Справа № 186/79/20
Провадження № 1-кс/0186/15/20
24 січня 2020 року слідчий суддя Першотравенського міського суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Першотравенську скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження, -
20 січня 2020 року в провадження слідчого судді Першотравенського міського суду Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_3 на рішення слідчого про закриття кримінального провадження.
В обґрунтування скарги заявник посилається на те, що в квітні 2015 року Першотравенським міським відділенням поліції Павлоградського відділення поліції Головного територіального управління поліції в Дніпропетровській області за його заявою до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 12015040380000272 від 21 квітня 2015 року, за ознаками злочину передбаченого ч. 1 статті 382 КК України.
В даній заяві мова йде про невиконання рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29.07.2014 року - справа № 186/656/, яким було вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 суму боргу за договором позики в розмірі 100 000 гривень, які повинні були бути повернуті за вимогою - в січні 2014 року.
Окрім умисного невиконання судового рішення, скаржник вважає, що зі сторони ОСОБА_4 є всі ознаки шахрайських дій, направлених на заволодіння чужих грошей.
Підтвердженням шахрайських дій, є тривале неповернення грошових коштів, які повинні були бути повернуті ще в січні 2014 року.
15 січня 2020 року в приміщенні Першотравенського MB поліції ОСОБА_3 отримав постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040380000272 від 21 квітня 2015 року, за ознаками злочину передбаченого ч. 1 ст. 382 КК України, датовану 21 листопада 2019 року та підписану слідчим Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом ОСОБА_5 .
Рішення про закриття даного кримінального провадження, слідчим ОСОБА_5 було прийняте на підставі даних отриманих в ході досудового слідства, а саме:
В ході досудового розслідування було встановлено, що кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 382 КК України настає за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрало законної сили, або перешкоджання їх виконанню.
У даному випадку умисне невиконання рішення суду в діях ОСОБА_4 відсутнє, так як заборгованість отримується з доходів боржника.
Але даний висновок не відповідає дійсності, так як досудове розслідування проводилося поверхнево та не в повному обсязі.
З ОСОБА_4 дійсно, в примусовому порядку утримуються кошти з пенсії, але він є адвокатом, займається адвокатською діяльністю, отримує прибутки, також володіє як рухомим так і нерухомим майном, яке здає в оренду та також отримує прибутки. Всі дії зі сторони ОСОБА_4 направлені тільки на ухилення від повернення незаконно володіючими грошовими коштами, приховування статків та намагання уникнути відповідальності.
Всі ці обставини слідчим не були встановлені та не проводилася перевірка, рішення приймалося на поясненні безпосередньо ОСОБА_4 .
ОСОБА_3 не погоджується з рішенням слідчого Першотравенського відділення поліції Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження № 12015040380000272 від 21 квітня 2015 року на підставі п. 2 частини 1 статті 284 КПК України, так як ОСОБА_4 неодноразово заявляв про те, що він може виконати рішення суду, але при цьому ставив свої умови, що говорить про свідоме, умисне злочинне невиконання судового рішення та незаконне володіння чужими грошовими коштами, за що передбачена кримінальна відповідальність.
На підставі викладено ОСОБА_3 прохав слідчого суддю визнати дії слідчого Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 - неправомірними.
Скасувати постанову від 21 листопада 2019 року про закриття кримінального провадження № 12015040380000272 за фактом ч. 1 ст. 382 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Зобов'язати Першотравенський відділ поліції Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області провести «в розумні строки» досудове розлідування кримінальне провадження № 12015040380000272 за фактом ч. 1 статті 382 КК України - умисне невиконання судового рішення та шахрайські дії ОСОБА_4 (незаконне користування чужими грошовими коштами).
У судове засідання ОСОБА_3 не з'явився, однак клопотав щодо задоволення скарги та розгляду її у його відсутність.
Слідчий ОСОБА_5 у судове засідання надав заяву про розгляд скарги за його відсутності, при вирішенні скарги поклався на розсуд суду.
Дослідивши надані учасниками процесу докази, слідчий суддя приходить до наступного.
Статтею 303 КПК України передбачено, що під час досудового розслідування може бути оскаржено рішення, слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ч.1 ст.24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч.2 ст.8 та ч.5 ст.9 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини визначено, що кожен, чиї права та свободи, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зобов'язано суди застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження 21 квітня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до Першотравенського МВ ГУМВС з заявою про умисне невиконання ОСОБА_4 рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року, яким на його користь з ОСОБА_4 було стягнуто грошові кошти в сумі 100000 гривень.
Обставини зазначені ОСОБА_3 в заяві були внесені 21 квітня 2014 року до ЄРДР за номером 12015040380000272 та правовою кваліфікацією ч.1 ст.382 КК України.
