Єдиний унікальний номер 754/9393/19 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1
Апеляційне провадженя №11-кп/824/1257/2020 Суддя -доповідач ОСОБА_2
про відмову у відкритті апеляційного провадження
23 січня 2020 року суддя Київського апеляційного суду ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора м. Києва ОСОБА_3 на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року яким
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кухарі Іванковського району, Київської обл., громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,раніше не судимого,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 313, ч. 3 ст. 311 КК України, -
Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року затверджено угоду від 05.11.2019 про визнання винуватості між прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 313, ч. 3 ст. 311 КК України та призначено покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді 3 (трьох) місяців арешту, ч. 1 ст. 313 КК України у виді 4 (чотирьох) місяців арешту, ч. 3 ст. 311 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
Згідно ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна в доход держави.
На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, якщо він протягом 3-ох (трьох) років іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Крім того, даним вироком суду вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
На зазначений вирок суду заступник прокурора м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність вироку Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року просить його скасувати та призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги заступник прокурора м. Києва зазначає, що судом першої інстанції незаконно затверджено угоду про визнання винуватості, оскільки узгоджене сторонами покарання не відповідає нормам матеріального права, а тому угода не підлягала затвердженню у даному кримінальному провадженні.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, вважаю, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 рокуслід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ч.4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 05 листопада 2019 року у відповідності до вимог ст.472 КПК України між прокурором Київської місцевої прокуратури №4 ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , за участю захисника ОСОБА_6 , укладено угоду про визнання винуватості. Вироком Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року зазначену угоду затверджено та призначено ОСОБА_4 покарання узгоджене сторонами угоди.
Згідно обвинувального акту ОСОБА_4 обвинувачувався, та був засуджений вироком Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року за ч. 1 ст. 309, ч.1 ст. 313, ч. 3 ст. 311 КК України, тобто за вчинення злочинів два з яких відносяться до злочинів середньої тяжкості, а один до тяжкого злочину. Будь-яких застережень, щодо неможливості укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим у даному провадженні частина четверта ст. 469 КПК України не містить.
За таких обставин, приходжу до висновку про те, що заступник прокурора м. Києва позбавлений права на оскарження вироку Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року щодо ОСОБА_4 з підстав, зазначених в поданій ним апеляційній скарзі.
Враховуючи викладене вище, вважаю, що у відкритті провадження за поданою апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року щодо ОСОБА_4 необхідно відмовити на підставі ч.4 ст. 399 КПК України, оскільки в даному випадку судове рішення оскаржене виключно з підстав, з яких воно не може бути оскарженим згідно з положеннями ст. 394 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ч.4 ст. 399 КПК України, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою заступника прокурора м. Києва на вирок Деснянського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року щодо ОСОБА_4 .
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвалу може бути оскаржено протягом трьох місяців з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя ОСОБА_2