21 січня 2020 року Чернігів Справа № 620/3000/19
Чернігівський окружний адміністративний суду складі:
головуючого судді - Лобана Д.В.,
за участю секретаря - Вершняк Л.Л.,
позивача - Бородухи М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить: визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці ДФС (далі - відповідач) про коригування митної вартості товарів від 03.10.2019 UA102000/2019/000095/2, продовжити митне оформлення автомобіля Mazda Demіo згідно поданої ФОП ОСОБА_1 20.09.2019 митної декларації UA102230.2019.637260 за митною вартістю, заявленою позивачем за основним методом згідно вказаної декларації, на підставі поданих до митного оформлення документів.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що оскаржуваному рішенню передували протиправні рішення про витребування додаткових документів та про відмову у митному оформленні. При постановленні оскаржуваного рішення було не обґрунтовано та протиправно застосовано резервний метод оцінки.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 15.10.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Ухвалою суду надано термін для подачі відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою суду від 13.12.2019 продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів, ухвалено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на "26" грудня 2019 року о 10:00 год. у відкритому судовому засіданні.
Ухвалою суду від 26.12.2019 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування.
Ухвалою суду від 26.12.2019, винесеною без видалення до нарадчої кімнати, занесеної секретарем до протоколу судового засідання, за клопотанням представника відповідача підготовче засідання відкладено на 14:00 год. 15.01.2020 для надання часу відповідачу для надання до суду відзиву на позов.
15.01.2019 представником відповідача подано відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову, оскільки у оскаржуваних правовідносинах діяли в межах повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.
Ухвалою суду від 15.01.2019, винесеною без видалення до нарадчої кімнати, занесеної секретарем до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та вирішено перейти до розгляду даної справи по суті в судовому засіданні, та розгляд справи відкладено на 16:00 год. 21.01.2020.
У судовому засіданні 21.01.2020 позивач позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та відповіді на відзив.
Повноважний представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду.
Заслухавши пояснення позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на нього та відповідь на відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Судом встановлено, що 18.06.2019 ФОП ОСОБА_1 із нерезидентом UAB "LAKSIS" (місцезнаходження - Литва) було укладено контракт № LT-19-01 (а.с. 9), відповідно до умов якого позивач придбає у продавця автотранспортні засоби, що були у вжитку, перелічені у інвойсах, які є додатками до контракту, а покупець отримує їх та оплачує.
Відповідно до статті 5 Контракту товар має бути оплачений в термін не більше 3-х місяців з моменту поставки товару, або у формі передоплати за погодженням сторін.
На виконання умов Контракту, UAB "LAKSIS" 18.06.2019 було продано позивачу автомобіль Mazda Demіo, 1,3МТ, 2001 р.в., WIN code JMZDW192200329447, вартістю 230 EUR, про що складено інвойс № 105/06-19 (а.с. 10).
З метою здійснення митного оформлення вказаного товару та підтвердження митної вартості товару, позивачем до Чернігівської митниці ДФС було подано: митну декларацію № UA102230.2019.637260, інвойс від 18.06.2019 № 105/06-19, контракт від 05.04.2019 № LT-19-01 (з додаткам до нього), акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Під час перевірки наданих для підтвердження митної вартості товару документів фахівцями контролюючого органу було виявлено розбіжності у вартості транспортного засобу, у зв'язку із чим Чернігівською митницею ДФС позивачу було надіслано повідомлення про надання додаткових документів.
Листом від 23.09.2019 ФОП ОСОБА_1 відмовився надавати додаткові відомості із посиланням на положення статті 53 Митного кодексу України (а.с. 88).
03.10.2019 відповідачем прийнято рішення UA102000/2019/000095/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митним органом визначено митну вартість товару 1234,00 EUR (а.с. 14).
