24.01.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1470/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,
суддів: Коваль Л.А., Чередко А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019
у справі № 908/1470/19 (суддя Науменко А.О.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72)
про стягнення суми, -
До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" з позовом до Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" про стягнення коштів за затримку вагона № 53572228 у сумі 19506,31 грн.
Підставою для звернення з позовом зазначено ст. 129 Статуту залізниць. Позов обґрунтовано складенням перевізником актів загальної форми № 3012 від 17.12.2018 та №3912 від 17.12.2018, згідно з якими нараховано відповідачу плату в загальному розмірі 19 506,31 грн. за затримку вагону № 53572228 та послуги з усунення комерційної несправності цього вагону, яка виникла з вини відповідача, а саме: з причини завантаження вантажу вантажовідправником в порушення Технічних умов розміщення та кріплення вантажу.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 у справі № 908/1470/19 позов задоволено та стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (79007, м. Львів, вул. Гоголя, буд. 1, код ЄДРПОУ 40081195) 19 506,31 грн. коштів, пов'язаних з затримкою вагона та 1 921,00 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що відповідач, як відправник вантажу, зобов'язаний визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні, однак на шляху прямування вагону було виявлено зміщення рулону, яке було усунуто силами МЧ та закріплено розпорними та упорними брусами.
Місцевим господарським судом встановлено, що затримка вагону на станції Здолбунів Львівської залізниці відбулася внаслідок комерційної несправності вагона, відповідальність за що несе особа, яка завантажила продукцію у вагон (відповідач), тому всі витрати що були понесені залізницею у зв'язку із вжиттям заходів до збереження вантажу, сталися з вини відповідача і повинні бути ним відшкодовані.
Не погодившись з вказаним рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернулося ПАТ "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 у справі № 908/1470/19 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції неповно дослідив обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, що виразилося в ненаданні оцінки наявним в матеріалах справи доказам: листу № 713-1-09/296 від 15.07.2019р. Регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» та листу № М-05/121 від 11.07.2019р. регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця».
За твердженнями апелянта, висновки суду першої інстанції про наявність у вагоні № 53572228 комерційних несправностей на момент відправлення є хибними та спростовуються матеріалами справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 у справі № 908/1470/19, розгляд скарги призначений в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
13.12.2019 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об'єктивність встановлених обставин та перевіривши правильність висновків місцевого господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.12.2018 Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" (вантажовідправник) відправило зі станції Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці вагон №53572228 з вантажем «прокат плоский із заліза або нелегірованої сталі шириною 600 мм і більше, в рулонах, без подальшої обробки, крім гарячої прокатки, неплакірований, непротравлений, без гальванічного або іншого покриття, товщиною менше 3мл, без рельєфного рисунку», отримувач - Сталь-продукт Сполка Явна Д.К. Залава Польща, станція призначення вантажу - Хурко ПКП.
При перевірці поїзда в комерційному відношенні з використанням засобів відеоспостереження на станції Клепарів 09.12.2018 виявлено комерційну несправність - неправильне кріплення листового і полосового метала в рулонах у вагоні № 53572228, а саме: між групами вантажу відсутні упорні і розпірні бруски, що підтверджується актом загальної форми від 09.12.2018 № 1082.
Після відставлення вагону на знеструмлену колію станції Клепарів при детальному огляді виявлено, що вантаж завантажено відповідачем у вагон № 53572228 з порушенням вимог пункту 15.10 глави 3 додатку 3 до СМГС, а саме: відсутні розпірні і упорні бруски. Оскільки така комерційна несправність загрожувала безпеці руху, вагон № 53572228 був направлений 12.12.2018 на станцію Скнилів для виправлення комерційної несправності. Зазначені обставини засвідчені актом загальної форми по станції Клепарів № 5137 від 12.12.2018.
Після прибуття вагону № 53572228 на станцію Скнилів комерційну несправність виправлено, що підтверджується актом загальної форми по станції Скнилів від 17.12.2018 № 3912 та калькуляцією витрат на виправлення комерційного браку у вагоні № 53572228 вантаж сталь в рулонах для ДН-1 по станції Скнилів від 17.12.2017, які наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 129 Статуту залізниць України станцією Клепарів та станцією Скнилів були складені акти загальної форми: № 3012 від 17.12.2018 (по станції Клепарів) та № 3912 від 17.12.2018 (по станції Скнилів).
