23.01.2020 року м.Дніпро Справа № 908/1238/19
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Чус О.В.
судді: Вечірко І.О., Кузнецов В.О.
Секретар судового засідання Ковзиков В.Ю.
Представники сторін:
від відповідача: Шумейко І.П., договір про надання правової допомоги №б/н від 14.02.2018 р., адвокат;
від третьої особи-1: Писаренко С.Ю., ордер серії АР№1008601 від 17.01.2020 р., представник;
від третьої особи-2: Алуф О.В., довіреність №б/н від 01.07.2019 р., адвокат;
представник позивача не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.10.2019, повний текст ухвали складено та підписано 25.10.2019, суддя Зінченко Н.Г., у справі № 908/1238/19
за позовом Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт.Приазовське
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротіс”, с. Степанівка Перша
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1. Степанівська Перша сільська рада Приазовського району Запорізької області, с.Степанівка Перша,
2. Товариство з обмеженою відповідальністю “Геоникс”, м. Запоріжжя,
про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю)
Короткий зміст позовних вимог.
Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області звернулась до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротіс”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Степанівська Перша сільська рада Приазовського району Запорізької області, с.Степанівка Перша та Товариство з обмеженою відповідальністю “Геоникс”, в якій просить суд визнати недійсним договір оренди земельної частки (паю) від 24.09.2008, укладеного Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та ТОВ “Агротіс” щодо оренди невитребуваної земельної частки паю розміром 28 га, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новокостянтинівскьої сільської ради 24.09.2008 за № 1.
Враховуючи скасування через незаконність розпорядження Приазовської райдержадміністрації № 566 від 02.09.2008, на підставі якого Приазовською РДА і ТОВ “Агротіс” укладено договір оренди земельної частки (паю) від 24.09.2008 щодо оренди невитребуваної земельної частки паю розміром 28,0000 га, Приазовська РДА звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про визнання оспорюваного договору оренди земельної частки (паю) недійсним з підстав недодержання в момент його укладення вимог законодавства.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду від 15.10.2019 р. в задоволенні позову Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротіс”, с. Степанівка Перша Приазовського району Запорізької області про визнання недійсним договору оренди земельної частки (паю) від 24.09.2008, укладеного Приазовською районною державною адміністрацією Запорізької області та ТОВ “Агротіс” щодо оренди невитребуваної земельної частки паю розміром 28,0000 га, зареєстрованого у Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новокостянтинівскьої сільської ради 24.09.2008 за № 1, відмовлено повністю.
Стягнуто з Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротіс”, 15500грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що проект відведення земельної ділянки не повинен був розроблятися, оскільки зміна цільового призначення земель при передачі їх в оренду ТОВ «Агротіс» не проводилася; місце розташування земельної ділянки було визначено згідно з технічною документацією по складанню схеми поділу КСІІ; договір був зареєстрований належним чином; в договорі оренди наявні всі істотні умови. Права Приазовської РДА оспорюваним Договором оренди порушені не були. Підписання Акту встановлення меж ділянки в натурі 03.09.2008 не свідчить про недійсність Договору, оскільки в законі немає обов'язку підписувати в один і той же самий день і договір, і акт встановлення меж ділянки в натурі, волевиявлення сторін закріплено вказаним актом. Приазовською РДА не визначено, яка саме умова оспорюваного Договору оренди (зміст такої умови, або її відсутність) порушує її права, і чим саме. Твердження про відсутність певних істотних умов саме по собі не дає підстави вважати права Приазовської РДА порушеними. Посилання позивача на факт укладення щодо тієї самої земельної ділянки нових договорів оренди судом до уваги не приймаються, оскільки факт укладення нових договорів оренди не стосується предмету даного спору про визнання недійсним Договору оренди земельної частки (паю) від 24.09.2008 і не свідчить про його недійсність.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись із вказаним рішенням, Приазовська районна державна адміністрація Запорізької області подала апеляційну скаргу, в якій, з посиланням на порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права, неповне дослідження доказів, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
В обґрунтування своїх доводів Скаржник посилається на те, що посилання суду на рішення господарського суду міста Києва від 10.04.2019 у справі 910/1674/19, яким частково скасовано розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації №617 від 23.11.2018, є безпідставним, оскільки вказане судове рішення не набрало законної сили, справа перебуває на розгляді в апеляційній інстанції і висновки, зроблені господарським судом міста Києва принаймні на даний час, не мають законної сили.
Крім того, суд залишив без уваги лист Запорізької ОДА де як і у розпорядженні голови Запорізької обласної державної адміністрації від 23.11.2018 № 617, містяться норми законодавства, якими Запорізька ОДА керувалась під час прийняття такого розпорядження, зокрема, посилання на ч.3 ст.33 та ч.3 ст.43 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», які передбачають право голови обласної державної адміністрації скасовувати розпорядження голови районної адміністрації, які суперечать Конституції України та законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства, або є недоцільними, неекономними, неефективними за очікуваними чи фактичними результатами.
Тобто, підставою для скасування розпорядження голови Приазовської РДА була невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.
Скаржник зазначає що, договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки (в т.ч. невитребуваної) є самостійними договорами з різним предметом, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а за договором оренди земельної ділянки предметом є земельна ділянка. Якщо мова йде про земельну ділянку, то така земельна ділянка повинна бути сформована із нерозподілених земельних часток (паїв), що здійснюється згідно з проектом землеустрою. Вважає, що суд безпідставно та необґрунтовано вказав на те, що проект землеустрою такої ділянки не потрібен.
