Справа № 201/13825/19
Провадження № 2-о/201/16/2020
13 січня 2020 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Разумняк К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровська міська рада про встановлення факту родинних відносин, -
ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту родинних відносин, у якій просить встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а саме той факт, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 27.11.2019).
В обґрунтування заявлених вимог заявник зазначила, що вона є рідною дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 27.11.2019. Її батьки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_1 ) одружилися 09.09.1977 та розлучились 19.07.1979, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища та свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 .
Пізніше, у середині 1980 року відносини у батьків позивача покращились та сім'я відновилась, вони почали проживати разом, вести спільне господарство, проте повторно не реєстрували шлюб, а згодом народилась заявник.
У свідоцтві про народження ОСОБА_1 від 03.04.1981 № 1221 батьками зазначені: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (відомості про батька записані зі слів матері).
Батьки з середини 1980 року по день смерті батька - 11.08.2019 проживали постійно разом, у заявника з батьком були дружні відносини, він з дитинства дбав про неї, та визнавав дочкою. Коли позивач почала працювати та отримувати кошти, то взаємно дбала про батьків, до шлюбу зі своїм чоловіком постійно проживала разом з батьками.
Окрім того клопотами по похованню батька безпосередньо займались заявник зі своєю матір'ю, ОСОБА_3 .
На теперішній час заявник не може отримати жодного документу, який стосується батька, наприклад документи про підтвердження права власності ОСОБА_2 на нерухоме майно, тому що юридично не закріплено, що вони мали родинні відносини.
Встановлення факту родинних відносин заявниці із ОСОБА_2 безпосередньо породжує юридичні наслідки, необхідні для оформлення права на спадщину.
Згідно п. 4.2. Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, доказом родинних та інших відносин спадкоємців зі спадкодавцем є: свідоцтва органів реєстрації актів цивільного стану, повний витяг з реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису, копії актових записів, копії рішень суду, що набрали законної сили, про встановлення факту родинних та інших відносин.
Отже, отримати свідоцтво про право на спадщину за законом заявник може виключно на підставі рішення суду, яким буде підтверджено факт родинних відносин.
Представник заявника надала до суду заяву, у якій просила заяву про встановлення факту родинних відносин задовольнити та розгляд справи проводити без її участі.
Від представника Дніпровської міської ради до суду надійшла заява з проханням прийняти рішення по справі згідно вимог чинного законодавства.
Суд, розглянувши подані заявником матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дівоче прізвище ОСОБА_1 ) перебували у шлюбі з 09.09.1977 по 19.07.1979, що підтверджується Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища та свідоцтвом про розірвання шлюбу серія НОМЕР_2 . Вже після розірвання шлюбу, у них народилась донька ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження від 03.04.1981 № 1221 (відомості про батька записані зі слів матері).
Відповідно до ч. 2 ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Згідно із ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до змісту ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із ст. 78 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як роз'яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Наведений перелік фактів, які встановлюються судом, не є вичерпним. За наявності зазначених умов суд може встановлювати й інші факти, що мають юридичне значення, наприклад, факти визнання батьківства щодо дітей, які народилися до 1 жовтня 1968 року; батьківства; реєстрації батьківства; факти прийняття спадщини, встановлення місця відкриття спадщини та фактів володіння будівлею на праві приватної власності.
Згідно п. 7 вказаної Постанови, суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв'язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.
Відповідно до пункту 18 цієї Постанови, рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформляють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду.
Відповідно до статті 6 Розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950, ратифікована в Україні Законом України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 130 Сімейного кодексу України, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття).
Відповідно до статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Згідно із пунктом 1) частини 1 статті 315 цього кодексу, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина 2 цього кодексу).
З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обґрунтованість заяви ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що наведені вимоги заявника є такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4, 12, 13, 76, 78, 81, 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 130 Сімейного кодексу України, -
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Дніпровська міська рада про встановлення факту родинних відносин -задовольнити.
Встановити факт родинних відносин між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а саме той факт, що ОСОБА_1 є рідною дочкою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане 27 листопада 2019 року).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя С.С. Федоріщев