вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" січня 2020 р. Справа№ 904/299/16
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Сітайло Л.Г.
при секретарі судового засідання Позюбан А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Прокуратури міста Києва та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019
у справі № 904/299/16 (суддя Лиськова М.О.)
за позовом Фонду державного майна України
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю “Галтера”
2. Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастодіан Гарант”
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Публічне акціонерне товариство “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні вдповідача-1: Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародний аеропорт “Дніпропетровськ”
третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1: Міністерство оборони України
за участі прокуратури Дніпропетровської області
про розірвання договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії
За зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Галтера”
до Фонду державного майна України
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору:
1.Товариство з обмеженою відповідальністю “Кастодіан Гарант”
2. Публічне акціонерне товариство “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”
3. Товариство з обмеженою відповідальністю “Міжнародний аеропорт “Дніпропетровськ”
про визнання договору № КПП-557 купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” від 28.08.2009, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю “Галтера” та Фондом державного майна України, в частині пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2. недійсними
за участю представників учасників справи:
від позивача: Лавадний Р.С., представник за довіреністю
від відповідача-1: Вінниченко О.О., адвокат
від відповідача-2: не з'явився
від третьої особи-1: Левченко О.В., адвокат
від третьої особи-2: не з'явився
від третьої особи-3: Куртмоллаєв А.Е.
від прокуратури: Лиховид О.С.
Фонд державного майна України звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Галтера” та Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастодіан Гарант” про:
- розірвання укладеного 28.08.2009 між Фондом державного майна України і Товариством з обмеженою відповідальністю “Галтера” договору № КПП-557 купівлі-продажу за конкурсом пакета акцій Відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” у кількості 111956480 штук простих іменних акцій, що становить 94,572% статутного капіталу товариства;
- зобов'язання депозитарної установи - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастодіан Гарант” списати з рахунку у цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю “Галтера” пакет акцій Публічного акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” у кількості 111956480 штук простих іменних акцій, що становить 94,572% статутного капіталу товариства, на рахунок держави Україна (керуючий рахунком - Фонд державного майна України) в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк “Укргазбанк”.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням ТОВ “Галтера” умов договору № КПП-557 від 28.08.2009 купівлі-продажу за конкурсом пакету акцій ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” в частині передачі ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” штучної злітно-посадкової смуги площею 2860х44 м2, радіомаячної системи РМС СП - 80 М та земельних ділянок, на яких вони розташовані, у власність держави для створення на їх базі державного підприємства до 02.09.2014. Також Товариством з обмеженою відповідальністю “Галтера”, відповідно до концепції післяприватизаційного розвитку ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” до 31.12.2014 не внесені інвестиції - грошові кошти у сумі 882,1 млн грн на виконання інвестиційної програми розвитку та оновлення міжнародного аеропорту “Дніпропетровськ”. Внаслідок невиконання вказаних зобов'язань за договором купівлі-продажу держава не отримала очікуваного ефекту від реалізації пакета акцій, який обліковується у депозитарній установі - ТОВ “Кастодіан Гарант”.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 у справі № 904/299/16 позов задоволено. Розірвано укладений 28.08.2009 між Фондом державного майна України та Товариством з обмеженою відповідальністю “Галтера” договір № КПП-557 купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” за конкурсом у кількості 111956480 штук простих іменних акцій, що становить 94,572% статутного капіталу товариства. Зобов'язано депозитарну установу - Товариство з обмеженою відповідальністю “Кастодіан Гарант” у 15-денний строк з дати набрання рішенням законної сили списати з рахунку у цінних паперах Товариства з обмеженою відповідальністю “Галтера” пакет акцій Публічного акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” у кількості 111956480 штук простих іменних акцій, що становить 94,572% статутного капіталу товариства, на рахунок держави Україна (керуючий рахунком - Фонд державного майна України) 300996- НОМЕР_1 в Публічному акціонерному товаристві Акціонерний Банк “Укргазбанк”. Стягнуто з ТОВ “Галтера” на користь Фонду державного майна України судовий збір.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 скасовано та ухвалене нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 15.01.2019 касаційну скаргу Фонду державного майна задоволено частково, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 30.03.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 27.06.2018 у справі № 904/299/16 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2019 справу № 904/299/16 прийнято до провадження.
