Справа № 420/7026/19
24 січня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд в складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білгород-Дністровського прикордонного загону про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки та зобов'язання нарахувати та виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій,-
І. Суть спору:
ОСОБА_1 звернувсь до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 червня 2018 року.
2. Зобов'язати Білгород-Дністровський прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 червня 2018 року.
ІІ. Аргументи сторін
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.
Позивач з 29.10.2008 р. проходив військову службу у Білгород-Дністровському прикордонному загоні Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
25.12.2014 р. позивач отримав статус учасника бойових дій та йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 .
18.06.2018 р. наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №276-ос позивач звільнений та виключений зі списків особового складу військової частини.
Згідно з повідомленням в.о. начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону 21.11.2019 р. №11/В-111 позивач додаткову пільгову відпустку учасника бойових дій не використовував, оскільки відповідно до п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям у періоди передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, а виплата грошової компенсації законодавством не передбачено.
Позивач вважає, що відповідач протиправно не виплатив йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки з 2015 по 2018 роки, передбачені п.12 ч.1 ст.12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Позивач у позові просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з підстав викладених у позові.
28.11.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), та на встановив відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
16.12.2019 р. від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив, в якому він у задоволенні позову просив відмовити, з підстав викладених у відзиві.
В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що під час особливого періоду щорічні додаткові відпустки та деякі додаткові відпустки військовослужбовцям не надаються, їх використання за минулі роки після закінчення особливого періоду законодавством не передбачено. У зв'язку з цим додаткові відпустки в тому числі й додаткова відпустка, що не надавалася учасникам бойових дій в особливий період не вважається такою, що є не використаною.
Крім того, кошти Білгород-Дністровському прикордонному загону для виплати грошової компенсації позивачу за відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2016 по 2018 р. не надходили, тому вини в діях посадових осіб Білгород-Дністровського прикордонного загону щодо невиплати грошової компенсації позивачу за відпустки, як учаснику бойових дій, не вбачається.
18.12.2019 р. від позивача через канцелярію суду надійшла відповідь на відзив, в якій зазначив, що посилання відповідача, що він є лише розпорядником з рівня бюджетних коштів не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки такі виплати включаються до фонду заробітної плати (грошового забезпечення), який щомісячно фінансується розпорядниками бюджетних коштів 1 та 2 рівня для здійснення виплат по заробітній платі, грошового забезпечення та компенсації за невикористані відпустки.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Справу суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
З'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд робить висновок, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.
ІІІ. Обставини, встановлені судом
Так, суд встановив, що позивач з 29.10.2008 р. проходив військову службу у Білгород-Дністровському прикордонному загоні Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
25.12.2014 р. позивач отримав статус учасника бойових дій та йому видано посвідчення серії НОМЕР_1 .
18.06.2018 р. наказом начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону №276-ос позивач звільнений та виключений зі списків особового складу військової частини.
Згідно з повідомленням в.о. начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону 21.11.2019 р. №11/В-111 позивач додаткову пільгову відпустку учасника бойових дій не використовував, оскільки відповідно до п.19 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» надання військовослужбовцям у періоди передбачені пунктами 17 і 18 цієї статті, інших видів відпусток припиняється, а виплата грошової компенсації законодавством не передбачено.
Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
ІV Джерела права та висновки суду.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з Законом України “Про відпустки” від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: щорічні відпустки та основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Відповідно до статті 16-2 Закону України “Про відпустки” від 05 листопада 1996 року №504/96-ВР додаткова відпустка окремим категоріям громадян та постраждалим учасникам Революції Гідності, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”, особам, реабілітованим відповідно до Закону України “Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років”, із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Статтею 5 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, зазначено, що учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з'єднань, об'єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.
Статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” від 22 жовтня 1993 року №3551-XII, зазначено, що учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються такі пільги: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно п. 8 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20 грудня 1991 року №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки та соціальні відпустки надаються відповідно до Закону України “Про відпустки”. Інші додаткові відпустки надаються їм на підставах та в порядку, визначених відповідними законами України.
