Справа №11-кп/824/9/2020 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 289 КК України Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
23 січня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали контрольного провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2019 року у кримінальному провадженні №12019100080005218 щодо ОСОБА_6 ,
за участю учасників кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_8 ,
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2019 року, призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акту відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 289 КК України. Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 про повернення обвинувального акту прокурору та про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт обвинуваченому ОСОБА_6 залишено без задоволення. Задоволено клопотання прокурора Київської місцевої прокуратури №8, продовжено запобіжний захід щодо ОСОБА_6 у виді тримання під вартою, обраний під час досудового розслідування строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 грудня 2019 року ( включно), та одночасно визначено заставу у розмірі 80 (вісімдесяти) розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153680 (сто п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень.
Мотивуючи своє рішення в частині продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою, суд врахував, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, те, що на даний час залишається достатньо підстав вважати, що обвинувачений опинившись на волі, зможе ухилитися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування), і на це вказують такі обставини, як суспільно небезпечний характер протиправних дій, в яких він обвинувачується і щодо яких органами досудового розслідування висунута обґрунтована підозра (обвинувачення); тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винним у вчинені інкримінованого злочину.
Крім цього суд першої інстанції вказує на те, що існує велика ймовірність того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, зможе перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні під час судового провадження іншим чином, зокрема, незаконно впливати на потерпілого та свідків, які на даний час недопитані судом; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин злочину.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2019 року та винести нову ухвалу, якою змінити ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою та запобіжний захід у виді домашнього арешту та вирішити питання щодо зменшення розміру застави, передбаченої нормами ст. 182 КПК України, застосованої до ОСОБА_6 .
В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає, що 22.10.2019 року перед початком судового засідання стороні захисту та обвинуваченому було вручено клопотання про продовження строку тримання під вартою. Оскільки вказане клопотання було вручено в порушення вимог ч. 2 ст. 184 КПК України, за клопотання сторони захисту судове засідання було відкладено. 30.10.2019 року в судовому засіданні було призначено до розгляду обвинувачний акт відносно ОСОБА_6 та розглянуто клопотання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою.
Захисник вважає, що оскаржувана ухвала в частині продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою є незаконною та необґрунтованою, а висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи.
Апелянт вказує на те, що із відомостей наявних в обвинувальному акті вбачається, що ОСОБА_6 інкримінується вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України і підставою для такої кваліфікації є незаконне заволодіння транспортним засобом - повторно, проте, захисник зазначає, що ст. 1 ст. 32 КК України передбачено, що повторністю злочинів визначається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті Особливої частини цього кодексу.
Захисник зазначає, що станом на день вручення підозри та обвинувального акту, ОСОБА_6 вважається не судимим відповідно до норм ст.ст. 55-91 КК України, а відтак, на переконання апелянта, інкримінування ОСОБА_6 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України є помилковим та безпідставним.
Щодо продовження ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апелянт стверджує, що відповідно до вимог ст. 183 КПК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою взагалі не може бути обраний/продовжений ОСОБА_6 , оскільки відсутні необхідні критерії, передбачені вказаною статтею.
Окрім цього захисник вказує на те, що проаналізувавши зміст оскаржуваної ухвали та матеріали кримінального провадження, вбачається, що судом першої інстанції не взято до уваги ряд обставин, а саме: міцність соціальних зв'язків, про що свідчить наявність дружини, чотирьох дітей та матері пенсійного віку; наявність постійного місця проживання, що підтверджується відомостями наявними у паспорту та будинковій книзі; дотримання обвинуваченим умов раніше застосованих заходів.
Апелянт зазначає, що у клопотанні про застосування запобіжного заходу слідчий, прокурор, крім підстав, зазначених у ст. 177 КПК України, зобов'язаний надати інформацію про застосування до підозрюваного, обвинуваченого інших запобіжних заходів як у даному кримінальному провадження, так і в інших кримінальних провадженнях (за наявності відомостей про їх застосування), однак стороною обвинувачення в клопотанні про продовження запобіжного заходу не зазначено об'єктивних даних щодо обвинуваченого, що, на думку захисника, вплинуло на законність рішення.
Апелянт стверджує, що оскаржуваною ухвалою суд встановив максимально можливий розмір застави для інкримінованого злочину, при цьому судом першої інстанції не було взято до уваги характеризуючих даних обвинуваченого, а саме наявності на утриманні чотирьох дітей та матері похилого віку.
Відтак, на думку захисника, суд першої інстанції формально підійшов до вирішення питання щодо продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обраного ОСОБА_6 , при винесенні ухвали жодним чином не перевірив наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого злочину, чим допустив порушення норм процесуального законодавства.
До початку апеляційного розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав заяву про відмову від своєї апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_6 , його захисник та потерпілий, будучи належним чином повідомленими про день та час апеляційного розгляду, в судове засідання не з'явилися. Від обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілого будь-яких клопотань до суду про відкладення розгляду не надходило. Разом з тим, згідно довідки, яка наявна в матеріалах справи, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 в телефонному режимі просив розглядати його заяву про відмову від своєї апеляційної скарги у його відсутність та відсутність обвинуваченого ОСОБА_6 . Відтак, з врахуванням вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено у їх відсутність.
Заслухавши думку прокурора, яка не заперечувала проти прийняття відмови захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 від своєї апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Так, у відповідності до вимог ч.ч. 1,2 ст. 403 КПК України, особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитись від неї до закінчення апеляційного розгляду. Якщо вирок або ухвала суду першої інстанції не були оскаржені іншими особами або якщо немає заперечень інших осіб, які подали апеляційну скаргу, проти закриття провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою закриває апеляційне провадження.
Враховуючи, що особа, котра подала апеляційну скаргу відмовилась від неї, а від інших осіб, які мають право на апеляційне оскарження апеляційні скарги не надходили, колегія суддів вважає, що апеляційне провадження підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 376, 403 КПК України, колегія суддів,-
Прийняти відмову захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 від поданої ним апеляційної скарги на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2019 року.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 30.10.2019 року - закрити у зв'язку з відмовою захисника від апеляційної скарги.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
____________________ ___________________ _____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4