Справа № 212/9660/19
2/212/1056/20
14 січня 2020 року м. Кривий Ріг
Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:головуючого судді Козлова Ю.В., за участю секретаря судового засідання Хазієвої Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Гузєв Ігор Григоровича до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я, -
15 листопада 2019 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гузєв І.Г. звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка», (далі - ПрАТ «Суха Балка»), моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я у розмірі 83460 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що ОСОБА_1 працював з 27.01.1998 року по 10.07.1998 року на посаді начальника підземної дільниці №2 шахти «Ювілейна» АТ «Суха Балка» та з 10.07.1998 року по 07.11.2000 року - підземним гірничим майстром дільниці №1 шахти «Ювілейна» ВАТ «Суха Балка», правонаступником вищезазначеного підприємства є Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», виконував роботи, які згідно санітарно-гігієнічної характеристики про умови праці, підготовленої Тернівською районною СЕС №Ф2/2-777 від 16.03.2009 року та інформаційної довідки про умови праці, підготовленої Жовтневою районною СЕС №35 від 13.02.2009 року також характеризувались впливом пилу на організм, концентрація якого перевищувала гранично допустиму. У зв'язку зі шкідливими і тяжкими умовами праці з вини Відповідача, Позивачем отримано хронічне професійне захворювання.
Вина підприємства полягає в тому, що згідно діючого законодавства - статті 13 Закону України «Про охорону праці», підприємство зобов'язано було створити безпечні і нешкідливі умови праці. Вказаною нормою передбачено, що роботодавець за невиконання вимог ст.13 Закону України «Про охорону праці» несе безпосередню відповідальність, оскільки професійне захворювання виникло у Позивача внаслідок порушення адміністрацією підприємства норм з безпеки праці під час виконання трудових обов'язків, заподіяна моральна шкода випливає з трудових правовідносин і має відшкодовуватися роботодавцем, який не створив безпечних умов праці.
Оскільки ОСОБА_1 втратив своє здоров'я та працездатність з вини підприємства, вважає, що відповідач по справі повинен відшкодувати позивачу моральну шкоду. В зв'язку з професійним захворюванням змінився уклад та якість життя, що завдає Позивачу моральних страждань.
В якості відшкодування спричиненої моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я Позивач просить стягнути з ПрАТ «Суха Балка» компенсацію 83460,00 грн.
Ухвалою суду від 18 листопада 2019 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, з призначенням дати та часу розгляду справи.
06 грудня 2019 року на адресу суду надійшов відзив представника відповідача ПрАТ «Суха Балка» на позовну заяву. У своєму відзиві відповідач зазначив, що позивач жодним чином не аргументував та не обґрунтував, заявлену суму моральної шкоди в розмірі 83 460,00 гривень. Не надано жодного доказу заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні. Просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд, відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України, вважає можливим ухвалити рішення у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на підставі наявних у справі доказів.
Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач ОСОБА_1 працював на ПрАТ «Суха Балка» з 27.01.1998 року по 10.07.1998 року на посаді начальника підземної дільниці №2 шахти «Ювілейна» АТ «Суха Балка» та з 10.07.1998 року по 07.11.2000 року - підземним гірничим майстром дільниці №1 шахти «Ювілейна». Звільнений по переводу п.5 ст.36 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки, копія міститься в матеріалах справи.
17 травня 2011 року підприємством ПрАТ «Суха Балка» складений Акт розслідування виникнення хронічного професійного захворювання, в якому зазначено, що ОСОБА_1 працюючи на підприємстві виконував робити, які згідно санітарно-гігієнічної характеристики про його умови праці згідно інформаційної довідки про умови праці, підготовленої Жовтневою рай СЕС №35 від 13.02.2009 р, також характеризувалися впливом пилу на організм, концентрація якого перевищувала ГДК. Причиною професійного захворювання стала робота в умовах запиленості повітря робочої зони: пил з вмістом вільного двокису кремнію від 10% до 70% концентрація від 4,2 мг/м 3 при ГДК =2,0 мг/м 3.
За медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український НДІ промислової медицини» від 07.04.2011, ОСОБА_1 встановлені професійне захворювання: хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої стадії (пиловий бронхіт перщої-другої стадії, емфізема легень першої-другої стадії). ЛН першого-другого ступеню. Код J44
01.06.2011 року висновком МСЕК позивачу вперше встановлено 20% втрати професійної працездатності по ХОЗЛ та рекомендовано медикаментозне лікування, забезпечення ВМП.
Згідно довідки МСЕК від 26.06.2012 року позивач повторно пройшов огляд, де йому було визначено ступень втрати професійної працездатності - 20% ХОЗЛ з 01.06.2012, безстроково, що підтверджується виписками з актів огляду МСЕК.