На думку Скаржника висновок суду про те, що факт приймання-передачі земельної ділянки закріплено в самому договорі, є безпідставним та необґрунтованим. Факт приймання- передачі земельної ділянки оформлюється актом приймання-передачі, який повинен бути невід'ємною частиною договору (ч.4 ст.15 ЗУ «Про оренду землі» в ред. на час укладання договору), але такий акт відсутній.
Також Приазовська РДА, вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права при задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в зв'язку з чим рішення в цій частині також підлягає скасуванню.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоникс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа-2 просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати з прийняттям нового рішення про задоволення позову. Повністю підтримує доводи апелянта, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, та вважає, що на даний час у орендодавця відсутні правові підстави для передачі спірної земельної ділянки в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротіс" у зв'язку із скасуванням розпорядження №566 та невідповідністю оспорюваного договору земельному законодавству.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс" надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Геоникс" на апеляційну скаргу, в якій відповідач не погоджується із доводами третьої особи-2 та просить залишити рішення місцевого господарського суду без змін.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
03.12.2019 від ТОВ «Агротіс» на апеляційну скаргу Приазовської РДА надійшов відзив, в якому ТОВ «Агротіс» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення а рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2019 року у справі №908/1238/19 залишити без змін. Стягнути з Приазовської районної державної адміністрації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротіс» всі судові витрати, понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що скасування обласною державною адміністрацією у 2018 році акта одноразової дії, на підставі якого в 2008 році було укладено договір оренди, не створює підстав для припинення речових прав ТОВ «Агротіс». Тим паче, що правомірність розпорядження про передачу землі в оренду вже встановлена рішеннями судів у справі №908/2185/13.
З матеріалів справи (а саме, кадастрового плану, експлікації, викопіювання Схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) колишнього КСП «Дума Леніна» Приазовського району Запорізької області, технічної документації по її складанню) вбачається, що межі земельної ділянки площею 28 га були визначені. В розпорядженні № 566 про передачу нерозподіленої земельної ділянки в оренду не йшлося про зміну її цільового призначення. З цього випливає, що проект відведення даної нерозподіленої земельної ділянки не повинен був розроблятися. Таким чином, доводи апелянта про те, що на кожну нерозподілену земельну ділянку повинен був складатися окремий проект землеустрою, є безпідставними.
Щодо посилання скаржника на відсутність в договорі оренди такої умови, як об'єкт оренди, стверджуючи про те, що «орендар приймає в оренду невитребувані паї, розмір яких визначений в умовних кадастрових гектарах», такі доводи є необґрунтованими з огляду на те, що в оренду передавалася саме земельна ділянка, про що свідчить зміст розпорядження про передачу її в оренду, де зазначається про передачу в оренду ТОВ «Агротіс» саме земельної ділянки, а не паю. Крім того, додатками до договору оренди є кадастровий план земельної ділянки (а не паю), експлікація земельних ділянок (а не паїв), акт встановлення меж ділянки (а не паю) в натурі. Зі змісту договору оренди вбачається, що площа об'єкту оренди зазначена саме в гектарах, а не в умовних кадастрових гектарах. Вжитий у заголовку договору оренди термін «договір оренди земельної частки (паю)» означає лише те, що земельна ділянка сформована з невитребуваних паїв. В той час як і зміст договору оренди, і зміст додатків до нього, і зміст розпорядження Приазовської РДА, - свідчать про те, що в оренду була передана саме земельна ділянка, а не земельна частка (пай), і предмет договору був визначений, зокрема - визначені межі нерозподіленої земельної ділянки та вказана її площа.
В договорі оренди також було зазначено орендна плата, її розмір, індексацію, форми платежу, строки, порядок її внесення та відповідальність за її несплату, та не проводилося визначення грошової оцінки. Водночас, в пункті 2.2 договору зазначено розмір орендної плати (8400,00 грн. за один календарний рік, 700,00 грн. за місяць). Далі вказано форму платежу, строк і порядок внесення (до 20 числа кожного місяця, наступного за звітним, на розрахунковий рахунок), зазначено повні банківські реквізити для внесення орендної плати. Після цього, в пункті 2.2 договору зазначено, що орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації на день виплати відповідно до рівня інфляції національної валюти України, та передбачено її перегляд кожні 3 роки. А в пункті 3 договору орендар зобов'язався за несвоєчасну сплату орендної плати нести відповідальність у формі сплати пені в розмірі 0,3 відсотка від суми недоїмки за кожний день прострочення. Стосовно проведення грошової оцінки, то в матеріалах справи міститься копія листа Відділу у Приазовському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 26.06.2019, з якого вбачається, що у фонді документації вказаного відділу зберігається технічний звіт грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення господарств Приазовського району Запорізької області.
Надалі, заявник апеляційної скарги стверджує, що в договорі оренди відсутні умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду . Тоді як в пункті 2.1 договору оренди зазначено умови використання та цільове призначення - для товарного сільськогосподарського виробництва.
Щодо приймання-передачі земельної ділянки, то в пункті 1 договору зафіксовано, що орендодавець передає, а орендар приймає об'єкт оренди. Під час розгляду справи, сторона позивача не заперечувала факту передачі та приймання земельної ділянки.