29.03.2019 ТОВ “Галтера” звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічною позовною заявою до Фонду державного майна України, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ТОВ “Кастодіан Гарант”, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ПАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”, третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ “Міжнародний аеропорт “Дніпропетровськ” про визнання укладеного 28.08.2009 між ТОВ “Галтера” і Фондом державного майна України договору № КПП-557 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” недійсним в частині пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2.
Зустрічний позов обґрунтований тим, що оспорювані пункти договору не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а саме в п. 11.1.2 договору не було визначено орган уповноважений на отримання майна, а п.п. 11.2.1, 11.2.2 договору не визначають яким чином інвестиція підлягає внесенню відповідачем 1 за первісним позовом.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2019 прийнято зустрічний позов ТОВ “Галтера” до розгляду разом із первісним позовом у справі № 904/299/16.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2019, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 24.06.2019, клопотання ТОВ “Галтера” задоволено, справу № 904/299/16 за виключною підсудністю передано на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2019 справу №904/299/16 прийнято до провадження.
06.08.2019 від позивача за первісним позовом - Фонду державного майна України надійшов відзив на зустрічний позов, в якому сторона просила застосувати наслідки спливу строку позовної давності до зустрічного позову ТОВ “Галтера” та відмовити у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсними пунктів договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 904/299/16 в задоволенні первісного позову Фонду державного майна України відмовлено повністю. Зустрічний позов ТОВ "Галтера" задоволено. Визнано недійсним договір №КПП-557 купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" від 28.08.2009 року, укладений між ТОВ "Галтера" і Фондом державного майна України в частині пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2. Стягнуто з Фонду державного майна України на користь ТОВ "Галтера" судовий збір.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, встановивши відсутність істотного порушення відповідачем 1 за первісним позовом умов договору купівлі-продажу та факту відсутності його вини у неналежному виконанні умов пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2 цього договору, керуючись ст.ст. 611, 614, 651 ЦК України, дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог первісного позову. Задовольняючи вимоги зустрічного позову, місцевий господарський суд виходив з того, що всупереч положенням ч. 5 ст. 203 ЦК України умови п. 11.1.2, 11.2.1 та 11.2.2 договору не спрямовані на реальне настання правових наслідків, оскільки містять зобов'язання сторони, яке неможливо виконати внаслідок того, що договором не передбачено механізм виконання зазначеного зобов'язання, зокрема, не зазначено особу, якій повинно бути передане майно згідно з пунктом 11.1.2 договору, не визначено чіткого порядку виконання пунктів 11.2.1 та 11.2.2 договору в частині внесення інвестицій, а також відсутній закріплений договором розмір необхідних інвестицій.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Прокуратура міста Києва звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 та прийняти нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити в задоволені зустрічного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято на підставі невірного застосування норм матеріального права, зокрема, ст.ст. 203, 215, 256, 257, 261 ЦК України. Так, прокурор вважає безпідставним посилання суду на те, що антитерористична операція впливала на належне виконання відповідачем-1 договірних зобов'язань, оскільки останній мав завершити виконання зобов'язань ще до початку операції. Висновки суду про відсутність істотного порушення договору в розумінні ст. 651 ЦК України, на переконання прокуратури, є необґрунтованими, оскільки зроблені без врахування ст.ст. 1, 27 Закону України «Про приватизацію державного майна». Також прокурор зазначає, що невизначеність державного органу на отримання майна не може бути підставою для визнання недійсним п. 11.1.2 договору. Судом не було встановлено обставин недійсності оспорюваних умов правочину на момент укладення договору, а також невірно застосовано положення ст.ст. 256, 261 ЦК України та помилково визначено початок перебігу строку позовної давності з 02.02.2017 (з моменту повідомлення Міноборони України відповідача-1 за первісним позовом про необхідність виконання розпорядження Кабінету Міністрів України № 1136-р від 04.11.2015), оскільки ТОВ «Галтера» є стороною договору та було обізнано про умови пунктів договору.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.11.2019, справа № 904/299/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), судді Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.
Також, не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фонд державного майна України звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 та прийняти нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити в задоволені зустрічного позову.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийнято при неповному з'ясуванні обставин справи. Так, апелянт зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем-1 за первісним позовом умов договору, держава не отримала очікуваного ефекту від реалізації передбаченого договором купівлі-продажу пакета акцій ВАТ «АК «Дніпроавіа». При цьому, факт невиконання зобов'язань ТОВ "Галтера" зафіксовано Фондом державного майна України в акті поточної перевірки від 20.08.2015. Також апелянт звертає увагу на те, що Антитерористична операція на сході України розпочалась лише в квітні 2014, а виходячи із змісту умов договору, відповідач 1 за первісним позовом, фактично, вже повинен був завершувати виконання договірних зобов'язань. За твердженнями скаржника, судом не було надано належної оцінки доводам сторони про те, що ТОВ «Галтера» було обізнаним з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1136-р від 04.11.2015.
