Справа № 420/7962/19
23 січня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Цховребова М.Г., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача з 90 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку;
- зобов'язати відповідача перерахувати з 1 січня 2016 року виплатити перераховане та виплачувати надалі пенсію позивачу у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 2 січня 2020 року: відкрито провадження в адміністративній справі; вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Згідно зі змістом адміністративного позову, позивач просить суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі, із зазначенням таких фактичних обставин:
- громадянин України ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України. В травні 2018 року відповідачем здійснено перерахунок пенсії, зменшивши її основний розмір з 90 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а також відмовилось здійснити її перерахунок, виплату перерахованого та виплачувати в подальшому з врахуванням 90 процентів відповідної суми грошового забезпечення з 01.01.2016 року. Позивач категорично не згодний з таким рішенням оскільки ним порушено його законні права та інтереси, у зв'язку з цим вважає бездіяльність відповідача щодо відмови здійснення вищевказаного перерахунку, виплати перерахованого та виплати в подальшому його пенсії, протиправною адже в результаті таких дій позивач отримав пенсію на 20 процентів меншу ніж очікував;
- з 1986 року позивач перебував на службі в органах внутрішніх справ (міліції) на посадах оперативного та керівного складу. Під час служби сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- 24.12.2010 року звільнений з органів внутрішніх справ у відставку за віком з посади начальника режимно-секторного сектора Білгород-Дністровського МВ (з обслуговування м. Білгород-Дністровський) УМВС України в Одеській області;
- з 24.12.2010 року згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII отримав право на довічне отримання пенсії та перебував на обліку в органах пенсійного забезпечення;
- прийнятим 02.07.2015 року Законом України «Про Національну поліцію» органи внутрішніх справ (міліція) були ліквідовані. Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» від 11.11.2015 року № 988, яка набула чинності 02.12.2015 року було змінено розмір грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є фактично ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим. Законом України «Про внесення змін до законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» № 900-VIII від 23.12.2015 року, який набув чинності 29.12.2015 року, розділ XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» доповнено абзацом 2 п. 15 наступного змісту: «за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб». Прийняття вказаних нормативно-правових актів стало підставою для зміни розміру пенсійного забезпечення пенсіонерів з числа колишніх працівників міліції та перерахунку їм пенсій. У зв'язку з викладеним, у позивача як пенсіонера органів внутрішніх справ (міліції) 29.12.2015 року виникло право на перерахунок призначеної пенсії позивача, а у відповідача виник обов'язок перерахувати розмір належного позивачу пенсійного забезпечення та виплатити його з 01.01.2016 року;
- однак, у результаті бездіяльності МВС та Пенсійного фонду України, структурними підрозділами якого є відповідач, зазначені у Порядку терміни перерахунку пенсій колишнім працівникам міліції дотримані не були. Так, МВС України тільки 14.02.2017 року, тобто тільки через рік та два місяці після того, як виникли підстави для перерахунку пенсій двічі за № 1461/05/22-2017 та за № 4019/02/22-2017 від 22.03.2017 року направило до Пенсійного фонду України повідомлення, в яких вказувалось про наявність підстав для перерахунку пенсій особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), призначених відповідно до Закону № 2262-XII, в тому числі і з метою забезпечення виконання рішень судів масово винесених з даного питання, надіслано в установленому порядку до Пенсійного фонду України повідомлення про підстави для перерахунку пенсій;
- не зважаючи на вимоги чинного законодавства, такий перерахунок був зроблений відповідачем лише у березні (або квітні) 2018 року, тобто через 2 роки та 4 місяці після виникнення у позивача права на нього, а виплата нарахованого з 01.01.2016 року по 31.12.2017 рік до цього часу так і не проведена. При цьому, відповідач знехтував тим, що під час призначення йому пенсії вона була встановлена в розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, і перерахував її в розмірі 70 процентів таких сум;
