20 січня 2020 року м. ПолтаваСправа №440/4366/18
Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:
головуючого - судді Чеснокової А.О.,
суддів - Головка А.Б., Сич С.С.,
за участі:
секретаря судового засідання - Безеги А.А.
представника відповідача - Азарян К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року у справі за № 440/4366/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
11 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 207 від 02 жовтня 2018 року про відмову у перерахунку пенсії за вислугу років, призначеної відповідно до Закону України "Про прокуратуру" та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії за вислугу років відповідно до статті 86 Закону України "Про прокуратуру" №1697-VII від 14 жовтня 2014 року з 01 вересня 2018 року на підставі довідки прокуратури Полтавської області про грошове забезпечення № 18-460/вих18 від 07 вересня 2018 року.
Позовні вимоги обґрунтував посиланням на те, що у квітні 2015 року йому призначено пенсію за вислугу років на підставі статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у розмірі 60% від суми заробітної плати. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури та підвищено заробітну плату за аналогічною посадою, з якої позивач був звільнений. Позивачем отримано довідку прокуратури Полтавської області про заробітну плат № 18-460/вих18 від 07 вересня 2018 року за аналогічною посадою та подано до територіального органа Пенсійного фонду України заяву про проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції, чинній станом на час призначення пенсії). Проте, за результатами розгляду вищевказаного звернення відповідачем прийнято рішення про відмову позивачу в проведенні перерахунку пенсійної виплати, що мотивована відсутність рішення Уряду про умови та порядок здійснення такого перерахунку.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року у цій справі у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року у справі № 440/4366/19 залишено без задоволення, а рішення - без змін.
27 грудня 2019 року судом одержано заяву позивача про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року у цій справі за виключними обставинами з підстави, визначеної пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
В обґрунтування зазначеної заяви вказав на те, що Конституційним Судом України ухвалене рішення від 13 грудня 2019 року №7-р(ІІ)/2019 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII. Цим рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. На переконання позивача, встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, застосованого судом при вирішенні його справи, є безумовною підставною для перегляду рішення у справі за виключними обставинами, скасування рішення суду про відмову у задоволенні позовних вимог з ухваленням нового судового рішення - про задоволення позову повністю.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02 січня 2020 року відкрито провадження за виключними обставинами у цій справі, допущено заміну первинного відповідача його правонаступником - ГУПФ України в Полтавській області.
17 січня 2020 року судом одержано відзив ГУПФ України в Полтавській області на заяву ОСОБА_1 , в якому представник відповідача просив у задоволенні заяви відмовити повністю та залишити в силі рішення суду у цій справі. Свою позицію мотивував посиланням на відсутність визначених рішенням Уряду умов та порядку проведення перерахунку пенсії працівникам прокуратури, а також звертав увагу на те, що надана ОСОБА_1 разом із заявою про перерахунок пенсії інформаційна довідка про розмір заробітної плати складена у довільній формі.
Позивач, будучи завчасно та належним чином по повідомленим про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви.
За змістом частин першої, другої статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень за виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
З урахуванням наведеного, колегія суддів визнала за можливе розглядати заяву без участі позивача.
ОСОБА_1 з 2015 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру".
28 вересня 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок його пенсії з огляду на збільшення окладів працівників прокуратури на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657. Разом із заявою позивач до управління подав довідку прокуратури Полтавської області № 18-460/вих18 від 07 вересня 2018 року про розмір заробітної плати прокурора відділу прокуратури Полтавської області.
За результатами розгляду вказаної заяви відповідачем прийнято рішення від 02 жовтня 2018 року № 207, яким позивачу відмовлено в перерахунку його пенсії за вислугу років з огляду на відсутність порядку проведення перерахунку пенсій такій категорії громадян, затвердженого рішенням Уряду.
Не погодившись з цим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його до суду.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що станом як на момент звернення позивача із заявою про перерахунок пенсії, так і на дату розгляду справи судом Кабінетом Міністрів України не визначено порядок перерахунку пенсій працівникам прокуратури. При цьому суд послався на приписи частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Крім того, суд зазначив, що положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VIII, якими частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону № 1789-XII та частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VII викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
На дату призначення позивачу пенсії питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури було врегульоване положеннями статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ, частини перша та друга якої (в редакції, чинній на час призначення пенсії ОСОБА_1 ) встановлювала, що прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.
