Справа № 172/1404/19
Провадження № 1-кп/172/15/20
24.01.2020 року Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 за участі:
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченої - ОСОБА_4
потерпілого - ОСОБА_5 , розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні в селищі Васильківка обвинувальний акт та угоду про примирення у кримінальному провадженні внесеному до ЄРДР за № 12019040420000408 від 06.12.2019 року за обвинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка народилася в
с. Копані Васильківкого району Дніпропетровської області, має середньо-спеціальну освіту, не працює, не заміжня, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судима,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, -
04.12.2019 року в період часу з 16.00 до 18.00 год. ОСОБА_4 перебувала за місцем мешкання своїх знайомих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 по АДРЕСА_3 , де в той час також перебували ОСОБА_8 та ОСОБА_5 , які всі разом вживали спиртне. Того ж дня, близько 18.00 год. залишившись в кімнаті лише з ОСОБА_8 побачила на столі мобільний телефон, що належить ОСОБА_5 , який на той час спав в сусідній кімнаті. В цей час у ОСОБА_4 раптово виник протиправний умисел на незаконне заволодіння чужим майном, а саме вказаним мобільним телефоном.
Так, ОСОБА_4 знаходячись в тому самому місці та в той самий час, реалізуючи свій протиправний намір, умисно з корисливою метою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи при цьому його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переконавшись, що власник вказаного телефону ОСОБА_5 відсутній, не сповістивши при цьому ОСОБА_8 про свої злочинні наміри, повідомивши останньому, що телефон належить їй, шляхом вільного доступу, таємно взяла в руки та сховала до кишені свого одягу сенсорний мобільний телефон чорного кольору "htc" S4040АР, тим самим викрала вказаний телефон вартістю 370 грн., який належить ОСОБА_9 , чим спричинила майнову шкоду на вказану суму.
12 грудня 2019 року між потерпілим ОСОБА_5 та обвинуваченою ОСОБА_4 укладена угода про примирення у відповідності до вимог ст. 471 КПК України.
Відповідно до даної угоди обвинувачена ОСОБА_4 та потерпілий ОСОБА_5 дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченої за ч. 1 ст. 185 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, а також покарання, яке має понести обвинувачена у вигляді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт.
Обвинувачена дає згоду на застосування узгодженого за цією угодою покарання та зобов'язується виконувати покладені на неї обов'язки.
Сторони розуміють наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, передбачені ст. 473 КПК України, а саме обмеження права оскарження вироку згідно зі ст.ст. 394, 424 КПК України.
Обвинувачена розуміє, що, підписавши угоду про примирення, добровільно відмовилася від здійснення прав, передбачених ст. 474 КПК України, а саме прав на справедливий судовий розгляд, під час якого сторона обвинувачення зобов'язана довести кожну обставину щодо інкримінованого їй кримінального правопорушення, допит у судовому засіданні свідків обвинувачення, подання клопотань про виклик свідків і надання доказів, що свідчать на її користь.
Сторони розуміють наслідки невиконання цієї угоди, передбачені ст. 476 КПК України, зокрема те, що у разі невиконання угоди про примирення потерпілий має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Умисне невиконання угоди є підставою для притягнення особи до відповідальності, встановленої законом.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_4 вину визнала повністю, просила затвердити угоду про примирення.
Потерпілий ОСОБА_5 просив суд затвердити укладену угоду про примирення.
Прокурор не заперечував проти затвердження угоди.
Вирішуючи питання про затвердження угоди, суд виходить з такого.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно з ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України - таємне викрадення чужого майна (крадіжка), яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості. Обвинувачена свою вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнає повністю.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до неї у разі затвердження угоди судом, та наполягає на затвердженні угоди про примирення.
Потерпілий ОСОБА_5 пояснив, що йому зрозумілі наслідки затвердження угоди про примирення, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 473 КПК України та просить затвердити зазначену угоду.
Суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Умови угоди про примирення не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, вид і строк покарання, узгоджений обвинуваченою та потерпілим, визначені в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України, а тому не суперечить інтересам суспільства. Підстав для відмови у затвердженні угоди про примирення, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлено.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про примирення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 314, 369, 371-374, 468-469, 473-475 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -
Затвердити угоду про примирення, укладену 12 грудня 2019 року між обвинуваченою ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_5 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019040420000408 від 06.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 185 КК України.
Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України і призначити їй покарання у вигляді 120 (ста двадцяти) годин громадських робіт.
Стягнути з ОСОБА_4 витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи в сумі 300 (триста) гривень.
Речові докази: мобільний телефон чорного кольору "htc" S4040АР повернути потерпілому ОСОБА_5 .
Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Васильківський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення:
- обвинуваченим, виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 КПК України, в тому числі не роз'яснення йому наслідків укладення угоди;
- потерпілим виключно з підстав призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; не роз'яснення йому наслідків укладення угоди; невиконання судом вимог, встановлених частиною шостою чи сьомою статті 474 КПК України;
- прокурором виключно з підстав затвердження судом угоди у кримінальному провадженні, в якому угода не може бути укладена.
Суддя ОСОБА_1