14 грудня 2018 року ОСОБА_3 знову звернувся до Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області та прохав прийняти міри до працівників ДВС, які умисно невиконують рішення суду в рамках виконавчого провадження №48583342. Зазначене звернення долучено до матеріалів кримінального провадження №12015040380000272.
За результатами досудового розслідування, 21 листопада 2019 року слідчий Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 прийняв постанову про закриття кримінального провадження, тому що в даному випадку умисне невиконання рішення суду в діях ОСОБА_4 відсутнє, так як заборгованість отримується з доходів боржника.
Слідчий суддя, аналізуючи доводи особи, що подала скаргу про невідповідність положенням КПК України рішення слідчого про закриття провадження, враховує наступне.
Частиною 2 статті 9 КПК України визначено, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Згідно ст.ст. 2, 284 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із способів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Тобто, повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.
Неупередженість означає пізнання органами, що ведуть процес, обставин кримінального провадження у точній відповідності з дійсністю, неупередженість їх у збиранні, перевірці та оцінці доказів, безсторонність щодо всіх учасників процесу та інших осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, оскільки на прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого покладається обов'язок надати доказам належну правову оцінку за правилами ч.1 ст.94 КПК, та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
У відповідності до положень ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
З норм ст.26 КПК України випливає, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.110 КПК України, постанова слідчого про закриття кримінального провадження має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулася з метою захисту своїх прав, та відповіді на всі поставлені нею питання, які виключають провадження у справі і обумовлюють її закриття, що є однією з гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Враховуючи вищевикладене слідчий суддя приходить до висновку, що оскаржувана постанова слідчого не відповідає вимогам ст.110 КПК України так як не містить в собі обгрунтування висновків слідчого про необхідність закриття кримінального провадження, а також в ній не зазначено доказів на підставі яких дане рішення прийнято, а тому постанова підлягає скасуванню.
Крім того відповідно до заяв ОСОБА_3 , які маються в матеріалах кримінального провадження, останній звертався до правоохоронних органів та прохав притягнути до відповідальності за невиконання судового рішення про стягнення грошових коштів на його користь ОСОБА_4 (боржника) та державних виконавців, які в силу своїх посадових обов'язків повинні були виконувати в примусовому порядку зазначене рішення суду. В той же час слідчий закриваючи кримінальне провадження послався на той факт, що в діях ОСОБА_4 відсутній склад кримінального правопорушення, хоча матеріали кримінального провадження взагалі не містять будь-яких даних, що ОСОБА_4 причетний до невиконання рішення Першотравенського міського суду від 29 липня 2014 року.
Розглядаючи вимоги ОСОБА_3 в частині визнання дій слідчого Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 - неправомірними та зобов'язання Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області провести «в розумні строки» досудове розслідування кримінального провадження № 12015040380000272 за фактом ч. 1 статті 382 КК України - умисне невиконання судового рішення та шахрайські дії ОСОБА_4 (незаконне користування чужими грошовими коштами) слідчий суддя приходить до висновку, що вони задоволенню не підлягають, так як відповідно з ч.4 ст.284 КПК України до повноважень слідчого віднесено прийняття постанови про закриття кримінального провадження, а ст.219 КПК передбачені строки досудового розслідування.
Відповідно до положень ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального.
З положень ст.83 КПК України слідує, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Згідно ч.2 ст.91 КПК України, доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Зокрема, практика ЄСПЛ щодо проведення ефективного офіційного розслідування кримінальних справ є сталою та вказує на те, що згідно з мінімальними критеріями ефективності, які Суд визначив у своїй практиці, таке розслідування має бути незалежним, безстороннім і підлягати громадському контролю, а компетентні органи повинні діяти зі зразковою ретельністю та оперативністю. Розслідування … має бути ретельним. Це означає, що органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з'ясувати, що трапилось, і не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень. Вони повинні вживати усіх розумних і доступних їм заходів для забезпечення збирання доказів, що стосуються події, включаючи, зокрема, показання свідків та висновки судових експертиз тощо. Будь-який недолік розслідування, який підриває його здатність встановлення причини … або винних осіб, створюватиме небезпеку недотримання цього стандарту (див. рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України», «Мута проти України», «Карабет та інші проти України»).
За таких обставин, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова слідчого скасуванню для відновлення досудового розслідування та його проведення у загальному порядку.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.303-307,309,369-372 КПК України, слідчий суддя
Скаргу ОСОБА_3 на рішення слідчого Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015040380000272 від 21.04.2015 року - задовольнити частково.
Скасувати постанову слідчого СВ Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанту поліції ОСОБА_5 від 21 листопада 2019 року про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015040380000272 від 21 квітня 2015 року .
Матеріали кримінального провадження №12015040380000272 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, направити слідчому СВ Першотравенського ВП Павлоградського ВП ГУНП в Дніпропетровській області лейтенанту поліції ОСОБА_5 для проведення досудового розслідування.
В задоволенні решти заявлених вимог відмовити.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1 .