У вказаному рішенні зазначено, що Чернігівською митницею здійснено перевірку достовірності інформації, що наведена в поданих до митного оформлення документах та скориговано митну вартість транспортного засобу «Легковий автомобіль марки «MAZDA» модель «DEMIO» номер кузова - НОМЕР_1 » відповідно до Методичних рекомендацій, наявної у митниці інформації (яка міститься у ФМК 105-2, 106-2, згенерованих АСАУР) та даних електронного довідника SuperSchwacke за ідентифікаційним кодом транспортного засобу JMZDW192200329447 відповідно до дати першої реєстрації транспортного засобу 07.05.2001 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18.06.2019 №1 453781), з урахуванням показника одометру автомобіля (відповідно до Акту митного огляду від 23.09.2019 №UA102230/2019/637260).
Митну оцінку автомобіля здійснено із застосуванням резервного методу - 1234,00 EUR.
У зв'язку з наведеним, не погоджуючись із проведеними Чернігівською митницею ДФС коригуваннями митної вартості автомобіля, ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
У відповідності до вимог статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Частиною першою статті 246 Митного кодексу України установлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (частина перша статті 248 Митного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до частини шостої статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Приписами статті 49 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо) (частини п'ята, сьома статті 58 Митного кодексу України).
Відповідно до частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 Митного кодексу України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно із частиною другою статті 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу вищевказаних норм, суд дійшов до висновку, що у частині другій статті 53 Митного кодексу України визначено перелік документів, які можуть бути подані для підтвердження вартості товару, а конкретний перелік документів визначається залежно від умов придбання того чи іншого товару у кожному окремому випадку.
Частина п'ята статті 53 Митного кодексу України містити норми, відповідно до яких забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною першою статті 55 Митного кодексу України передбачено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Під час митного оформлення при прийнятті органом доходів і зборів письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу. Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів (частина четверта, п'ята статті 55 МК України).
Відповідно до частин дев'ятої, десятої статті 55 Митного кодексу України у разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев'ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.
Згідно із частиною другою статті 55 Митного кодексу України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Наказом Міністерства фінансів України №598 від 24.05.2012 серед іншого затверджено Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів. В пункті 2.1 цих Правил у розділі заповнення графи 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" зазначено, що у графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації відповідним записом у Графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів без будь-яких доказів її проведення, не зазначення коли її проведено, з якими особами, не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
Відповідно до частини першої статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частиною другою статті 57 Митного кодексу України визначено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу (частина третя статті 57 Митного кодексу України).
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).
Частиною восьмою статті 57 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Верховний Суд у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а висловив таку правову позицію: "…у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 Митного кодексу України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом".
Здійснюючи оцінку аргументів сторін та досліджених письмових доказів суд, з метою вирішення цього спору, керується такими міркуваннями:
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод "за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)". Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларанту.
Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті заборонено.
З матеріалів справи вбачається, що ФОП ОСОБА_1 для здійснення митного оформлення транспортного засобу було подано до Чернігівської митниці ДФС митну декларацію на ввезений транспортний засіб з низкою документів, передбачених частиною другою статті 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості транспортного засобу і обраний метод її визначення. Митну вартість автомобіля позивачем визначено за ціною договору, яка вказана у інвойсі від 18.06.2019 № 105/06-19, та складає 230 євро. Ці документи вказані митним органом в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Рішенням про коригування митної вартості товарів від 03.10.2019 UA102000/2019/000095/2 митну вартість автомобіля визначено за резервним методом у розмірі 1234,00 євро. Підставою для відмови у прийнятті митної декларації стало твердження відповідача, що у митного органу наявні докази недостовірності заявленої фактурної вартості товарів, оскільки вартість даного товару нижча митної вартості ідентичних товарів.
Отже, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу «легковий автомобіль марки «MAZDA» модель «DEMIO», 2001 р.в., номер кузова - НОМЕР_1 », а також щодо обґрунтованості тверджень митниці щодо заявленої митної вартості та оцінки відповідачем наданих декларантом документів на підтвердження заявленої митної вартості товару.
Суд враховує, що орган доходів і зборів має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов'язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові у справі №815/6242/17.
