Справа № 274/616/19
Провадження № 2/0274/271/20
Рішення
Іменем України
20.01.2020 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого -судді Вдовиченко Т.М., з участю секретаря судового засідання Рудич М.О., позивача, представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Томчука М.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бердичева Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В лютому 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, відповідно до якого просить суд визнати наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 4 від 03.01.2019 року про звільнення рафіотелефоніста другого гаубичного самохідно -артилерійського дивізіону ОСОБА_2 згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України незаконним, поновити його на посаду радіотелефоніста другого гаубичного самохідно - артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 .
Свої вимоги обґрунтував тим, що 30.09.2016 року він був прийнятий на роботу у військову частину НОМЕР_2 з 01.10.2016 року за строковим трудовим договором укладеним в усній формі на період перебування старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 02.01.2018 року, після закінчення такої відпустки ОСОБА_3 пішла у відпустку без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до 4-х років. Вказав, що 02.01.2018 року трудовий договір з ним не розривався, трудові відносини фактично тривали ще один рік до 03.01.2019 року. Вважає, що з 03.01.2018 року дія його строкового договору була продовженою на невизначений строк. 03.01.2019 року старший солдат військової служби за контрактом ОСОБА_3 вийшла з відпустки, він також вийшов на роботу, був допущений до виконання службових обов"язків і фактично їх виконував, вважає, що станом на 03.01.2019 року на одній посаді одночасно перебували дві фізичні особи. В подальшому на протязі робочого дня - 03.01.2019 року його було звільнено за п. 8 ст. 36 КЗпП України. Зазначив, що віно не укладав контракт з військовою частиною, тому вважає дане звільнення незаконним.
08.07.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, відповідно до якої просять у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі за безпідставністю. Свої заперечення обґрунтовують тим, що позивача було звільнено з 03.01.2019 року, а старший солдат ОСОБА_3 приступила до виконання службових обов"язків за посадою і розпочала отримувати грошове забезпечення з 04.01.2019 року. Отже твердження позивача про одночасне перебування на одній посаді двох фізичних осіб є безпідставним. Вказують, що позивача було звільнено законно, без порушення вимог чинного законодавства, тому вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є необґрунтованою ( а.с. 70-71).
В судовому засіданні позивач та його представник доводи заяви підтримали з підстав зазначених в ній. Просили суд визнати незаконним наказ про звільнення позивача за п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України та поновити його на посаді радіотелефоніста другого гаубичного самохідно - артиолерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Зазначили, що позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу ними в прохальній частині не зазначалось, лише в назві позову та обґрунтуванні позовних вимог.
Представник відповідача заперечив проти заявлених позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, прийшов до наступного висновку.
Як визначено ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ст. 13 ЦПК України).
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ст. 81 ЦПК УКраїни).
Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працiвником та власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою. Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, та дотримуватись внутрiшнього трудового розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату й забезпечувати умови працi, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.
Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.
Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.
При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).
Строк, на який працівник наймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.
Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення.
Таким чином, порядок оформлення трудових відносин за строковим трудовим договором такий же, як і за безстроковим. Але при цьому факт укладання трудового договору на певний строк чи на час виконання певної роботи повинен бути відображений як у заяві працівника про прийняття на роботу, так і в наказі чи розпорядженні роботодавця, яким оформляється цей трудовий договір. Вказана правова позиція висловлена у Постанові ВСУ від 13.09.2017 по справі №6-254цс17.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку трудового договору (пункти 2, 3 статті 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна зі сторін не поставила вимогу про їх припинення.
Згідно п. 8 ст. 36 КЗпП України підставою припинення трудового договору є підстави, передбачені контрактом.
Вирішуючи питання про припинення строкового трудового договору, працівнику може бути надано право ставити питання про його продовження, однак якщо працівник таке право не використав, трудові відносини між сторонами контракту припинилися і фактично не тривали на час закінчення дії строкового договору, власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган має підстави звільнити працівника у зв'язку з закінченням строку трудового договору.