- 07.11.2019 року позивачем направлено відповідачу заяву (вх. ГУ ПФ № 2974/К-11 від 07.11.2019 року) про здійснення перерахунку, проведення виплати перерахованого та виплати в подальшому його пенсії з врахуванням встановленого позивачу під час її призначення розміру 90 процентів відповідної суми грошового забезпечення з моменту виникнення у нього обов'язку на перерахунок пенсії, тобто з 01.01.2016 року. Проте, 21.11.2019 року відповідач за вих. № 2974/К-11 від 21.11.2019 року надав мені відповідь про те, що перерахунок його пенсії у урахуванням 70 процентів сум грошового забезпечення здійснено за чинною редакцією Закону № 2262-XII. Тобто, відповідач фактично відмовив у здійсненні перерахунку та виплати, в тому числі і в подальшому, його пенсії у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення з 01.01.2016 року, чим порушив його правомірні очікування та набуте позивачем право й законні інтереси;
- так, на момент звільнення з органів внутрішніх справ вислуга позивача складала 33 роки 7 місяців 15 днів, що підтверджується наказом УМВС України у Одеській області № 643 о/с від 24.12.2010 року. Вислуга та розмір також вказаний відповідачем в наданому ним при розрахунку його пенсії станом на 01.10.2017 року (вих. ГУ ПФ від 15.10.2017 року) та станом на 01.05.2018 року (вих. ГУ ПФ від 28.04.2018 року). Згідно статті 13 Закону № 2262-XII розмір пенсії становить 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а за кожний рік вислуги понад 20 років ще по 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення, тобто 94 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Разом з тим, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті (в редакції, яка діяла в січні 2006 року), не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, тому позивачу була призначена пенсія у розмірі 90 процентів. Разом з тим, максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті (в редакції, яка діяла в січні 2006 року), не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, тому позивачу була призначена пенсія у розмірі 90 процентів. Вказане підтверджується протоколом ГУ ПФУ в Одеській області про призначення позивачу пенсії за вислугу років від 30.12.2010 року, так і самим відповідачем у наданому йому повідомленні про розмір пенсії станом на 01.10.2017 року (вих. ГУ ПФ від 15.10.2017 року), де вказано, що розмір пенсії становить 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Тобто, позивачем під час виходу на пенсію було набуте право на отримання пенсії в розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Однак, відповідач під час перерахунку пенсії в квітні 2018 року порушив право позивача, встановивши її у розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Аналізуючи дії відповідача при перерахунку пенсії можна зробити висновок, що зменшивши розмір пенсії з 90 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, ним невірно застосовані норми матеріального права, а також допущено їх застосування в зворотному часі. Зокрема, відповідачем допущено підміну понять «призначення пенсії» та «перерахунок пенсії». Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Перерахунок пенсії регламентується Розділом VIII Закону № 2262-XII, в якому будь-які норми щодо зменшення процентів розміру пенсії від сум грошового забезпечення відсутні;
- Закон № 2262-XII передбачає перерахунок пенсій виключно у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення, або у зв'язку із введенням нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а не у зв'язку зі зміною умов призначення пенсії за вислугу років;
- для перерахунку пенсі мають застосовуватись норми Закону № 2262-XII, що визначають її розмір у процентах відповідних сум грошового забезпечення, які діяли на момент первинного призначення пенсії. Розмір призначеної пенсії у процентному відношенні відповідних сум грошового забезпечення не може бути зменшений навіть при зміні діючого законодавства з огляду на конституційні норми щодо незворотності дії нормативно-правових актів у часі;
- відповідач під час встановлення позивачу розміру пенсії з урахуванням відповідних сум грошового забезпечення не тільки проігнорував вимоги чинного законодавства щодо недопущення порушення його прав та свобод громадянина, але й порушив їх. Зокрема порушив його очікування та права на соціальні гарантії на отримання пенсії у належному розмірі, яка є його власністю, так як під час служби позивач сплачував страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
- Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, які зокрема, перебувають на службі у правоохоронних органах держави, у т.ч. у міліції (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формувань та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення. У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб. У іншому своєму рішення № 3-рп/2001 від 05.04.2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Верховний Суд України своїм рішенням по зразковій справі № 820/6514/17, яке набрало законної сили 17.03.2018 року, визнав протиправною бездіяльність головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та зобов'язав його здійснити перерахунок та виплату пенсії пенсіонеру органів внутрішніх справ з 1 січня 2016 року. При цьому, Верховний Суд України у п. 18 зазначеного рішення прямо посилається на норми Закону № 2262-XII у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, а п. 41 вказує на недопустимість зворотної дії законів у часі. В рішенні від 10.12.2013 року по справі № 21-420а13 Верховний Суд України прямо визначив правову позицію, згідно якої процедури призначення і перерахунку пенсії різні за змістом та механізмом проведення. При перерахунку пенсії має застосовуватись норма, що визначала розмір пенсії у процентах, яка діяла на призначення пенсії;
