Справа № 191/3783/19
Провадження № 2/191/991/19
Іменем України
21.01.2020 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кухар Д.О.
за участю секретаря - Яніної О.В.
розглянувши згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
Позивач звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, яку в подальшому уточнила.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона є головним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_1 . Право на проживання у вищезазначеній квартирі у зв'язку з реєстрацією отримали, крім неї, члени її сім'ї : ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Її дядько - ОСОБА_2 , хоча і зареєстрований за адресою : АДРЕСА_2 , але фактично в цій квартирі не проживає з 2002 року і по теперішній час. Відповідач в добровільному порядку зібрав свої особисті речі і виїхав більше шістнадцяти років тому у невідомому їй напрямку. Будь-яких заяв до ЖЕК про те, що він буде відсутній за місцем реєстрації та збереження за ним права на користування за цією адресою немає. Відповідач з 2002 року і по теперішній час не бере участі в оплаті комунальних послуг, які нараховуються згідно численності зареєстрованих осіб, та протягом тривалого часу не проживає за місцем реєстрації, тобто не виконує свої зобов'язання за договором соціального найму.
У зв'язку з цим, позивач просить визнати ОСОБА_2 , 1961 року народження, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи у її відсутність. Позовні вимоги підтримала повністю та просила їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання не з'явився по невідомій суду причині, хоча про день та час судового розгляду був належним чином повідомлений, що підтверджується оголошенням про виклик до суду на офіційному веб-порталі судової влади України.
Згідно ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов : відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З урахуванням згоди позивача, суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних в ній доказів та винести заочне рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов наступного висновку.
Згідно довідки СМКП «ЖЕК-2» від 19.08.2019 року ОСОБА_1 мешкає за адресою : АДРЕСА_2 , та є головним квартиронаймачем по цій квартирі.
З акту СМКП «ЖЕК-2» № 153 вбачається, що ОСОБА_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , але фактично не проживає за вказаною адресою з 2002 року по теперішній час.
Згідно довідки СМКП «ЖЕК-2» № 1370 від 19.08.2019 року, за адресою : АДРЕСА_2 зареєстровані : ОСОБА_1 , з 31.07.2000 року по теперішній час; ОСОБА_3 , з 03.03.1983 року по теперішній час, ОСОБА_2 , з 22.01.2003 року по теперішній час; ОСОБА_6 , з 23.10.2018 року по теперішній час; ОСОБА_5 , з 10.10.2008 року по теперішній час.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Частиною 1 ст.71 ЖК УРСР передбачено, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Згідно ст.72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
З норми ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» випливає, що зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про позбавлення права користування житловим приміщенням.
Виходячи з того, що Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, вбачається, що положення ст..7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим таку вимогу, як позбавлення права користування житловим приміщенням.
Із вищевикладеного вбачається, що відповідач по справі за адресою реєстрації не проживає без поважних причин з 2002 року та по теперішній час, що створює перешкоди у здійсненні позивачем його права користування та розпоряджання майном, тому, суд, дослідивши матеріали справи, вважає наявність фактів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, встановленими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
На підставі викладеного та ст.41 Конституції України, ст.ст. 71,72 ЖК УРСР, ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст.ст.12, 13, 77, 78, 141, 259, 263, 264, 280- 282 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , 1961 року народження, таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя: Д. О. Кухар