15 січня 2020 року Чернігів Справа № 620/3323/19
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Зайця О.В.,
за участю секретаря Новик Н.С.,
представника позивача Радченко О.О.,
представника відповідача Ананка Ю.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Анатолія-Ліс'' до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю ''Анатолія-Ліс'' звернулось до суду з адміністративним позовом у якому просить:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області форми "Р" від 09.07.2019 № 00002061400;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області форми "В1" від 09.07.2019 № 00002021400;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області форми "Н" від 09.07.2019 № 00002031400;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Чернігівській області форми "П" від 09.07.2019 № 00002051400.
Свої вимоги мотивує тим, що із висновками контролюючого органу ТОВ ''Анатолія-Ліс'' не погоджується та вважає прийняті податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому є протиправними та підлягають скасуванню. Вважає, що доводи відповідача про те, що здійснені операції з ФОП ОСОБА_1 не мали юридичного змісту та наслідків їх реального проведення, а також те що, деревина довжиною 4,5 м та 6,0 м відповідно була отримана товариством безоплатно, а деревина довжиною 3,0 м обсягом 40,301 м.куб. та довжиною 4,0 м обсягом 36,338 м.куб. використана не в господарській діяльності підприємства, є неправомірними та не підтвердженими доказами.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити, свою позицію виклав у відзиві на позовну заяву (том. 4 а.с.20-23) та пояснив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають нормам законодавства України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Головним управлінням ФС у Чернігівській області проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Анатолія-ліс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, відповідно до затвердженого плану документальної перевірки, про що складено акт від 31.05.2019 № 432/14/39076040.
За результатами перевірки винесено податкові повідомлення-рішення:
від 09.07.2019 № 00002061400 про збільшення суми грошового зобов'язання ТОВ «Анатолія-ліс» за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 683869,00 грн. (з яких 547095,00 грн. за основним платежем та 136744,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);
від 09.07.2019 № 00002021400 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок ТОВ «Анатолія-ліс» у банку, на загальну суму 25095,00 грн. (з яких 20076,00 грн. за основним платежем та 5019,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);
від 09.07.2019 № 00002031400 про застосування до ТОВ «Анатолія-ліс» штрафу у розмірі 50% від суми не зареєстрованих податкових накладних у сумі 10038,00 грн;
від 09.07.2019 № 00002041400 про збільшення ТОВ «Анатолія-ліс» суми грошового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 105 979,90 грн. (з яких 84 783,90 грн. за основним платежем та 21 196,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями);
від 09.07.2019 № 00002051400 про застосування до ТОВ «Анатолія-ліс» штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 340,00 грн.
02.08.2019 позивач оскаржив в адміністративному порядку вищевказані податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України. За результатами розгляду скарги 30.09.2019 Державною податковою службою України прийнято рішення № 3893/6/9-00, яким оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, в скаргу без задоволення.
Вважаючи дані податкові повідомлення-рішення протиправними позивач звернувся до суду.
Так, між ТОВ «Анатолія-ліс» та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір про надання послуг б/н від 01.09.2017.
На виконання умов зазначеного договору, ФОП ОСОБА_1 було надано товариству послуги з пошуку перевізників для виконання міжнародних перевезень вантажу, а ТОВ «Анатолія-ліс» здійснено оплату наданих послуг. Дані обставини підтверджуються актами виконаних робіт (наданих послуг), платіжними дорученнями про перерахування грошових коштів та банківськими виписками.
Фактичне надання послуг зі сторони ФОП ОСОБА_1 , додатково також підтверджується CMR та митними деклараціями, в яких міститься інформація про транспортні засоби, якими здійснювалася доставка товару.
Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318.
Згідно з п. 4 П(С)БУ 16 об'єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов'язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат. Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (п. 6 П(С)БУ 16).
Згідно з п. 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.
Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73, фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.
Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.
У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.
Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.
Підпунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік та фінансова звітність ґрунтуються на таких основних принципах, зокрема превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Частинами 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва t документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до п. 134.1.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу (п.п. 135.1 ст. 135 ПК України).
Отже, у відповідності до вищезаначених норм чинного законодавства, на підтвердження включення сум коштів до складу витрат, необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема: документи, що підтверджують факт отримання послуги від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат з господарською діяльністю платника податку.
В ході проведеної перевірки було встановлено наявність первинних бухгалтерських документів для відображення господарських операцій, за результатами яких вони були складені. Такими первинними документами безпосередньо є: договір, акти виконаних робіт (наданих послуг), платіжні доручення про перерахування грошових коштів. В складеному акті перевірки, що став підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення, посадовими особами контролюючого органу будь-яких недоліків щодо форми даних первинних документів не зазначено.