Зазначає, що ні в позовній заяві, ні в апеляційній скарзі, позивач не наводить жодних доводів про порушення своїх прав внаслідок відсутності, на його думку, певних істотних умов у договорі оренди. Навіть якщо припустити, що договір оренди не містить якоїсь істотної умови, то сама по собі ця обставина не може слугувати підставою для визнання договору оренди недійсним, що узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним в постановах у справах №№ 6-27цс14, 6-119цс14, 6-110цс14.
Отже, посилання апелянта на відсутність істотних умов у договорі оренди є безпідставним.
Також, ТОВ «Агротіс» вважає, що позивач пропустив встановлений законом 3-річний строк позовної давності, про що було заявлено відповідачем в суді першої інстанції. Позивач оспорює договір, укладений ним самим у 2008 році, про істотні умови якого позивачу відомо з моменту укладення договору. Отже, Приазовська РДА мала об'єктивну можливість надати свою оцінку умовам договору, та у випадку незгоди із ними - своєчасно звернутися до суду.
05.12.2019 від Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області надійшов відзив в якому просить суд залишити без задоволення апеляційну скаргу Приазовської районної державної адміністрації, а рішення господарського суду Запорізької області від 15.10.2019 у справі № 908/1238/19 просить залишити без змін.
Відповідач вважає, що наявність розпорядження № 617 від 23.11.2018 жодним чином не впливає на дійсність договору оренди, так як розпорядження № 566 від 02.09.2008 про передачу земельної ділянки в оренду є актом одноразової дії, його дія вичерпується моментом його виконання. Таким чином, дія розпорядження про передачу земельної ділянки в оренду вичерпалася з моменту укладення договору оренди. Подальші правовідносини між Приазовською районною державною адміністрацією і Товариством з обмеженою відповідальністю «Агротіс» мали договірний характер, їх підставою був договір оренди, а не розпорядження про передачу землі в оренду.
Також відповідач вважає хибними посилання скаржника на те, що межі невитребуваної земельної ділянки не були визначені, та посилання на відсутність складеного проекту землеустрою, за яким, на думку скаржника, повинні були визначатися такі межі.
Згідно із пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 р. № 677, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно у власність без зміни її цільового призначення.
Оскільки зміна цільового призначення земель, у зв'язку з передачею їх в оренду ТОВ «Агротіс», не проводилась, то і проект відведення вказаної земельної ділянки (на час прийняття цього розпорядження та укладення договору оренди) не повинен був розроблятися.
Відповідач вважає, що позивач пропустив трирічний строк позовної давності. На думку Степанівської Першої сільської ради, для позивача, як сторони договору оренди, позовну давність слід обчислювати з моменту укладення договору оренди (адже саме з цього дня у позивача виникла об'єктивна можливість дізнатися про зміст договору оренди та документи, на підставі яких були визначені межі земельної ділянки, а отже - і звернутися до суду у разі незгоди зі змістом договору)
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019 для розгляду цієї справи визначено колегію суддів у складі головуючого судді Чус О.В., суддів Кузнецова В.О., Вечірка І.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.11.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 23.12.2019.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.19 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 23.01.20р. на 10:20 годин.
23.01.20 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови по справі.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що на території, що підпорядковувалась Новокостянтинівській сільській раді Приазовського району Запорізької області (на теперішній час підпорядкованій Степанівській Першій сільській раді Приазовського району Запорізької області у зв'язку із створенням об'єднаної територіальної громади), розташовані землі площею 2841,7 га, що перебували у колективній власності Колективного сільськогосподарського підприємства “Дума Леніна” на підставі Державного акту на право колективної власності на землю серії ЗП № 00334, виданого згідно з рішенням Приазовської ради народних депутатів від 04.12.1995 № 203-р.
На підставі Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 членам КСП “Дума Леніна” видано сертифікат на право на земельну частку (пай).
01.08.1996 Приазовською районної державної адміністрації Запорізької області (надалі за текстом - Приазовська РДА) прийнято розпорядження № 368, яким затверджено земельну частку (пай) по КСП “Дума Леніна” розміром 5,11 в умовних кадастрових гектарах.
27.04.2001 відбулися загальні збори громадян-власників земельних часток (паїв) Новокостянтинівської сільської ради, на яких погоджено схему поділу земель на 526 земельних часток (паїв).
06.06.2001 Новокостянтинівська сільська рада своїм висновком погодила складену Запорізьким філіалом інституту землеустрою технічну документацію по складанню схеми поділу земель колективної власності колишнього КСП “Дума Леніна” на земельні частки (паї), врахувавши протокол загальних зборів громадян-власників земельних часток (паїв) від 27.04.2001.
Розпорядженням Приазовської РДА № 132 від 17.07.2001 затверджено схему поділу земель на земельні частки (паї), якою передбачений поділ ріллі на 526 земельних часток (паїв) з урахуванням агровиробничих груп ґрунтів.
Розпорядженням голови Приазовської РДА “Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ “Агротіс” від 02.09.2008 № 566 визнано земельні частки (паї) загальною площею 188,40 га, у т.ч. 28,00 га (багаторічні), 160,40 га (пасовища) згідно планів-схем, які є невід'ємною частиною цього розпорядження, як невитребувані, з можливістю надання їх в оренду до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку; надано в оренду ТОВ “Агротіс” земельну ділянку площею 28,00 га (багаторічні), невитребувані земельні частки (паї), розташовану на території Новокостянтинівської сільської ради, згідно додатку 1, для товарного сільськогосподарського виробництва (п. 2.1); земельну ділянку площею 160,40 га (пасовища), невитребувані земельні частки (паї), розташовану на території Новокостянтинівської сільської ради, згідно додатку 2, для товарного сільськогосподарського виробництва (п. 2.2); встановлено оренду плату на земельні ділянки; затверджено умови договору оренди; зобов'язано ТОВ “Агротіс” вчинити дії, зокрема, в місячний термін після прийняття даного розпорядження укласти договір оренди.
