Справа № 285/4606/19
провадження у справі №2/0285/162/20
20 січня 2020 року м. Новоград-Волинський
Новоград - Волинський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сташківа Т.Б. за участі секретаря судового засідання Медяної І.В. та осіб, які беруть участь у справі:
позивач: не прибула,
відповідач: представник ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, -
17.12.2019 року ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом, у якому просить стягувати з ОСОБА_3 на її користь аліменти на її утримання в розмірі 2000 грн. починаючи від дня подання позовної заяви і протягом усього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею.
В обґрунтування позову зазначив, що рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 25.03.2011 року шлюб між нею та відповідачем розірвано, в період шлюбу у сторін народилась дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 13.12.2012 року дочку визнано недієздатною та призначено її опікуном, так як вона не здатна усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, оскільки з раннього дитячого віку страждає на важку розумову відсталість внаслідок органічного ураження головного мозку, через що визнана інвалідом 1 «А» групи з дитинства довічно. Заочним рішенням від 29.10.2012 року ухвалено стягувати з відповідача на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_4 , в розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу). Проте зазначених коштів категорично не вистачає, так як необхідно постійно витрачатись на придбання значної кількості ліків, оплачувати орендоване житло та комунальні послуги, купувати продукти та одяг. Вона не має можливості працювати, оскільки здійснює догляд за інвалідом І групи та отримує допомогу у розмірі 1936 грн., щомісяця інших доходів не має, а тому потребує матеріальної допомоги. Відповідач здоровий, працездатний, інших дітей на утриманні не має, працює лікарем-анастазіологом.
20.01.2020 року представник відповідача подала відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що спосіб захисту права обраний позивачем не відповідає вимогам закону. Єдиною підставою для призначення аліментів на своє утримання позивач зазначає ст. 88 СК України. Зазначена стаття передбачає право на утримання того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю. Однак, дочка є інвалідом, але уже повнолітньою особою, а тому не має правового статусу дитини, відтак положення ст. 88 СК України не можуть застосовуватись до спірних правовідносин. Також просить звернути увагу, що він сплачує аліменти на утримання повнолітньої дочки. Поведінка позивача є не добросовісною, оскільки вона приховала, що дочка отримує пенсію по інвалідності більше ніж 3000 грн., також позивачу на праві власності належить 1/2 часина житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 де вона і проживає, а не в орендованому житлі.
В судове засідання позивач не прибула, подала заяву в якій просить позовні вимоги задовольнити, розгляд справи проводити без її участі.
В судовому засіданні представник відповідача заперечила щодо задоволення позову та просили відмовити в позові з підстав викладених у відзиві.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 25.03.2011 року розірвано. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.2, 30).
Згідно висновку МСЕК ОСОБА_4 має першу групу інвалідності «А» з дитинства довічно (а.с.6). Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 13.12.2012 року ОСОБА_4 визнано недієздатною та призначено ОСОБА_2 її опікуном (а.с.5).
Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 29.10.2012 року ухвало стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання повнолітньої непрацездатної дочки ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини від його заробітку (доходу), починаючи з дня пред'явлення позову, а саме з 10.09.2012 року (а.с.4).
Позивач ОСОБА_2 перебуває на обліку в Новоград-Волинському ДПСЗН та отримує допомогу на догляд за інвалідом І групи (а.с.7).
Відповідно до ст. 88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною-інвалідом та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.
З аналізу норм СК України можна дійти висновку, що право того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, на утримання від другого подружжя припиняється, якщо перестає існувати хоча б одна з обставин, які зумовлюють його виникнення. Це можливо зокрема в разі 1) реєстрації цим з подружжя повторного шлюбу; 2) припинення можливості другого з подружжя надавати матеріальну допомогу; 3) смерті одного з подружжя; 4) передачі дитини на виховання іншій особі; 5) припинення опікування дитиною; 6) припинення потреби дитини з інвалідністю в постійному сторонньому догляді; 7) припинення інвалідності ; 8) досягнення дитиною повноліття; 9) виключення відомостей про другого з подружжя як батька (матір) з актового запису про народження дитини; 10) смерті дитини. Зобов'язання по утриманню між колишнім подружжям припиняється, якщо припиняє існувати хоча б одна з обставин, яка зумовила його виникнення.
Згідно з ч.1 ст. 6 СК України правовий статус дитина має особа до досягнення нею повноліття.
Як вбачається з матеріалів справи 17.12.2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовними вимогами про стягнення аліментів на її утримання як особи, що опікується і постійно проживає з дитиною з інвалідністю, при цьому дочка ОСОБА_4 є повнолітньою з 1.08.2012 року.
Посилання позивача на норму статті 88 СК України, як на підставу задоволення позову, є необґрунтованими, оскільки вказаною правовою норою передбачені підстави для стягнення аліментів на одного з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю.
Таким чином, стягнення аліментів на утримання особи що опікується і постійно проживає з повнолітньою особою з інвалідністю законом не передбачено, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову згідно вимог ст. 88 СК України.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 12, 13, 76-83, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд -
У задоволенні ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів - відмовити.
Судові витрати компенсувати за рахунок Державного бюджету України, у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвалу суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а саме Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області.
Рішення складено в повному обсязі та підписано 23 січня 2020 року.
Суддя Т.Б. Сташків