У разі якщо Законом України “Про відпустки” або іншими законами України передбачено надання додаткових відпусток без збереження заробітної плати, такі відпустки військовослужбовцям надаються без збереження грошового забезпечення.
Абзацом 3 пункту 14 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” зазначено, що у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до часу введення воєнного стану або до моменту прийняття рішення про демобілізацію військовослужбовцям надаються відпустки, передбачені частинами першою, шостою та дванадцятою цієї статті, і відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин. Надання військовослужбовцям відпусток, передбачених частиною першою цієї статті, здійснюється за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу. Відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин військовослужбовцям надаються із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів (п. 17 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).
В особливий період під час дії воєнного стану військовослужбовцям можуть надаватися відпустки за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більш як 10 календарних днів без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець (п. 18 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”).
Надання військовослужбовцям у періоди, передбачені пунктами 17 і 18 статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, інших видів відпусток, крім відпусток військовослужбовцям-жінкам у зв'язку з вагітністю та пологами, для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в разі якщо дитина потребує домашнього догляду, - тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку, а також відпусток у зв'язку з хворобою або для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської комісії, припиняється.
У разі ненадання військовослужбовцям щорічних основних відпусток у зв'язку з настанням періодів, передбачених пунктами 17 і 18 статті 10-1, такі відпустки надаються у наступному році. У такому разі дозволяється за бажанням військовослужбовців об'єднувати щорічні основні відпустки за два роки, але при цьому загальна тривалість об'єднаної відпустки не може перевищувати 90 календарних днів”.
Таким чином, спірні правовідносини щодо отримання грошової компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
Отже, позивачу, якій не використав щорічну додаткову відпустку, при його звільненні відповідач повинен був нарахувати та виплатити компенсацію за невикористану відпустку.
Крім того, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
У рішенні Верховного Суду від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 (зразкова справа) зазначено, що ознаками типової справи є:
- позивач, фізична особа: учасник бойових дій, звільнений з військової служби; - відповідач, суб'єкт владних повноважень: військова частина, на якій позивач перебував на забезпечені; -підстави спору: а) фактичні відносини, які виникли між учасником бойових дій і військовою частиною щодо проходження ним публічної (військової) служби, ненарахування та невиплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; б) нормативні - норми права, які регулюють відносини між позивачем і відповідачем щодо проходження публічної (військової) служби, набуття статусу учасника бойових дій, нарахування та виплати грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій; - предмет спору: а) протиправна бездіяльність військової частини щодо ненарахування та невиплати грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в період визначений підпунктами 17-18 ст.101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення до суду осіб, звільнених з військової служби, яким було відмовлено у виплаті грошової компенсації при звільнені за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” в період визначений підпунктами 17-18 ст.101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”.
Верховний Суд у рішенні від 16.06.2019 року по справі №620/4218/18 зазначив, що відповідно до ч. 14 ст. 101 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, зокрема, військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей. Норми Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації. Таким чином, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з позивачем усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” з 2015 року по 2018 рік.
Велика Палата Верховного Суду постановою від 21.08.2019 року залишила без змін рішення Верховного Суду від 16.06.2019 року по зразковій справі №620/4218/18.
У постанові ВП Верховного Суду від 21.08.2019 року також зазначено, що грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно з ч.2 статті 77 КАС України: « В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача».
Враховуючи викладене вище, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та належать до задоволення.
Враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору в порядку п.13 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» оскільки являється учасником бойових дій, питання про їх розподіл судом не вирішується.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
На підставі викладеного, керуючись, ст.ст. 2,77,139, 244-246 КАС України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Білгород-Дністровського прикордонного загону щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової компенсації відпустки, як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 червня 2018 року.
3. Зобов'язати Білгород-Дністровський прикордонний загін нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, за 2015, 2016, 2017 та 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 18 червня 2018 року.
4. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду подається протягом тридцяти днів. Якщо розглянуто справу в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.
Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
5. Позивач- ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 .
Відповідач - Білгород-Дністровський прикордонний загін адреса: 67701, Одеська обл.., м. Білгород-Дністровський, вул. Військової слави,14 ; код ЄДРПОУ 14321831.
Суддя О.Я. Бойко
.