провадження № 274/7744/19
У Х В А Л А провадження № 1-в/0274/110/20
22.01.2020 року м. Бердичів
Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника адміністрації ОСОБА_4 , засудженого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції провадження за клопотанням про умовно-дострокове звільнення засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Білогірськ АР Крим, мешканця АДРЕСА_1 , до засудження раніше судимого: 16.02.04 року за ст.ст. 296 ч. 1, 186 ч. 3, 96, 70 КК України до 4 років позбавлення волі,
ОСОБА_5 засуджений 25 грудня 2008 року Апеляційним судом АР Крим за ст.ст. 152 ч. 1, 153 ч. 2, 153 ч. 3, 152 ч. 4, 186 ч. 2, 115 ч. 2 п. 10, 70 ч. 1 КК України на 15 років позбавлення волі.
Початок строку відбування покарання - 31.07.08; кінець строку - 31.07.23.
Засуджений ОСОБА_5 відбуває покарання в Бердичівській виправній колонії (№ 70), звернувся до суду з письмовим клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
В судовому засіданні засуджений свою заяву підтримав, вказав, що за час відбування покарання здобув освіту, виявив бажання працювати, але адміністрацією колонії його не забезпечують роботою з належною оплатою праці, він же має право на отримання відповідної гідної заробітної плати. Останнє стягнення у нього ще у 2018 році і ті порушення, які йому написали є незначними, та накладені незаконно. Останні ж два стягнення у листопаді 2019 року були скасовані після перевірки прокурором. При з'ясуванні ставлення до скоєного злочину та обставин його скоєння, засуджений вказав, що він визнає, що лише побив потерпілу, з іншим, зазначеним у вироку (вбивством, зґвалтуваннями) не погоджується.
Представник адміністрації виправної колонії клопотання засудженого не підтримав у зв'язку з його безпідставністю, вказав, що засуджений характеризується негативно. Засуджений дійсно звернувся з заявою про працевлаштування, йому пропонується робота, але він категорично відмовляється виходити працювати. Засуджений розглядався на комісії установи, прийнято рішення про відсутність підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого, і він підтримує таке рішення.
Відповідно до досліджених матеріалів засуджений ОСОБА_5 з 08.08.09 відбуває покарання в Бердичівській виправній колонії (№ 70). За період відбуття покарання зарекомендував себе виключно з негативної сторони. Допускав порушення вимог режиму тримання, за що 71 раз притягувався до дисциплінарної відповідальності, з них 8 разів поміщався в ДІЗО, 1 раз до карцеру та 1 раз переводився до ОК на строк 2 місяці. У двох випадках обмежилися бесідою виховно-профілактичного характеру. На даний час всі стягнення погашені у встановленому законом порядку. Дотримується правомірних та ввічливих відносин з персоналом з метою поблажливого ставлення до себе. На даний час працевлаштований на дільниці бетонних виробів, однак працювати бажання не виявляє. До суспільно корисної праці відношення також негативне - свідомо уникає виконання робіт із благоустрою установи або перекладає їх виконання на інших засуджених. Заохочень за час відбування покарання не має жодного. Вину у скоєних злочинах заперечував та заперечує.
Прокурор заперечив проти задоволення заяви засудженого, оскільки засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного суду України від 26.04.02 № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» (п. 17) судам слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці тощо.
Заслухавши засудженого, представника адміністрації виправної колонії, думку прокурора, ознайомившись з матеріалами особової справи засудженого, суд дійшов висновку, що до засудженого ОСОБА_5 не можуть бути застосовані положення ст. 81 КК України.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. ОСОБА_5 хоча і не має непогашених стягнень, не є злісним порушником, формально працевлаштований, але фактично працювати, брати участь у суспільно-корисній роботі бажання не виявляє, за весь період відбування покарання допускав чисельні порушення при тому, що жодного разу не заохочувався, що в сукупністю з уникненням від виконання соціально корисної роботи, тяжкістю вчинених злочинів, вину у вчиненні яких він заперечував та заперечує і на сьогоднішній день, та невідшкодуванням взагалі засудженим збитків, завданих злочинними діями, не дозволяє зробити висновок про досягнення мети покарання та доведення засудженим свого виправлення. Сама по собі поведінка засудженого протягом останніх півтора роки без порушень режиму утримання не є достатньою для доведення виправлення і такою має бути поведінка кожного із засуджених.
На підставі викладеного та керуючись ст. 81 КК України, статтями 372, 537, 539 КПК України, суд
в задоволенні клопотання про умовно-дострокове звільнення засудженого ОСОБА_5 - відмовити за безпідставністю.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим - з дня отримання копії ухвали.
Головуючий - суддя ОСОБА_1