03.09.2008 розроблений Акт встановлення меж ділянки в натурі, який складений на підставі розпорядження голови Приазовської РДА № 566 від 02.09.2008, щодо визначення в натурі межі земельної ділянки площею 28,0 га земель сільськогосподарського призначення, вид угідь - багаторічні, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Додатком до вказаного Акту оформлений Кадастровий план земельної ділянки на загальну площу землі 28,00 га.
Акт встановлення меж ділянки в натурі від 03.09.2008 підписано в.о. начальника відділу земельних ресурсів у Приазовському районі, головою Новокостянтинівської сільської ради Приазовського району Запорізької області і землевпорядником сільської ради.
24.09.2008 між Приазовською РДА (Орендодавець, позивач у справі) і Товариством з обмеженою відповідальністю “Агротіс” (Орендар, відповідач у справі) укладено Договір оренди земельної частки (паю), згідно якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду невитребувані земельні частки паї розміром - 28,00 га (багаторічні), які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, згідно плану-схеми, яка є невід'ємною частиною цього Договору. (п. 1 Договору)
В абз. 1 п. 2.3 вказаного Договору сторонами визначено термін його дії, а саме - договір оренди на невитребувані земельні частки (паї) укладено до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але в будь-якому випадку не більш ніж на 49 років.
Згідно абз. 5 п. 5 Договір оренди земельної частки (паю) набуває чинності з моменту його реєстрації в Новокостянтинівській сільській раді.
Договір оренди земельної частки (паю) зареєстрований 24.09.2008 у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) Новокостянтинівської сільської ради за № 1.
Пунктом 2.1 Договору оренди земельної частки (паю) від 24.09.2008 визначено, що невитребувані земельні частки (паї) передаються в оренду для товарного сільськогосподарського виробництва.
Розділом 5 Договору оренди земельної частки (паю) від 24.09.2008 передбачено, що невід'ємними частинами договору є: розрахунок орендної плати; акт встановлення меж ділянки в натурі; кадастровий план; експлікація земельних ділянок.
В подальшому, 03.07.2018 Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства щодо земельних ділянок, наданих у користування (оренду) ТОВ “Агротіс”, які розташовані на території Новокостянтинівської та Степанівської Першої сільських рад Приазовського району Запорізької області, державної форми власності із земель нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв), за результатами якої винесено припис № 311/0/92-18-ДК/0052Пр/03/01-18 в якому встановлено в діях Приазовської РДА при прийнятті розпоряджень щодо надання у користування (оренду) ТОВ “Агротіс”, які розташовані на території Новокостянтинівської та Степанівської Першої сільських рад Приазовського району Запорізької області, державної форми власності із земель нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) порушення вимог ст. 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), оскільки в оренду можуть передаватися вже саме земельні ділянки, а не земельні частки (паї) та встановлено, що в цих договорах оренди в порушення постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 № 2073 відсутній запис про здійснення державної реєстрації у відповідному управлінні (відділі) земельних ресурсів, у зв'язку з чим ці договори є нечинним.
У зв'язку із встановленими порушеннями приписом № 311/0/92-18-ДК/0052Пр/03/01-18 від 03.07.2018 голові Приазовської РДА приписано у 30-денний термін усунути виявлене правопорушення земельного законодавства шляхом припинення дії розпорядження Приазовської РДА при передачі в оренду ТОВ “Агротіс” земельних часток (паїв).
На виконання припису Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області від 03.07.2018 № 311/0/92-18-ДК/0052Пр/03/01-18, з метою усунення виявлених під час перевірки порушень щодо додержання (виконання) вимог земельного законодавства Приазовською РДА прийнято розпорядження № 260 від 10.07.2018 “Про усунення порушень вимог Земельного кодексу України та Закону України “Про оренду землі”, яким, зокрема, договір оренди земельної частки (паю) від 24.09.2008, укладений між Приазовською РДА (орендодавець) і ТОВ “Агротіс” (орендар) про передання Орендарю в оренду невитребуваних земельних часток (паїв) розміром 28,00 га (багаторічні насадження), які розміщені в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом, згідно планів-схем, визнано нечинним (пп. 6) п. 1 розпорядження); розпорядження голови Приазовської РДА від 02.09.2008 № 566 “Про надання в оренди земельних ділянок ТОВ “Агротіс” визнано таким, що втратило чинність (п. 2 розпорядження).
Надалі розпорядженням голови Запорізької обласної державної адміністрації від 23.11.2018 № 617, на підставі ч. 8 ст. 118 Конституції України, ч. 3 ст. 33, ч. 3 ст. 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації”, враховуючи листи Приазовської РДА та з метою приведення у відповідність з вимогами чинного законодавства, зобов'язано скасувати розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації, в тому числі і розпорядження від 10.07.2018 № 260 “Про усунення порушень вимог Земельного кодексу України та Закону України “Про оренду землі” та від 02.09.2008 № 566 “Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ “Агротіс”.
