Справа № 212/7152/19
2/212/665/20
23 січня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
у складі: головуючого - судді: Чорного І.Я.,
за участю секретаря судового засідання: Поперечної А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання, -
23 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 серпня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Ухвалою суду від 15 листопада 2019 року продовжено строк розгляду справи до 20 січня 2020 року.
Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, скористався своїм правом та направив до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд у задоволені позовних вимог позивача відмовити.
Позивач, у встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, строк своїм правом подати відповідь на відзив не скористався.
Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов обґрунтований і підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 .
Відповідно до Акту розслідування професійного захворювання від 04 жовтня 1993 року, причиною професійного захворювання у ОСОБА_2 визнано його робота на підприємстві відповідача протягом 15 років в умовах шкідливих факторів, а саме періодичного переохолодження внаслідок недодержання відповідачем вимог щодо належного температурного режиму повітря робочої зони.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 .
Відповідно до Акту № 5 посмертного огляду по встановленню причинного зв'язку між смертю та профзахворюванням комунального закладу «Обласний центр медико - соціальної експертизи» Управління охорони здоровя Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 06.01.2004 року, причиною смерті зазначено хронічна артеріальна ішемія нижніх кінцівок, гангрена правої стопи облітеруючий ендартеріїт судин нижніх кінцівок та встановлений зв'язок смерті ОСОБА_2 з професійним захворюванням.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Події, які стали підставою на відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 мали місце до 01 січня 2004 року, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР, в редакції 1963 року.
На час виникнення спірних правовідносин (до 01.01.2004 року) можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалась пунктом 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 № 472.
Саме застосування цих Правил і перелік осіб, що мають право на відшкодування шкоди після смерті потерпілого, зазначені уст. 456 ЦК УРСР. Перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди також перелічений у п. 8 Правил.
Як роз'яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»(з наступними змінами та доповненнями) спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди (наприклад, ст. 49 Закону «Про інформацію», ст. 44 Закону «Про авторське право і суміжні права»); при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди (п.2).
Оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, необхідно в кожній справі з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати, якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю моральну шкоду.
З матеріалів даної справи вбачається, що правовідносини між сторонами по відшкодуванню моральної шкоди виникли, коли ОСОБА_2 , батько позивача, помер в наслідок професійного захворювання на виробництві, тобто до набрання чинності ЦК України, тому з огляду на вищезазначені вимоги в указаній справі повинні застосовуватись положення актів цивільного законодавства, чинні на момент виникнення спірних правовідносин, а саме ЦК Української РСР 1963 року.
На той час діяла ст. 440-1 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), яка передбачала відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до зазначеної норми моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини.
Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків.
За таких обставин суд приходить до висновку, що смертю ОСОБА_2 в наслідок професійного захворювання отриманого при виконанні трудових обов'язків на підприємстві відповідача, його сину, позивачу по справі, завдано моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню особою, яка її заподіяла, на підставі ст. 440-1 ЦК УРСР.
Згідно зі ст. 440-1 ЦК Української РСР, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (п. 11 Правил).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» мінімальна заробітна плата це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт).
Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Вище зазначені вимоги закону у поєднанні зі статтями 3 і 8 Конституції України дають підстави для висновку про те, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.
Такий висновок узгоджується з позицією Верховного Суду України висловленою у постанові №6-156цс14 від 24.12.2014.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить з конкретних обставин справи, характеру та ступеню моральних страждань, а також з того, що з часу смерті батька позивача пройшло сімнадцять років та враховуючи принцип розумності і справедливості, вважає за розумне таке відшкодування у розмірі 120 000 грн.
Отже, виходячи з викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ..
На підставі ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у сумі 768,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 440, 440-1, 441 ЦК УРСР (в редакції 1963 року, ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 19, 23,76-81,89,95,258-259,263-265,274, 279, 352,354 ЦПК України, суд
позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.
Стягнути Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, завдану смертю працівника внаслідок професійного захворювання у розмірі 120 000 (ста двадцяти тисяч) гривень 00 копійок без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу протягом тридцяти днів з часу його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ: 00190905, вул. Рудна, 47, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область.
Відповідно до ч.6 ст.259 ЦПК України, якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, залежно від складності справи складання повного рішення суду може бути відкладено на строк - не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повне рішення виготовлено та підписано без проголошення 23 січня 2020 року.
Суддя: І. Я. Чорний