проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"21" січня 2020 р. Справа № 922/2906/19
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Білецька А.М., суддя Зубченко І.В.,
за участю секретаря судового засідання Пляс Л.Ф.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-СІ", м. Харків, (вх. №3574 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2019 (повне рішення складено 28.10.2019, суддя Лаврова Л.С.) у справі № 922/2906/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кребс Фід МД", м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-СІ", м. Харків
про стягнення коштів, -
У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "КРЕБС ФІД МД" (м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 41, код ЄДРПОУ 42284626) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ СІ" (м. Харків, вул. Киргизька, 21 код ЄДРОУ 39536033) - 33 005,56 грн, з яких: 21 861,00 грн - основного боргу, 1 144,56 грн - пені, 10 000,00 грн неодержаного прибутку (втраченої вигоди). Витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 007,00 грн позивач просив покласти на відповідача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем умов договору поставки №05\06\19\01 від 05.06.2019 року в частині не здійснення поставки товару у передбаченому сторонами обсязі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 21.10.2019 у справі № 922/2906/19 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-СІ" (61105, Харківська обл., місто Харків, Фрунзенський район, вул. Киргизька, будинок 21, ідентифікаційний код особи 39536033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КРЕБС ФІД МД" (04086, м. Київ, Шевченківський район, вул. Олени Теліги, будинок 41, ідентифікаційний код особи 42284626) 21 861,00 грн основного боргу та 1 272,36 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що:
- сторонами по справі не було визначено кількість та асортимент товару (доказів такого погодження до суду не було надано), в матеріалах справи наявна видаткова накладна, яка підтверджує фактичне постачання товару лише на суму 6592,00 грн та сторонами не заперечується факт не здійснення відповідачем поставки на суму 21861,00 грн, яка є частиною отриманих відповідачем коштів у розмірі 34656,00 грн (згідно платіжних доручень №388 від 08.07.2019 та №397 від 09.07.2019), тому, з урахування направленої позивачем вимоги №150719 від 15.07.2019 про повернення коштів, зазначені грошові кошти у розмірі 21861,00 грн безпідставно утримуються відповідачем;
- матеріали справи не містять доказів звернення позивача з вимогою до відповідача саме про здійснення поставки товару (вимога від 15.07.2019 за вх. 150719 стосується повернення коштів, а не здійснення поставки), строки поставки не погоджені сторонами (пунктом 6.2.1 Договору встановлена відповідальність у вигляді сплати пені лише за прострочення поставки товару), тому дійшов висновку про необґрунтованість вимоги позивача по нарахуванню пені з 12.07.2019 року по 05.09.2019 року у розмірі 1144,56 грн;
- позивачем не обґрунтовано наявності усіх елементів складу господарського правопорушення та розміру завданих збитків на суму 10000,00 грн.
Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "КЕЙ СІ" , м. Харків, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2019 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог скаржник посилається на те, що:
- перед ТОВ “КРЕБС ФІД МД” у ТОВ “КЕЙ-СІ” залишається зобов'язання на поставку товару загальною вартістю 21861,00 грн., оскільки сторонами не було погоджено строк поставки товару, а строк дії укладеного сторонами договору закінчується 31.12.2019, тому, зобов'язання за спірним договором не було порушено;
- на виробництві відповідача стався нещасний випадок, в якому тяжко був травмований робітник, в результаті чого на виробниче обладнання було накладено арешт із забороною використання.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.11.2019 визначено колегію у складі: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (доповідач), судді: Білецька А.М., Медуниця О.Є.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.11.2019 апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ СІ", на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2019 у справі № 922/2906/19 залишено без руху та встановлено протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме подати до Східного апеляційного господарського суду докази сплати судового збору у встановленому відповідним законодавством порядку та розмірі.
З метою усунення недоліків, визначених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху, від скаржника на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшла заява № б/н від 06.12.2019 про усунення недоліків з доданою платіжною квитанцією №0.0.1544424916.1 від 06.12.2019 на суму 973,00 грн про сплату судового збору.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-СІ", м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2019 у справі № 922/2906/19. Встановлено строк учасникам справи до 24.12.2019 включно, для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копії та доданих до нього документів іншій стороні у справі в порядку ст. 263 Господарського процесуального кодексу України.
