Справа № 279/654/19
іменем України
22 січня 2020 року Коростенський міськрайонний суд Житомирської області
у складі: головуючого судді Коренюка В.П.,
при секретарі Подвисоцькій Т.В.,
за участю позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника відповідача ОСОБА_3 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Коростені Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства теплозабезпечення про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дію, -
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в Коростенський міськрайонний суд Житомирської області з позовом до комунального підприємства теплозабезпечення про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дію.
В обгрунтування позову позивач зазначив, що наказом директора комунального підприємства теплозабезпечення від 26 грудня 2018 року № 126-к його з 13 грудня 2018 року звільнено з посади машиніста (кочегара) котельні на підставі ст.40 п.4 Кодексу законів про працю України, за прогули без поважних причин. Трудову книжку видано 27 грудня 2018 року. Наказ про звільнення та інші документи направлені на його адресу листом відповідача від 08.01.2019 року № 18. Однак, позивач зазначив, що 11 грудня 2018 року подав заяву на ім'я директора комунального підприємства теплозабезпечення про звільнення його з 11.12.2018 року за ст.39 Кодексу законів про працю України, по причині порушення роботодавцем трудового законодавства (дана заява не розглянута). Вказав, що при влаштування на роботу його не було проінформовано відповідачем під розписку про наявність на робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів та про можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства, не забезпечено спецодягом, а також не ознайомлено з колективним договором.
Пропуск строку для звернення до суду за захистом своїх прав позивач мотивує тим, що звільнення з роботи і втрата засобів для існування погіршило його здоров'я, він звертався за медичною допомогою до КНП "ЦПМСД" КМР, тому пропустив місячний строк звернення до суду. Вважає звільнення незаконним, що стало підставою звернення до суду за захистом порушеного права та заявлення вимог наступного змісту: скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дію.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, вважає звільнення незаконним, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив позовні вимоги задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача комунального підприємства теплозабезпеченняБугайов Д.М., який діє на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги від 03 липня 2019 року, в судовому засіданні позов не визнав, вважає звільнення позивача з місця роботи законним, а вимоги позивача необгрунтованими, просив відмовити у задоволенні позовних вимог за пропуском строку давності звернення до суду.
Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши їх в сукупності з матеріалами справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
З копії наказу № 105-к вбачається, що 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 з 22 жовтня 2018 року прийнято на опалювальний період 2018-2019 р.р. машиністом (кочегаром) котельні Горького 14 дільниці № 3 по 2 розряду з годинною тарифною ставкою 22,41 грн, з доплатою 50% основної ставки за суміщення посади прибиральника шлаку комунального підприємства теплозабезпечення (а.с.8).
11 грудня 2018 року позивач звернувся із заявою на ім'я директора комунального підприємства теплозабезпечення Баранівської Т.М. про звільнення його в односторонньому порядку за ст.39 Кодексу законів про працю України, в зв'язку з порушенням адміністрацією (на його думку) трудового законодавства (а.с.9-11). 13 грудня 2019 року (день чергової зміни) ОСОБА_1 не вийшов на роботу та не приступив до виконання своїх трудових обов'язків, про що начальником дільниці № 3 складена службова записка (а.с.12).
18 грудня 2018 року адміністрація коммунального підприємства теплозабезпечення звернулась до ОСОБА_1 з листом, в якому пропонувалось надати підтвердження поважності причини невиходу на роботу, надання пояснень та попереджено про наявність підстав у адміністрації підприємства для звільнення його за прогули (а.с.15). Даний лист позивач отримав 21.12.2018 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.57).
26 грудня 2018 року ОСОБА_1 - машиніста (кочегара) котельні Горького, 14 дільниці № 3 звільнено з 13.12.2018 року по п.4 ст.40 Кодексу законів про працю України за прогули без поважних причин, які мали місце з 13.12.2018 року по даний час, що підтверджується копією наказу № 126-к від 26.12.2018 року (а.с.16).
У відповідності до ст.39 Кодексу законів про працю України - "Строковий трудовий договір (пункти 2 і 3 статті 23) підлягає розірванню достроково на вимогу працівника в разі його хвороби або інвалідності, які перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного або трудового договору та у випадках, передбачених частиною першою статті 38 цього Кодексу".
Пунктом 4 статті 40 Кодексу законів про працю України закріплено - "Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: 4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин".
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Згідно зі статтею 5-1 Кодексу законів про працю України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Відповідно до ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.
За нормами ст.234 Кодексу законів про працю України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.
Частина 1, 3 статті 12 та частин 1, 3 статті ст.81 Цивільного процесуального кодексу України передбачає, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Позивач звернувся до суду із позовом 07 лютого 2019 року, наказ про звільнення ОСОБА_1 виданий 26.12.2018 року, позивач просить поновити строк для звернення до суду, оскільки вважає, що місячний строк звернення до суду пропущений з поважних причин.
Відповідно до ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Трудову книжку ОСОБА_1 (як зазначено позивачем в позовній заяві) отримав 27.12.2018 року.
З відповіді комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Коростенської міської ради від 07.10.2019 року слідує, що ОСОБА_1 перебував на амбулаторному лікуванні в КНП "ЦПМСД" КМР з 26.09.2018 року (до прийняття на роботу, а саме 22.10.2018 року) по 04.01.2019 року і лікарняний лист не видавався, тому суд вважає, що позивач мав можливість в місячний строк звернутися до суду з даним позовом. Будь - яких інших доказів поважності пропуску строку звернення до суду позивачем не надано.
На переконання суду, єдиною підставою для поновлення строку звернення до суду є поважність причин пропуску строку.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям та має встановлюватися в кожному окремому випадку на підставі відповідних доказів, які у свою чергу оцінюються судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Поважними причинами пропуску строку можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії та підтверджені належними доказами.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" зазначено, що однією з підстав для поновлення строків може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Суд не вбачає підстав для поновлення строку для звернення позивача до суду із позовною заявою, оскільки позивач не надав доказів, які б свідчили про наявність об'єктивних та непереборних для нього обставин пропуску строку.
За таких обставин, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити за спливом позовної давності звернення до суду.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 259, 263 - 265 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст.36, 40, 41, 42, 43, 223, 228, 233, 234 Кодексу законів про працю України, ст.267 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів" № 9 від 6 листопада 1992 року, суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до комунального підприємства "Теплозабезпечення" про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, моральної шкоди та зобов'язання вчинити дію - відмовити за спливом позовної давності.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 24 січня 2020 року.
Сторони:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: комунальне підприємство теплозабезпечення, місцезнаходження - 11500, Житомирська область, місто Коростень, вулиця Шевченка, 8-А, код ЄДРПОУ 31871157.
Суддя Коростенського міськрайонного суду
Житомирської області В. П. Коренюк