- при перерахунку раніше призначених пенсій не може допускатись звуження змісту та обсягу досягнутих громадянами, у тому числі з числа колишніх працівників органів внутрішніх справ (міліції) прав, свобод, соціальних гарантій. При цьому мають застосовуватися норми, що визначають розмір пенсії у відсотках сум грошового забезпечення, які діяли на момент набутого права на отримання пенсії, а подальші зміни до закону щодо зменшення відсоткового розміру пенсії стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації такого права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії;
- однак, відповідач знехтував вказаними нормами Конституції України, рішеннями Конституційного суду та Верховного Суду України, згідно яких закони не мають зворотної дії в часі, а набуте право, в тому числі і правомірне очікування, не може бути порушене.
Згідно зі змістом відзиву на позовну заяву, відповідач вважає позовні вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, із зазначенням таких фактичних обставин:
- позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-XII від 09.04.1992 року. Позивачу згідно з розрахунку вислуги років призначено пенсію, виходячи з основного розміру 90% грошового забезпечення;
- перерахунок пенсії проводиться на підставі комплексного застосування норм Закону № 2262, в тому числі й тих змін, що вносяться до нього іншими актами законодавства. Відтак, згідно до частини 4 статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсії, передбаченого цією частиною, розміри пенсії звільнених із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію на цим Законом, є нижчими тоді зберігаються розміри раніше призначених пенсій;
- при проведенні перерахунку головне управління визначає і максимальний розмір пенсії відповідно до статті 13 Закону № 2262. Відповідно норма не може бути проігнорована, оскільки вона застосовується до всіх осіб, які отримують пенсію згідно з Законом № 2262. До того ж, на теперішній час вона не була визнана такою, що не відповідає Конституції України, а тому підлягає застосуванню в повному обсязі;
- 01.05.2014 року набрав чинності Закон України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27.03.2014 року № 1166-VII, яким були внесено зміни до ч. 2 ст. 13 Закону № 2262 та викладено її наступній редакції «максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1 - 100 процентів, до категорії 2 - 95 процентів;
- відтак, після введення в дію постанови КМУ № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категорія осіб» головним управління було проведено перерахунок пенсії позивачу на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення та з урахуванням основного розміру пенсії вже в розмірі 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення, що передбачено ст. 13 Закону № 2262 в редакції на момент здійснення перерахунку;
- у 2018 році позивачу проведено перерахунок пенсії уже на підставі видів грошового забезпечення діючих працівників органів внутрішніх справ, тому і застосуванню підлягає законодавство, що діє на момент виникнення прав на такий перерахунок - станом на 01.01.2016 року;
- в даному випадку, зменшення максимального розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення, право позивача на пенсію не скасоване, тоді як обмеження максимального розміру пенсії було закладено у ст. 13 Закону і в первісній редакції. Вказаними змінами не відбулося звуження обсягу існуючого права позивача на призначення пенсії. Так само і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 року № 5-рп/2005;
- після проведення перерахунку розмір пенсії позивача не зменшився, а навпаки збільшився. До того ж, обмеження максимального розміру пенсії свідчить про врахування законодавцем статті 17 Конституції України, згідно з якою забезпечення економічної безпеки є однією з найважливіших функцій держави та справою усього Українського народу;
- позивач отримує пенсійні виплати, сума яких не зменшувалась, право на перерахунок пенсії реалізовано. Таким чином, перерахунок пенсії позивачу здійснено відповідно до вимог законодавства, що діяло на момент виникнення права на такий перерахунок, і на даний час виплата пенсії здійснюються відповідно до вимог діючого законодавства, тому підстави для визнання протиправними дій Головного управління відсутні.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково, з таких підстав.