Суд встановив, що декларант надавав митниці достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, серед яких контракт на постачання товару від 18.06.2019 № LT-19-01 та інвойс від 18.06.2019 № 105/06/19, який відповідно до умов контракту є його невід'ємною частиною та який містить опис товару та його вартість.
На переконання суду, ці документи підтверджують заявлену митну вартість в розмірі 230,00 евро. При цьому, жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані декларантом документи не містили.
Оцінюючи зміст рішення про коригування митної вартості товарів суд також враховує таке: відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів такої інформації не містить, що не дає підстав вважати його обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Водночас, як вбачається з оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, у ньому зазначено лише про наявність доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів, оскільки вартість даного товару нижча митної вартості ідентичних товарів. Отже, відповідач не виконав обов'язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.
Отже, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.
При цьому, посилання Чернігівської митниці ДФС на недоведеність заявленої ФОП ОСОБА_1 митної вартості автомобіля у зв'язку із відсутністю платіжних документів, суд вважає необґрунтованими, оскільки умовами контракту від 18.06.2019 № LT-19-01 прямо передбачено право покупця (позивача) сплатити за товар протягом 3-х місяців з моменту поставки (пункт 4.1 Контракту).
Щодо посилання відповідача на застосування при прийнятті спірних рішень Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 №685, в частині здійснення контролю із застосуванням системи управління ризиків, в тому числі за результатами контролю із застосуванням системи управління ризиків (АСАУР), то суд вважає за доцільно зазначити наступне. Спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Щодо посилань Чернігівської митниці ДФС на цінову інформацію електронного довідника SuperSchwacke за ідентифікаційним кодом транспортного засобу JMZDW192200329447, дата першої реєстрації 07.05.2001, суд зазначає таке.
По-перше, відповідач не обґрунтував правомірність використання у спірному випадку інформації з електронного довідника SuperSchwacke.
Зокрема, за змістом пункту 5 "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків" Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом ДФС України від 11.09.2015 № 689, на який посилається представник відповідача, визначено, що під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації:
- спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС;
- спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку;
- інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів;
- інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару;
- інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи;
- інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС;
- цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об'єднаннями імпортерів та виробників;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;
- інформація отримана з мережі Інтернет.
Також, як встановлено судом з додаткового аркушу до акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу до митного оформлення було подано легковий автомобіль як такий, що вже був у використанні, має ушкодження (а.с. 87).
Однак, жодних відомостей про врахування вищевказаних пошкоджень під час коригування митної вартості автомобіля суду надано не було.
Крім того, наявність в з електронного довідника SuperSchwacke оголошення про вартість нібито спірного автомобіля на рівні 1234,00 євро не спростовує факту можливого придбання останнього позивачем за 230,00 євро.
Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, його форма та зміст не відповідають встановленим законодавством вимогам. Суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.
Вказане свідчить про недоведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 Митного кодексу України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 03.10.2019 UA102000/2019/000095/2 є протиправним, а тому має бути скасованим.
Щодо вимоги про продовження митного оформлення автомобіля Mazda Demіo згідно поданої ФОП ОСОБА_1 20.09.2019 митної декларації UA102230.2019.637260 за митною вартістю, заявленою позивачем за основним методом згідно вказаної декларації, на підставі поданих до митного оформлення документів, суд вказує, що така вимога задоволенню не підлягає, оскільки ґрунтується на припущеннях про можливу протиправну бездіяльність відповідач у майбутньому.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 слід задовольнити частково.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 , який є суб'єктом сплати судового збору, задоволено частково, то суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці ДФС на його користь судовий збір в сумі 960,50 грн.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Чернігівської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 03.10.2019 UA102000/2019/000095/2.
У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Чернігівської митниці Державної фіскальної служби сплачений судовий збір у сумі 960 (дев'ятсот шістдесят) грн 50 коп.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення або безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Позивач: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Відповідач: Чернігівська митниця Державної фіскальної служби (пр-т Перемоги, буд. 6, м. Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ - 39482156).
Повний текст рішення складений 24 січня 2020 року.
Суддя Д.В. Лобан