проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058
"20" січня 2020 р. Справа № 922/3693/18
Cхідний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючого (доповідача): судді: при секретарі судового засідання: за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: від третьої особи:Стойка О.В. Гребенюк Н.В., Попков Д.О. Склярук С.І. Цуварев О.Ф. - за довіреністю; Шевченко С.В. - за довіреністю(адвокат); Цуварев О.Ф. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю “Парковий-4” м.Харків
на рішення господарського суду Харківської області
від02.05.2019р.
у справі № 922/3693/18 (суддя Аюпова Р.М.)
за позовом: до відповідача: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради м.Харків Товариства з обмеженої відповідальністю “Парковий-4” м.Харків Харківська міська рада м.Харків
провизнання договору укладеним
У грудні 2018 року до господарського суду звернувся Департамент економіки та комунального майна Харківської міської ради м.Харків (далі -Позивач) з позовом до Товариства з обмеженої відповідальністю “Парковий-4” м.Харків(далі - Відповідач) про визнання укладеним Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, в редакції Позивача.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 02.01.2019 залучено до участі у справі Третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Харківську міську раду, м. Харків (далі - Третя особа).
Рішенням Господарського суду Харківської області від 02.05.2019р. позовні вимоги задоволені у повному обсязі: визнано укладеним Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю “Парковий-4” в редакції Позивача. Витрати по сплаті судового збору покладено на Відповідача.
Відповідач, не погодившись із прийнятим рішенням, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати спірне рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх вимог заявник скарги зазначив, що судом першої інстанції не встановлено об'єктивно всі обставини справи та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає наступне:
- у даній справі він є неналежним відповідачем, оскільки не є суб'єктом сплати пайового внеску;
- зміст запропонованої Позивачем редакції Договору про пайову участь не відповідає вимогам законодавства, а саме статтям 626, 628, 638 Цивільного кодексу України, пункту 9 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності";
- встановлення ціни, зазначеної у пункті 2.2.1 Договору на пайову участь у розвиток інфраструктури м. Харкова та пункту 7 додатку до нього виходить за межі повноважень виконавчого комітету Харківської міської ради, оскільки не передбачена Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Законом України "Про місцеве самоврядування";
- Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, прийнятий рішенням виконавчого комітету від 09.11.2011 № 804 є нікчемним, оскільки не прийнятий органом місцевого самоврядування.
На адресу суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він заперечував проти доводів апеляційної скарги. Зокрема, зазначав, що проведена Відповідачем реконструкція частини наявної будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів її фундаменту у плані та без забудови нової земельної ділянки не звільняє Відповідача від укладення Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури, а його відмова суперечить правовій позиції щодо віднесення реконструкції нежитлового приміщення до окремого виду забудови, викладеній у постановах Верховного Суду у справах № 908/6331/15 від 04.06.2018, № 903/736/17 від 26.06.2018, № 331/801/16-ц від 18.04.2018 та положенням Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Також Позивачем надано письмові пояснення з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові №911/94/18 до розгляду якої зупинялось провадження у даній справі.
Представник Відповідача у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.
Представник Позивача та Третьої особи у судовому засіданні 20.01.2020 заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважав рішення суду законним та обґрунтованим.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, однак рішення господарського суду підлягає зміні, виходячи із наступного.
Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:
- прийняття 09.11.2011 виконавчим комітетом Третьої особи рішення № 804 про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (із змінами згідно з рішенням від 02.05.2013 № 319), відповідно до пункту 1.3. цього Порядку замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у м. Харкові, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, а залучення замовників здійснюється шляхом укладення договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради (пункт 1.4. Порядку).
- наявності у Відповідача статусу замовника реконструкції нежитлових приміщень № 3-1-:-3-12 під житлові квартири по просп. Московському, 118 у м. Харкові, що підтверджується даними зазначеними в декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією ДАБК Департаменту територіального контролю Харківської міської ради від 09.06.2017 № ХК 143171608816;
- інформування Відповідача листом-повідомленням від 08.09.2017 № 1349/0/124-17 про необхідність звернення до виконавчих органів міської ради для укладення Договору про пайову участі у розвитку інфраструктури м. Харкова та направлення 17.11.2017 №1722/0124-17 пропозиції щодо розгляду та підписання двох оригіналів договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що Відповідач безпідставно ухиляється від укладення Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури міста, обов'язковість якого передбачена статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Відповідач у суді першої інстанції заперечував проти позову з підстав, викладених у відзиві, наголошуючи на тому, що не мав наміру забудовувати територію (розміщувати об'єкт будівництва), не подавав заяву про такий намір, не здійснював реконструкцію будь якої території та не має у власності або у користуванні земельної ділянки. Наданий Позивачем суду Договір перетворює пайову участь на безумовний обов'язковий платіж без жодного зобов'язання та відповідальності з боку Позивача. Також, Позивачем не надано доказів того, що загальна кошторисна вартість реконструкції об'єкта не може бути визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Окрім цього, Позивач не є органам місцевого самоврядування відповідно до вимог Закону України «Про місцеве самоврядування», укладання з ним договору суперечить вимогам ч. 5 статті 40 Закону України ««Про регулювання містобудівної діяльності».
Третя особа у письмових поясненнях, наданих в суді першої інстанції підтримувала правову позиції Позивача, зазначаючи, що обов'язок укладати такі види договорів прямо передбачений ч. 5 статті 40 Закону України ««Про регулювання містобудівної діяльності».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Відповідач, як замовник об'єкта будівництва, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова та укласти Договір про пайову участь з органом місцевого самоврядування до прийняття об'єкта містобудування в експлуатацію, однак, від виконання цього обов'язку безпідставно ухиляється. Зазначене обумовлює право органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов'язку щодо пайової участі шляхом укладення договору про пайову участь.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Предметом позову є вимоги про визнання укладеним Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкові між ТОВ "Парковий-4" та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради.
Згідно з положеннями статті 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
Частиною 1 статті 187 Господарського кодексу України визначено, що спори, які виникають при укладенні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.
Відповідно до частини 1 статті 649 Цивільного кодексу України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору на підставі правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування та в інших випадках, встановлених законом, вирішуються судом.
Статтею 181 Господарського кодексу України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів та передбачено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
Винятком з цього правила є порядок укладення договорів за державним замовленням або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.
Закон України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.
Відповідно до частин 2, 3 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (в редакції на момент розгляду справи судом першої інстанції) замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.
Із зазначеного змісту статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" випливає, що у наведених у цьому законі випадках перерахування замовником об'єкта будівництва до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту є обов'язком, а не правом забудовника. Тому укладення в таких випадках договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, якій опосередковує відповідний платіж, є обов'язковим на підставі закону. Строк, визначений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" для укладення договору про пайову участь, - протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладання, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною такого обов'язку, і закінчення цього строку не припиняє цього обов'язку замовника та не звільняє замовника від обов'язку укласти договір. Адже невиконання особою положень законодавства не повинно призводити до настання бажаного для неї внаслідок такого невиконання результату у вигляді звільнення від платежу та надавати майнові переваги порівняно із законослухняною особою.
Аналогійна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18.
На виконання частини 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 №804, затверджено Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова (із змінами, внесеними рішенням від 22.05.2013 № 319), яким визначено механізм залучення до пайової участі, порядок укладення договорів та розрахунку розміру величини пайового внеску.
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та рішення виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804 укладення договору в даному випадку є обов'язковим в силу вимог закону, а тому у Відповідача в силу прямої вказівки закону виник обов'язок укласти договір про пайову участь замовників будівництва у створені і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова. Натомість, Відповідач не звертався до міської ради з метою укладання договору про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію, що є порушенням обов'язку, який прямо передбачений Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Доводи Відповідача про те, що товариство не є суб'єктом сплати пайових внесків, а тому не є належним відповідачем у справі, не приймається колегією судді до уваги з огляду на наступне.
Замовник - це фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву (стаття 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності").
Відповідно до статті 2 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови.
Згідно з частиною 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (чинна на момент розгляду справи судом першої інстанції) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Частиною 4 статті 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що реконструкція об'єктів будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їхніх фундаментів у плані, відповідно до містобудівної документації на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності може здійснюватися за відсутності документа, що засвідчує право власності чи користування земельною ділянкою.
Зі змісту пункту 1.6 Порядку пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова вбачається, що будівництвом є нове будівництво, реконструкція, реабілітація, капітальний ремонт та технічне переоснащення об'єктів будівництва. А замовником будівництва є особа, яка має намір здійснити будівництво або змінити об'єкт будівництва.
Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України наказом від 4 червня 2014 року № 163 затвердило ДБН А.2.2-3:2014 "Склад та зміст проектної документації на будівництво" (далі - ДБН А.2.2-3:2014).
За ДБН А.2.2-3:2014 новим будівництвом є будівництво будинків, будівель, споруд, їх комплексів, що здійснюється з метою створення об'єктів виробничого і невиробничого призначення, а також лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури, в тому числі добудова зупинених об'єктів незавершеного будівництва.
Відповідно до положень цих ДБН А.2.2-3:2014 реконструкцією є перебудова введеного в експлуатацію в установленому порядку об'єкта будівництва, що передбачає зміну його геометричних розмірів та/або функціонального призначення, внаслідок чого відбувається зміна основних техніко-економічних показників (кількість продукції, потужність тощо), забезпечується удосконалення виробництва, підвищення його техніко-економічного рівня та якості продукції, що виготовляється, поліпшення умов експлуатації та якості послуг.
Як зазначено Великою палатою Верховного Суду у постанові від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, норми Закону № 3038-VI та умови участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури не поширюють таку участь на всі без винятку випадки здійснення будівельних робіт, а охоплюють випадки забудови у розумінні статті 2 Закону № 3038-VI (пункт 7.18 постанови Великої палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18).
При цьому, частиною першою статті 2 цього Закону вказано, що плануванням і забудовою територій є діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об'єктів; реконструкцію існуючої забудови та територій; створення та розвиток інженерно-транспортної інфраструктури (пункт 7.7 постанови Великої палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 911/594/18).
Висновок про те, що реконструкція охоплюється законодавчим визначенням забудови, а особа, що її здійснює - є замовником, наведений також у постанові Верховного Суду України від 16.04.2017 у справі № 908/312/1.
Відповідачем не наведено доводів та не надано доказів того, що у якості замовника на реконструкцію спірного об'єкту має виступати інша особа.
За таких підстав, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, перевірив перелік робіт, які виконував Відповідач на об'єкті будівництва (реконструкція нежитлових приміщень під житлові квартири), на підставі належних та достовірних доказів вірно відніс їх до реконструкції, що є одним із видів будівництва. Суд дійшов вірного висновку про наявність передбачених статтею 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" підстав виникнення у Відповідача обов'язку укласти договір про пайову участь та сплату відповідних коштів.
З урахуванням викладеного, доводи Відповідача про те, що він не є суб'єктом сплати пайового внеску відхиляються.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що Порядок пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 № 804, є нікчемним з огляду на відсутність у виконавчого органу відповідних повноважень, не приймаються до уваги з огляду на наступне.
Так, частиною 1 статті 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (чинна на момент виникнення спірних правовідносин) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" система місцевого самоврядування включає: територіальну громаду; сільську, селищну, міську раду; сільського, селищного, міського голову; виконавчі органи сільської, селищної, міської ради; районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст; органи самоорганізації населення.
Частиною 1 статті 11 вказаного Закону встановлено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до частини 1 статті 73 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно з підпунктом 2 пункту "а" статті 27 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать забезпечення збалансованого економічного та соціального розвитку відповідної території, ефективного використання природних, трудових і фінансових ресурсів.
Підпунктом 1 пункту "б" статті 27 вказаного Закону встановлено, що до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема, участь у здійсненні державної регуляторної політики в межах та у спосіб, встановлені Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".
Таким чином, встановлення порядку залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту відповідно до Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, до яких, у тому числі, відносяться виконавчі органи міських рад.
Отже доводи апеляційної скарги в цій частині є також безпідставними та спростовуються вищенаведеними висновками судової колегії.
Доводи апеляційної скарги в частині необґрунтованості розміру ціни Договору через відсутність доказів загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, або визначення її у встановленому порядку на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності - не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки: по -перше, Відповідачем протягом розгляду справи у суді першої інстанції не надано відповідного кошторису, не дивлячись на неодноразові вимоги Позивача; по -друге, за умови відсутності затвердження інших нормативів, Позивачем розраховано вартість на підставі затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України показників опосередкованої вартості будівництва об'єктів соціального призначення, а Відповідачем правомірність такого нарахування не спростовано.
Більш того, Відповідачем а ні протягом розгляду справи в суді першої інстанції, а ні в суді апеляційної інстанції, не надано власного розрахунку розміру пайової участі, що має бути застосована при укладенні Договору, не надано посилання на конкретний нормативний акт, вихідні дані якого мають бути застосовані при визначенні відповідних складових.
Постановою Верховного Суду у справі №922/3627/18 від 12.12.2019р. по аналогічному спору між тими ж сторонами підтверджено законність та обґрунтованість розрахунку розміру пайової участі саме на підставі вищенаведеної опосередкованої вартості, за умови ненадання Відповідачем загальної кошторисної вартості об'єкту.
За тих же підстав судова колегія вважає безпідставними доводи щодо відсутності істотних умов Договору, зокрема, щодо відсутності обов'язків Позивача, оскільки власної редакції умов Договору Відповідач не запропонував.
Разом з тим, судова колегія вважає за необхідне внести зміни до рішення господарського суду Харківської області шляхом зміни в змісті пункту 2.1.1. Договору про пайову участь в розвитку інфраструктури міста Харкова та п. 7 Додатку до цього Договору розміру величини пайової участі розвитку інфраструктури м.Харкова змінивши його з « 905 273,97 грн.» на « 822 976,34грн.». з огляду на наступне.
Відповідно до частини 6 статті 40 відповідної редакції Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" встановлено, що граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 4 % кошторисної вартості будівництва об'єкта.
Позивачем у пункті 2.1.1. Договору визначено, що розмір пайової участі Відповідача складає 905 273,97грн., що перевищує чотирьох відсотків граничного розміру.
Встановлено, що до складу цієї суми Позивачем, серед іншого, включено збільшення на 10% розміру пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова згідно п. 5.5. Порядку, що мотивується укладенням Договору після введення об'єкту в експлуатацію.
Оскільки збільшення величини пайової участі за Договором перебільшує встановлений законом граничний розмір, що складає 822 976,34грн., відсутні підстави до покладення на Відповідача обов'язку сплатити відповідне перебільшення, який відображений в загальному розмірі суми в п. 2.1.1. Договору та безпосередньо в п. 6 його Додатку.
За таких обставин, судова колегія вважає за необхідне внести зміни до змісту пункту 2.1.1. Договору про пайову участь в розвитку інфраструктури міста Харкова та п. 7 Додатку до цього Договору, змінивши розмір величини пайової участі розвитку інфраструктури м.Харкова з « 905 273,97 грн.» на « 822 976,34грн.» та виключити пункт 6 Додатку до Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.
В іншій частині рішення господарського господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі № 922/3693/18 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на Відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 269, 270, 275, 277, 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженої відповідальністю “Парковий-4” м.Харків -залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі № 922/3693/18 - змінити.
Внести зміни до змісту пункту 2.1.1. Договору про пайову участь в розвитку інфраструктури міста Харкова та п. 7 Додатку до цього Договору, змінивши розмір величини пайової участі розвитку інфраструктури м.Харкова з « 905 273,97 грн.» на « 822 976,34грн.».
Пункт 6 Додатку до Договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова - виключити.
В іншій частині рішення господарського господарського суду Харківської області від 02.05.2019 у справі № 922/3693/18 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції покласти на Товариство з обмеженої відповідальністю “Парковий-4” м.Харків.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
Повний текст постанови підписано 24.01.2020.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя Д.О. Попков