Судом встановлено, що згідно з протоколом відповідача за пенсійною справою - 1503008345 (МВС) від 30.12.2010 року, позивачу призначена пенсія за вислугу 33 років, основний розмір пенсії 90% грошового забезпечення. (а.с.16)
5 квітня 2018 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 1 травня 2018 року (а.с.21):
Із сум грошового забезпечення:
- посадовий оклад - 2950,00
- оклад за військове звання - 2000,00
- процентна надбавка за вислугу років 50% - 2475,00
Робота з таєм.виробами, носіями, док.15% 15% - 442,50
премія 3,7% - 291,10
ВСЬОГО - 8158,60
Основний розмір пенсії: 70% грошового забезпечення
(вислуга років 33) у розмірі: - 5711,02
Вид підвищення або надбавки до пенсії:
Бойові дії в інших країнах учасник бойових дій (ст.6) - 363,00
Учасник бойових дій - 40,00
Непрацездатна дитина віком до 18 років ст.16 п. «а»
дочка Елизавета, 07.02.2011 р.н. - 726,00
Непрацездатна дитина віком до 18 років ст.16 п. «а»
син ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н . - 726,00
Непрацездатна дитина віком до 18 років ст.16 п. «а»
дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 . н . - 726,00
ПІДСУМОК ПЕНСІЇ (з надбавками): - 8292,02
Підстава перерахунку: (ГЗ згідно ПКМУ № 988) ПКМУ № 103 від 21.02.2018 пункт 3 перерахунок з 01.01.2016.
7 листопада 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою (а.с.14), в якій просив здійснити перерахунок його пенсії з врахуванням 90% відповідної суми грошового забезпечення з моменту виникнення права на перерахунок, тобто з 01.01.2016 року; провести виплату перерахованого з 01.01.2016 року та подальшу виплату пенсії в розмірі 90% відповідного грошового забезпечення.
Листом від 21.11.2019 року № 2974/К-11 (а.с.15) на вищезазначене звернення відповідач повідомив позивача про таке:
- умови та розміри перерахунку пенсії, здійсненого з 01.01.2016 особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справи України (міліції) за прирівняною посадою з розміру грошового забезпечення поліцейського, були передбачені пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільненні з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103);
- частковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019 визнано протиправним та скасовано пункт 3 Постанови № 103, а інших рішень Уряду про умови та порядок проведення перерахунку пенсій не приймалося;
- відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 4 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2008 № 45, якщо внаслідок перерахунку розмір пенсії зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі;
- враховуючи викладене, а також, що бюджетні асигнування з Державного бюджету України не збільшувались, після набрання законної сили рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14.05.2019, з метою збереження соціального захисту осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), перераховані пенсії виплачуються в розмірах, що склалися на день набрання законної сили судовим рішенням;
- до законодавчого врегулювання вказаного питання підстави для перерахунку пенсії відсутні;
- у разі незгоди із зазначеним рішенням воно може бути оскаржене до Пенсійного фонду України або в судовому порядку.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача з 90 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку 5 квітня 2018 року, який додано до позову, позивач звернувся до суду із вищенаведеними вимогами.
