24 січня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - ОСОБА_1
з секретарем - ОСОБА_2
за участю: прокурора - ОСОБА_3
потерпілих - ОСОБА_4 , ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6
обвинуваченого - ОСОБА_7
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 201/1868/19 (провадження № 1-кп/201/559/2019), відомості про яке 12 червня 2018 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018040650001423, стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця і мешканця АДРЕСА_1 , громадянина України, обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345 КК України, -
До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345 КК України, розгляд якого було призначено до підготовчого судового засідання.
На розгляд учасників кримінального провадження було поставлено питання щодо можливості призначення обвинувального акта до судового розгляду.
У підготовчому судовому засіданні прокурор і потерпілі висловили думку про можливість призначення обвинувального акта до судового розгляду.
Обвинувачений і його захисник у підготовчому судовому засіданні заперечували щодо призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта, посилаючись на невідповідність обвинувального акта вимогам ст. 291 КПК України в частині викладу фактичних обставин кримінальних правопорушень, а також формулювання обвинувачення.
Вирішуючи питання щодо призначення судового розгляду на підставі наданого суду обвинувального акта, дослідивши зміст останнього на відповідність вимогам ст. 291 КПК України, суд доходить до наступних висновків.
Положеннями ч. 1 ст. 62 Конституції України передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Частиною 1 ст. 8 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Як вбачається з положень ч. 1 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, за результатами підготовчого провадження суд має право прийняти рішення щодо повернення обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Аналіз цієї норми свідчить, що закон вимагає обов'язкове відображення в обвинувальному акті трьох складників: 1) фактичних обставин кримінального правопорушення; 2) правової кваліфікації (в теорії кримінального процесу використовується назва "формула обвинувачення"); 3) формулювання обвинувачення.
При цьому, в доктрині кримінального процесу під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому.
Такі висновки суду також узгоджуються з висновками, зробленими у постанові Верховного Суду України від 24 листопада 2016 року у справі № 5-328кс16, ухваленій з підстав, передбачених пунктом 2 статті 445 КПК України (в редакції закону від 13.04.2012 року), з огляду на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.
Суд звертає увагу, що дотримання зазначеної вимоги до змісту обвинувального акта є однією із гарантій права особи, яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, на захист, оскільки пред'явлення конкретного обвинувачення і чітке викладення фактичних обставин кримінального правопорушення надає обвинуваченій особі можливість ефективно захищатися від такого обвинувачення та використовувати всі передбачені кримінально-процесуальним законом права на свій захист.
У міжнародних джерелах права, зокрема в Конвенції, йдеться про те, що однією із гарантій права на справедливий суд, відповідно до пункту "а" частини третьої статті 6, є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - Європейський суд) орієнтує, що обвинуваченням визнається офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про наявність припущення про вчинення особою кримінально караного правопорушення й при цьому стосується змісту, а не формального поняття обвинувачення, оскільки в контексті статті 6 Конвенції Європейський суд покликаний убачати, що приховано за зовнішньою стороною справи, та досліджувати реалії розглядуваної справи (справа «Девеер проти Бельгії» від 27 лютого 1980 року).
В рішенні у справі «Маттоціа проти Італії» від 25.07.2000 року зазначається що, «обвинувачений у вчиненні злочину має бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак, у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у п. "b" ч. 3 ст. 6 Конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення».
Однак, вищезазначені вимоги кримінального процесуального закону органом досудового розслідування не було дотримано у повному обсязі, враховуючи, що у наданому суду обвинувальному акті зазначено окремо виклад фактичних обставин кримінальних правопорушень, інкримінованих ОСОБА_7 , які прокурор вважав встановленими, а також формулювання обвинувачення, яке пред'явлене останньому, із викладом інших більш повних обставин вказаних кримінальних правопорушень, які не відповідають фактичним обставинам, викладеним раніше у обвинувальному акті, що є порушенням вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки, як зазначалось вище, формулювання обвинувачення складається лише із вказівки на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому (постанова ВСУ № 5-328кс16 від 24.11.2016 року), а відтак, у наданому суду обвинувальному акті стосовно ОСОБА_7 фактично викладено різні фактичні обставини інкримінованих йому кримінальних правопорушень, які відрізняються між собою, у зв'язку із чим, такі істотні порушення кримінального процесуального закону вказують на порушення обвинуваченого ОСОБА_7 на захист від зрозумілого і конкретного обвинувачення, яке повинно бути викладено в обвинувальному акті у повному обсязі з достатньою чіткістю і без різних фактичних обставин, при цьому, без усунення цих недоліків будь-яке судове рішення, ухвалене за результатами судового розгляду у цьому кримінальному провадженні, може бути скасовано з підстав порушення обвинуваченого права на захист.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне повернути обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345 КК України, прокурору для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 9, 17, 291, 314, 372 КПК України, суд -
Обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 296, ч. 1 ст. 345 КК України, повернути прокурору відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_3 для його належного оформлення у розумний строк, відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана сторонами кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду протягом семи днів з дня оголошення ухвали через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська, а сторонами кримінального провадження, які не були присутні у судовому засіданні у той же строк з дня отримання копії ухвали суду.
Головуючий суддя: ОСОБА_1