Згідно витягу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 04.11.2019, справа № 904/299/16 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді - Алданової С.О., суддів - Мартюк А.І., Калатай Н.Ф.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019 поновлено Прокуратурі міста Києва та Фонду державного майна України пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення суду у даній справі; відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Прокуратури міста Києва та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі № 904/299/16; об'єднано апеляційні скарги Прокуратури міста Києва та Фонду державного майна України в одне провадження; встановлено учасникам справи процесуальний строк для подання відзивів, заперечень на апеляційні скарги та інших заяв/клопотань протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 25.11.2019; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.11.2019 розгляд справи призначено на 03.12.2019.
22.11.2019 від ПАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” надійшли письмові відзиви на апеляційні скарги, в яких третя особа-1 за первісним позовом просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Заперечуючи проти доводів апеляційних скарг, ПАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” зазначає, що місцевим господарським судом, з урахуванням вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, надано вірну юридичну оцінку обставинам у даній справі, а саме встановлено відсутність як істотного порушення умов договору відповідачем 1 за первісним позовом так і вини у неналежному виконанні договірних зобов'язань. Щодо позовних вимог зустрічного позову, третя особа 1 за первісним позовом зазначає, що оспорювані умови договору не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому правомірно визнані судом першої інстанції недійсними. Також ПАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” вважає вірним визначення судом початку перебігу строку позовної давності, оскільки саме з моменту надіслання Міноборони України листа про необхідність приведення умов договору у відповідність з розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1136-р від 04.11.2015 ТОВ «Галтера» стало відомо що виконати умови п.п. 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2 договору неможливо. Згідно доводів третьої особи 1 за первісним позовом, прокурором безпідставно подано апеляційну скаргу при наявності уповноваженого органу, який здійснює захист інтересів держави.
Від ТОВ "Галтера" також надійшли письмові відзиви на апеляційні скарги, в яких відповідач-1 за первісним позовом просив рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Узагальнені доводи відзивів на апеляційну скаргу зводяться до того, що місцевим господарським судом на підставі повного, всебічного та об'єктивного з'ясування усіх обставин справи прийнято правомірне рішення. Так, відповідач 1 за первісним позовом зазначав, що судом вірно встановлено неможливість передачі зобов'язаною стороною договору у державну власність майна, визначеного п. 11.1.2 договору, оскільки в період з 2009 по 2015 роки Кабінетом Міністрів України не був визначений такий орган. Також сторона вказувала на те, що умови п.п. 11.2.1., 11.2.2 договору неможливо було виконати зі сторони ТОВ «Галтера» у зв'язку з тим, що зазначені пункти містять дефекти змісту, а саме не визначено який вид інвестицій слід внести: в грошовій формі, виконання робіт чи надання послуг. Крім того, відповідач 1 за первісним позовом звертає увагу на те, що відсутнє істотне порушення умов договору, а також відсутній факт заподіяної шкоди у зв'язку із таким невиконанням. Щодо вимог зустрічного позову сторона зазначає, що самостійно вирішити питання щодо визначення державного органу для передачі майна ТОВ «Галтера» не мало можливості, а тому п. 11.1.2 договору не спрямований на реальне настання правових наслідків. Умови п.п. 11.2.1, 11.2.2 договору також правомірно визнані судом першої інстанції недійсними, оскільки вони не місять порядку та способу внесення стороною інвестицій.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 розгляд справи відкладено на 16.12.2019.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2019, у зв'язку з перебуванням у відпустці суддів Калатай Н.Ф. та Мартюк А.І., які не є головуючим суддею, для розгляду справи № 904/299/16 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Алданової С.О., суддів - Пономаренка Є.Ю., Сітайло Л.Г.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 справу № 904/299/16 за апеляційними скаргами Прокуратури міста Києва та Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 прийнято до розгляду визначеним складом суду. Розгляд справи призначено на 16.01.2020.
14.01.2020 від ТОВ "Галтера" надійшли додаткові пояснення у справі.
В судовому засіданні 16.01.2020 оголошено перерву до 23.01.2020, про що постановлено відповідну ухвалу.