Зазначені вище первинні документи, якими є: договір, акти виконаних робіт (наданих послуг), платіжні доручення про перерахування грошових коштів, в сукупності підтверджують фактичну зміну у власному капіталі нашого товариства, що є однією з ознак господарської операції.
Правочин з ФОП ОСОБА_1 був укладений з метою забезпечення виконання товариством взятих на себе зобов'язань згідно міжнародного контракту № 10 від 05.01.2017, укладеного з Компанією «OKUMUS ORMAN URUNLERI SAN VE TIC LTD STI» (Стамбул, Туреччина). Як вбачається зі змісту даного контракту, саме на ТОВ «Анатолія-ліс» було покладено обов'язок самостійно здійснювати пошук перевізників, які будуть здійснювати доставку товару.
Таким чином, правочин ТОВ «Анатолія-ліс» з вищевказаним контрагентом був укладений з метою отримання послуг які були необхідні в господарській діяльності товариства, з огляду на зазначене товариством було дотримано принцип превалювання сутності над формою, який закріплений в ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не і встановлено договором.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ст. 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю - не настають.
Угода, яка укладена між позивачем та ФОП ОСОБА_1 , не визнана судом недійсною та її недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків у сторін за такою угодою.
Щодо посилання ГУ ДФС у Чернігівській області на те, що перевізники, які були знайденні ФОП ОСОБА_1 відсутні на сайті транспортних компаній Туреччини - https://cargo-cards.com/ru/directory/turkey/ та відносно того, яким чином позивач відвантажував готову продукцію нерезиденту на аналогічних умовах, у інших перевіряємих періодах січень 2016 - серпень 2017 року та жовтень 2018 - березень 2019, коли такі послуги ФОП ОСОБА_1 не надавала, то вони до уваги не беруться, оскільки інтернет сайт - https://cargo-cards.com/ru/directory/tiirkey/ не є офіційним сайтом усіх транспортних компаній Туреччини, тому відсутність на цьому сайті перевізників, які були знайденні ФОП ОСОБА_1 , жодним чином не спростовує факт надання послуг з її сторони.
Як вбачається зі змісту Акту перевірки, ГУ ДФС у Чернігівській області встановлено невідповідність придбаної сировини та експортованої продукції. Після проведення порівняння обсягів придбаної сировини та експортованої продукції, вбачається факт придбання сировини довжиною 3,0 та 4,0 метри, з якої виготовлено готову продукцію довжиною 4,5 та 6,0 метрів, що вказує на те що готова продукція вироблена з сировини, яка отримана безоплатно. А придбана сировина довжиною 3,0 м обсягом 40,301 м.куб. та довжиною 4,0 м обсягом 36,338 м.куб. використана не в господарській діяльності підприємства. Враховуючи вище викладене, ТОВ «Анатолія-ліс» безоплатно отримало сировину (довжиною 4,5 та 6,0 метрів), та не нарахувало дохід від безоплатно отриманої сировини, на загальну суму 124519,00 грн.
Як встановлено у судовому засіданні, такі висновки, які відображені в Акті перевірки, були зроблені ГУ ДФС у Чернігівській області на підставі порівняння даних сертифікатів про походження лісоматеріалів та виготовлених з них пиломатеріалів для здійснення експортних операцій від 12.09.2018 серія ЧН 309296 та від 11.02.2019 серія ЧН 312778, які видані Чернігівським обласним управлінням лісового та мисливського господарства, які йшли додатками до митної декларації від 23.09.2018 та від 13.02.2019, в яких дійсно значиться деревина довжиною 4,0 м та 3,0 м, замість 4,5 м та 6,0 м відповідно.
Однак, наявність або відсутність окремих документів або помилки в їх оформленні - не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо інші данні свідчать про фактичний рух активів, зміни у власному капіталі або зобов'язаннях платника податків.
Невідповідність даних, які містяться у відповідних сертифікатах та митних деклараціях не є безумовною підставою для висновку, що деревина довжиною 4,5 м та 6,0 м відповідно, була отримана позивачем безоплатно.
Також, за своїм правовим змістом відповідні сертифікати не є первинними документами, які використовуються для ведення бухгалтерського обліку.
Як зазначає позивач, про наявність відповідних помилок товариство дізналося лише 21.03.2019 після одержання відповідно запиту від Чернігівського обласного управління лісового та мисливського господарства за № 05/488. Таких помилок, також не було виявлено і структурним підрозділом відповідача під час здійснення митного оформлення даного товару.
У відповідь на вищезначений запит листом від 25.03.2019 вих. № 28/1 товариство надано Чернігівському обласному управлінню лісового та мисливського господарства оригінали та копії ТТН-ліс на деревину довжиною 4,5 м та 6,0 м, а саме: серія ЧНА № 224110 від 04.04.2018, серія ЧНА № 265091 від 05.07.2018, серія ЧНА 265705 від 12.12.2018 та серія ЧНА № 224791 від 03.12.2018, копія даних ТТН-ліс також надавалися і відповідачу разом з поданими запереченнями на акт перевірки.
