Справа № 296/8575/19
Номер провадження 2/289/266/20
23.01.2020 м. Радомишль
Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Сіренко Н.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я Українидо ОСОБА_1 про стягнення коштів за навчання,
30.08.2019 представник позивача звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 кошти, затрачені Тернопільським національним медичним університетом імені І.Я. Горбачевського МОЗ України на його навчання в розмірі 86299,23 грн., а також судові витрати по справі.
В обґрунтування заявлених вимог предстаник позивача покликався на те, що на підставі рішення приймальної комісії від 05.08.2009 наказом ректора Державного вищого навчального закладу «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» відповідача ОСОБА_1 було зараховано студентом першого курсу стоматологічного факультету. У зв'язку із зарахуванням відповідача на навчання за державним замовленням 01.09.2009 між Університетом та відповідачем укладено угоду № 19 про підготовку фахівців з вищою освітою, відповідно до умов якої ОСОБА_1 зобов'язався прибути після закінчення Університету на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі, а в разі відмови працювати за призначенням - відшкодувати навчальному закладу до державного бюджетів вартість навчання у встановленому порядку.
У червні 2014 року відповідач закінчив вказаний вищий навчальний заклад та отримав направлення на роботу в «Комунальний заклад Радомишилівська стоматологічна поліклініка» департаменту охорони здоров'я Житомирської ОДА на посаду лікаря-стоматолога. Із пропозицією щодо працевлаштування відповідач був ознайомлений та згідний, про що свідчать його підписи в картці працевлаштування випускника, пропозиції щодо працевлаштування, обліковій картці випускника Тернопільського медуніверситету. Направлення на роботу № 02010830/01 було вручено відповідачу ОСОБА_1 особисто, про що свідчить його підпис в Журналі обліку направлень на роботу випускників 2014 року.
В подальшому ОСОБА_1 проходив інтернатуру в Комунальному некомерційному підприємстві «Житомирське обласне стоматоголічне об'єднання» Житомирської обласної ради, звідки відповідача 29.07.2016 було звільнено у зв'язку із закінченням терміну інтернатури.
Представник позивача вказує, що вищевказане свідчить про відмову відповідача відпрацювати не менше трьох років як молодий фахівець в державній установі охорони здоров'я, і як наслідок невиконання відповідачем умов угоди, тягне за собою обов'язок відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного бюджету вартість навчання, яка, відповідно до розрахунку фактичних витрат становить 64904,65 грн., а також враховуючи те, що відповідачу за період навчання було виплачено 21394,58 грн. стипендії, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 86299,23 грн. за навчання.
Ухвалою судді Корольовського районного суду міста Житомира від 07.10.2019 дану цивільну справу передано за підсудністю на розгляд до Радомишльського районного суду Житомирської області.
Ухвалою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 02.12.2019 відкрито спрощене провадження у цій справі та з урахуванням ч. 4 ст. 19, ст. 279 ЦПК України вирішено її розглядати у порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Надано відповідачу строк для подання відзиву (а.с.64).
03.12.2019 на зареєстровану адресу відповідача були направлені копія ухвали про відкриття провадження у справі із пропозицією направити до суду свій відзив на позов та копія позову з додатком на 46 арк., які ОСОБА_1 було вручено 05.12.2019 (а.с.66,73).
Відповідач ОСОБА_2 у встановлений строк надав відзив на позовну заяву та додатки з підтвердженням направлення 23.12.2019 позивачеві та його представнику копії відзиву з додатками (а.с.74,75,76,77-78).
У відзиві ОСОБА_1 не оспорює факт його навчання та закінчення Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України у вказані позивачем строки.
Однак, ОСОБА_1 не погоджується із позовними вимогами з посиланням на те, що позивач порушив терміни, визначені Порядком працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за держзамовленням, надання ОСОБА_1 пропозиції щодо працевлаштування, яку позивач зробив не за рік до закінчення навчання, а за 6 місяців. Крім того, ОСОБА_1 був направлений на роботу в неіснуючий «Комунальний заклад Радомишилівська стоматологічна поліклініка», тоді як правильна назва - «Радомишльська стоматологічна поліклініка», при цьому комунальна організація (установа, заклад) «Радомишльська стоматологічна поліклініка» - замовник, відмовила ОСОБА_1 в прийнятті на роботу. В подальшому Міністерство охорони здоров'я України погодило відповідачу зміну місця призначення на роботу з посади лікаря-стоматолога КУ «Радомишльська стоматологічна поліклініка» на посаду лікаря-стоматолога Житомирського обласного медичного стоматологічного об'єднання, де ОСОБА_1 і проходив два роки інтернатуру.
Позивач, посилаючись на те, що після закінчення навчального закладу ОСОБА_1 прибув на роботу за направленням, не відмовився без поважної причини приступити до роботи за призначенням, його не було звільнено за порушення трудової дисципліни, чи за власним бажанням, вважає, що відсутні підстави для відшкодування вартості навчання та інших витрат.
Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що як в направленні на роботу, так і в пропозиції щодо працевлаштування, у витягу з протоколу засідання державної комісії з розподілу молодих спеціалістів, він був направлений на роботу в неіснуючий «Комунальний заклад Радомишилівська стоматологічна поліклініка», тоді як правильна назва - «Радомишльська стоматологічна поліклініка». При цьому остання, після прибуття ОСОБА_1 з направленням на роботу, 09.07.2014 відмовила йому у прийнятті на роботу та направила директору Департаменту охорони здоров'я Житомирської ОДА листа № 53, яким повідомила про неможливість зарахування ОСОБА_1 для проходження інтернатури у зв'язку із відсутністю штатної одиниці - посади лікаря-інтерна, що спонукало відповідача самостійно вирішувати питання щодо свого працевлаштування та за його зверненням до Міністерства охорони здоров'я йому було погоджено зміну місця призначення на роботу з посади лікаря-стоматолога КУ «Радомишльська стоматологічна поліклініка» на посаду лікаря-стоматолога Житомирського обласного медичного стоматологічного об'єднання, де ОСОБА_1 і проходив інтернатуру до 29.07.2016, після чого був звільнений, у зв'язку із закінченням терміну останньої. Після закінчення інтернатури ОСОБА_1 не мав права працювати лікарем-стоматологом, оскільки не мав сертифікату лікаря (провізора) - спеціаліста, який отримується за результатами успішного складання екзамену "Крок 3", що є складовою системи ліцензійних інтегрованих іспитів. Такий сертифікат відповідач одержав лише 02.05.2018.
Позивач отримав відзив 26.12.2019, а представник позивача 27.12.2019, що підтверджується Трекінгом відправлень з офіційного сайту АТ "Укрпошта" (а.с.99,100), однак, відповіді на відзив суду не направив.
Клопотань про розгляд справи у загальному позовному провадженні чи про розгляд справи за участю сторін від учасників справи не надходило.
22.01.2020 від представника відповідача адвоката Кулик Т.Б. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату, оскільки представник не має можливості з'явитись у судове засідання, призначене на 23.01.2020, однак, враховуючи, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше, суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ст. 7 ч. 13 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.07.2009 ОСОБА_1 звернувся до ректора Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського (надалі - Університет) із заявою про допуск до участі у конкурсному відборі на денну форму навчання стоматологічного факультету університету, в якій відповідач зобов'язався в разі вступу до університету поїхати на роботу за державним розподілом, а у випадку відмови від державного розподілу або неприбуття на місце роботи за розподілом повернути затрачені державою кошти на навчання (а.с.8).
Згідно витягу з наказу № 207 (д) по Університету від 10.08.2009 ОСОБА_1 зараховано студентом першого курсу стоматологічного факультету (а.с.9).
01.09.2009 сторони уклали Угоду № 19 про підготовку фахівців з вищою освітою, відповідно до якої вищий заклад освіти зобов'язується забезпечити студентові якісну теоретичну та практичну підготовку фахівця з вищою освітою, оформити студентові направлення на працевлаштування, здійснити контроль за своєчасним прибуттям студента до місця проходження інтернатури після закінчення навчання в університеті. Студент зобов'язується прибути після закінчення Університету на місце працевлаштування відповідно до направлення і відпрацювати не менше трьох років по закінченню навчання в інтернатурі. У разі відмови їхати за призначенням - відшкодувати відповідно до державного бюджету вартість навчання (а.с. 10).