Так, по станції Клепарів згідно з актом загальної форми № 3012 від 17.12.2018 нараховано такі платежі:
- плата за користування вагоном за 47 год., що складає 315,25 грн;
- зберігання вантажу у вагоні (55 тон) (згідно з ТК №1 р-л ІІ п. 2.1) - 582,30 грн;
- маневрова робота на початок затримки (30 хв.) (згідно з ТК №1 розділ ІІ п. 1.8) - 774,50 грн;
- маневрова робота на кінець затримки (30 хв.) - 744,50 грн;
- телеграми 2 шт. - 280,60 грн (без ПДВ).
Всього по станції Клепарів - 2 727,15 грн.
По станції Скнилів згідно з актом загальної форми № 3912 від 17.12.2018 нараховано такі платежі:
- плата за користування вагоном з 03 год. 10 хв. 14.12.2018 по 12 год. 00 хв. 17.12.2017 = 80:50 год. в сумі 1 715,20 грн;
- зберігання вантажу у вагоні (згідно з ТК №1 розділ ІІ п. 2.1) - 3 доби, 55 тон складає 1747,00 грн;
- маневрова робота (згідно з ТК №1 розділ ІІ п. 1.8) 30 хв. - 774,50 грн;
- тариф Клепарів - Скнилів - 2 249,00 грн. та Скнилів - Клепарів - 2 249,00 грн;
- вартість робіт, виконаних ВП «Львівська механізована дистанція вантажно-розвантажувальних робіт» - 4 512,81 грн;
- телеграми 2 шт. - 280,60 грн.
Всього по станції Скнилів - 13 528,11 грн (без ПДВ).
Загалом було нараховано платежів на суму 19 506,31 грн. з урахуванням ПДВ, яку позивач, з огляду на викладені обставини та відмову Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" сплатити в добровільному порядку, заявив до стягнення з відповідача шляхом подання даного позову.
Надаючи оцінку даним спірним правовідносинам, апеляційний суд зазначає, що предметом спору є вимога позивача про стягнення нарахованих платежів за час затримки вагонів на загальну суму 19 506,31 грн..
Даний спір виник внаслідок незгоди вантажовідправника з наявністю в його діях вини, що виразилася в затримці вагону № 53572228 та нарахованих внаслідок цього супутніх платежів, яка виникла внаслідок виявлення залізницею комерційної несправності з причини завантаження вантажу вантажовідправником в порушення Технічних умов розміщення та кріплення вантажу.
Статтею 174 ГК України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 2, 5 ст. 307 Господарського кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ст. 3 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту (ст. 2).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст. ст. 23, 24 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.
Згідно статті 4 Статуту залізниць України перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Відповідно до ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.
Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, яка є чинною для України з 05.06.1992, зі змінами і доповненнями станом на 01.07.2018 (далі - Угода), встановлюється пряме міжнародне залізничне сполучення для перевезень вантажів між залізницями, зокрема Республіки Польща та України.
Згідно з параграфом 1 статті 2 даної Угоди, вона має обов'язкову силу для залізниць, відправників та одержувачів вантажів та діє незалежно від державної приналежності сторін договору перевезення.
У параграфах 1, 14 та 15 статті 7 даної Угоди встановлено, що договір перевезення оформлюється накладною єдиного зразку. Договір перевезення може бути оформлений електронною накладною. Договір перевезення може бути оформлений накладною ЦИМ/СМГС.
Відповідно до параграфу 1 статті 9 вказаної Угоди відправник несе відповідальність за усі наслідки відсутності чи незадовільного стану тари чи упакування, зокрема, він повинен відшкодувати залізниці збитки, що виникли у зв'язку з цим. У разі пред'явлення до перевезення вантажів без тари чи упакування, а також у тарі, що не відповідає властивостям вантажів чи не забезпечує перевантаження їх з вагону у вагон, залізниця повинна відмовити в прийманні таких вантажів, якщо шляхом зовнішнього огляду можливо встановити, що тара чи упакування не відповідає вимогам, не забезпечує безпечне перевезення вантажів чи є несправною. Залізниця зобов'язана проводити зовнішній огляд тари чи упакування вантажів лише у тих випадках, коли навантаження проводиться залізницею чи відправником під контролем працівника залізниці.
Параграфом 4 даної статті визначено, якщо навантаження вантажу здійснюється відправником, то він несе відповідальність за усі наслідки незадовільного навантаження та повинен відшкодувати залізниці завданий внаслідок цього збиток.
Згідно з п. 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставляння календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Матеріалами справи підтверджується, що згідно з залізничною накладною № 46661211, вантаж у вагон № 53572228 був завантажений відправником. Факт приймання вантажу залізницею до перевезення підтверджується календарним штемпелем станції Запоріжжя-Ліве на залізничній накладній № 46661211 та пам'яткою № 3969 про забирання вагонів (форми ГУ-45) від 01.12.2018 станції Запоріжжя-Ліве.