24.12.2019 від позивача на адресу Східного апеляційного господарського суду надійшов відзив (вх. № 12133), в якому позивач вважає рішення господарського суду першої інстанції у даній справі законним та обґрунтованим, таким що прийняте при всебічному та об'єктивному встановленні обставин справи, при вірному застосуванні матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2019 у справі № 922/2906/19 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 призначено справу № 922/2906/19 до розгляду на "14" січня 2020 р. об 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 117. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні. Доведено до відома учасників апеляційного провадження, що нез'явлення їх представників в судове засідання не є перешкодою розгляду апеляційної скарги по суті.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2020 визначено склад колегії суддів: Гребенюк Н.В. - головуючий суддя (суддя-доповідач), судді: Зубченко І.В., Білецька А.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.01.2020 у зв'язку з неявкою представників позивача та відповідача оголошено перерву в судовому засіданні до "21" січня 2020 р. о 11:30 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, зал засідань № 117. Повідомлено учасників апеляційного провадження про дату, час та місце розгляду справи в судовому засіданні.
Представники позивача та відповідача в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення та роздруківками з офіційного сайту ПАТ "Укрпошта".
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до частини дванадцятої статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників в судове засідання судом обов'язковою не визнавалась, розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою сторін, що свідчить про те, що сторони не скористались своїми процесуальними правами, у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутністю представників сторін.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу доводи позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 05 червня 2019 року між ТОВ “КРЕБС ФІД МД” (Покупець) та ТОВ “КЕЙ СІ” (Постачальник) був укладений Договір поставки № 05\06\19\01 (надалі - Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар на умовах, передбачених Договором.
Згідно п. 1.2 Договору предметом даного Договору є кормовий матеріал мінерального походження, що надалі іменується - “Товар” і зазначається на кожну окрему партію Товару у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Одиниця виміру, кількість, асортимент Товару вказуються у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору, а також у накладних документах на кожну окрему партію Товару (п.2.1 Договору).
Відповідно до п. 3.2 поставка Товару на об'єкт Покупця здійснюється Постачальником на умовах терміну FСА склад Постачальника, розташований за адресою вул. Ольвійська, 5 с.Куцуруб, Очаківський район, Миколаївська область відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати ІНКОТЕРМС-2010 з урахуванням положень даного Договору.
Постачальник надає Покупцю наступні документи: видаткова накладна; оригінал рахунку-фактури; копія сертифікату якості (або інший документ для Товару даного виду) (п. 3.3 Догвору).
Згідно п.п. 4.1, 4.2, 4.6, 4.7 Договору ціна одиниці та загальна вартість Товару визначається у рахунках-фактурах та/або Специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного Договору. Покупець зобов'язаний здійснити оплату Товару на умовах, згідно специфікацій, які є невід'ємними частинами цього договору. Загальна вартість кожної окремої поставки визначається рахунками-фактурами та/або Специфікаціями, що є невід'ємною частиною цього Договору. Загальна вартість Договору визначається сумою отриманого та оплаченого Товару протягом строку дії даного Договору.
Приймання Товару за якістю здійснюється згідно даних, визначених у Розділі 2 даного Договору; за кількістю - згідно даних, визначених у відповідних накладних на Товар (п. 5.1 Договору).
Згідно п. 5.3 Договору покупець може відмовитись від заміни Товару та вимагати розірвання Договору та повернення сплачених за такий Товар грошових коштів.
Згідно п.п. 6.1, 6.2 Договору у випадку порушення Сторонами своїх обов'язків за даним Договором, вони несуть відповідальність, передбачену даним Договором і чинним законодавством України. Постачальник за даним Договором відшкодовує завдані Покупцю збитки в повному обсязі (в тому числі ті, що завдані внаслідок поставки Товару неналежної якості, несвоєчасної поставки Товару тощо) та несе наступну відповідальність: за порушення умов даного Договору щодо поставки Товару, а також його заміни/допоставки, сплачує Покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неналежно поставленого Товар рахуючи від дати, коли Товар мав бути поставлений Покупцю.