Встановлюючи правовідносини, якими регулювалось положення сторін під час означених подій, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_1 працював на підприємстві ПрАТ «Суха Балка» та отримав професійне захворювання, пов'язане із виконанням трудових обов'язків, то йому, з огляду на тривалість періоду його трудової діяльності має бути відшкодовано моральну шкоду на підставі ст.1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпПУ за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин , виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (не майнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду чи галузевої належності.
Крім того, згідно рішення Конституційного суду України від 27.01.2004р., моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.
Відповідно частині 3 ст.23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини факту душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. Як вбачається зі змісту акту розслідування профзахворювання П-4, комісія встановила порушення закону, що призвели до профзахворювання, тобто вину відповідача, який не забезпечив належні умови прані.
Рішенням Конституційного суду України від 08.10.2008 року №20 рп-08 по справі № 1-32/2008 встановлено, що громадяни, які потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, мають право на відшкодування моральної шкоди відповідно до ст.1167 ЦКУ та ст.237-1 КЗпПУ за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Відповідно до ст.1167 ЦКУ - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно п.3 ч.1 ст.268 ЦКУ відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності.
Відповідно до 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом шкоди, спричиненої працівникові ушкодженням здоров'я, в зв'язку із виконанням ним трудових обов'язків затверджених постановою КМ України від 23.06.1993 №472, що діяли на час виникнення правовідносин і до липня 2001 року, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Максимальний розмір відшкодування моральної шкоди, згідно цього НПА в різні періоди його дії у часі, коливався від 150 до двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Відповідно до ст. 440-1 ЦК України в редакції 1963 року в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин передбачалося, що моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування матеріальної шкоди. Розмір відшкодування шкоди визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Тобто, на час виникнення спірних правовідносин, було встановлено обмеження мінімального розміру відшкодування моральної шкоди не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати та максимального розміру відшкодування моральної шкоди, що не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати (150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в редакції від 03.10.1997р., п.11 Правил).
У відповідності до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, наведених в п. 9 постанови №5 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (асз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).
Суд, дослідивши медичні документи про лікування позивача у зв'язку з отриманим професійним захворюванням, дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода, так як він відчуває фізичний біль, зазнав порушення свого звичайного способу життя і вимушений витрачати свої сили на організацію свого життя, внаслідок чого переносить моральні страждання.
Так, до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про охорону праці» державна політика в галузі охорони праці базується, зокрема, на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Беручи до уваги, що обставини, викладені в позові, знайшли документальне підтвердження, встановлений факт спричинення моральної шкоди, суд вважає, що заподіяна моральна шкода підлягає компенсації.
Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує роз'яснення наведені в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в правах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, й приймає до уваги конкретні обставини по справі, зокрема: ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань позивача, ступінь втрати професійної працездатності за професійним захворюванням, який становить 20%, час протягом якого позивач працював у відповідача на посаді пов'язаної з виникненням професійного захворювання, глибину і ступінь його моральних страждань пов'язаних з фізичним станом здоров'я, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, і наслідків, що наступили. Враховуючи надані Пленумом Верховного Суду України роз'яснення, відповідно до яких, у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподаткованим мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діяли на час розгляду справи (абз. 2 п.9 вищенаведеної Постанови Пленуму).
Так, згідно положень ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» розмір мінімального прожиткового мінімуму - становить 1921,00 грн.
Обґрунтовуючи розмір відшкодування моральної шкоди, в рамках заявлених позовних вимог, з врахуванням вказаних позивачем та встановлених судом обставин характеру спричиненої моральної шкоди та виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь ОСОБА_1 , двадцять прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 38420,00 грн., що буде зваженою матеріальною компенсацією тим стражданням і переживанням, які він щоденно зазнає, а в задоволенні іншої частини позову позивачу слід відмовити.
Згідно ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Розподіляючи судові витрати між сторонами, суд, виходячи з положень ст.141 ЦПК України, стягує з відповідача судові витрати, які складаються з судового збору у сумі 768,40 грн.
Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України,Законом України «Про охорону праці», ст.440-1 ЦК Української РСР, ст.ст.23,1167 ЦКУ, ст.237-1 КзпПУ, ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,354 ЦПК України суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 (представник позивача адвокат Гузєв Ігор Григорович) до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров'я - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 - 38 420,00 (тридцять п'ять тисяч чотириста двадцять) гривень, в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров'я без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнути з приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 768,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
На рішення може бути подана апеляційна скарга у Дніпровський апеляційний суд через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне найменування учасників процесу:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Представник позивача: Гузєв Ігор Григорович , адреса здійснення діяльності: м.Кривий Ріг, вул.Володимира Бизова,5 б
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», місце знаходження юридичної особи: 50029, м.Кривий Ріг, вул.Конституційна, 5, код ЄРДПОУ - 00191329.
Суддя: Ю. В. Козлов