У п. 28 вказаних Правил зазначено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Тобто при прийманні вантажу до перевезення залізниця здійснює тільки візуальний огляд вагону та кріплення у вагоні, а не придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні.
У ст. 31 Статуту залізниць України визначено, що придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається: вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці.
Відповідно до п. 4 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, відправник зобов'язаний підготувати вантаж до навантаження відповідно до вимог, які забезпечували б збереження його на всьому шляху перевезення та екологічну безпеку і захист навколишнього природного середовища згідно з законодавством. Дрібні місця штучних вантажів відправник повинен об'єднати в більші.
Пунктом 20 цих Правил обумовлено, що навантаження вагонів здійснюється згідно з правилами розміщення і кріплення вантажів, правилами перевезення вантажів із забезпеченням безпеки руху, схоронності вантажів і безпечного виконання вантажних робіт.
Вантаж у вагон № 53572228 був завантажений самим відправником (відповідачем), про що у графі 20 накладної зроблена відповідна відмітка. Доказів того, що вантаж був навантажений під наглядом відповідального працівника залізниці матеріали справи не містять.
У зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що залізнична накладна № 46661211 та пам'ятка № 3969 про забирання вагонів (форми ГУ-45) від 01.12.2018 станції Запоріжжя-Ліве не підтверджують розміщення вантажу у вагоні № 53572228 без будь-яких відхилень, а лише засвідчують факт приймання вантажу до перевезення.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 26 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами. Порядок і терміни складання актів, пред'явлення і розгляду претензій та позовів визначаються Статутом залізниць України відповідно до чинного законодавства України.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За приписами ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як передбачено ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Колегія суддів зазначає, що враховуючи наведене, належними і допустимими доказами на підтвердження факту настання відповідної події, а саме затримки вагонів на станції через комерційну несправність, є акти загальної форми.
Місцевим господарським судом встановлено, що стосовно виявленої комерційної несправності вагона № 53572228 працівниками залізниці складені акти загальної форми № 1082 від 09.12.2018 та № 5137 від 12.12.2018.
Проаналізувавши акти загальної форми № 1082 від 09.12.2018 та № 5137 від 12.12.2018, суд дійшов висновку, що вони складені перевізником у встановленому порядку та є належними і допустимими доказами на підтвердження фактів, які ними засвідчені.
Обставини, викладені в актах загальної форми, не повинні відповідно до законодавства повторно підтверджуватись будь-якими іншими актами, а тому зазначені в акті підстави його складання повинні оцінюватись судами без повторного доказування таких обставин.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України від 04.07.1996 № 273/96-ВР "Про залізничний транспорт" та ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України акти загальної форми є підставами для матеріальної відповідальності вантажовідправника (відповідача).
Статтею 119 Статуту залізниць України визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства.
Відповідно до пунктів 2, 13 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату. Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці.
Згідно з пунктами 8, 9 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). За зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Системний аналіз норм Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) від 01.11.1951, статей 119, 121 Статуту залізниць України, Правил користування вагонами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, свідчить про те, що вартість проведених залізницею робіт та понесених витрат, які викликані причинами, що не залежать від перевізника, має оплачуватися вантажовласниками (вантажовідправниками).
Відповідно до параграфу 6 статті 28 та статті 32 Угоди, якщо перешкода до перевезення вантажу чи його видачі виникла з причин, які не залежать від перевізника, перевізнику повинні бути сплачені додаткові провізні платежі і витрати, понесені ним у зв'язку з перешкодами, а також неустойки, якщо вони передбачені національним законодавством. Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосованими тарифами і викликані причинами, які не залежать від перевізника. Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, встановленому статтею 31 даної Угоди.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, затримка вагону №53572228 під час перевезення відбулася з причин, що не залежали від позивача, а саме: внаслідок виявлення залізницею комерційної несправності вагону через завантаження вантажу відправником в порушення вимог п.15.10 Технічних умов розміщення та кріплення вантажу глави 3 додатку 3 до СМГС.
Факт понесення перевізником витрат, пов'язаних із затримкою цього вагону та усуненням виявленої комерційної несправності, підтверджується актами загальної форми по станції Клепарів № 3012 від 17.12.2018 та по станції Скнилів №3912 від 17.12.2018 на загальну суму 19 506,31 грн, а також калькуляцією витрат на виправлення комерційного браку у вагоні №53572228 вантаж сталь в рулонах для ДН-1 по станції Скнилів від 17.12.2018.
Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" щодо сум (розрахунку), викладених в актах загальної форми № 3012 та № 3912 та у позові, не заперечувало, натомість зазначило, що у зв'язку з відсутністю вини, віднесення цих витрат на вантажовідправника є неправомірним.
З даного приводу апеляційний суд зауважує, що місцевим господарським судом правильно зазначено, що спір у даній справі не про стягнення штрафу, чи інших платежів, пов'язаних із неправомірними діями вантажовідправника, а саме про стягнення плати за користування вагонами, маневрові роботи, зберігання вантажу у вагонах, здійснення повідомлення, проведення робіт.
Тому помилковим є посилання відповідача на відсутність його вини як підстави для стягнення спірних коштів, оскільки вказані платежі не є заходом відповідальності, що може застосовуватись лише за наявності вини сторони у зобов'язанні.
Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на відеоматеріали в підтвердження своїх доводів про наявність кріплення у вагоні № 53572228 на момент виходу його на колії загального користування ст. Запоріжжя-Ліве, зазначивши про неможливість встановлення на підставі даних доказів безпосереднього зв'язку між рухом вагону № 53572228 та знаходженням саме у ньому завантаженого відповідачем вантажу, а отже правомірно не визнав такі докази належними та допустимими згідно ст.ст. 76, 77 ГПК України.
З тих же підстав, апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про те, що: листом № 713-1-09/296 від 15.07.2019р. Регіональна філія «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» підтвердила, що вагон № 53572228 з вантажем прокат чорних металів прибув на ст.Нижньодніпровськ - Вузол Придніпровської залізниці 02.12.2018р. Під час комерційного та технічного огляду у вагоні № 53572228 комерційних несправностей виявлено не було, акти загальної форми та комерційні акти на зазначений вагон не складалися; листом № М-05/121 від 11.07 .20 19р. Регіональна філія «Одеська залізниця» АТ «Українська залізниця» підтвердила, що вагон № 53572228 прибував на ст. Знам'янка Одеської залізниці 07.12.2018р., по прибуттю поїзда приймальником поїздів у вказаному вагоні комерційних несправностей виявлено не було. Перед відправленням вагон № 53572228 був повторно оглянутий приймальниками поїздів, жодних комерційних несправностей виявлено не було, акти загальної форми та комерційні акти на зазначений вагон не складалися.
Вказані листи не містять інформації про наявність у вагоні № 53572228 між групами вантажу упорних і розпірних брусків, як того вимагають приписи пункту 15.10 глави 3 додатку 3 до СМГС та які мали бути розміщені вантажовідправником, який здійснивши завантаження власними силами та засобами, несе відповідальність за придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні (дотримання технічних правил, в тому числі й щодо розміщення та кріплення вантажів) та тягар настання несприятливих наслідків за допущені порушення у вигляді, зокрема, плати за користування вагонами у разі їх затримки з даних причин (параграфом 3 статті 19 УМЗВС).
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що є виключною компетенцією суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Апеляційний господарський суд зазначає, що надаючи перевагу певним доказам, суд керується критеріями їх належності, допустимості, достовірності та достатності.
У даній справі виявлена комерційна несправність у вагоні № 53572228 полягала у відсутності між групами вантажу упорних і розпірних брусків, тобто встановлено неналежне фіксування вантажу вантажовідправником; засвідчена актами загальної форми по станції Клепарів № 3012 від 17.12.2018 та по станції Скнилів №3912 від 17.12.2018, які складені відповідно до вимог чинного законодавства та є підставами для покладення на відповідача обов'язку відшкодувати витрати перевізника.
Апелянт, у свою чергу, не підтвердив належними та допустимими в розумінні ст.ст. 76, 77 ГПК України доказами, що виявлена комерційна несправність виникла з вини позивача, зокрема у процесі руху потягу з вагоном № 53572228 чи внаслідок інших, зазначених ним, підстав, як-то розкрадання і т.п.
Згідно частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).
Враховуючи встановлені вище обставини справи, зазначені положення законодавства, апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги.
Таким чином, апеляційний господарський суд вбачає підстави, передбачені статтею 276 Господарського процесуального кодексу України, для залишення рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 269, 275-279 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 року у справі № 908/1470/19 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.10.2019 року у справі № 908/1470/19 залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Публічне акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, зазначених у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя В.Ф. Мороз
Суддя Л.А. Коваль
Суддя А.Є. Чередко