ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
15 січня 2020 року м. Київ № 640/7231/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної фіскальної служби України
про визнання протиправною та скасування податкової консультації,
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач) та просить суд:
- скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 04.02.2019 №389/6/99-99-13-01-02-15/ІПК та зобов'язати надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду;
- судовий збір стягнути на користь позивача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.05.2019 відкрито провадження в адміністративній справі №640/7231/19 та ухвалено здійснювати розгляд справи одноособово в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.
Як слідує з матеріалів справи мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що відповідач надаючи індивідуальну податкову консультацію з питань, що стосується адвокатської діяльності не врахував положення податкового кодексу, зокрема чинна редакція не містить вимог, що витрати на паливно-мастильні матеріали у разі використання власного транспортного засобу можуть бути враховані виключно приватними адвокатами.
Крім того, позивач обґрунтовуючи позовні вимоги вказувала, що індивідуальна податкова консультація не містить в собі жодної відповіді на конкретно поставлені питання у його зверненні від 17.01.2019.
Відповідач надав суду письмовий відзив на позовну заяву та зазначив, що позивачеві було надано повну та ґрунтовну відповідь з урахуванням вимог чинного законодавства, а тому вимоги позивача є безпідставними.
За таких обставин справа вирішується на підставі наявних в ній матеріалів.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
17.01.2019 позивач звернувся до ДФС України із заявою щодо надання індивідуальної консультації в порядку статті 52 Податкового кодексу України, у якій метою невірного тлумачення норм податкового законодавства та пов'язаного з цим ризику скоєння порушення, з метою практичного застосування у подальшій роботі просила надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
- Який порядок оформлення адвокатом, як самозайнятою особою - платником податку, який провадить незалежну професійну діяльність, транспортних витрат, зокрема, пов'язаних із використанням власного легкового автотранспорту?
- Який порядок оформлення адвокатом, як самозяйнятою особою витрат пов'язаних із придбанням від інших юридичних та/або фізичних осіб послуг правового консультування, виконаних інших робіт, послуг в сфері права?
- Який порядок розрахунку та сплати Єдиного соціального внеску для платника податку, який провадить незалежну професійну діяльність?
15.08.2017 року Державною фіскальною службою України надано ОСОБА_1 індивідуальну податкову консультацію №389/6/99-99-13-01-02-15/ІПК у якій відповідач вказав, що при визначені сукупного чистого доходу фізичних осіб, які здійснюють незалежну адвокатську діяльність доцільно враховувати витрати пов'язані з організацією такої діяльності та обумовлені вимогами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Також зазначено, що згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у п.5 ч.1 ст.4 закону, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи з фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
ОСОБА_1 вважає зазначену індивідуальну податкову консультацію протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.
Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Згідно підпункту 191.1.28 пункту 191.1 статті 191.1 ПК України контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 193 цього Кодексу надають індивідуальні податкові консультації, інформаційно-довідкові послуги з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 затверджено положення Про Державну фіскальну службу України (далі - Положення №236).
Відповідно до підпункту 33 пункту 4 Положення №236 ДФС відповідно до покладених на неї завдань надає консультації відповідно до Податкового та Митного кодексів України, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.
Пунктом 52.1 статті 52 ПК України визначено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити:
найменування для юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв'язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;
підпис платника податків;
дату підписання звернення.
На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України "Про звернення громадян".
Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 10 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків до закінчення строку, визначеного абзацом першим цього пункту.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПК України).
В розрізі пункту 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов'язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.
При цьому, приписами пункту 52.4 статті 52 ПК України передбачено, що індивідуальні податкові консультації надаються: в усній формі - контролюючими органами та державними податковими інспекціями; у письмовій формі - контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім'я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
Доступ до зазначених даних єдиної бази та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиної бази індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно пункту 53.1 статті 52 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.
Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.
Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов'язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.
З аналізу вищезазначених норм можна зробити висновок про те, що функція податкової консультації полягає у допомозі платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або іншого нормативно-правового акта, який стосується оподаткування, і є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз'яснення такому платнику щодо практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин. Статтею 52 ПК України передбачені обов'язкові вимоги щодо змісту податкової консультації та встановлено обов'язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то відповідно платник податків має право на її отримання. Ненадання такої консультації або надання неякісної та/або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності. Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 27.11.2018 у справі №826/14131/16.
Проаналізувавши спірну податкову консультацію суд приходить до висновку, що відповідачем при її прийнятті фактично не надано відповіді на поставлені питання позивачем застосування норм діючого законодавства, у тому числі щодо питань оподаткування, а лише наведено суб'єктивне тлумачення приписів Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
Водночас, висновок викладений в індивідуальній податковій консультації від 04.02.2019 №389/6/99-99-13-01-02-15/ІПК, оскільки висновок зазначений в ній не стосується по суті предмету звернення платника податків з метою її отримання. Як наслідок, доводи позивача щодо необґрунтованості спірної індивідуальної податкової консультації в цій частині суд залишає поза увагою.
Таким чином, з урахуванням зазначеного суд приходить до висновку, що індивідуальна податкова консультація від 04.02.2019 №389/6/99-99-13-01-02-15/ІПК є протиправною та підлягає скасуванню.
Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).
Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що адміністративний позов підлягає до задоволенню, то судовий збір слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної фіскальної служби України від 04.02.2019 №389/6/99-99-13-01-02-15/ІПК та зобов'язати надати нову податкову консультацію з урахуванням висновків суду.
3. Судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197).
Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій