Справа № 185/10408/19
Провадження № 2-о/185/588/19
16 грудня 2019 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Бондаренко В.М.,
за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, -
У листопаді 2019 року заявник звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила суд встановити факт постійного її проживання разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 посилалася на те, що вона разом із батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживали однією сім'єю у будинку АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 її батько помер. Після смерті батька відкрилася спадщина у вигляді житлового будинку АДРЕСА_1 . При зверненні до нотаріальної контори для прийняття спадщини їй було відмовлено, у зв'язку з тим, що вона пропустила строк для прийняття спадщини. Своєчасно вона не звернулася до нотаріальної контори, у зв'язку з тим, що вважала, що прийняла спадщину фактично, оскільки постійно проживала зі своїм батьком до його смерті за однією адресою. У зв'язку з зазначеним, вона змушена звернутися до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.
У судове засідання заявник не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, заяву підтримує у повному обсязі та просить суд її задовольнити.
Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, не повідомив суд про причини не явки, був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає за можливе задовольнити заяву за наступних підстав.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно з ч. 2 ст. 293, ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідною дочкою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 27 лютого 2018 року Павлоградським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.
04.04.2019 року ОСОБА_1 звернулася до Першої павлоградської державно нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька ОСОБА_2 .
Однак, постановою державного нотаріуса Першої павлоградської державно нотаріальної контори Дніпропетровської області Тимченко О.М. заявнику було відмовлено у подачі заяви про прийняття спадщини за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 батька - ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що протягом шести місяців з моменту відкриття спадщини вона не подала до нотаріуса заяву про прийняття спадщини та ОСОБА_1 вважається такою, що не прийняла спадщину.
Як вбачається з копії паспорта громадянина України НОМЕР_1 , місце проживання ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Батько ОСОБА_1 - ОСОБА_2 був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно акту, складеного Квартальним комітетом № 59 м. Павлоград від 13.11.2019 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживала разом зі своїм батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 15.12.2017 року до 25.02.2018 року, тобто до дня смерті ОСОБА_2 .
Згідно з п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» діями, то свідчать про прийняття спадщини, є фактичний вступ заявника в управління чи володіння спадковим майном у межах шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщин), якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу (шість місяців), він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до абз. 3 п. 3 роз'яснень постанови Пленуму ВСУ України від 30.05.2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» місцем відкриття спадщини останнє місце проживання спадкодавця, яке визначається за правилами ст.29, ч. 2 ст. 1221 ЦК України.
Щодо спадкоємців, які на час відкриття спадщини постійно проживали спільно із спадкодавцем, встановлюється презумпція прийняття спадщини, яка може бути спростована лише шляхом подання ними заяви про відмову від спадщини до нотаріальної контори. Для тих спадкоємців, які не проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, єдиним виявом бажання прийняти спадщину є заява про це, подана до нотаріального органу (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
Для того, щоб спадкоємець вважався таким, що прийняв спадщину, самого факту спільного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини недостатньо. Необхідно, щоб таке проживання було постійним.
При цьому, слід враховувати, що чинним законодавством не розкривається поняття постійного місця проживання фізичної особи, тому визнання цього факту розцінюється законом як встановлення факту, що має юридичне значення.
Згідно з п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
Як зазначено у п. 211 «Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженої наказом Міністра Юстиції України №20/5 від 03 березня 2004 року - доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем: копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те. що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Актом квартального комітету № 59 м. Павлоград від 13.11.2019 року підтверджується те, що на момент смерті ОСОБА_2 його дочка ОСОБА_1 фактично проживала разом зі спадкодавцем без реєстрації з 15.12.2017 року до 25.02.2018 року (час відкриття спадщини).
У своїй ухвалі № 505/2085/14-ц від 14.09.2016 року Вищий спеціалізований суд з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшов висновку - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем, на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини. Згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. З наведених підстав колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду про те, що відсутність реєстрації спадкоємця за останнім місцем проживання спадкодавця сама по собі не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини,якщо обставини ч. 3 ст. 1268 ЦК України підтверджуються достатністю інших належних і допустимих доказів».
Аналогічні правові висновки містяться в ухвалі Верховного Суду України № 6-7165св09 від 03 листопада 2010 року, рішенні Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6048327св14 від 11 листопада 2015 року, ухвалі Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6-20158св 15 від 21 жовтня 2015 року.
Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 5 «Про судову практику про справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» - «якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини»
Згідно з роз'ясненнями, що містяться у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 року №7, виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому розглядаються заяви про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Встановлення факту постійного проживання на момент смерті зі спадкодавцем є необхідним для видачі свідоцтва про право на спадщину.
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що вимоги заявника знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, а відтак суд вважає за необхідне встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.
На підставі зазначеного, керуючись ст. 4, 19, 95, 263, 264, 265, 293-294, 315, 352, 354, 355 ЦПК України, суд -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перша Павлоградська державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити у повному обсязі.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , на час відкриття спадщини.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення, а учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня вручення йому повного рішення суду.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В.М. Бондаренко