проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"20" січня 2020 р. Справа № 913/526/19
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Сіверін В.І. , суддя Терещенко О.І.
за участю секретаря судового засідання Пархоменко О.В.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ (вх.№3796Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 11.11.2019 у справі № 913/526/19 (повний текст якої складено та підписано 18.11.2019 суддею А.В. Секірським у приміщенні господарського суду Луганської області),
за позовом акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ;
до фізичної особи-підприємця Кобцева Філіппа Вікторовича, м. Рубіжне;
про стягнення 51 176,53грн.,
Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до фізичної особи-підприємця Кобцева Філіппа Вікторовича про стягнення заборгованості за договором банківського обслуговування від 16.08.2013 № б/н в розмірі 51 176 грн. 53 коп., у тому числі: заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 14 801 грн. 57 коп., пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 32 193 грн. 81 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 4 181 грн. 15 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором банківського обслуговування від 16.08.2013 № б/н стосовно своєчасного повернення кредитних коштів.
Рішенням господарського суду Луганської області від 11.11.2019 у справі №913/526/19 у задоволенні позовних вимог акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до фізичної особи-підприємця Кобцева Філіппа Вікторовича про стягнення 51 176,53 грн. відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.
Акціонерне товариство комерційного банку "Приватбанк", м. Київ із зазначеним рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 11.11.2019 та ухвалити нове, яким задовольнити вимоги позивача до фізичної особи-підприємця Кобцева Філіппа Вікторовича про стягнення заборгованості в повному обсязі, стягнути з відповідача судові витрати.
Так, апелянт зазначає, що враховуючи те, що відповідачем попереднє судове рішення повністю не виконано, а також те, що судовим рішенням, яке має преюдиціальне значення встановлений факт погодження всіх істотних умов договору внаслідок чого договір є укладеним позивач має право на стягнення з відповідача сум, які були нараховані згідно умов кредитного договору, але не були предметом розгляду попереднього судового процесу. Крім того, апелянт зазначає, що встановивши, що банк надав відповідачу кредит, а відповідач його не повернув, суд першої інстанції, на думку апелянта, не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Також апелянт заперечує проти посилань суду першої інстанції на позицію Верховного Суду у справі №342/180/17, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. У даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Більш того, рішенням що вступило в законну силу встановлено, що кредитний договір є укладеним. Отже в даному випадку не може бути взята до уваги позиція Верховного Суду, висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 20.01.2020.
В судове засідання 20.01.2020 представники сторін не з'явились, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчить відмітка канцелярії Східного апеляційного господарського суду на зворотній стороні ухвали.
Щодо повідомлення відповідача колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що ухвала Східного апеляційного господарського суду від 23.12.2019, яка була направлена на адресу: АДРЕСА_1 , що вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань як місцезнаходження юридичної особи, була повернута до суду органами зв'язку з позначкою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення».
До повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", «за закінченням встановленого строку зберігання», «відсутність адресата», «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення» і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи вважаються належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
З урахуванням викладеного та як вбачається з матеріалів справи, судом апеляційної інстанції було вжито необхідних заходів щодо належного повідомлення відповідача про судове засідання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 07.06.2018 у справі № 910/17797/17.
Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження; в силу чого процесуальна бездіяльність відповідача не повинна ставити під сумнів здійснення судочинства судом апеляційної інстанції відповідно до вимог процесуального закону.
Частиною 1 статті 9 Конституції України встановлено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) ратифікована Верховною Радою України 17 липня 1997 p. і набула чинності в Україні 11 вересня 1997 p.
З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.
Частиною 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України передбачено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh v.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlana Naumenko v. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
«Розумність» строку визначається окремо для кожної справи. Для цього враховують її складність та обсяг, поведінку учасників судового процесу, час, необхідний для проведення відповідної експертизи (наприклад, рішення Суду у справі «G. B. проти Франції»), тощо. Отже, поняття «розумний строк» є оціночним, суб'єктивним фактором, що унеможливлює визначення конкретних строків судового розгляду справи, тому потребує нормативного встановлення.
Точкою відліку часу розгляду цивільної справи протягом розумного строку умовно можна вважати момент подання позовної заяви до суду.
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу позивача за відсутності представників сторін, за наявними у матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець Кобцев Філіпп Вікторович (далі за текстом - клієнт) 16.08.2013 звернувся до публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (далі за текстом - банк), правонаступником якого є акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк", із заявою про відкриття поточного рахунку, відповідно до якої клієнт приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі за текстом - Умови), тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування (далі за текстом - договір), та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору (аркуші справи 23-33).
Відповідно до вказаного договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт в загальній сумі 7 000 грн. 00 коп. на поточний рахунок № НОМЕР_1 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами, на які посилається позивач, витяг з яких доданий до позовної заяви.
Згідно п. 3.18.1.16. Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.
Пунктом 3.18.1.1. Умов кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта.
У відповідності до п. 3.18.1.3. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.
За змістом п. 3.18.1.6. Умов ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Підписавши угоду, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).
Згідно п. 3.18.1.8. Умов проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі").
Пунктом 3.18.4. Умов затверджено порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка (п. 3.18.4.1. Умов)). За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.18.4.1.1. Умов).
При необнуленні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнуленню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, клієнт виплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуленню (п. 3.18.4.1.2. Умов).
У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.
Відповідно до п. 3.18.4.1.4. Умов під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня.
Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.18.4.9. Умов).
Клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.18.1.6, 3.18.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні (п. 3.18.4.4. Умов).
