Справа № 209/57/20
Провадження № 3/209/48/20
23 січня 2020 року м. Кам'янське
Суддя Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Замкова Я.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_1 від 25 вересня 2007 року, яка працює в магазині «М'ясний центр» продавцем, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП України,
ОСОБА_1 , повторно протягом року після накладення на неї адміністративного стягнення за ч. 2 ст. 184 КУпАП, допустила факт ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо отримання базвої середньої освіти її сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який допускає пропуски занять без поважних причин в Комунальному закладі Кам'янської міської ради «Середня загальноосвітня школа № 25». Своїми діями ОСОБА_1 порушила ч. 2 ст. 184 КУпАП.
В судове засідання правопорушник не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, в матеріалах справи мається заява правопорушника про розгляд справи без її присутності, з рішенням суду згодна.
Вина правопорушника у вчиненому адміністративному правопорушенні повністю доведена та підтверджується також і сукупністю інших досліджених у судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема її особистими письмовими поясненнями.
Протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою на такі дії особою Дніпровського ВП Дніпродзержинського ВП ГУНП в Дніпропетровській області у спосіб, з підстав та з дотриманням порядку, встановлених законом. Оскільки даний протокол ґрунтується на інших матеріалах справи, суд визнає його також належним доказом вини правопорушника у вчиненні даного адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини ООН від 20.11.1989р. (далі Конвенція), яку було ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991р. та яка набула чинності для України 27.09.1991р., в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно ч. 2 ст. 184 КУпАП, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, - тягнуть за собою накладення штрафу від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
При обранні виду та розміру стягнення судом враховується відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, конкретні обставини вчинення адміністративного правопорушення, їх наслідки, а також ступінь винності у їх вчиненні.
Враховуючи фактичні дані, обставини встановлені при розгляді справи, дані про особу правопорушника, ступінь її вини, майновий стан, оцінивши докази, з метою здійснення заходів, спрямованих на запобігання адміністративним правопорушенням, виявлення й усунення причин та умов, які сприяють їх вчиненню, на виховання громадян у дусі високої свідомості і дисципліни, суворого додержання законів України, суд дійшов висновку про накладення на правопорушника адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави.
Керуючись ч. 2 ст. 184, ст.ст. 280, 283 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, та накласти на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в сумі 420 (чотириста двадцять) гривень 40 копійок. (Стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, Отримувач коштів: УК у м.Кам'янське/Дніпров.р./22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38028588; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA918999980313111206000004015; Код класифікації доходів бюджету: 22030101).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Строк звернення постанови суду до виконання три місяці.
Штраф має бути сплачений добровільно не пізніш як через 15 днів з дня набрання постановою про накладання штрафу законної сили, а в разі оскарження або опротестування - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або протесту без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Суддя Я.В. Замкова