Справа № 947/30206/19
Провадження № 2-а/947/33/20
24.01.2020 року
Київський районний суд м. Одеси
У складі головуючого судді Калашнікової О.І.
При секретарі Шеховцевій О.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора 2 роти батальйону №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Гордаш Марини Андріївни, третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
Встановив
10.12.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогами ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову ЕАВ № 1252096 від 21.06.2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Зазначеною постановою на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 510 грн. за порушення Правил дорожнього руху - перевищив встановлене обмеження швидкості руху.
Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 12.12.2019 року позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрите спрощене провадження, з викликом сторін до судового засідання.
27.12.2019 року до суду надійшли пояснення третьої особи - Управління патрульної поліції в Одеській області.
Позивач, підтримуючи позов, стверджував, що Правил дорожнього руху він не порушував.
Відповідач до суду не з'явився, про дату, час та місце слухання справи сповіщений, відзив на позов не надав.
Позивач доводить, що Постанова інспектором поліції винесена з порушенням положень ст.ст.268, 278,279 КУпАП - інспектор поліції незаконно розглянув справу на місці зупинки автомобіля (на думку позивача справу належало розглядати за місцем знаходження органу, який уповноважений розглядати такі справи); позбавив позивача (правопорушника за постановою) можливості скористатися у повному обсязі правами, передбаченими ст.268 КУпАП; порушив вимоги щодо процедури розгляду справи, встановлений ст.ст.278,279 КУпАП. Позивач також стверджує, що в зоні дії знаку «Обмеження максимальної швидкості 40 кмгод» він, керуючи транспортним засобом, рухався з предписаною швидкістю, а поза межами дії вказаного знаку - рухався зі швидкістю 63 кмгод. Позивач також звернув увагу суду, що його було зупинено інспектором патрульної поліції 21.06.2019 року о 12 год.32 хв., а постанову інспектор винесла о 14 год.28 хв. за його відсутності. Оскаржувану постанову інспектор патрульної поліції не направляла позивачу за місцем реєстрації. Про наявність постанови про адміністративне правопорушення позивач довідався від державного виконавця після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження про стягнення штрафу.
Суд вивчив матеріали справи, переглянув копії відеозапису з місця події, копії фото таблиць з місця події, що надані Управлінням патрульної поліції і дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав:
За змістом ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у п.п. 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією чи бездіяльністю.
Відповідно до п.1.ч.1.ст.19 КАС України спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень ( нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності відносяться до компетенції адміністративного суду. При здійсненні функції контролю за дотриманням законодавства суб'єкт владних повноважень ( у даному випадку - це органи Департаменту поліції) приймає рішення про накладання адміністративного стягнення.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Патрульна поліція Національної поліції має повноваження щодо розгляду та винесення постанов в справах про адміністративні правопорушення в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху ( які передбачені частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 128-1, 129, статтею 132-1, частинами першою, другою і третьою статті 140), що передбачають стягнення у вигляді штрафу або штрафних балів.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України від 2 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п.8.1. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (далі по тексту - ПДР), регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з п.8.4 ПДР дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи: а) попереджувальні знаки. Інформують водіїв про наближення до небезпечної ділянки дороги і характер небезпеки. Під час руху по цій ділянці необхідно вжити заходів для безпечного проїзду; б) знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги; в) заборонні знаки. Запроваджують або скасовують певні обмеження в русі; г) наказові знаки. Показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження; ґ) інформаційно-вказівні знаки. Запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила; д) знаки сервісу. Інформують учасників дорожнього руху про розташування об'єктів обслуговування; е) таблички до дорожніх знаків. Уточнюють або обмежують дію знаків, разом з якими вони встановлені.
