Справа № 283/2845/19
Провадження №2/283/125/2020
23 січня 2020 року м. Малин
Малинський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого - судді Міхненка С.Д.
за участю
секретаря - Чушенко Т.М.
позивача, представника позивача - адвоката Дмитрієва А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Малині цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Малинської міської ради Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 ,
19 грудня 2019 року позивач звернувся до Малинського районного суду Житомирської області з вимогами до відповідача.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник, позовні вимоги підтримали повністю, просять з підстав, передбачених ст.1264 ЦК України позов задовольнити.
Позивач пояснив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мачуха ОСОБА_2 , яка проживала разом з батьком позивача - ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після смерті батька, позивач разом із свою сім'єю переїхав за місцем проживання мачухи та доглядав її до дня смерті - 26.11.2010 року і на даний час проживає у спірному будинку.
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на спадкове майно, в тому числі на житловий будинок, з господарськими будівлями і спорудами, розташований по АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_2 заповіт не складала.
Так як ОСОБА_1 проживав разом з спадкодавцем понад п'ять років однією сім'єю до моменту відкриття спадщини і доглядав за нею, тому після смерті мачухи у встановлений законодавством шестимісячний термін позивач звернувся до Малинської державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину на будинок.
За наслідками його звернення нотаріусом була відкрита спадкова справа № 162/2011.
Постановою державного нотаріуса Ходаківської Л.В. від 21 жовтня 2019 року позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на житловий будинок, а тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх прав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений, направив до суду заяву про розгляд справи без участі представника, не заперечує щодо задоволення позовних вимог.
Заслухавши учасників справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мачуха позивача ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 . (а.с.10).
За життя ОСОБА_2 проживала разом з батьком позивача - ОСОБА_3 , померлим ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження позивача серії НОМЕР_2 (а.с.9) та свідоцтвом про смерть ОСОБА_3 серії НОМЕР_3 (а.с.9).
За життя ОСОБА_2 заповіт не складала.
У передбачений законодавством шестимісячний термін після смерті мачухи ОСОБА_1 звернувся до Малинської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. За наслідками його звернення 13 травня 2011 року нотаріусом була відкрита спадкова справа №162/2011 (а.с.28-41).
Постановою державного нотаріуса Ходаківської Л.В. від 21 жовтня 2019 року № 02-14/1030 ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документу на спадкове майно (а.с.6).
Згідно довідки № 191, виданої 14 листопада 2019 року Малинським районним комунальним підприємством з технічної інвентаризації, право власності на приватне домоволодіння АДРЕСА_2 , не зареєстроване (а.с.16).
Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Частинами першої та другої статті 1258 ЦК України встановлено, що спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (стаття 1262 ЦК України).
За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Таким чином, у зазначеній справі підлягають встановленню, як факт проживання ОСОБА_1 однією сім'єю разом із спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, так і тривалість такого проживання - щонайменше п'ять років.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, наявність взаємних прав та обов'язків.
Позивач стверджує, що даний факт підтверджується наступними доказами: письмовими поясненнями сусідів - ОСОБА_4 (а.с.17), ОСОБА_5 (а.с.18), а також довідкою № 2320, виданою 15 листопада 2019 року Малинською міською радою Житомирської області (а.с.19).
Однак суд вважає, що дані докази не є належними доказами в розумінні статей 75 та 76 ЦПК України.
Так відповідного клопотання від ОСОБА_1 та його представника про виклик в судове засідання та допит як свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , до суду не надходило.
Доказів щодо ведення позивачем з ОСОБА_2 спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, в ході розгляду справи суду також не було надано.
В матеріалах спадкової справи № 162/2011 до майна померлої ОСОБА_2 є заява брата спадкодавця - ОСОБА_6 від 31 січня 2012 року про прийняття спадщини. (а.с.34-41).
На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що на момент розгляду справи є два спадкоємця, які бажають прийняти спадщину після смерті ОСОБА_2 - це її пасинок ОСОБА_1 , а також ОСОБА_6 .
Як вбачається зі змісту ст.ст. 51,175 ЦПК України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити із складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов'язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст. 51 ЦПК України та з урахуванням ч. 5 ст. 12 ЦПК України роз'яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.
Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов'язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов'язаний визначити суб'єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню.
Звертаючись до суду із позовом про визнання права власності ОСОБА_1 визначив як відповідача територіальну громаду в особі Малинської міської ради Житомирської області, а не іншу особу, яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 - ОСОБА_6 .
За змістом ст.51 ЦПК України належними є сторони, які є суб'єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Відтак, неналежним відповідачем є особа, яка не має відповідати за пред'явленим позовом.
З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов'язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання.
З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.
Від ОСОБА_1 до закінчення підготовчого провадження по справі клопотання про заміну неналежного відповідача не надходило.
Отже, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за їх безпідставністю.
Керуючись ст.ст. 13,81,141,200,263-265,273,354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 до Малинської міської ради Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно - житловий будинок АДРЕСА_1 - відмовити повністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Малинський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: С. Д. Міхненко
Повне рішення судом складено 24 січня 2020 року.