Справа № 183/6112/19
№ 2/183/1350/20
10 січня 2020 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Пащенко А.С.,
розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заробітної плати при звільнення, вихідної допомоги в розмірі місячної заробітної плати при скороченні штату працівників, про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, -
01 жовтня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», в якому просила стягнути з відповідача на її користь заборгованість по заробітній платі та вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати при скороченні штату працівників в сумі 18 700 грн. 86 копійок, компенсацію за затримку при звільненні в сумі 12 939 грн. 48 копійок, а також покласти на відповідача судові витрати.
В обґрунтування свого позову позивач посилається на те, що згідно Наказу 28-к від 11.07.2017 року її прийнято в Філію «Новоселівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на посаду інженера з організації та нормування праці. Наказом №33-к від 15.07.2019 року її було звільнено за ініціативою роботодавця згідно п.1 ст.40 КЗпП України у зв'язку із скороченням штату.
Під час отримання трудової книжки 18.07.2019 року відповідач, в порушення вимог ст.116 КЗпП України, повністю не розрахувався із позивачем, а саме не виплатив їй заборгованість по заробітній платі, починаючи з травня 2019 року по день звільнення та вихідну допомогу в розмірі середньомісячної заробітної плати при скороченні штату працівників і до сьогоднішнього дня існує ця заборгованість, а тому посилаючись на вимоги ст.ст. 116, 117, 237-1 КЗпП України, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01 жовтня 2019 року первісний позов було залишено без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків. 25.10.2019 року канцелярією суду зареєстровано заяву про уточнення позовних вимог, того ж дня ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивач не з'явилася, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи у її відсутність, позов підтримала та не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Представник відповідача відзив на позов не подав, в судове засідання не з'явився, вважається таким, що повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим місцезнаходженням юридичної особи, яка підтверджена відомостями з ЄДРЮОФОП.
Згідно з вимогами ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. При цьому днем вручення повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст.131 ЦПК України, у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. Також учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, в силу вимог ст.ст.128, 131 ЦПК України, відповідач повідомлений про слухання справи належним чином та не з'явився в судове засідання без поважних причин, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи, за наявними у справі доказами.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши подані докази, з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 17 липня 2017 року перебувала у трудових відносинах з Філією «Новоселівська дорожньо-експлуатаційна дільниця» Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» та 18 липня 2019 року була звільнена з посади інженера з організації та нормування праці у зв'язку зі скороченням штату згідно ст.40 п.1 КЗпП України, що стверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.7-8).
Відповідно до довідки про доходи №17 від 27.09.2019 року, виданої Філією «Новоселівська ДЕД» ДП «Дніпропетровський облавтодор», заборгованість по заробітній платі позивача за період з травня 2019 року по 18 липня 2019 року складає 18700,86 грн., з яких 4838,88 грн. - вихідна допомога у зв'язку зі скороченням штату (а.с.9).
Згідно зі ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
За приписами ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Таким чином в силу зазначених норм закону, в межах заявлених в цій частині позовних вимог, з урахуванням положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути суму нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та вихідної допомоги при скороченні штату, розмір якої відповідно до довідки № 17 від 27.09.2019 року становить 18 700 грн. 86 копійок, з яких підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі.
Поряд з цим, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100.
Згідно з п.п. 2,3 вказаного Порядку середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки.
Відповідно до абз. 1 п. 8 розділу IV Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
В пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Так, із вищезазначеної довідки №17 від 27.09.2019 року вбачається, що середньоденна заробітна плата (дохід) ОСОБА_1 становить 239,62 грн.
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню розмір середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 18.07.2019 року по день ухвалення рішення, що складає 122 робочих днів та становить 29 233,64 гривень (сума середньоденного заробітку у розмірі 239,62 гривень х 122 робочі дні = 29 233,64 гривень).
Так, статтею 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до п.4 ч.2 ст. 43 ЦПК України учасникисправи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
В свою чергу, відповідачем по справі суду не надано жодного належного та допустимого в розумінні ст.ст. 76-81 ЦПК України доказу на спростування обставин, викладених позивачем у позові.
Крім того, частиною 2 ст. 83 ЦПК України передбачено, що позивач … повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються.
Тому, докази не надані сторонами суду першої інстанції не можуть в подальшому подаватись судам інших інстанцій і такі докази не можуть бути покладені в основу їхніх рішень.
Аналізуючи викладене, враховуючи встановлені судом обставини, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача нараховану, але не виплачену заробітну плату та вихідну допомогу у зв'язку зі скороченням штату станом на 18 липня 2019 року у розмірі 18700,86 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.07.2019 року до 10 січня 2020 року в розмірі 29 233,64 гривень.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 08 жовтня 2018 року (справа №927/490/18) викладено позицію, що прийменник «до» з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої дати чинності включно або виконання чого-небудь.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до пункту 12 ч.3 ст. 2 ЦПК України одним із основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових втрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 137 ЦПК України, яка не обмежує розмір таких витрат.
За змістом пункту першого частини другої статті 137 ЦПК України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що позивачем з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку із розглядом справи у суді першої інстанції, надано розрахунок гонорару та часу, витраченого адвокатом за договором від 23.09.2019 року про надання правничої допомоги (а.с.18) та квитанцію про оплату послуг адвоката за вказаним договором від 23 вересня 2019 року за № №931292 (а.с.22).
Крім того, договір про надання правничої допомоги від 23.09.2019 року та копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №0595 знаходиться в матеріалах справи (а.с.16,17).
Згідно з умовами Договору адвокат бере на себе обов'язок з надання клієнту правничої допомоги щодо складання позовної заяви. За надання правничої допомоги клієнт виплачує авансом винагороду (гонорар) адвокату в розмірі 1500 грн. в розрахунку за підготовку позовної заяви.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу на суму 1500 грн., які підлягають відшкодуванню з відповідача.
Крім того, з урахуванням п.1 ч.1 ст. 5 ЗУ "Про судовий збір ", на підставі якого від сплати судового збору звільняються позивачі у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 840,80 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 43 Конституції України, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року про «Порядок обчислення середньої заробітної плати», ст.ст.116,117 КЗпП України, ст.ст. 7, 8, 10, 12, 13, 81, 83, 133, 141, 280-282 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення заробітної плати при звільнення, вихідної допомоги в розмірі місячної заробітної плати при скороченні штату працівників, про стягнення компенсації за затримку розрахунку при звільненні, - задовольнити.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату та вихідну допомогу у зв'язку зі скороченням штату станом на 18 липня 2019 року в розмірі 18 700 (вісімнадцять тисяч сімсот) грн. 86 копійок, з яких підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18 липня 2019 року до 10 січня 2020 року у розмірі 29 233 (двадцять дев'ять тисяч двісті тридцять три) грн. 64 копійки, з яких підлягають утриманню податки і обов'язкові платежі.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, допустити негайне виконання рішення в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1500,00 грн.
Стягнути з Дочірнього підприємства «Дніпропетровський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь держави судовий збір у розмірі 840,80 грн.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Дочірнє підприємство «Дніпропетровський облавтодор «Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», код ЄДРПОУ 31950828, місцезнаходження: Дніпропетровська область, місто Дніпро, вул. Воскресенська, будинок 24.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Сорока О.В.