Справа № 191/4021/19
Провадження № 2/191/1058/19
20 січня 2020 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Кухар Д.О.
за участю секретаря Яніної О.В.
згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
25.10.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що йому на підставі свідоцтва про право власності НОМЕР_1 від 14.04.2008 року виданого Виконавчим комітетом Майської сільської ради на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 .
Згідно довідки про склад сім'ї №956 та 957 від 24.10.2019 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані громадяни:
-господар - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
-колишня дружина - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Діти: син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та донька - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 без реєстрації.
Однак ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не проживає в житловому приміщенні понад один рік без поважних причин.
Відповідач не проживає в даній квартирі, не сплачує комунальні платежі в утриманні житла участі не бере, особистих речей в квартирі не має і взагалі квартирою вона не цікавиться.
Перешкод в користуванні жилим приміщенням ні вона, ні інші члени сім'ї відповідачу не чинили. Факт реєстрації відповідача порушує право позивача на вільне розпорядження і користування майном.
Вважає, що ОСОБА_2 втратила право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 у зв'язку з тривалою, понад один рік без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації, крім того не сплачує за комунальні послуги, не несе інших витрат по його утриманню житлового приміщення, а тому він, як власник житла, вимушений звернутися до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідач створює йому перешкоди у здійсненні права користування і розпоряджання своїм майном.
Просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
В підготовче судове засідання позивач не з'явився, однак до початку його проведення надав суду заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи без його присутності.
Відповідач до початку проведення судового засідання не з'явилася, однак надала суду заяву про розгляд справи без її участі. Позовні вимоги визнає частково, в частині стягнення судового збору заперечує, просить стягнути його з позивача.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, встановив наступне.
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Зайцівської сільської ради Дніпропетровської області від 24.10.2019 року за №956 ОСОБА_2 ,1987 року народження, дійсно зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , за даною адресою не проживає та не веде спільного господарства з колишнім чоловіком ОСОБА_1 (а.с.5)
Відповідно до довідки Виконавчого комітету Зайцівської сільської ради Дніпропетровської області від 24.10.2019 року за №957 ОСОБА_1 , 1981 року народження зареєстрований та проживає один за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.5).
На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно САВ №234519 від 14.04.2008 року виданого Виконавчим комітетом Майської сільської ради ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 (а.с.9). Даний факт також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.8).
Згідно відмітки в паспорті ОСОБА_1 вбачається, що шлюб з ОСОБА_5 , 1987 р.н. припинено на підставі рішення суду про розірвання шлюбу Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.01.2013 року (а.с.6).
Зі змісту позову вбачається, що відповідач, хоча і зареєстрована в квартирі, проте фактично там не проживає, не бере участі в утриманні житла, її особистих речей в квартирі немає, комунальні послуги не сплачує.
У відповідності до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст.17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.
Главою 23 ЦК України встановлено, що громадянин, який став власником житла, має право розпоряджатися ним на власний розсуд.
Зміст права власності полягає у належності власникові права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, на що не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна (ст.317 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.
Оскільки договір найму між сторонами не укладався, суд при розгляді спорів, що не урегульовані житловим законодавством, застосовує норми цивільного законодавства.
Згідно ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ними і власником житла або законом.
Відповідно до ч.2 ст.3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Окрім того, положення статті 405 ЦК України регулює взаємовідносини власника жилого приміщення та членів його сім'ї, у тому числі у випадку втрати права власності власником, припинення з ним сімейних відносин або відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом (Постанова Верховного Суду від 17.10.2018 року №521/17805/16-ц).
Таким чином, з огляду на вищевикладене, судом встановлено, що позивач є власником зазначеної вище квартири, реєстрація в ній відповідача, як колишнього члена сім'ї власника, створює позивачу перешкоди у розпорядженні нею, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме : квартирою АДРЕСА_1 , оскільки відповідач тривалий час не проживає за місцем реєстрації (більше одного року) без поважної причини.
За змістом ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно про позбавлення права користування житловим приміщенням.
У зв'язку з тим, що зазначений Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення ст.7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим таку вимогу, як позбавлення права користування житловим приміщенням.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати у вигляді судового збору у сумі 768 грн.40 копійок.
На підставі викладеного ст..41 Конституції України, ст.17 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року, ст.317, ст.383, ст.405 ЦК України, ст.3 СК України, ст.7 Закону України від 11.12.2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», керуючись ст..ст.10-13,76-80, 189, 259, 263-268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, квартирою АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 сплачений ним судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн.40 копійок
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.
Суддя: Д. О. Кухар