03.12.2018 розпорядженням голови Приазовської РДА № 488 ТОВ “Геоникс” надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо надання у користування на умовах оренди строком на 49 років земельної ділянки орієнтованою площею 28,00 га із земель колишнього КСП “Дума Леніна” (невитребувані земельні частки (паї) - багаторічні насадження), розташованої на території Новокостянтинівської сільської ради Приазовського району Запорізької області за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
12.12.2018 Відділом у Приазовському районі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Новокостянтинівської сільської ради Приазовського району Запорізької області, загальною площею 28,00 га з кадастровим номером 2324583900:03:001:0184, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (номер: НВ-2304914552018, дата формування: 12.12.2018).
Розпорядженням голови Приазовської РДА від 21.12.2018 № 568 затверджена надана ТОВ “Геоникс” технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), загальною площею 28,0000 га (багаторічні насадження) із земель колишнього КСП “Дума Леніна” (невитребувані земельні частки (паї)), кадастровий номер 2324583900:03:001:0184, розташовану на території Новокостянтинівської сільської ради Приазовського району Запорізької області за межами населеного пункту, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та передано ТОВ “Геоникс” вказану земельну ділянку в оренду до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, але в будь-якому випадку не довше ніж на 49 років, встановивши орендну плату в розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
21.12.2018 на підставі розпорядження голови Приазовської РДА від 21.12.2018 №568, Приазовською РДА (орендодавець) і ТОВ “Геоникс” (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення нерозподілених (невитребуваних) земельних часток (паїв) з кадастровим номером 2324583900:03:001:0184, площею 28,0000 га.
22.12.2018 право оренди на вказану земельну ділянку зареєстровано за ТОВ “Геоникс” в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 29656976.
Виходячи з приписів Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні” від 10.07.2018 № 2498-VIII, з 01.01.2019 повноваження щодо розпорядження землями колективної власності перейшли до територіальної громади.
Відповідно до рішення № 11 від 31.05.2018 “Про початок реорганізації Георгіївської сільської ради, Новокостянтинівської сільської ради, Чкаловської сільської ради шляхом приєднання до Степанівської Першої сільської ради” Степанівська Перша сільська рада Приазовського району Запорізької області є правонаступником всього майна, прав та обов'язків Новокостянтинівської сільської ради.
Рішенням господарського суду м. Києва від 10.04.2019 у справі № 910/1674/19 за позовом ТОВ “Агоротіс” до Запорізької обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приазовської районної державної адміністрації, розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 23.11.2018 № 617 в частині скасування розпоряджень голови Приазовської районної державної адміністрації, в тому числі: розпорядження від 02.09.2008 № 566 “Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ “Агротіс” визнано незаконним та скасовано.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на скасування через незаконність розпорядження Приазовської райдержадміністрації № 566 від 02.09.2008, на підставі якого Приазовською РДА і ТОВ “Агротіс” укладено договір оренди земельної частки (паю) від 24.09.2008 щодо оренди невитребуваної земельної частки паю розміром 28,0000 га, Приазовська РДА звернулася до господарського суду Запорізької області з позовом у даній справі про визнання оспорюваного договору оренди земельної частки (паю) недійсним з підстав недодержання в момент його укладення вимог законодавства.
Застосоване законодавство та висновки апеляційного суду.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до положень ст.ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об'єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу, а саме зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За змістом частині 3 статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Тобто, правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав та із застосуванням наслідків, передбачених законом. Отже, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними, та настання відповідних наслідків.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду землі" в редакції станом на 11.08.2008 (надалі - Закон України "Про оренду землі") відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Згідно із статтею 13 зазначеного Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно з частиною третьою статті 2 Земельного кодексу України об'єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).
Відповідно до частини 1 статті 79 наведеного Кодексу земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" визначено організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.
Частиною першою статті 2 вказаного Закону передбачено, що основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією.
Відповідно до пункту 17 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Громадянам - власникам земельних часток (паїв) за їх бажанням виділяються в натурі (на місцевості) земельні ділянки з видачею державних актів на право власності на землю (пункт 16 Перехідних положень Земельного кодексу України).
За змістом положень Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.
Разом із тим на відміну від земельної ділянки, земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначено в умовних кадастрових гектарах.
Отже, земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об'єктами земельних відносин і мають різний правовий режим, а договір оренди земельної частки (паю) та договір оренди земельної ділянки є самостійними договорами з різним предметом, оскільки за договором оренди земельної частки (паю) предметом договору є земельна частка (пай), а за договором оренди земельної ділянки предметом є земельна ділянка. У випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), невизначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом. Орендні відносини повинні оформлюватися договором, як у разі оренди земельної частки (паю), так і у випадку земельної ділянки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27.01.2010 у справі №6-6200св09 та постанові Верховного Суду від 17.01.2019 у справі №908/1947/16.
Згідно ж із положеннями статті 9 частини 1 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" у редакції, що діяла на час спірних правовідносин, розподіл земельних ділянок у межах одного сільськогосподарського підприємства між власниками земельних часток (паїв), які подали заяви про виділення належних їм земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості), проводиться відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією за місцем розташування земельних ділянок на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства проводиться за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування (ч.2). Результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі. До протоколу про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) додаються проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), список осіб, які взяли участь у їх розподілі (ч.3). Протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою чи районною державною адміністрацією і є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та видачі державних актів на право власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв) (ч.4).
Отже, формування земельних ділянок із нерозподілених часток (паїв) здійснюється згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), а результат розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства оформляється відповідним протоколом, що підписується власниками земельних часток (паїв), які взяли участь у їх розподілі.
Відповідно до положень статті 13 цього Закону у тій же редакції, нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.
Таким чином, за змістом положень Закону № 899-IV та Указу Президента України від 08.08.1995 № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка - це земельна ділянка, що була запроектована в складі єдиного земельного масиву без визначення меж в натурі (на місцевості), проте не була розподілена на зборах власників земельних часток (паїв) через неявку на збори осіб - власників права на земельну частку (пай) чи їх спадкоємців. Статус невитребуваних нерозподілені земельні ділянки набувають вже після проведення зборів стосовно розподілу земельних ділянок.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що проект землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) є необхідним лише в разі виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) за заявами останніх.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 18.07.2017 у справі № 922/3311/16 та у постанові Верховного Суду від 04.04.2018 у справі №902/568/17.
Нерозподілена (невитребувана) земельна ділянка має тимчасовий правовий статус, оскільки в будь-який момент власники паїв можуть виділити в натурі належні їм земельні ділянки. При виділенні ділянки в натурі власнику паю складається проект землеустрою. При наданні в оренду нерозподіленої земельної ділянки проект землеустрою не складається.
Отже, доводи Приазовської районної державної адміністрації стосовно того, що передача в оренду нерозподілених (невитребуваних) земельних ділянок власників земельних часток (паїв), які не виділені в натурі (на місцевості) цим власникам (пасовища, сіножаті, багаторічні насадження), у порядку встановленому статтею 13 вищевказаного Закону, можлива тільки після розробки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та її затвердження, є безпідставними.
Матеріалами справи підтверджується, що місце розташування нерозподіленої (невитребуваної) земельної ділянки визначено на підставі викопіювань із карти-схеми поділу земель колишнього КСП "Дума Леніна". Довжину меж земельної ділянки, її площу, поворотні точки, відносне розташування меж та суміжних землевласників відображено на кадастрових планах. Вказані документи підписані в.о. начальника Відділу земельних ресурсів у Приазовському районі Запорізької області, а також головою та землевпорядником Новокостянтинівської сільської ради.
Відповідно до частини 3 статті 124 Земельного кодексу України за проектами відведення здійснюється передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам тільки у разі зміни цільового призначенні землі.
За статтею 50 Закону України "Про землеустрій" порядок складання проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 2 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 №677, проект відведення земельної ділянки не розробляється у разі, коли земельна ділянка, межі якої визначено в натурі (на місцевості), надається у користування або безоплатно у власність без зміни її цільового призначення.
Відповідно до п. 2.1 розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області №566 від 02.09.2008 земельну ділянку площею 28, 00 га (багаторічні), невитребувані земельні частки (паї), розташовану на території Новокостянтинівсаької сільської ради згідно додатку 1 передано в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротіс" для товарного сільськогосподарського виробництва.
В акті встановлення меж ділянки в натурі зазначено про те, що вказані в натурі межі земельної ділянки площею 28,0 га земель сільськогосподарського призначення , вид угідь - багаторічні, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Земельна ділянка розташована на території Новокостянтинівської сільської ради за межами населеного пункту. Зауважень з боку зацікавлених осіб при встановленні меж в натурі не надходило. Ділянка, яка виділена в оренду, може використовуватися тільки за цільовим призначенням.
Оскільки зміна цільового призначення земель у зв'язку з передачею їх Товариству з обмеженою відповідальністю "Агротіс" на підставі розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області №566 від 02.09.2008 не проводилась, апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що проект відведення вказаної земельної ділянки (на час прийняття спірного розпорядження та укладення договорів оренди земельних часток (паїв)) не повинен був розроблятися та відхиляє доводи апелянта про те, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про те, що проект землеустрою такої земельної ділянки не потрібний.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" (в редакції станом на 18.12.2008) визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.
Так, в договорі оренди земельної частки (паю) від 24.09.2008 сторони погодили всі істотні умови, зокрема: в пункті "Предмет договору" вказано площу земельної ділянки в гектарах (а не в умовних кадастрових гектарах, про що зазначає позивач); умови використання земельної ділянки передбачені в п. 2.1 договору: "для товарного сільськогосподарського виробництва"; умови збереження стану об'єкта оренди - в п. 3 договору: "сторони зобов'язуються: Орендар: ... не допускати погіршення екологічного стану й родючості земельної ділянки”; умови передачі земельної ділянки орендарю - в пункті "Предмет договору": "згідно планів-схем, які є невід'ємною частиною цього договору"; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві - в п. 3 договору: "сторони зобов'язуються: Орендар: після закінчення терміну договору оренди повернути Орендодавцю орендовані землі в стані, придатному для використання за цільовим призначенням"; обмежень (обтяжень) щодо використання земельної ділянки немає, тому вони не були зазначені (адже закон передбачав зазначення лише існуючих обмежень/обтяжень); сторона, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди, визначена законом, а саме ст. 11 Закону України "Про оренду землі" (в чинній станом на 18.12.2008 редакції), де зазначено, що такий ризик несе орендодавець, якщо інше не передбачено договором оренди землі; факт приймання-передачі земельної ділянки відображено в пункті "Предмет договору", де містяться слова "передає" і "приймає", а не "зобов'язується передати" і "зобов'язується прийняти"; тобто, приймання-передача земельної ділянки закріплена в самому договорі.
