Справа № 216/7216/19
Провадження № 3/216/129/20
13 січня 2020 року м. Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Онопченко Ю.В., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з управління патрульної поліції в м. Кривому Розі Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, офіційно не працевлаштованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БР18 №152070 від 18.11.2019, водій ОСОБА_1 18.11.2019, о 20:47 год. по вул. Прорізна, буд. 66 у м. Кривому Розі, керував автомобілем «ЗАЗ 110557», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: розширені зіниці очей які не реагують на світло, поведінки, що не відповідає обстановці, неприродна блідість обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння в присутності двох свідків відмовився. Вказаними діями на думку працівників полку патрульної поліції в м. Кривому Розі, ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 провину не визнав, пояснив, що 18.11.2019 о 20:47 год. він не керував автомобілем «ЗАЗ 110557», державний номерний знак НОМЕР_1 , його пояснення працівники поліції не брали до уваги. Протокол про адміністративне правопорушення складено з порушеннями Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», а тому вважається недійсним. Просить суд закрити провадження у справі за відсутністю складу правопорушення.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено, що керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягне за собою накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 7 та ст. 245 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності, своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Положеннями ст. 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд водія на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
З досліджених матеріалів справи встановлено, що долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння не відповідають критеріям належності та допустимості доказів, оскільки зміст письмових пояснень обох свідків не містить відомостей щодо суті вчиненого водієм правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, зокрема відносно того, чи перебував водій за кермом автомобіля та керував ним, та з якими саме ознаками сп'яніння перебувала особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи була така особа відсторонена від керування транспортним засобом. З таких пояснень свідків неможливо встановити, чи були підстави вважати, що водій ОСОБА_1 керував автомобілем та перебував у стані алкогольного сп'яніння, при цьому через відсутність даних відомостей, їх також неможливо зіставити з тими ознаками сп'яніння, що зазначені в змісті протоколу про адміністративне правопорушення, і таким чином перевірити обґрунтованість вимог інспекторів поліції для проходження водієм відповідного огляду на стан сп'яніння, від якого останній відмовився.
Крім того, пояснення свідків відібрані на виготовлених бланках, в яких заздалегідь було сформульовано та надруковано зміст пояснень із обставинами вчинення адміністративного правопорушення.
Наведені факти свідчать про неналежність і недопустимість письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як доказів у справі, які не тільки не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в цій справі, зокрема стосовно обставин вчинення особою діяння, що ставиться їй у провину, але й оформлені в такий спосіб, який викликає сумніви в достовірності вказаних пояснень і об'єктивності та повноті дій уповноваженої посадової особи під час складання відповідного протоколу про адміністративне правопорушення, які могли нести формальний характер з метою притягнення водія до адміністративної відповідальності.
Із оглянутого судом відеозапису з нагрудної камери інспектора поліції не встановлено будь-яких доказів, що підтверджують факт керування автомобіля водієм ОСОБА_1 .
Також відповідно до вимог ч. ч. 1, 7 ст. 266 КУпАПособи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають в стані алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Однак матеріали справи взагалі не містять даних щодо відсторонення водія ОСОБА_1 від керування автомобілем та передачі керування ним іншій уповноваженій особі. Таким чином, після складання протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченогоч. 1 ст. 130 КУпАП, останній поліцейськими не був відсторонений від керування автомобілем, що свідчить про те, що поліцейські не знайшли достатніх підстав вважати, що ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Наведені вище обставини викликають сумніви в неупередженості дій працівників поліції, якими в повному обсязі не було виконано вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07.11.2015, чим порушено порядок огляду водіїв на стан сп'яніння.
Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-р 2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, а тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України.
Європейський Суд з прав людини, у своєму рішенні від 10 лютого 1995 року, у справі «Аллене де Рібемон проти Франції», зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
Отже, оцінивши наявні в даній адміністративній справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходжу до висновку про відсутність в діях ОСОБА_1 поставленого йому у вину працівником патрульної поліції складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у зв'язку з чим справу про адміністративне правопорушення слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, а саме за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 130, 245, 247, 251, 252, 266, 279, 280, 283, 284 КУпАП,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносноОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - закрити за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня винесення постанови. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Ю.В.Онопченко