При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими (п. 3.18.4.10. Умов).
Банк має право при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами та правилами надання банківських послуг змінити умови кредитування, а саме: вимагати від клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі (п. 3.18.2.3.4. Умов).
Згідно п. 3.18.5.1. Умов при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених п.п. 3.18.2.2.2, 3.18.4.1, 3.18.4.2, 3.18.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.18.1.8, 3.18.2.2.3, 3.18.2.3.4, винагороди, передбаченої п.п. 3.18.2.2.5, 3.18.4.4, 3.18.4.5, 3.18.4.6, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.18.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом (п. 3.18.1.5.4. Умов).
Терміни позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років (п. 3.18.5.7. Умов).
Згідно довідки банку від 09.09.2019 № 08.7.0.0.0/190909061958 відповідачу кредитний ліміт був встановлений у наступних розмірах:
- 16.08.2013 - 0 грн. 00 коп.;
- 09.09.2013 - 2 000 грн. 00 коп.;
- 20.09.2013 - 7 000 грн. 00 коп.;
- 10.10.2013 - 6 000 грн. 00 коп.;
- 16.10.2013 - 7 000 грн. 00 коп.;
- 01.03.2014 - 7 000 грн. 00 коп.;
- 02.03.2014 - 0 грн. 00 коп.;
- 18.08.2014 - 0 грн. 00 коп. (аркуш справи 34).
Зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в межах встановленого кредитного ліміту в розмірі 7 000 грн. 00 коп., проте відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань не здійснив повернення банку в повному обсязі використаних кредитних коштів, не сплатив відсотки та комісію за користування кредитом.
Факт наявності грошових зобов'язань фізичної особи-підприємця Кобцева Ф.В. за вказаним договором був предметом дослідження у судовій справі № 922/1561/15.
Рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2015 у справі № 922/1561/15 позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено повністю та стягнуто з фізичної особи-підприємця Кобцева Ф.В. заборгованість за кредитом в сумі 6 056 грн. 84 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 2 108 грн. 69 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 1 083 грн. 36 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 440 грн. 39 коп., судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп., всього 11 516 грн. 28 коп. (аркуші справи 13-16).
Приймаючи до уваги невиконання відповідачем вказаного рішення позивач звернувся з даним позовом до суду та просить додатково стягнути заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 14 801 грн. 57 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 32 193 грн. 81 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 4 181 грн. 15 коп., всього 51 176 грн. 53 коп.
Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
За приписами ст. 526 ЦК України, з якими кореспондуються положення ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Колегією суддів встановлено, що рішенням господарського суду Харківської області від 13.05.2015 у справі № 922/1561/15 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом в сумі 6 056 грн. 84 коп., заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 2 108 грн. 69 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 1 083 грн. 36 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 440 грн. 39 коп., судовий збір в сумі 1 827 грн. 00 коп., всього 11 516 грн. 28 коп.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вказане судове рішення набрало законної сили 26.05.2015, а відтак, встановлені ним обставини, а саме щодо розміру заборгованості за договором (6 056 грн. 84 коп.) мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 14 801 грн. 57 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 32 193 грн. 81 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 4 181 грн. 15 коп.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 1050 ЦК України врегульовано, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як свідчать матеріали справи, у заяві відповідача на відкриття поточного рахунку від 16.08.2013 процентна ставка не зазначена.
Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру, а також визначеного розміру комісії за користування кредитом.
Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом, пені і комісії, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті:://privatbank.ua як невід'ємну частину спірного договору.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів, комісії за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах, і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови.
Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.08.2013 шляхом підписання заяви.
Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів та комісії за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Крім того, суд звертає увагу, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату процентів та комісії за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, наданий банком Витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує обставин.
При цьому, Умови, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана клієнтом і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Колегія суддів зазначає, що визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме: встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід'ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17, постановах Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 175/4576/14-ц, від 30.09.2019 у справі № 916/2755/18.
Згідно ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Також колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювались самим АТ КБ "Приватбанк" в період з часу виникнення спірних правовідносин - 16.08.2013 до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Колегією суддів встановлено відмінність наданих позивачем до позовної заяви Умов, які, як зазначає позивач, були погоджені з відповідачем, при розгляді справи № 922/1561/15 та цієї справи.
Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити, у зв'язку з їх необґрунтованістю.
Доводи скаржника відносно того, що господарський суд неправомірно послався при вирішенні даного спору на правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у справі № 342/180/17 від 03.07.2019, оскільки вказана позиція висловлена в конкретній справі за інших правовідносин сторін, коли відповідачем заперечувалися такі умови договору як погоджені між сторонами у належний спосіб. У даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору, колегією суддів визнані безпідставними.
Так, при вирішенні спору у справі № 342/180/17 Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновки саме щодо оцінки загальних правил та тарифів надання банківських послуг, розміщених на сайті банку, як підстави виникнення зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій.
Інші заперечення АТ КБ «Приватбанк», викладені у апеляційній скарзі, не спростовують вищенаведених судових висновків, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та відхиляються як необґрунтовані.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки місцевого господарського суду, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк", м. Київ на рішення господарського суду Луганської області від 11.11.2019 у справі № 913/526/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Луганської області від 11.11.2019 у справі № 913/526/19 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний тест постанови апеляційного суду складено 24.01.2020.
Порядок і строки її оскарження визначені у статтях 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя В.І. Сіверін
Суддя О.І. Терещенко