24 січня 2020 року м. Рівне №460/3492/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій.
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради (далі іменується - відповідач ), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни; зобов'язати прийняти рішення про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видати посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Заяви по суті справи.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що він є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Крім того, він брав участь в ліквідації аварії на ЧАЕС саме в складі Цивільної оборони. А тому вважає, що має право відповідно до статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни. ОСОБА_1 вважає, що надав всі документи, які підтверджують інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, залучення до складу формувань Цивільної оборони, однак відповідач відмовив йому з підстав відсутності розпорядчого документа щодо залучення позивача до формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Таку відмову позивач вважає протиправною, а відтак просить суд позов задовольнити в повному обсязі.
Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради подало відзив на адміністративний позов, в якому зазначило, що в наданих позивачем документах відсутнє документальне підтвердження про безпосереднє залучення його до складу формувань Цивільної оборони позивача, або залучення працівників підприємства до ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. У зв'язку з тим, ОСОБА_1 не може бути віднесений до осіб, що підпадають під дію вимог пункту 9 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Натомість, долучені документи лише підтверджують факт участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, а також настання інвалідності, у зв'язку із захворюванням, пов'язаним із участю у ліквідації цих наслідків. Ці обставини свідчать, що на позивача поширюються гарантії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Однак, підстави для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни - у позивача відсутні. Таким чином, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 25.11.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд
ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи, захворювання якого пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.9, 17-18).
Позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, долучивши документи, які, на його думку, засвідчують його участь в ліквідації аварії на ЧАЕС в складі Цивільної оборони.
Однак, листом від 15.10.2019 №548/07-15/19 відповідач повідомив позивачу про прийняте рішення щодо відмови у встановленні правового статусу «особа з інвалідністю внаслідок війни» відповідно до пункту 9 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та видачі відповідного посвідчення, оскільки подані документи не містять інформації про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) щодо залучення позивача до формувань Цивільної оборони для виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, займану посаду та виконувану роботу (а.с.37).
Не погоджуючись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу своїх дій, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII).
Згідно пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до осіб з інвалідністю належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Таким чином, умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ є настання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, саме у складі формувань Цивільної оборони.
Відповідно до частини першої статті 10 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-XII) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.
Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111 та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 6 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.
Отже, підставою для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є посвідчення громадянина, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи з вкладкою учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, довідка МСЕК та довідка, що підтверджує залучення особи, яка стала інвалідом внаслідок захворювань, пов'язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, до складу формування Цивільної оборони, видана органами Міністерства з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 368/1579/14.
Як було встановлено судом, позивач при зверненні до відповідача надав довідку про встановлення інвалідності другої групи, захворювання якої пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.15-8).
Крім того, позивачем надані: трудова книжка; наказ Дубенського автотранспортного підприємства 15606 №407 від 02.12.1986 та наказ №413 від 08.12.1986 щодо внесення змін до наказу №407, відповідно до яких ОСОБА_1 було відряджено з 04.12.1986 терміном на місяць в м. Чорнобиль (а.с.24-25); наказ Дубенського автотранспортного підприємства 15606 №413 від 08.12.1986, відповідно до якого водія автобуса ЛАЗ ОСОБА_1 було відряджено з 07.12.1986 терміном на місяць в м. Чорнобиль; довідка Дубенського автотранспортного підприємства 15606 від 17.06.1997 про підтвердження списку водіїв, ремонтних працівників, які працювали в 30 км. зоні по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.28); відомості обліку роботи ОСОБА_1 (а.с.29-30); шляхові листи (а.с.31-36).
Однак, суд зазначає, що при зверненні до відповідача ОСОБА_1 належних доказів його участі у складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не надав.
Разом з тим, надана позивачем довідка Управління з питань надзвичайних ситуацій та цивільного захисту населення Рівненської обласної державної адміністрації від 08.11.2019 №1128/01-16/19 (а.с.38), не є доказом участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи у складі формувань Цивільної оборони, оскільки носить інформаційний характер, не стосується позивача особисто та не підтверджує факт його залучення до складу формувань Цивільної оборони.
Так, наявними в матеріалах справи доказами, дійсно підтверджується участь позивача в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та встановлення йому у зв'язку з цим групи інвалідності, що, у свою чергу, є підставою для надання пільг та компенсацій, передбачених Законом № 796-XII.
Разом з тим, надані позивачем документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що є обов'язковою передумовою для встановлення статусу особи з інвалідністю та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб, а тому підстави для поширення на позивача дії пункту 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-XII відсутні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 7 червня 2018 р. № 377/797/17, від 27 лютого 2018 р. справа № 368/1579/14 та від 10 травня 2018 р. справа № 279/12162/15-а, від 15 травня 2019 року у справі №816/851/18, від 7 серпня 2019 р. справа № 826/11163/18, від 11.10.2018 по справі №674/1239/17.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відсутність належних та допустимих доказів участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, саме в складі формувань Цивільної оборони не надає йому права на одержання правового статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, встановленого пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ, тому позовні вимоги позивача до задоволення не підлягають.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що відповідачем підтверджено правомірність своїх дій належними та допустимими доказами, а відтак, позов задоволенню не підлягає.
Підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Дубенської міської ради (вулиця Кирила і Мефодія, 16, місто Дубно, Рівненська область, 35600; код ЄДРПОУ 05431220) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинення певних дій - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 24 січня 2020 року.
Суддя Недашківська К.М.