Справа № 210/2237/14-ц
Провадження № 2/210/14/20
іменем України
"20" січня 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,
за участі секретаря судового засідання: Реви К.В.,
за участі сторін: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, в порядку загального позовного провадження, цивільну справу за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
В провадженні суду перебуває цивільна справа за первісною позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ «ПУМБ») до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, - ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором, та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ», третя особа яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсним кредитного договору.
Ухвалою суду від 20 січня 2020 року первісний позов ПАТ «ПУМБ» до ОСОБА_1 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці відповідача, - ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором - залишено без розгляду; зустрічні ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ», третя особа яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, визнання недійсним кредитного договору - в частині вимог про визнання несправедливими та недійсними умови кредитного договору №86/08ФЛ (13029125) від 13.03.2008 року та визнання недійсним кредитного договору №86/08ФЛ (13029125) від 13.03.2008 року - залишено без розгляду, продовжено розгляд справи щодо вимог про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Зустрічний позов обґрунтовано тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським В.А. вчинено 25 липня 2016 року виконавчий напис щодо стягнення з неї на користь на користь банку заборгованість за кредитним договором №86/08ФЛ (13029125) від 13.03.2008 року за період з 28 липня 2013 року по 01 червня 2016 року в розмірі 1383646,66грн., строкової заборгованості у розмірі 10793,21грн. та плати за вчинення виконавчого напису. Позивач, вважає виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, оскільки вона не погоджується з розміром заборгованості у визначений період - зокрема, неможливо встановити згідно з якою відсотковою ставкою нараховано заборгованість у визначеному розмірі; виконавчий напис вчинений за відсутності документів, що підтверджують безспірність заборгованості та без зазначення документів , на підставі яких його вчинено; на час звернення до нотаріуса існував спір в суді щодо заборгованості за цим кредитом, тому позивач звернулася до суду.
Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судовому засіданні присутньою не була, просила розглядати справу за її відсутності , підтримала позов , просила задовольнити.
Представник відповідача за зустрічним позовом ПАТ «ПУМБ» в судовому засіданні присутнім не був, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений, про причини неявки суд не повідомив. Заяви про розгляд справи за відсутності представника відповідача, відкладення розгляду справи, відзиву на позов до суду не надходило. У відзиві на зустрічний позов зазначив, що заява банку відповідала вимогам п.2.1 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій, нотаріусу надано необхідні документи (оригінал кредитного договору, оригінал довідки про заборгованість із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості, документи, підтверджуючі правонаступництво ПАТ «ПУМБ»). ОСОБА_1 власноруч підписано кредитний договір та додаткові угоди до нього, тобто сторонами дотримано всі вимоги ЦК України щодо даного правочину. Стягнення заборгованості відбувалося за період з 28 липня 2013 року по 01 червня 2016 року, тобто банк звернувся в межах трирічного строку з дня виникнення вимоги, просив у позові відмовити.
Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський В.А. в судовому засіданні присутнім не був, про дату, час та місце судового засідання повідомлений, про причину неявки суд не повідомив. Заяв про розгляд справи за його відсутності, відкладення розгляду справи, пояснень на позов до суду не надходило.
Ухвалою суду від 03.12.2018 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 13.03.2008 р. між ЗАТ «ДОНГОРБАНК» правонаступником якого є ПАТ «ПУМБ» (т.1 а.с.99-102) та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №86/08ФЛ, на підставі якого позивач отримала кредит у сумі, еквівалентній 2020000,00грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, строком повернення - 11.03.2018 року , що вбачається з кредитного договору, додатків до нього та додаткових угод /т.1, а.с.15-55/.
У зв'язку реорганізацією юридичної особи ПАТ «ДОНГОРБАНК» шляхом приєднання та переходом всіх прав та обов'язків до юридичної особи за законодавством України - ПАТ «ПУМБ», з ОСОБА_1 укладено додаткову угоду до кредитного договору №86/08ФЛ від 13.03.2008 року - кредитний договір №13029125 від 15.11.2011 року, відповідно до якого сторони рефінансували суми заборгованості за кредитним договором №86/08ФЛ від 13.03.2008 року, шляхом зміни валюти кредиту на умовах, викладених у кредитному договорі у новій редакції (№13029125 ). Згідно з п.1.1 зазначеного договору розмір кредиту складає 2989556,25 грн. (т.1, а.с.56-64), що підтверджується меморіальним ордером №1110059623 від 15.11.2011 року (т.1, а.с.77).
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором, ПАТ «ПУМБ» звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. з заявою про вчинення виконавчого напису на копії кредитного договору №86/08ФЛ від 13.03.2008 року, у зв'язку з чим видано 25.07.2016 року виконавчий напис, яким пропоновано задовольнити вимоги ПАТ «ПУМБ» за період з 28 липня 2013 року по 01 червня 2016 року у розмірі 1383646,66грн. - прострочена заборгованість за процентами, 10793,21 грн. - строкова заборгованість за процентами, 7000,00грн. - сума плати за вчинення виконавчого напису /т.2, а.с.94/.