Відповідно до протоколу від 16.01.2014 засідання комісії з персонального розподілу спеціалістів, які закінчують Державний вищий навчальний заклад «Тернопільський державний медичний університет імені І.Я. Горбачевського МОЗ України» у червні 2014 року (IV випуск), ОСОБА_1 направлений на роботу «Департамент ОЗ, Житомирської ОДА, «Комунальний заклад Радомишилівська стоматологічна поліклініка» на посаду лікаря - стоматолога (а.с.25-28).
Про зазначене направлення повідомлено ОСОБА_1 , з яким останній погодився, про що свідчить його підпис у пропозиції щодо працевлаштування та картці працевлаштування випускників (а.с.13).
Як вбачається з витягу з Наказу № 27 (Д)С ректора Університету від 26.06.2014, на підставі результатів державних екзаменів і відповідно до рішення Державної екзаменаційної комісії ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію лікаря стоматолога та видано диплом (а.с.15).
01.07.2014 ОСОБА_1 отримав направлення на роботу № 02010830/01 в розпорядження «Комунальний заклад Радомишилівська стоматологічна поліклініка» Департамент ОЗ Житомирської облдержадміністрації на посаду лікаря - стоматолога (а.с.12), що підтверджується його підписом в Журналі обліку направлень на роботу випускників освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліст за 2014 рік (а.с. 21-24).
З листа КУ "Радомишльська стоматологічна поліклініка" Радомишльської районної ради Житомирської області від 09.07.2014 № 53, вбачається, що адміністрація поліклініки не має можливості зарахувати випускника Тернопільського державного медичного університету імені І.Я. Горбачевського ОСОБА_1 для проходження інтернатури за спеціальністю "Стоматологія", у зв'язку із відсутністю штатної одиниці - посади лікаря-інтерна (заробітної плати і нарахувань кошторисом на 2014 рік не передбачено (а.с.83).
Як слідує зі змісту листа МОЗ України від 03.09.2014 № 11.02-10/22/25737, відповідачу погоджено зміну місця призначення на роботу з посади лікаря-стоматолога КУ "Радомишльська стоматологічна поліклініка" на посаду лікаря-стоматолога Житомирського обласного медичного стоматологічного об'єднання (а.с.84).
Як вбачається із відповіді головного лікаря Комунальна організація (установа, заклад) «Радомишльська стоматологічна поліклініка» Радомишльської міської ради від 11.06.2019 № 121, випускник Університету 2014 року ОСОБА_1 інтернатуру на посаді лікаря-стоматолога у ввіреному йому закладі не проходив та після закінчення інтернатури не працював (а.с.29).
Відповідно до наказу в.о. головного лікаря Житомирського обласного стоматологічного медичного об'єднання Житомирської обласної ради від 01.08.2014 № 27-О, ОСОБА_1 прийнято для проходження інтернатури за спеціальністю «стоматологія» терміном з 01.08.2014 по 31.07.2016, бюджетна форма навчання (а.с.31).
В подальшому відповідно до витягу з наказу головного лікаря Житомирського обласного стоматологічного медичного об'єднання Житомирської обласної ради від 29.07.2016 № 28-О, лікаря - інтерна зі стоматології, звільнено із займаної посади 29.07.2016 у зв'язку із закінченням терміну інтернатури, що також підтверджується записом в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с.32,87-88).
18.04.2018 ОСОБА_1 отримав Сертифікат № 54/2018 про результати складання тестового екзамену первинна спеціалізація стоматологія в Національній медичній академії післядипломної освіти імені П.Л. Шупика (а.с.85), та 03.05.2018 отримав Сертифікат спеціаліста № 6726 та йому присвоєно звання лікаря спеціаліста за спеціальністю «Стоматологія» (а.с.85).