В частині 2 статті 9 КАС України встановлено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На виконання ухвали суду відповідачем суду надані копії матеріалів пенсійної справи позивача - 1503008345 (МВС) (а.с.31-58), які також містять доданий позивачем до позову перерахунок пенсії позивача від 5 квітня 2018 року на підставі: (ГЗ згідно ПКМУ № 988) ПКМУ № 103 від 21.02.2018 пункт 3 перерахунок з 01.01.2016 (а.с.45).
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 78 КАС України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 позов задоволено та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 83 % до 70 % сум грошового забезпечення. Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 01 січня 2018 року перерахунок пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» у порядку і розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 83 % сум грошового забезпечення, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.
Вирішуючи спір по суті, Велика Палата Верховного Суду констатувала, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служб, та деяких інших осіб» на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
Відповідно до положень статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення; тим же особам, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення.
При цьому частиною другою цієї статті визначено, що загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Перерахунок призначених відповідно до цього Закону пенсій визначений статтею 63, відповідно до якої перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України (редакція, чинна на час проведення перерахунку пенсії).
Відповідно до частини другої статті 63 цього Закону у разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 затверджено Порядок проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», згідно з пунктами 2 та 3 якого Пенсійний фонд України після прийняття Кабінетом Міністрів України рішення щодо перерахунку пенсій та отримання відповідного повідомлення від Мінсоцполітики повідомляє своїм головним управлінням в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі (далі - головні управління Пенсійного фонду України) про підстави для проведення перерахунку пенсій та про необхідність підготовки списків осіб, пенсії яких підлягають перерахунку. Головні управління Пенсійного фонду України у десятиденний строк з моменту надходження зазначеного повідомлення складають списки за формою згідно з додатком 1 та подають їх органам, які уповноважені рішеннями керівників державних органів (далі - уповноважені органи) видавати довідки про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії. На підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України (редакція, чинна на момент перерахунку пенсії позивача).
Відповідно до пункту 4 цього Порядку перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
Пунктом 5 згаданого Порядку визначено, що під час перерахунку пенсій використовуються такі види грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням та відсоткова надбавка за вислугу років на момент виникнення права на перерахунок пенсії за відповідною або аналогічною посадою та військовим (спеціальним) званням.
Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» встановлено, зокрема, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (пункт 2 постанови). Також цією постановою установлені тарифна сітка розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схема тарифних розрядів за основними типовими посадами, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років, розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями.
У подальшому Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», пунктом 1 якої постановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон) до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Таким чином, відсотковий розмір при призначенні пенсії визначається статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» на момент призначення пенсії, а розміри складових пенсії визначаються Кабінетом Міністрів України.
Як убачається із наведених норм, такі складові пенсії, як і їх розміри, не є сталими і регулюються постановами Кабінету Міністрів України.
Разом з тим відсоткове співвідношення, установлене статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», уже призначеної пенсії до складових грошового забезпечення (окладу) є сталим, оскільки визначається на день призначення пенсії.
Позивачу пенсія була призначена 30 грудня 2010 року, її основний розмір складав 90 % від грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 13 указаного Закону в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений до 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 13 указаного Закону в редакції, чинній на час призначення, загальний розмір пенсії був обмежений 90 % відповідних сум грошового забезпечення.
У подальшому стаття 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» неодноразово була змінена в частині граничного розміру пенсії у відсотковому співвідношенні до розміру грошового забезпечення.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.
Разом з тим застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.
Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та від 21 лютого 2018 року № 103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 зазначено, що дане рішення суду є зразковим для справ, у яких предметом спору є зменшення відсоткового розміру основної пенсії, призначеної за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», при здійсненні перерахунку пенсії у зв'язку із прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» відповідно до статті 63 указаного Закону на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».
