкодуванню обвинуваченим, в розмірі 352408 грн.85 коп.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ґрунтовано оцінив ступінь фізичних та моральних страждань потерпілої, якій внаслідок дорожньо-транспортної пригоди були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, у зв'язку з чим їй завдано моральної шкоди у визначеному судом розмірі, яка підлягає стягненню на її користь з обвинуваченого ОСОБА_8 , як власника джерела підвищеної небезпеки, та зПрАТ «СК «Провідна» у розмірі 5% від страхової виплати, заподіяної здоров'ю потерпілої, на підставі ст.26-1 Закону України «Про загальне обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таке рішення буде відповідати принципам законності та справедливості.
Перевіривши доводи сторони захисту про те, що висновок Громадської організації «Спілка фахівців соціологічних та психологічних досліджень» є неналежним і недопустимим доказом по справі та не підтверджує розмір завданої потерпілій моральної шкоди, а понесена потерпілою моральна шкода повинна бути стягнута солідарно з іншого учасника дорожньо-транспортної пригоди, матеріали відносно якого виділені в окреме провадження, колегія суддів вважає їх необґрунтованими, оскільки розмір моральної шкоди визначено судом з урахуванням конкретних обставин вчиненого злочину та його наслідків, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.
Також, як вбачається із матеріалів провадження, з позовними вимогами про стягнення моральної шкоди у визначеному розмірі потерпіла особа звернулась саме до обвинуваченого ОСОБА_8 , реалізувавши таким чином свої дискреційні права. Крім цього, на час розгляду провадження в суді в матеріалах справи відсутні достатні та обґрунтовані дані про доведену в установленому законом порядку винуватість у вчиненні даного злочину іншої особи, що позбавляє суд правових підстав застосувати принцип солідарної відповідальності.
З наведених підстав апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та потерпілої ОСОБА_13 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні задовольнити.
Вирок Деснянського районного суду м. Києва від 04 листопада 2019 року, ухвалений щодо ОСОБА_8 в частині призначеного покарання, скасувати.
Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_8 по ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_8 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, та покласти на нього обов'язки, передбачені ст.76 КК України, а саме не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в уповноважений орган з питань пробації.
В решті вирок суду залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту його проголошення.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4