Судом встановлено, що 30.09.2016 року ОСОБА_2 на ім"я т.в.о. командира військової частини НОМЕР_3 власноручно написана заява про прийняття його на роботу на посаду радіотелефоніста другого гаубичного самохідно - артилерійського дивізіону, на період перебування старшого солдата ОСОБА_3 у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею триріного віку до 02.01.2018 року в порядку переведення з військової частини НОМЕР_4 ( а.с. 27).
02.10.2016 року відповідно до Наказу № 252 по стройовій частині в/ч - польова пошта НОМЕР_2 , ОСОБА_2 прийнято на роботу на посаду радіотелефоніста другого гаубичного самохідно - артилерійського дивізіону з 01.10.2016 року на період перебування старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_3 старшого радіотелефоніста відділення управління командира батареї взводу управління командира п"ятої гаубичної самохідно - артилерійської батареї другого гаубичного самохідно - артилерійського дивізіону, в неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку до 02.01.2018 року, в порядку переведення з в/ч - польова пошта НОМЕР_5 ( а.с. 28).
Як вбачається з копії наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 02.01.2018 року № 2 п. 15 : вважати такими, що вибули у відпустку військовсолужбовця військової служби за контрактом старшого солдата ОСОБА_3 , старшого радіотелефоніста другого гаубичного самохідно - артилерійського дивізіону, в неоплачувану відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею чотирьохрічного віку, з 03.01.2018 року по 02.01.2019 року ( а.с.75).
03.01.2019 року наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 4, ОСОБА_2 звільнено з посади рафіотелефоніста другого гаубичного самохідно - артилерійського дивізіону з 03.01.2019 року , яку він обіймав замість військовслужбовця військової служби за контрактом, яка перебувала в неоплачуваній відпустці по догляду за дитиною, відповідно до п. 8 ст. 36 КЗпП України ( а.с.29).
Аналогічні записи містяться в трудовій книжці ОСОБА_2 ( а.с. 26).
Згідно заяви ОСОБА_2 на ім"я командира в/ч НОМЕР_1 від 03.01.2019 року він повідомив, що вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 39-1 КзпП України його трудовий договір є таким, що укладений на невизначений строк, тому з 03.01.2019 року на одній посаді одночасно перебувають дві фізичні особи ( а.с. 31).
04.01.2019 року наказом командира в/ч НОМЕР_1 № 6, військовослужбовця військової служби за контрактом старшого солдата ОСОБА_3 вважати такою, що з 04.01.2019 року справи та посаду радіотелефоніста відділення управління командира батареї взводу управління командира батареї п"ятої самохідної артилерійської батареї другого самохідного артилерійського дивізіону , ВОС - 423641А, ШПК " СОЛДАТ", прийняла і приступила до виконання службових обов"язків за посадою ( а.с.76).
Згідно зі статтею 235 КЗпП України підставою для поновлення працівника на роботі є його звільнення без законних підстав. Тому поновлено на роботі може бути лише працівника, якого звільнено незаконно, з порушенням процедури звільнення чи за межами підстав, передбачених законом чи договором або за відсутності підстав для звільнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 391 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, вважаються такими, що укладені на невизначений строк, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 цього Кодексу.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що звільнення ОСОБА_2 відбулося відповідно до п.2 ст.36 КЗпП України, а не як зазначено в наказі № 4 від 03.01.2019 командира військової частини в/ч А 3091 - п. 8 ст.36 КЗпП України, однак дана помилка не надає підстав суду визнавати даний наказ недійсним та поновлювати ОСОБА_2 на посаді радіотелефоніста другого гаубичного самохідно - артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_1 . Дана помилка щодо формулювання причин звільнення може бути усунута відповідачем самостійно або за позовом позивача про зміну підстав формулювання звільнення.
Керуючись ст.ст. 12-13,76-81,141, 258-259,263-265,268,271,273,354 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання наказу про звільнення незаконним, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання , має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть також подаватися учасниками справи до або через відповідні суди.
Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2020 року.
Головуючий Т.М. Вдовиченко