Висновки Великої Палати Верховного Суду у цій зразковій справі належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду в яких: а) позивач є особою, якій призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; б) відповідачем є відповідне Головне управління Пенсійного фонду України, на обліку в якому перебуває позивач; в) предметом спору є зміна відсоткового значення розміру пенсії при здійсненні її перерахунку з 1 січня 2018 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 у зв'язку з підвищенням сум грошового забезпечення, що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704.
Отже, вищенаведене обґрунтування відповідача - не відповідає фактичним обставинам справи та спростоване дослідженими вищенаведеними письмовими доказами у справі.
Інших суттєвих доводів та/або доказів щодо обґрунтування заявлених позовних вимог та заперечень проти них, які могли б потягнути зміну висновків суду щодо спірних правовідносин, сторонами суду не наведено та не надано.
При цьому слід зазначити, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р.).
Однак, ст. 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р.), відповідно
суд дійшов висновків, що:
- позиція відповідача зі спірних питань - є помилковою, такою, що не відповідає положенням законодавства України, яке регулює спірні правовідносини та/або фактичним обставинам справи;
- оскаржувані позивачем дії щодо зменшення розміру пенсії позивача з 90 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку 5 квітня 2018 року, вчинені відповідачем: не на підставі чинного законодавства України; необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дії; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані ці дії, тому вони є протиправними, відповідно
- позовні вимоги позивача, в тому числі похідні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача перерахувати з 1 січня 2016 року та виплатити перераховану пенсію позивачу у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення, - підлягають задоволенню.
Щодо похідних позовних вимог позивача зобов'язального характеру в частині зобов'язання відповідача виплачувати надалі пенсію позивачу у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення - слід зазначити таке.
Частиною 1 статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 КАС України, позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Також, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
З наведеного вбачається, що захисту в адміністративному судочинстві підлягають лише та виключно вже порушені права, свободи та інтереси позивача, відповідно захист прав, свобод та інтересів на майбутнє, про який заявлено у зазначеній вимозі позивача, не припустимий, тому дана вимога позивача у зазначеній частині не підлягає задоволенню.
В прохальні частині позовної заяви позивач також просить, зокрема, встановити судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішення законної сили, звіт про виконання рішення суду. (ст. 382 КАС України).
У відзиві на позовну заяву, стосовно зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання рішення, представником відповідача зазначено, зокрема, що: всі рішення, які набрали законної сили, відповідно до ст. 370 КАС України є обов'язковими до виконання на всій території України та позивачем не наведено відповідних доказів, які б могли свідчити, що прийняте рішення в подальшому може бути не виконане, Головне управління не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача про зобов'язання Головного управління подати звіт про виконання рішення суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З наведеної норми вбачається, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суб'єктом владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, є правом, а не обов'язком суду.
Тобто, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах є диспозитивним правом суду, яке може використовуватись в залежності від наявності об'єктивних обставин, що підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами.
Проте, позивачем не наведено доводів та не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження необхідності саме в даному випадку для зобов'язання відповідача, як суб'єкта владних повноважень, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
На виконання ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд врахував висновки щодо застосування норм права, викладені, зокрема, у додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 року по справі № 235/7638/16-а (адміністративне провадження № К/9901/43354/18).
Враховуючи та на підставі вищенаведеного, в задоволенні вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення - слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем у позові заявлено одну основну та одну похідну вимогу немайнового характеру.
Позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 24414153 від 20.12.2019 року про сплату судового збору за подання даного адміністративного позову у загальній сумі 768,40 грн. (а.с.2)
Відповідно, стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Відповідно до ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 263, 295 та Перехідними положеннями КАС України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (місцезнаходження: вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107; ідентифікаційний код юридичної особи: 20987385) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо зменшення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90 до 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку 5 квітня 2018 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області перерахувати з 1 січня 2016 року та виплатити перераховану пенсію ОСОБА_1 у розмірі 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням раніше виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Апеляційні скарги на рішення суду подаються учасниками справи до або через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.Г. Цховребова
.