24.01.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1085/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Верхогляд Т.А. (доповідач)
суддів: Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.
розглянувши в письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" на рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2019 року (повний текст складено 26.06.2019 року) у справі № 908/1085/19 (суддя Боєва О.С.)
за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк", м. Київ
до відповідача Фізичної особи - підприємця Згурської Олени Іванівни, м. Мелітополь
про стягнення суми 60 817,76 грн.,-
Рішенням господарського суду Запорізької області від 26.06.2019 року у справі № 908/1085/19 в задоволені позову відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що позивачем не доведено, що відповідачем підписано електронним цифровим підписом заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг; додана заявником до позовної заяви Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (в копії) не містить дати її складання та рахунку, що унеможливлює встановити факт її відношення до наданих заявником банківських виписок.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" та "Умови та правила надання банківських послуг" не може розцінюватись як договір, укладений у письмовій (в тому числі електронній) формі, отже, неможливо встановити ким та коли підписано даний договір та чи підписано його взагалі в електронній формі з боку відповідача.
Не погодившись з рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі скаржник зазначав, що:
- суд першої інстанції неналежним чином оцінив докази позивача, оскільки разом з позовною заявою позивачем надано докази, які в своїй сукупності дають змогу зробити висновок про укладення договору та часткове його виконання відповідачем;
- серед додатків до позову міститься файл перевірки електронного цифрового підпису, в якому відображено повну інформацію щодо підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання послуги "КУБ";
- відповідач не надав належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог Банку, проте суд став на бік відповідача, не мотивовано відхилив надані позивачем докази та ухвалив незаконне та не обґрунтоване рішення, яким в задоволенні позовної заяви відмовив і звільнив відповідача від відповідальності.
Скаржник просить скасувати оскаржуване рішення та задовольнити позов в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав.
Ухвала Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2019 року про прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження була направлена на адресою місцезнаходження Фізичної особи - підприємця Згурської Олени Іванівни - АДРЕСА_1 .
Суд апеляційної інстанції зазначає, що при перевірці адреси відповідача встановлено, що саме ця адреса вказана в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Ухвала апеляційного суду від 05.08.2019 року повернулись з поштовою відміткою УДППЗ "Укрпошта", - "за закінченням терміну зберігання".
За визначенням п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі невручення рекомендованого листа з позначкою "Судова повістка" з поважних причин, рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причини невручення (п. 116 Правил).
Здійснення зберігання рекомендованих листів із позначкою "Судова повістка", які не вручені під час доставки до дому із причин відсутності адресата, Правилами не передбачено, а отже, повернення такого повідомлення із зазначенням причини невручення "закінчення встановленого строку зберігання", суперечить вимогам Правил, та фактично відповідає причині повернення "у зв'язку з відсутністю адресата".
Аналізуючи зазначені вище положення Правил надання послуг поштового зв'язку, колегія суддів дійшла висновку, що повернення ухвали суду із проставленням у поштовому повідомленні відмітки про закінчення строку зберігання поштового відправлення, є підтвердженням відсутності особи - адресата за адресою. Отже, день проставлення такої відмітки в поштовому повідомленні, слід вважати днем вручення судового рішення в порядку, п. 4, 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України.
З урахуванням вищенаведених обставин, апеляційний суд дійшов висновку щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом апеляційної інстанції. З огляду на це не надання відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду справи судом апеляційної інстанціі.
Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Відповідно до ч.5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч.10 ст.270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2019 року відкрито апеляційне провадження у справі № 908/1085/19 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків.
В розумінні ст.202 Цивільного кодексу Укроаїни договір є одним із видів правочину.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Приписами ст.ст. 626, 627 Цивільного кодексу України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 634 Цивільного кодексу України закріплено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Також, за змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Стаття 638 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось з позовом про стягнення з Фізичної особи - підприємця Згурської Олени Іванівни суми 60 817,76 грн., в тому числі: суми 38 130,78 грн. - заборгованості за кредитом, суми 10 882,27 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, суми 5 510,69 грн. - заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії, суми 6 294,02 грн. - пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП Згурською О.І. через систему інтернет-клієнт-банкінгу 22.12.2017 року підписано із використанням електронного цифрового підпису Анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ" (що розміщені на сайті http://privatbank.ua), що на думку позивача підтверджує укладення сторонами кредитного договору який складається із Анкети-заяви та Умов.
Відповідно до п. 3.2.8.1. Витягу з "Умов та правил надання банківських послуг", Банк за наявності вільних грошових коштів зобов'язується надати Клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, процента за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (далі - Заява), а також в системі Приват24.
Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом Заяви в системі Приват-24 або у сервісі "Paperless", або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору. Кредит також може надаватись шляхом видачі кредитних коштів з наступним їх перерахуванням на рахунок підприємства-продавця за товари та послуги. Якість послуг має відповідати законодавству України, нормативним актам Національного Банку України, які регулюють кредитні відносини.
Згідно з п.п. 3.2.8.11. Умов та правил надання банківських послуг, договір є чинним з моменту підписання клієнтом заяви про приєднання та перерахування банком кредитних коштів на рахунок клієнта.
Серед додатків до позову міститься файл перевірки електронного цифрового підпису, в якому відображено повну інформацію щодо підписання відповідачем Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуги "КУБ" (а.с.14) .
Отже, висновок оскаржуваного рішення про те, що позивачем не доведено факт укладення з відповідачем договору безпідставний.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Позивачем доведено, що відповідачем підписано електронним цифровим підписом заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг.
Суд зазначив, що додана заявником до позовної заяви Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ" (в копії) не містить дати її складання та рахунку, який просить відкрити особа, що взагалі унеможливлює встановити факт її відношення до наданих заявником банківських виписок (а.с.13).
Між тим, в Анкеті-заяві зазначено про відкриття строкового рахунку на 12 місяців. А з файлу перевірки електронного цифрового підпису вбачається дата накладення ЄЦП - 22.12.2017 рік.
Отже, є доведеним, що сторони уклали договір на 12 місяців з 22.12.2017 року.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з наданого до позовної заяви розрахунку, 26.12.2017 року позивач перерахував на користь відповідача кредитні кошти в розмірі 50 000,00 грн. (а.с.11).
Відповідач частково виконала свої зобов'язання з повернення кредиту, залишок заборгованості складає 38 130,00 грн. (а.с.11-12).
Відповідно до умов договору кінцевим строком повернення кредитних коштів є - 26.12.2018 року.
Оскільки зобов'язання належним чином, в порушення умов договору та вимог норм права, наведених вище, відповідачем не виконано, вказана заборгованість підлягає стягненню.
За змістом ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості сума процентів за користування кредитом складає 10 882,27 грн. та нарахована за період часу з 25.04.2018 року по 12.04.2019 року.
У Постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 1048 та ч. 1 ст. 1054Цивільного кодексу України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України.
Отже, враховуючи вищевикладене, нарахування процентів після 26.12.2018 року (кінцевого строку повернення кредитних коштів) є безпідставним. Тому до стягнення належить сума процентів 6 007,08 грн.
Також суд зазначає про необґрунтованість посилання позивача на п. 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов при нарахуванні комісії.
Так, п. 3.2.8.3.2. Умов передбачено, що за користування послугою клієнт сплачує щомісяця на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.8.6.2.).
Пунктом 3.2.8.9. Умов передбачений порядок розрахунків, зокрема нарахування процентів, при цьому такого обов'язку як сплата комісії, вказаним пунктом не передбачено.
Таким чином, посилання позивача на п.п. 3.2.8.3.2. та 3.2.8.9. Умов при нарахуванні комісії є безпідставним, оскільки вказаними пунктами не передбачено обов'язку сплати клієнтом комісії.
Тому в цій частині вимог позивачу слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення пені, слід зазначити наступне:
Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
За змістом ч.ч.1,3 ст.549 Цивільного кодексу України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Позивач заявив до стягнення пеню в розмірі 6 294,02 грн., яка нарахована ним відповідно до п.3.2.8.10.1 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до вказаного пункту у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань щодо сплати процентів за користування кредитом та термінів повернення кредиту, передбачених п.п.3.2.8.3.2, 3.2.8.3.1, 3.2.8.9, 3.2.8.3.1 цього договору, клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
Оскільки умови договору передбачають сплату пені за весь період порушення відповідачем зобов'язання, строком 6 місяців цей термін не обмежено, колегія суддів вважає за можливе цю частину вимог задовольнити в повному обсязі, в розмірі 6 294,02 грн.
Всього до стягнення з відповідача на користь позивача належить сума 50 431,10 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оскільки апелянт спростував висновки оскаржуваного рішення, але довів позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача - за розгляд позову 1 921,00 грн., за розгляд апеляційної скарги 2 881,50 грн., а всього 4 802,50 грн.
Керуючись ст. ст. 269, 271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 26.06.2019 року у справі № 908/1085/19 скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Згурської Олени Іванівни на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" заборгованість за договором 38 130,00 грн, процентів 6 007,08 грн, пеню в розмірі 6 294,02 грн.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Згурської Олени Іванівни на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" судовий збір за розгляд в позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 4 802,50 грн.
Виконання постанови доручити господарському суду Запорізької області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Т.А.Верхогляд
Суддя Л.М. Білецька
Суддя Ю.Б. Парусніков