Даний Договір набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до “ 31” грудня 2019 р., але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним. У випадку, якщо за 30 (тридцяти) робочих днів до закінчення строку дії Договору, жодна із Сторін не виявить бажання його розірвати, даний Договір вважається пролонгованим (продовженим) строком на 1 (один) рік на тих самих умовах. Сторона, яка виявила бажання розірвати даний Договір, за 30 (тридцяти) робочих днів до закінчення строку його дії, повинна повідомити про те іншу сторону у письмовій формі з підписом уповноваженого представника. Кількість пролонгацій не є обмеженою (п. 10.1 Договору).
За приписами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 628 вказаного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається із матеріалів справи, 05 червня 2019 року між ТОВ “КРЕБС ФІД МД” (Покупець) та ТОВ “КЕЙ СІ” був укладений Договір поставки № 05\06\19\01.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Матеріали справи свідчать, що позивачем в обґрунтування своєї позовної заяви було надано наступні документи: копія договору поставки № 05/06/19/01 від 05.06.2019, копія видаткової накладної № 06/06/19/01 від 06.06.2019, копія видаткової накладної № 11/07/19/01 від 11.07.2019, копії платіжних доручень № 397 від 09.07.2019, № 396 від 09.07.2019, № 388 від 08.07.2019, № 318 від 19.06.2019.
Проте, колегією суддів встановлено, що у видаткових накладних № 06/06/19/01 від 06.06.2019 та № 11/07/19/01 від 11.07.2019 зазначено іншу дату спірного договору, а саме, 05.06.2018, а також, платіжні доручення, які надані позивачем, містять посилання на рахунки, які в матеріалах справи відсутні. Також, відсутні специфікації, які передбачені п. 4.2. договору поставки № 05/06/19/01 від 05.06.2019.
Разом з тим, сторонами не спростовується, а відповідачем визнається, що на виконання умов саме спірного договору поставки № 05/06/19/01 від 05.06.2019, ТОВ “КРЕБС ФІД МД” здійснило повну попередню оплату за товар за рахунком № 08/07/19/01 від 08 липня 2019 року на суму 34656,00 грн., на підтвердження чого надано копії платіжних доручень №388 від 08.07.2019 (10000,00 грн.) та №397 від 09.07.2019 (24656,00 грн.).
Позивач зазначив, що відповідач прийняв на себе зобов'язання відвантажити позивачу 21,66 т кормової черепашки (ракушки) подрібненої для потреб птахофабрики крупного агрохолдингу. Однак, 11.07.2019 року відповідач відвантажив лише 4,12 т Товару на загальну суму 6592,00 грн.
Даний факт відповідачем не оспорюється, у відзиві на позовну заяву та в апеляційній скарзі навпаки він визнав, що поставив позивачу товар не в повному обсязі, однак вважає, що враховуючи термін дії договору, який закінчується 31.12.2019 та відсутність чітко встановлених умов щодо порядку поставки та оплати товару, відповідач повинен здійснити поставку товару до закінчення терміну дії договору, а тому, вимоги позивача про повернення надмірно сплачених коштів є передчасними та не підлягають задоволенню. Однак, в свою чергу, відповідачем не доведено, що він намагався, отримавши від позивача грошові кошти за спірним договором, виконати зобов'язання щодо поставки товару.
Дійсно, договором поставки № 05/06/19/01 від 05.06.2019 не встановлено строку поставки товару, матеріали справи не містять рахунки та специфікації до договору, якими було б встановлено строки здійснення поставки за Договором, що з урахуванням відсутності зазначення таких строків у самому договорі не дозволяє встановити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з оплати та поставки товару, що також свідчить про недбалість ведення своєї господарської діяльності сторонами у справі та відступлення від умов укладеного між сторонами спірного договору.