Виконавчий напис звернуто до примусового виконання, 25.08.2016 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби м. Кривий Ріг ГТУЮ у Дніпропетровській області відкрито виконавче провадження №5202896 (т.2, а.с.92).
Позивач просить визнати виконавчий напис таким , що не підлягає виконанню.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону «Про нотаріат»). Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена Глава 14 Закону «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до ст.87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку (ст.88 Закону України «Про нотаріат»).
Таким чином, нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом, за наявності всі необхідних документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку та за умови, що заявником подано заяву до нотаріуса про вчинення такого правочину в межах строку позовної давності.
Відповідно до п.3.2 ст.3 Глави 16 Порядку безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Пунктом 3.5. статті 3 глави 16 Порядку встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до п.1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік) нотаріально посвідчені угоди, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17 та підтримується Верховним Судом у складі Касаційного цивільного суду (постанова від 23.01.2018 р. №310/9293/15).
Ухвалою суду від 25.02.2019 року за клопотанням позивача витребувано у приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Чуловського В.А. нотаріальної справи щодо вчинення виконавчого напису 25 липня 2016 року (т.3,а.с.171). Копію ухвали отримано уповноваженою особою Чуловського В.А. 21.03.2019 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (т.5, а.с.6), проте витребувані докази суду не надано.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
У відзиві на позов ОСОБА_1 представником ПАТ «ПУМБ» зазначено, що до заяви про вчинення виконавчого напису надано нотаріусу: оригінал кредитного договору; оригінал довідки про заборгованість із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; документи , підтверджуючі правонаступництво ПАТ «ПУМБ» ( т.5, а.с.28). Копію заяви про вчинення виконавчого напису банком суду не надано.
Отже, ПАТ «ПУМБ» не надавалася нотаріусу письмова вимога про усунення порушень - дострокове повернення кредиту, що передбачено п.2.3 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, в якому визначено, що вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.
Зазначена обставина не заперечується ПАТ «ПУМБ», з посиланням на відсутність такого обов'язку у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Проте, суд вважає, що Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , належить до нормативно-правової бази, яка регулює здійснення виконавчого напису нотаріусом, а тому приймається судом до уваги.
Отже, нотаріус вчинив виконавчий напис, не встановивши чи направляв банк боржнику письмову вимогу щодо усунення порушень за кредитною угодою, через що приватним нотаріусом не дотримано вимоги підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, чим порушено право ОСОБА_4 на спростування розміру заборгованості або ж її виконання зобов'язань у встановлений письмовою вимогою строк.
На час звернення ПАТ «ПУМБ» до нотаріуса з метою вчинення виконавчого напису, у провадженні Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу з 28.04.2014 року перебувала зазначена цивільна справа щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь банку заборгованості за спірним кредитним договором.
Але, інформація про наявність у суді іншого позову стягувача до боржника чи боржника до стягувача сама по собі не є доказом недотримання умови щодо безспірності заборгованості.
Такі висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19) та від 02 липня 2019 року у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18).
Разом із цим, звернення позивача до суду 28.04.2014 року свідчить про те, що кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів та порядку сплати процентів за користування кредитом.
За вимогами статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року (справа №310/11534/13-ц, провадження № 14-154цс18) визначила, що звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред'явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, провадження №14-10цс18, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Разом з тим, у заяві про вчинення виконавчого напису банк заявив до стягнення проценти за кредитом (прострочена заборгованість по процентам у розмірі 1383646,66 грн. та строкова заборгованість за процентами 10793,21 грн.) , нараховані після пред'явлення до позичальника вимоги про дострокове повернення кредиту, що спростовує безспірність заборгованості.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а позовні вимоги ґрунтуються на вимогах закону, суд вважає вимоги ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки банком не надано доказів, які б підтверджували незаконність її вимог або їх необґрунтованість. Отже, нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, та не дотримався вимоги підпункту 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, тому суд задовольняє позов.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з ПАТ «ПУМБ» на користь ОСОБА_1 слід стягнути судовий збір в сумі 704,80 грн. (т.3, а.с.143).
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.4, 5, 13, 77, 121, 138, 141, 265, 354 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 18 ЦК України, Закон України «Про нотаріат», Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, суд, -
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк», третя особа яка не заявляє самостійних вимог, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Чуловський Володимир Анатолійович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис №14751 від 25 липня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чуловським Володимиром Анатолійовичем щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» заборгованості за кредитним договором №86/08ФЛ від 13.03.2008 року за період з 28 липня 2013 року по 01 червня 2016 року у розмірі 1383646,66 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 10793,21 грн. - строкова заборгованість за процентами , 7000,00 грн. - сума плати за вчинення виконавчого напису - таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні 80 коп.).
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
- позивач: Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» , ідентифікаційний код юридичної особи14282829, місцезнаходження: м. Київ, вул. Андріївська, буд.4;
- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя: Н. Ю. Вікторович