Справа № 186/1882/19
Провадження № 3/0186/3/20
в справі про адміністративне правопорушення
24 січня 2020 року суддя Першотравенського міського суду Дніпропетровської області Кривошея С.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшла від Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області, відносно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , працюючого водієм таксі «Міг-Вояж», громадянина України, у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП,
ОСОБА_1 обвинувачується у тому, що 22 листопада 2019 року о 21 годині 16 хвилин, керуючи транспортним засобом марки Фольцваген Гольф, д/н НОМЕР_1 , на перехресті вулиць Шкільна та Пушкіна, міста Першотравенська, Дніпропетровської області, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.1, не надав перевагу у русі іншому транспортному засобу, а саме Шкода Рапід 2795, чим змусив водія даного транспортного засобу різко гальмувати та надавати сигнали, щоб уникнути зіткнення, чим створив аварійну ситуацію.
В ході судового розгляду ОСОБА_1 вину не визнав та прохав закрити справу про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення. У судове засідання 24 січня 2020 року ОСОБА_1 не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Дослідивши матеріали справи вважаю, що в діях ОСОБА_1 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, а тому адміністративна справа підлягає закриттю з наступних підстав.
Відповідно до ч.2, 3 ст.62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За змістом ст.9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, відеозапису режимі вилучення, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності у розгляді справи є беззаперечним і випливає з вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що поняття «кримінальне обвинувачення», яке використовується у статті 6 Конвенції, має автономний характер і його необхідно розуміти лише виходячи з положень Конвенції.
Подібне застереження означає, що виведення у законодавстві країн-учасниць з-під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень і віднесення їх до юрисдикції інших органів, що може означати визнання національним законодавцем таких проступків адміністративними, для Європейського Суду не матиме значення.
Визначення суті правопорушення та його ідентифікація як кримінального правопорушення здійснюється Європейським Судом не тільки з врахуванням того, що таке правопорушення відноситься до кримінального права у правовій системі держави, а і з врахуванням правової природи порушення, його характеру і ступеню суворості покарання, яке може понести правопорушник (справа «Озтюрк проти Німеччини», «Кемпбелл і Фелл проти Сполученого Королівства»).
При цьому, Європейський суд вказував на те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа «Гурепка проти України»), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника та інші.
Таким чином, керуючись ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та враховуючи практику Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» повинні застосовуватись судами, як джерело права, приймаючи до уваги правову природу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП, його характер і ступінь суворості передбачених стягнень, необхідно прийти до висновку, що особа, яка обвинувачується у вчиненні, вказаного правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, до яких відноситься право знати у якому правопорушенні її звинувачують.
Диспозиція ч. 4 ст. 122 КУпАП відноситься до відсилочних норм та передбачає відповідальність за порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення містять: протокол про адміністративне правопорушення ОБ №038730 від 22 листопада 2019 року; рапорти інспектора СРПП Першотравенського ВП старшого лейтенанта поліції Хрипка І.М. та поліцейського СРПП №2 Першотравенського ВП старшого сержанта поліції Воробйова І.С. від 22 листопада 2019 року, в яких вказано, що 22 листопада 2019 року близько 21 години 16 хвилин під час патрулювання міста Першотравенська, по вулиці Шкільній на перехресті вул. Пушкіна, буд.1, був помічений т/з Фольцваген ОСОБА_2 , д/н НОМЕР_1 , який не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та на великій швидкості, продовжив рух не зупинившись, виїхав на перехрестя передньою частиною авто, чим змусив водія поліцейського автомобіля Шкода Рапід д/н НОМЕР_2 , різко гальмувати та подавати попереджувальні сигнали, щоб уникнути зіткнення. Водієм т/з Фольцваген Гольф виявився ОСОБА_1 , відносно якого було складено адміністративний протокол за ч.4 ст.122 КУпАП за створення аварійної ситуації на дорозі.
Жодних інших доказів, які б підтверджували вину ОСОБА_1 , окрім протоколу про адміністративне правопорушення серії ОБ №038730 від 22 листопада 2019 року та рапортів поліцейських Хрипка ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , матеріали справи не містять.
Таким чином, судом встановлено, що справа не містить жодного належного та допустимого доказу того, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП.
Відповідно до ст.62 Конституції України, сумніви щодо обвинуваченої особи слід тлумачити на її користь.
За вимогами ч.2 ст.251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього кодексу.
При цьому суд наголошує, що не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з основоположних засад диспозитивності, суд не може встановлювати інші фактичні обставини, окрім тих, які зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення.
Положеннями ч.1 ст.11 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 01 листопада 1950 року, рішенням Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року №23рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень ч.1 ст.14-1 КУпАП передбачено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено у законному порядку при додержанні, зокрема, процедури притягнення до адміністративної відповідальності, яка повинна ґрунтуватись на конституційних принципах та правових презумпція, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.
Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її провина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і її поведінка вважається правомірною, доки не буде доведено зворотне.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, приходжу до висновку про закриття провадження в справі відносно ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - за відсутністю в діях останнього події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.4 ст.122 КУпАП.
Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст. 221, п.1 ч.1 ст. 247, ст.ст. 280, 283, 284, 294 КУпАП, - суддя
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.4 ст.122 КУпАП, у відношенні ОСОБА_1 закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати віднести за рахунок держави.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу, а також постанов, прийнятих за результатами розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 185-3 цього Кодексу.
СУДДЯ: /С.С. КРИВОШЕЯ./
Постанова набирає законної сили:_______________________
Строк пред'явлення постанови до виконання ______________________