Разом з тим, враховуючи визнання відповідачем того факту, що він відвантажив позивачу 4,12 т товару на загальну суму 6592,00 грн, товар на суму 21861,00 грн, відповідачем не було поставлено позивачу, а згідно п. п. 5.3 договору покупець може відмовитись від заміни товару та вимагати розірвання договору та повернення сплачених за такий товар грошових коштів, позивач 15.07.2019 листом звернувся до відповідача з вимогою про повернення надмірно сплачених коштів у розмірі 21861,00 грн, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначені грошові кошти у розмірі 21861,00 грн безпідставно утримуються відповідачем.
Колегія суддів також при вирішенні даного господарського спору враховує, що до найбільш важливих загальних принципів права віднесено принцип справедливості, добросовісності і розумності, який, згідно зі ст. 3 ЦК України, визнається загальною засадою цивільного законодавства.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що сторонами по справі не було визначено кількість та асортимент товару (доказів такого погодження до суду не було надано), в матеріалах справи наявна видаткова накладна, яка підтверджує фактичне постачання товару лише на суму 6592,00 грн та сторонами визнається факт не здійснення відповідачем поставки на суму 21861,00 грн, яка є частиною отриманих відповідачем коштів у розмірі 34656,00 грн. (згідно платіжних доручень №388 від 08.07.2019 та №397 від 09.07.2019), тому, з урахування направленої позивачем вимоги №150719 від 15.07.2019 про повернення коштів, суд першої інстанції правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені з 12.07.2019 року по 05.09.2019 року у розмірі 1144,56 грн, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що ці вимоги є такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що матеріали справи не містять рахунків та специфікацій до договору, якими було б встановлено строки здійснення поставки за договором, що з урахуванням відсутності зазначення таких строків у самому договорі не можливо встановити погоджений сторонами строк виконання зобов'язання з оплати та поставки товару.
Матеріали справи не містять доказів звернення позивача з вимогою до відповідача саме про здійснення поставки товару (вимога від 15.07.2019 за вх. 150719 стосується повернення коштів, а не здійснення поставки), строки поставки не погоджені сторонами (пунктом 6.2.1 договору встановлена відповідальність у вигляді сплати пені лише за прострочення поставки товару), тому, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про необґрунтованість вимог позивача по нарахуванню пені з 12.07.2019 року по 05.09.2019 року у розмірі 1144,56 грн.
За змістом ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, тому суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв доводи відповідача відносно неможливості виконання зобов'язання з повернення коштів у зв'язку з обставинами, які мали місце під час здійснення господарської діяльності відповідача.
Також, суд першої інстанції правомірно не задовольнив вимоги позивача про стягнення з відповідача 10000,00 грн. у вигляді збитків (втраченої вигоди), з огляду на наступне.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються (ст. 225 частина 1):
- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;
- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;
- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;
- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, зокрема, упущеної вигоди (у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України та статті 224 Господарського кодексу України) необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності особи; наявність збитків; причинного зв'язку між протиправною поведінкою правопорушника та збитками; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Вимагаючи відшкодування збитків у виді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки.
При цьому пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. При визначенні реальності неодержаних доходів мають враховуватися заходи, вжиті кредитором для їх одержання. У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються ті збитки, які могли б бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання. Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення.
Однак, позивачем не обґрунтовано наявності усіх елементів складу господарського правопорушення та розміру завданих збитків. Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач у позовній заяві обмежився загальним посиланням на понесені витрати з пошуку нового постачальника товару та не надав конкретного, обґрунтованого розрахунку розміру упущеної вигоди, що виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, ухваленого з дотриманням норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2019 у справі № 922/2906/19 слід залишити без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, п.1 ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "КЕЙ-СІ", м. Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2019 у справі № 922/2906/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 21.10.2019 у справі № 922/2906/19 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Повний текст постанови складено 24.01.2020.
Головуючий суддя Н.В. Гребенюк
Суддя А.М. Білецька
Суддя І.В. Зубченко