Справа № 210/212/19
Провадження № 2/210/183/20
іменем України
"17" січня 2020 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого-судді: Вікторович Н.Ю.,
за участі секретаря судового засідання: Реви К.В.,
за участі сторін: не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду 16.01.2019 року з вищезгаданим позовом, в якому просить стягнути з кожного з відповідачів на його користь аліменти на його утримання довічно в розмірі 1/5 частки всіх видів доходів відповідачів.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що відповідачі є його дітьми, які працюють, мають стабільний дохід. Натомість, він, позивач, досяг шестидесятирічного віку та є непрацездатним, пенсію за віком не отримує через недостатню тривалість страхового стажу, а відтак не має засобів до існування, тому звернувся до суду з позовом.
Відповідно до ухвали суду від 22.04.2019 року розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Сторони в судовому засіданні присутніми не були, про час та місце розгляду справи повідомлені, про причини неявки суд не повідомили.
Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_1 (а.с.4, 5).
ОСОБА_1 , 1958 року народження на обліку станом на 26.09.2019 року в органах Пенсійного фонду України як отримувач пенсії за віком згідно зі ст.26 Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не перебуває (а.с.64); в центрі зайнятості станом на 21.12.2018 року на обліку не перебуває (а.с.9); в управлінні праці та соціального захисту населення виконкому Металургійної районної у місті ради соціальної допомоги не отримує (а.с.11); за період з 2 кварталу 2018 року по 3 квартал 2018 року інформація про доходи відсутня (а.с.12).
Відповідно до ч.1 ст.202 Сімейного кодексу України, повнолітні дочка, син зобов'язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги.
Згідно ст.205 Сімейного кодексу України, суд визначає розмір аліментів на батьків у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) з урахуванням матеріального та сімейного стану сторін. При визначенні розміру аліментів та додаткових витрат суд бере до уваги можливість одержання утримання від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, дружини, чоловіка та своїх батьків.
У пункті 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України 15.05.2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено судам, що обов'язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (ст. 202 СК (2947-14), не є абсолютним. У зв'язку з цим суд на вимогу дочки, сина, до яких пред'явлено позов про стягнення аліментів, зобов'язаний перевірити їхні доводи про ухилення батьків від виконання своїх обов'язків щодо них (ст.204 СК). Згідно з ч.2 ст.205 СК (2947-14) при визначенні розміру аліментів на непрацездатних батьків необхідно враховувати можливість отримання ними матеріальної допомоги від інших дітей, до яких не пред'явлено позову про стягнення аліментів, а також від дружини, чоловіка та своїх батьків.
Отже, позивач ОСОБА_1 досяг пенсійного віку, на пенсійному обліку не перебуває, соціальних виплат не отримує, жодних доходів не має.
Разом із цим, 16.11.2019 року між ОСОБА_1 та його сином ОСОБА_3 укладено договір довічного утримання (догляду), посвідчений приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу Січкар Б.В., яким передбачено матеріальне забезпечення з утримання (догляд) позивача шляхом надання грошової допомоги у розмірі 1000,00грн. щомісяця, приготування їжі, прибирання квартири, прання одягу (інших речей домашнього вжитку); забезпечення ліками у разі хвороби.
Таким чином, питання утримання позивача вирішено, спір між сторонами відсутній.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Отже, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо відсутності між сторонами предмет спору.
Як зазначено в Постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі №404/251/17 (касаційне провадження №61-13405св18) прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самі сторони врегулювали спірні питання. Відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Згідно з п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.
З урахуванням викладеного, оскільки на момент розгляду справи між сторонами відсутній предмет спору, укладено договір довічного утримання позивача, між сторонами не залишилося неврегульованих питань, тому суд закриває провадження у справі.
На підставі ст.ст.15, 15-1, 30, 62, 75, 88, 202, 202-1, 203, 224-228, 255, 353 ЦПК України, ст.ст.201, 205 СК України, суд, -
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання непрацездатного батька, - закрити у зв'язку з відсутністю предмета спору.
У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Н. Ю. Вікторович