Щодо дати складання акта встановлення меж ділянки в натурі, то вона встановлена рішенням Господарського суду Запорізької області від 28.05.2014 у справі №908/2185/13, в якому зазначено, що у 2008 році був розроблений акт встановлення меж ділянки в натурі, який складений на підставі розпорядження голови Приазовської районної державної адміністрації №566 від 02.09.2008 щодо визначення в натурі межі земельної ділянки, в тому числі, площею 28,00 га земель сільськогосподарського призначення, вид угідь - пасовище, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Підписання акту встановлення меж в натурі не в ту ж дату, що і договір, не свідчить про недійсність договору, оскільки законом не встановлено обов'язку підписувати акт і договір в один і той же день.
Щодо розміру орендної плати, то він встановлений в п. 2.2 договору, а саме - за один календарний рік 8 400,00 грн., за місяць 700,00 грн. В тому ж пункті передбачено індексацію орендної плати та її перегляд кожні 3 роки. Протягом дії договору оренди, орендодавець не звертався із претензіями щодо неналежного, на його думку, розміру орендної плати.
Відповідно до частини 2 статті 125 Земельного кодексу України право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Згідно з приписами п. п. 2, 3, 12 Порядку державної реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 № 2073 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки. Факт державної реєстрації засвідчується у 10-денний термін гербовою печаткою та підписом голови відповідної ради, Київської, Севастопольської міської державної адміністрації або уповноваженої ними посадової особи.
Згідно з листом Степанівської Першої сільської ради Приазовського району Запорізької області від 26.07.2018 № 102, договір оренди зареєстрований в Книзі реєстрації договорів оренди земель спільної часткової власності 24.09.2008 за № 1.
Таким чином, державна реєстрація договору оренди відбулася у відповідності до п/п 2 п. "б" ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР в редакції, що була чинною на час укладення спірного договору, яка передбачала, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належало таке повноваження, як реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі, що спростовує доводи апелянта про відсутність державної реєстрації спірного договору оренди.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого господарського суду щодо дотримання вимог Закону України "Про оренду землі" під час укладення договору, що спростовує доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі.
Як зазначено в рішенні місцевого господарського суду, позивачем не доведено порушення прав Приазовської районної державної адміністрації оспорюваним договором оренди.
Згідно з правовою позицією Верховного Суду України у справах №№ 6-27цс14, 6-119цс14, 6-110цс14 сама по собі відсутність в договорі оренди певних істотних умов не є підставою для недійсності договору оренди, оскільки особа, яка оспорює договір оренди, повинна довести порушення своїх прав.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що Приазовською районною державною адміністрацією не визначено, яка саме умова договору оренди (зміст такої умови, або її відсутність) порушує її права, і чим саме, а твердження про відсутність певних істотних умов саме по собі не дає підстави вважати права Приазовської районної державної адміністрації порушеними.
Апелянт не погоджується із таким висновком місцевого господарського суду, посилаючись на те, що оскільки правовий акт органу державної влади, який є обов'язковим для сторін оспорюваного договору, на підставі якого укладений договір, не відповідає вимогам закону (є незаконним), що і стало підставою для його скасування, договір укладений на підставі такого правового акту також є таким, що не відповідає вимогам закону.
Між тим, апеляційний господарський суд не погоджується із такими доводами апелянта, оскільки Запорізька обласна державна адміністрація в своєму листі від 19.03.2019 № 02789/08-49 вказує, що розпорядження № 617 було прийнято не з метою зміни або припинення прав та обов'язків ТОВ "Агротіс" в договірних відносинах з Приазовською райдержадміністрацією", отже, наявність вказаного розпорядження не є підставою визнавати договір оренди недійсним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі "Рисовський проти України" Суд підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Беєлер проти Італії", "Онер'їлдіз проти Туреччини", "Megadat.com S.r.l. проти Молдови", "Москаль проти Польщі"). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії" від 20.05.2010, "Тошкуце та інші проти Румунії" від 25.11.2008) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси ("Онер'їлдіз проти Туреччини" та "Беєлер проти Італії").
Матеріалами справи підтверджується, що підставою скасування розпорядження № 566 від 02.09.2008 стало недотримання вимог земельного законодавства саме органом державної влади - Приазовською районною державною адміністрацією.
Апеляційний господарський суд враховує рішення Європейського суду у справі "Рисовський проти України", де висловлена позиція про те, що державні органи, які не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
За таких обставин апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним оспорюваного договору оренди.
Оскільки місцевим господарським судом не встановлено порушення прав позивача та наявності підстав для визнання договору недійсним, ним правильно відмовлено в позові з підстав його необґрунтованості, у зв'язку з чим питання про застосування строків позовної давності, про що заявлено відповідачем в своїй заяві, судом не розглядалося.
Що стосується судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнутих з відповідача, то колегія суддів зазначає наступне.
У відповідності до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу адвоката, витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Скаржником в апеляційній скарзі зазначено, що з рішення суду попередньої інстанції не вбачаються, з яких саме критеріїв співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката та складності справи виходив суд, задовольняючи заяву представника відповідача про стягнення судових витрат на професійну допомогу.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За містом ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15500,00 грн. відповідачем додано до матеріалів справи належним чином посвідчені копії наступних документів: договору про надання правової (професійної правничої) допомоги б/н від 14.02.2018, укладеного з Адвокатським об'єднанням “Гладкий, Яценко та партнери”; додаткової угоди № 1 від 01.07.2018 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги б/н від 14.02.2018; акту № 290 здачі-прийняття наданих послуг від 02.09.2019 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги б/н від 14.02.2018, оформленого за підписами директора ТОВ “Агротіс” Чубенка О.В. і директора Адвокатського об'єднання “Гладкий, Яценко та партнери” Гладкого Д.В. та скріпленого печатками, з детальним описом робіт (наданих послуг) за цим договором, в тому числі у справі № 908/1238/19 на суму 15500,00 грн.; рахунку № 290 від 02.09.2019; платіжного доручення № 1157 від 05.09.2019, які в сукупності підтверджують понесення (оплату) відповідачем витрат за надані послуги у справі № 908/1238/19 в розмірі 15500,00 грн.