Частиною двадцятою зазначеної статті визначалось, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.
Однак, Кабінетом Міністрів України не прийнято жодного нормативно-правового акта, який би регулював умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.
Проте рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 (надалі - Рішення № 7-р(ІІ)/2019) положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Аналогічна за змістом норма міститься у статті 91 Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".
Згідно з пунктом 1 частини п'ятої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною четвертою статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду.
Ухвалення Конституційним Судом України рішення про визнання неконституційною норми закону, який застосований судом до спірних відносин, є підставою для перегляду рішення суду за виключними обставинами.
Водночас норма закону, визнана Конституційним Судом України неконституційною, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Колегія суддів враховує, що у пункті 2 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, відповідні положення втратили чинність з 13 грудня 2019 року.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що у регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.
Окрім того, колегія суддів враховує, що за змістом частини першої статті 97 Закону України "Про Конституційний Суд України" Суд у рішенні, висновку може встановити порядок і строки їх виконання.
Так, Конституційний Суд України у пункті 3 резолютивної частини Рішення № 7-р(ІІ)/2019 установив такий порядок його виконання:
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;
частина двадцята статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:
"20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв'язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки".
Отже, Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII з 13 грудня 2019 року не містить вимоги про необхідність визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінетом Міністрів України.
Натомість підставою для проведення перерахунку пенсій працівників прокуратури є підвищення заробітної плати прокурорським працівникам.
Колегія суддів враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" затверджено у новій редакції схеми посадових окладів працівників органів прокуратури, що призвело до підвищення заробітної плати прокурорських працівників.
А отже, зазначена постанова, що набрала чинності 06 вересня 2017 року, є підставою для проведення перерахунку пенсії за вислугу років ОСОБА_1 .
Оскільки положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII у первинній редакції, якими передбачено у якості підстави для проведення перерахунку пенсії підвищення заробітної плати працівників прокуратури, до спірних відносин мають застосовуватись з 13 грудня 2019 року, то наявні підстави для проведення перерахунку пенсії позивача саме із зазначеної дати.
Натомість позивач просить зобов'язати УПФ України в Полтавській області здійснити перерахунок його пенсії та виплачувати її з 01 січня 2020 року.
Обираючи належний спосіб захисту порушених прав позивача, суд вважає за доцільне скористатись правом, наданим частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, та з метою ефективного захисту прав позивача вийти за межі позовних вимог, зобов'язавши ГУПФ України в Полтавській області провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 13 грудня 2019 року, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області про грошове забезпечення № 18-460/вих18 від 07 вересня 2018 року, та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
Разом з тим, у задоволенні позову в іншій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки станом на момент прийняття відповідачем рішення Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області № 207 від 02 жовтня 2018 року підстави для проведення перерахунку пенсії позивача були відсутні, адже відповідні підстави виникли лише з 13 грудня 2019 року.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, за приписами вказаної норми покладення таких зобов'язань на суб'єкта владних повноважень є правом, а не обов'язком суду.
У спірних правовідносинах суд не вбачає підстав для застосування зазначеної форми контролю за виконанням судового рішення, оскільки не вважає, що відповідачем після набрання рішенням суду законної сили не будуть вживатися заходи з метою добровільного його виконання.
Проаналізувавши вищевикладене, заява ОСОБА_1 про перегляд рішення суду за виключними обставинами підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору в розмірі 576,30 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 2, 5-10, 72-77, 90, 132, 241-246, 262, 263, 361-369 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
Заяву ОСОБА_1 про перегляд судового рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року у справі № 440/4366/18 за позовом ОСОБА_1 до Полтавського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Полтавської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 січня 2019 року у справі № 440/4366/18 скасувати та ухвалити нове рішення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927) провести перерахунок раніше призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) з 13 грудня 2019 року, виходячи з розрахунку 60% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області про грошове забезпечення № 18-460/вих18 від 07 вересня 2018 року, та здійснити відповідні виплати з урахуванням фактично сплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ЄДРПОУ 13967927) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 576 (п'ятсот сімдесят шість) гривень 30 (тридцять) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 24 січня 2020 року.
Головуючий суддя А.О. Чеснокова
суддя А.Б. Головко
суддя С.С. Сич