Частиною 1 ст. 122 встановлена адміністративна відповідальність за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Предмет доказування у справі про адміністративні правопорушення становлять обставини, що підлягають з'ясуванню у справі про адміністративне правопорушення. По справі про адміністративне правопорушення з'ясуванню підлягають: наявність події адміністративного правопорушення;особа, яка вчинила протиправні дії (бездіяльність), за які КУпАП передбачена адміністративна відповідальність; винність особи у вчиненні адміністративного правопорушення; обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальність, і обставини, що обтяжують адміністративну відповідальність; характер і розмір шкоди, заподіяної адміністративним правопорушенням; обставини, що виключають провадження по справі про адміністративне правопорушення; інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи;причини і умови вчинення адміністративного правопорушення.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Оскаржувана постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не містить інформації про будь-яку фіксацію правопорушення.
Таким чином, в порушення частини 3 статті 283 КУпАП у постанові по справі про адміністративне правопорушення не зазначено відомостей про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис правопорушення, та не вказано про те, чи взагалі таке фіксування проводилось, не надано інших доказів вчинення правопорушення.
26.04.2018 р. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 338/855/17, адміністративне провадження №К/9901/18195/18 (ЄДРСРУ № 73700356) вказав, що аналіз положень статей КУпАП дозволяє дійти висновку, що зміст постанови у справі про адміністративне правопорушення має відповідати вимогам, передбаченим статтям 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Надані відповідачем фотокартки і відеозапис події не містять відомостей про порушення позивачем Правил дорожнього руху: ідентифікувати транспортний засіб не є можливим за відсутності номерного знаку, а на відеозапису взагалі відсутнє будь-яке зображення транспортного засобу. Розбіжності у часі, що відображений на фотографії та відеозаписі з місяця події (12 год.32 хв.) і що зазначений в постанові про адміністративне правопорушення (24 год.28 хв.) також свідчать про відсутність належних доказів про вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху.
З приводу доводів позивача щодо неправомірності розгляду справи на місці вчинення правопорушення суд зазначає наступне.
Конституційним судом України 26.05.2015р. у рішенні по справі №5-рп/2015 (п. 2.3) зазначено, що у частинах першій, другій статті 258 Кодексу (у редакції Закону №767-VII від 23.02.2014) визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення… Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом. Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. КСУ зазначив, що перелік адміністративних правопорушень, які підлягають розгляду у скороченому провадженні (тобто фіксація адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення) є вичерпним і може бути змінений лише законом, зокрема, такий перелік порушень передбачений ч. 1 та ч. 2 ст. 258 Кодексу (у редакції Законами № 767-VII від 23.02.2014)
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» від 14.07.15р. № 596-VIII, внесено зміни до ст. 258 КУпАП та передбачено, що скорочене провадження у справах про адміністративне правопорушення застосовується і до правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУпАП (в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII), протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
При цьому, відповідно до ч. 5 ст. 258 КУпАП, навіть якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа не складає протокол про адміністративне правопорушення про притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі.
Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Таким чином, згідно з положеннями ч.ч. 2,3,4,5 вказаної статті Законом встановлені випадки здійснення скороченого провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення, в тому числі, справи відносно позивача.
Рішення КСУ 26.05.2015р. по справі №5-рп/2015 приймалось до внесення змін до ч. 2 ст. 258 КУпАП в редакції Закону від 14.07.2015 № 596-VIII, а тому на ці випадки не поширюються. З огляду на викладене, відповідач мав право розглянути справу у скороченому провадженні та на місці вчинення правопорушення винести постанову у справі про адміністративне правопорушення без складення протоколу, тому ці обставини не є самостійними підставами для скасування постанови.
Керуючись ст.ст.241-246 КАС України, суд
Вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2 роти батальйону №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Гордаш Марини Андріївни, третя особа Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
Визнати протиправною постанову ЕАВ № 1252096 від 21.06.2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, винесену інспектором 2 роти батальйону №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Гордаш Мариною Андріївною відносно ОСОБА_1 .
Скасувати постанову ЕАВ № 1252096 від 21.06.2019 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, винесену інспектором 2 роти батальйону №1 Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції Гордаш Мариною Андріївною відносно ОСОБА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Київський районний суд м. Одеси протягом 10 днів з дня її проголошення.
Суддя Калашнікова О. І.