Тобто, за своїм змістом, ТТН-ліс, а саме: серія ЧНА № 224110 від 04.04.2018, серія ЧНА № 265091 від 05.07.2018, серія ЧНА 265705 від 12.12.2018 та серія ЧНА № 224791 від 03.12.2018, є первинними документами, які підтверджують придбання позивачем деревини довжиною 4,5 м та 6,0 м відповідно, та спростовують висновки ГУ ДФС у Чернігівській області про безоплатність отримання даної сировини, та не нарахування податку на прибуток на загальну суму 124519,00 грн.
Також, як вбачається з обставини встановлених під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 483 МК України, помилки в довжині сировини, які значаться в зазначених вище сертифікатах, були допущені особами, уповноваженими на видачу сертифікатів, наявність відповідних обставин (постанова Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.07.2019 та постанова Чернігівського апеляційного суду від 08.08.2019).
З огляду на зазначене, враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів, які мають всі обов'язкові реквізити, не мають дефектів форми, змісту або походження чи інших недоліків, та використання одержаних послуг в господарській діяльності, висновки про завищення суми грошового зобов'язання по податку на прибуток є безпідставними.
В ході проведення перевірки встановлено невідповідність придбаної сировини та експортованої продукції. Після проведення порівняння обсягів придбаної сировини та експортованої продукції, вбачається факт придбання сировини довжиної 3,0 та 4,0 метри, з якої виготовлено готову продукцію довжиною 4,5 та 6,0 метрів, що вказує на те що готова продукція вироблена з сировини, яка отримана безоплатно. А придбана сировина довжиною 3,0 м обсягом 40,301 м.куб. та довжиною 4,0 м обсягом 36,338 м.куб. використана не в господарській діяльності підприємства. Враховуючи вище викладене, ТОВ «Анатолія-ліс» не нарахувало ПДВ на сировину (довжиною 3 та 4 метрів), яка використана не в господарській діяльності на суму 20076,00 грн.
Відповідно до вимог пп. г п. 198.5 ст. 198 ПК України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку контролюючим органом в акті вибіркової (часткової) інвентаризації, проведеної платником податку на вимогу такого органу, виявлено нестачу придбаних таким платником товарів (крім випадку, якщо така нестача обумовлена знищенням внаслідок дії обставин непереборної сили, що підтверджується відповідно до законодавства), для цілей розділу V цього Кодексу такі товари вважаються використаними платником податку в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (ч. 4 п. 198.5 ст. 198 ПК України).
Однак відповідної вимоги до позивача про проведення такої інвентаризації зі сторони посадових осіб відповідача, які проводили перевірку, не було, також під час перевірки не досліджувалися ні залишки сировини, ні інша внутрішня документація наявна на товаристві. Самі ж висновки про використання сировини не в господарській діяльності було зроблено лише на підставі порівняння даних експортованої продукції, в яких як вже зазначалося вище містяться помилки в довжині сировини.
Так, безпосередньо придбана сировина довжиною 3,0 м обсягом 40,301 м.куб., товариством була використана для виготовлення прокладок для транспортування готової продукції, що підтверджується актом списання № АЛ-0000090 від 05.11.2018, а сировина довжиною 4,0 м обсягом 36,338 м.куб. використана на ремонт покрівлі навісу для зберігання лісоматеріалів, що підтверджується актом списання № АЛ-0000083 від 30.08.2018.
Данні обставини та документи підтверджують факт використання сировини довжиною 3,0 м обсягом 40,301 м.куб. та довжиною 4,0 м обсягом 36,338 м.куб. в господарські діяльності товариства.
З огляду на зазначене, податкове повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 00002021400 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на загальну суму 25 095,00 грн., є протиправним та підлягає скасування.
Крім того, його скасування є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 00002031400 про застосування штрафу у розмірі 50% від суми не зареєстрованих податкових накладних.
ГУ ДФС у Чернігівській області зазначено, що ТОВ «Анатолія-ліс» не нараховувало податок на нерухоме майно, будівель і споруд, які не відносяться до будівель промисловості, а саме: адмінбудівля площею 165,9 кв.м., навіс, спиртосховище, винний цех площею 889,3 кв.м., картоплесховище площею 923,2 кв.м., склад В площею 267,1 кв.м., склад Д площею 435,8 кв.м., склад Е площею 529,2 кв.м., склад Л площею 288,6 кв.м., гараж площею 16,2 кв.м., скважина Г площею 24,3 кв.м., башта площею 18,1 кв.м., всього 3 557,7 кв.м.
Підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.1 статті 266 ПК України передбачено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
Як встановлено судом перелічені в акті перевірки будівлі використовуються позивачем в процесі виробничої діяльності підприємства для розміщення працівників, керівництва, бухгалтерії, безпосередньо виробництва продукції, зберігання сировини та готової продукції, відходів виробництва, сушки, навантажувально-розвантажувальних робіт, обробки та пакування готової продукції, постачання води для побутових та виробничих потреб на підприємстві.
Як вбачається з інформації яка наявна в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка є загальнодоступною, основним видом діяльності підприємства ТОВ «Анатолія-ліс» є лісопильне та стругальне виробництво.
Згідно з пп. 14.1.129-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України об'єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду. У нежитловій нерухомості виділяють, серед іншого, будівлі промислові та склади (підпункт «Ґ»).
У п. 5.3 ст. 5 ПК України закріплено, що інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Відповідно до ДК 018-2000 будівлі промисловості (криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» група 125 «Будівлі промислові та склади» клас 1251 « Будівлі промисловості».
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який в свою чергу включає підкласи: 1251.1 - «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 - «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 - «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 - «Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 - «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 - «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 - «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 - «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 - «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Згідно з НК 009:2010 економічна діяльність - це процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції.
Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях В «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», С «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», Е «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво».
Промисловість в розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Положеннями ст. 62 ГК України визначено, що підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому цим Кодексом та іншими законами. Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків та може мати печатки.
Промислові підприємства та їх об'єднання - це основні (первинні) ланки промисловості. Вони є безпосередніми виробниками промислової продукції. їх діяльність поєднує в собі централізоване керівництво та самостійність і ініціативу в прийнятті конкретних рішень у межах своїх повноважень і відповідно до прогнозів економічного й соціального розвитку галузі, установ вищих органів.
ТОВ «Анатолія-ліс» згідно Національного класифікатора України ДК 009:2010 здійснює діяльність, зокрема, з лісопильне та стругальне виробництво, яка за своєю класифікацією відноситься до секції С «Переробна промисловість», це є підставою для визнання ТОВ «Анатолія-ліс» промисловим підприємством.
А відтак, наявні дві умови, необхідні для застосування пп. «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо оподаткування об'єктів нерухомості, відмінних від земельної ділянки ТОВ «Анатолія-ліс», а саме: наявність будівель промисловості, зокрема склади, башта, скважина, та інші, та їх перебування у власності промислового підприємства.
Відповідачем не було надано суду доказів того, що вищевказані будівлі та споруди не використовуються ТОВ «Анатолія-ліс» у своїй промисловій діяльності, або використовуються не у промисловій діяльності.
Таким чином, оскільки акті перевірки відсутні будь-які беззаперечні докази, з яких можна встановити не поширення на позивача вимоги пп. «є» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, податкове повідомленні-рішення від 09.07.2019 № 00002041400 про збільшення суму грошового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в сумі 10579,90 грн. (з яких 84 783,90 грн. за основним платежем та 2 196,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.
Крім того, так як ТОВ «Анатолія-ліс» з зазначених вище обставин не є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в нього був відсутній і обов'язок здійснювати подачу декларації в порядку передбаченому пп. 266.7.5 п. 266.7 ст. 266 ПК України, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 00002051400 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) в сумі 340,00 грн.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 2 ст. 73 КАС України передбачено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідачем як суб'єктом владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування правомірності прийнятих оскаржуваних рішень не виконано.
Враховуючи встановлені у справі обставини та наявні у ній матеріали, суд приходить до висновку, що наявні підстав для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що за визначенням ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
В свою чергу, у відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України). Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України). При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат позивачем надані суду договір про надання правової допомоги від 17.06.2019, квитанція до прибуткового касового ордеру № 42 від 15.10.2019, акт здачі-прийняття наданих послуг відповідно до договору про надання правової допомоги б/н від 17.06.2019.
Відповідно до змісту акту, позивачу була надана правова допомога: складання заперечень на акт перевірки - 1000 грн; складання скарги на податкові повідомлення-рішення до ДФС України - 1000 грн; складання позовної заяви - 3000 грн; представництво інтересів в Чернігівському окружному адміністративному суді - 5000 грн. Загальна вартість наданих послуг 10000 грн.
Таким чином, у відповідності до квитанцій до прибуткового касового ордера, позивач поніс витрати на правничу допомогу у розмірі 10000 грн. Отже, адвокатом та позивачем документально доведено факт понесення витрат на професійну правову (правничу) допомогу.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 139, 241, 243, 244-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ''Анатолія-Ліс'' задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 09.07.2019 № 00002061400, від 09.07.2019 № 00002021400; від 09.07.2019 № 00002031400; від 09.07.2019 № 00002051400.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ''Анатолія-Ліс'' судовий збір у розмірі 12379,83 грн. та 10000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 24 січня 2020 року.
Суддя О.В. Заяць