Справа № 210/4780/19
Провадження № 2/210/302/20
іменем України
"24" січня 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Хлистуненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд -
Позивач звернувся з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідно до заяви б/н від 31.10.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним і Банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов'язання виконав в повному обсязі. Відповідач, взяті на себе зобов'язання не виконав. Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23.10.2017 року з відповідача на користь банку було стягнуто заборгованість за даним договором в розмірі 24650,49 грн., яке також виконано не було. У зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 131876,24 грн. та судовий збір в розмірі 1978,14 грн.
Ухвалою від 30.09.2019 року суд вирішив питання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачу двічі направлялись позовна заява з додатками та копія ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження за адресою місця реєстрації. Вказане повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Станом на 24.01.2020 року відповідачем відзиву не надано, а також клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, учасниками справи не подавались.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Положеннями ч. 13 ст. 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, доводи, викладені в позовній заяві, з'ясувавши повно та всебічно обставини, факти та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (назву змінено на АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_1 , шляхом підписання Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, 31.10.2011 року було укладено в письмовій формі кредитний договір б/н (а.с. 9).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
З матеріалів справи встановлено, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23.10.2017 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 31.10.2011 року, яка станом на 30.04.2017 року склала 26383,01 грн., та судовий збір у розмірі 1600,00 грн. Рішення суду не оскаржено, набрало законної сили 03.11.2017 року (а.с. 5-6).
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором б/н від 31.10.2011 року, який проведено за період з 31.10.2011 року по 30.06.2019 року, загальний розмір заборгованості нараховано в розмірі 131876,24 грн., з яких залишок заборгованості по відсоткам в розмірі 129276,24 грн., заборгованість за пенею та комісією в розмірі 131876,24 грн. (а.с. 7-8).
Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) висловлено правовий висновок про те, що за наявності судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, відсутня підстава для нарахування процентів за кредитним договором, оскільки строк дії договору змінений кредитором, що засвідчено у судовому рішенні, а права та інтереси кредитодавця в цих правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Отже, кредитодавець має право нараховувати передбачені договором проценти лише впродовж строку дії кредитного договору або до звернення кредитора до суду з вимогою про дострокове стягнення заборгованості, після спливу такого строку нарахування відсотків є безпідставним.
Зазначена правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року по справі № 205/8476/14-ц.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, у зв'язку з рішенням суду про стягнення заборгованості правовідносини між сторонами за кредитним договором припинилися, тому вимоги банку про стягнення відсотків за користування кредитом є безпідставними.
На підставі викладеного, суд вважає за необхідне позовні вимоги Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 31.10.2011 року залишити без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 546, 549, 610, 611, 629, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 23, 76, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 274, 275, 278, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення складено 24 січня 2020 року.
Суддя: О. В. Хлистуненко