Відповідно до копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , останній, після закінчення навчання в Університеті та проходження інтернатури в Житомирському обласному стоматологічному медичному об'єднані Житомирської обласної ради, з 04.08.2017 працював на посаді помічника лікаря-стоматолога в Приватному медично-оздоровчому підприємстві "Медичний центр "Нікамед", 17.05.2018 переведений на посаду лікаря-стоматолога того ж підприємства, а 21.08.2019 звільнений із займаної посади. 03.10.2019 ОСОБА_1 прийнятий на посаду лікаря-стоматолога Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Імакс" (а.с.87-88).
З розрахунку фактичних затрат на навчання одного студента медичного факультету за державним замовленням випуску 2014 року ОСОБА_1 судом встановлено, що вартість навчання відповідача становить 64904,65 грн. (а.с.35).
Згідно з довідкою про доходи від 26.06.2019 № 07/3256, виданою позивачем, за період навчання в університеті з вересня 2009 року по червень 2014 року відповідачу було виплачено стипендію в розмірі 21394,58 грн. (а.с.33-34)
05.07.2019 позивач надсилав відповідачу вимогу про виконання зобов'язання (а.с.36-37,38).
Частиною першою статті 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини першої стаття 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст. 614 ЦК України, регламентовано, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 52 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 року, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, випускники вищих навчальних закладів, які здобули освіту за кошти державного або місцевого бюджетів, направляються на роботу і зобов'язані відпрацювати за направленням і в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В п. 21 Порядку працевлаштування випускників державних вищих медичних (фармацевтичних) закладів освіти, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням, затвердженого наказом МОЗ України від 25.12.1997 № 367 зазначено, що випускник повинен прибути до місця призначення у термін, визначений у направленні на роботу. Незгода випускника з рішенням комісії з працевлаштування випускників не звільняє його від обов'язку прибути на роботу за призначенням. У разі, якщо він не прибув за направленням або відмовився приступити до роботи за призначенням з причин, не зазначених у п. 9 та 18 цього Порядку, чи його звільнено з ініціативи власника або уповноваженого ним органу за порушення трудової дисципліни або звільнено за власним бажанням протягом навчання в інтернатурі та трьох років після закінчення останньої, він зобов'язаний відшкодувати у встановленому порядку відповідно до державного або місцевого бюджетів вартість навчання та компенсувати замовникові всі витрати.
Суд, проаналізувавши вищевказані нормативно-правові акти, перевіривши матеріали справи, враховуючи, що Угода від 01.09.2009 № 19 укладена зі згоди і за домовленістю із відповідачем, що відповідає вимогам ЦК щодо свободи договору (статті 3, 627 ЦК України), беручи до уваги, що відповідач, закінчивши навчання в Університеті за державним замовленням, за місцем направлення на роботу, яке було змінено із КУ "Радомишльська стоматологічна поліклініка" на Житомирське обласне стоматологічне медичне об'єднання Житомирської обласної ради не прибув навіть після отримання Сертифікату спеціаліста № 6726 та присвоєння звання лікаря спеціаліста за спеціальністю «Стоматологія», приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги грунтуються на законі та підлягають до задоволення.
Даний висновок узгоджується із позицією, викладеною у Постанові Верховного Суду 31.10.201 № 607/3681/17-ц.
Питання судових витрат суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.
Згідно ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом, таким законом є Закон України «Про судовий збір».
Частиною 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
У відповідності до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2019 становив 1921,00 грн..
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду юридичною особою позовної заяви майнового характеру судовий збір становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З платіжного доручення від 19.07.2019 № 3200 про сплату судового збору, доданого до позовної заяви Університету вбачається, що позивачем сплачено 2007,00 грн. судового збору, в той час як за вимогами законодавства слід було сплатити 1921,00 грн.
Враховуючи викладене, суд прийшов до переконання, що із відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 1921,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 81, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України (46001, м. Тернопіль, вул. Майдан Волі, 1, код ЄДРПОУ 02010830)до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про стягнення коштів за навчання - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 затрачені Тернопільським національним медичним університом імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України кошти на його навчання в розмірі 86 299,23 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Тернопільського національного медичного університету імені І.Я. Горбачевського Міністерства охорони здоров'я України судові витрати в сумі 1921,00 грн..
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н. С. Сіренко