З огляду на критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, що наведені у частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи складність та обставини справи, обсяг виконаних робіт (наданих послуг), апеляційний господарський суд погоджується із висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми витрат на правничу допомогу в розмірі 15 500 грн. та відхиляє доводи апелянта стосовно неврахування принципу співмірності під час розподілу судових витрат.
Представником відповідача подано заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 9 500 грн.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За містом ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
14.02.2018 ТОВ “Агротіс” та Адвокатським об'єднанням “Гладкий, Яценко та Партнери” укладено договір про надання правової (професійної правничої) допомоги. 01.07.2019 підписана додаткова угода № 1 до договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 14.02.2018.
Відповідно до п. 1.1. договору клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати професійну правничу допомогу (далі - правова допомога) в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань (п. 1.1.1); складення позовних заяв. заяв, скарг, адвокатських запитів, процесуальних та інших документів правового характеру (п.1.1.2); представництво інтересів Клієнта у судах під час здійснення кримінального, цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами (п.1.1.4) тощо.
Згідно з п.1.2 договору, сторони підтверджують, що представляти інтереси Клієнта без додаткових повноважень мають право усі учасники Адвокатського об'єднання.
Відповідно до п. 4.1 договору, розмір гонорару становить 1000 грн. за 1 годину наданої правової допомоги.
Гонорар сплачується Клієнтом у готівковій або безготівковій формі на підставі підписаних сторонами актів здачі-прийняття наданих послуг, в яких сторони визначають перелік наданих послуг, суму витрачених Адвокатським об'єднанням годин (станом на день підписання акта) і загальний розмір гонорару (п. 4.2. договору).
Правову допомогу, що надається Адвокатським об'єднанням, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом переказу суми, яка зазначається в рахунку та акті здачі-прийняття наданих послуг в гривні без ПДВ (п. 4.3. договору).
Представництво відповідача у даній справі здійснювалось адвокатом Шумейком Іваном Павловичем (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 002116 від 09.04.2019, ордер на надання правової допомоги серії ЗП № 127886 від 20.05.2019).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат відповідачем надано засвідчену копію акту здачі - прийняття наданих послуг № 382 від 05.12.2019, згідно з якими розмір гонорару за представництво інтересів відповідача у справі №908/1238/19 склав 9500 грн. За платіжним дорученнями від 09.12.2019 № 1233 на підставі рахунка № 382 від 05.12.2019 вказану суму перераховано відповідачем Адвокатському об'єднанню “Гладкий, Яценко та Партнери” (а.с.139-146, т.2).
Акт здачі - прийняття наданих послуг містить детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським об'єднанням, та здійснених відповідачем витрат, зокрема, на виконання умов договору Адвокатське об'єднання надало, а Клієнт прийняв наступні юридичні послуги (правову допомогу):
- узгодження правової позиції у справі на стадії апеляційного провадження -1500грн.;
- складання відзиву -5000грн.;
- підготовка до участі та участь представника відповідача в судовому засіданні в Центральному апеляційному господарському суді - 3000грн.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі “Двойних проти України” (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі “Гімайдуліна і інших проти України” (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, від 26 лютого 2015 року у справі “Баришевський проти України” (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл витрат на правничу допомогу, господарський суд враховує правові висновки, що викладені в постанові Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17, де зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі критерії на практиці застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції, що згідно з ч. 4 ст. 11 ГПК України підлягає застосуванню судом як джерела права.
Згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі “Ботацці проти Італії” (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У справі “East/West Alliance Limsted” проти України, заява № 19336/04 (п. 269) Суд зазначив, що підприємство-заявник уклало договір з юридичною фірмою щодо її гонорару, який можна порівняти з угодою про умовний адвокатський гонорар. Угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити суму в якості гонорару та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі “Іатрідіс проти Греції” (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Крім того, відповідачем було подано уточнену заяву про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, якою просив суд стягнути з позивача відповідні витрати у розмірі 12 500 грн. До вказаної заяви останнім було додано Додаткову угоду №2 від 05.12.19 до Договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 14.02.2018.; Акт здачі-приймання наданих послуг №401 від 08.01.20р., а саме: проїзд представника з м.Запоріжжя до м.Дніпро (з урахуванням часу проїзду) та у зворотному напрямку, що склало - 3000, 00 грн.
З огляду на критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката, що наведені у ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуючи складність та обставини справи, обсяг виконаних робіт (наданих послуг), суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача суму витрат на правничу допомогу в розмірі 9500 грн.
Судові витрати.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст.269, 270, 275-282 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.10.2019 у справі №908/1238/19 - залишити без змін.
Стягнути з Приазовської районної державної адміністрації Запорізької області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротіс” витрати на професійну правничу допомогу - 9500 грн.
Доручити Господарського суду Запорізької області видати наказ.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.
Повний текст постанови складений 24.01.2020.
Головуючий суддя О.В. Чус
Суддя І.О. Вечірко
Суддя В.О. Кузнецов