Представники відповідача-2 за первісним позовом та третьої особи-2 за первісним позовом в судове засідання 23.01.2020 не з'явились, про час та місце судового розгляду повідомлялись у встановленому чинним процесуальним законом порядку.
Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.
Ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2019, від 20.11.2019, від 03.12.2019, від 16.12.2019, від 16.01.2020 про відкриття апеляційного провадження і призначення справи до розгляду, про відкладення, про перерву були оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua), тобто усі учасники справи, користуючись відкритим безоплатним цілодобовим доступом до реєстру мали можливість ознайомитися зі змістом вказаних ухвал.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що в даному контексті також слід враховувати правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (п. 41 рішення від 03 квітня 2008; заява № 3236/03; аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі “Смірнова проти України”).
Разом з цим, застосовуючи згідно з ч. 1 ст. 4 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989) (аналогічне застосування прецедентної практики Європейського суду з прав людини викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 908/98/18; від 13.09.2019 у справі № 904/4105/18).
Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання принципу розумності строків розгляду справи судом, а також з врахуванням того, що явка представників учасників справи судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторони та третьої особи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників відповідача-2 за первісним позовом та третьої особи-2 за первісним позовом, повідомлених належним чином про здійснення перегляду справи в апеляційному порядку.
Прокурор, представники позивача за первісним позовом та третьої особи-3 за первісним позовом в судовому засіданні 23.01.2020 вимоги апеляційних скарг підтримали, просили їх задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення первісного позову і відмову в задоволенні вимог зустрічного позову.
Представники відповідача-1 за первісним позовом та третьої особи-1 за первісним позовом заперечили проти доводів апелянтів, з підстав викладених у відзивах та просили оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, третіх осіб та прокурора, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд частково задовольняє апеляційні скарги, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 28.08.2009 між Фондом державного майна України (продавець за договором; позивач за первісним позовом у справі) та ТОВ “Галтера” (покупець за договором; відповідач-1 за первісним позовом) укладено договір купівлі-продажу пакета акцій ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” за конкурсом №КПП-557 (далі - договір), предметом якого є пакет акцій ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” кількістю 111 956 480 штук простих іменних акцій, випущених у документарній формі, що становить 94,572% статутного капіталу, номінальною вартістю однієї акції 0,25 грн та номінальною вартістю пакета акцій 27 989 120,00 грн, який за результатами конкурсу продано за 59 017 000,00 грн.
В п. 2 договору сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний розрахуватись за придбаний пакет акцій ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” протягом 60 календарних днів від дати нотаріального посвідчення договору в сумі 59 017 000, 00 грн, у тому числі протягом 30 календарних днів сплатити 29 508 500, 00 грн, що становить 50% ціни пакета акцій. Право власності на пакет акцій переходить до покупця від дати сплати повної вартості придбаного пакета акцій (п. 5 договору).
Відповідно до п. 10 договору покупець зобов'язаний у встановлений у пункті 3 договору строк повністю сплатити ціну придбаного пакета акцій, у встановлений у п. 11.1.4 та п. 11.1.5 строк забезпечити погашення заборгованості перед кредиторами підприємства та прийняти від продавця придбаний пакет акцій за актом приймання-передавання.
Повну вартість пакета акцій сплачено 02.09.2009. За актом № 502 від 03.09.2009 (а.с. 27, т. 1) пакет акцій продавцем передано покупцю - ТОВ "Галтера".
Пакет акцій ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" обліковується у депозитарній установі - ТОВ "Кастодіан Гарант".
Згідно п. 11 договору (в редакції договору № 281 від 04.08.2011 про внесення змін до договору купівлі-продажу; а.с. 29-31 том 1; 83-85 том 12) покупець зобов'язався виконати фіксовані умови конкурсу, визначені планом приватизації пакета акцій ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” та Концепцією розвитку, яка є невід'ємною частиною договору.
Згідно положень п. 11 договору (в редакції договору № 281 від 04.08.2011 про внесення змін до договору) покупець зобов'язаний забезпечити:
- пп. 11.1.2 договору: передачу відкритим акціонерним товариством "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" штучної злітно-посадкової смуги площею 2860х44 кв.м (інвентарний номер - 208), радіомаячної системи РМС СП - 80 М (інвентарний номер - 50059) та земельних ділянок, на яких вони розташовані, у власність держави для створення на їх базі державного підприємства;
- пп. 11.2.1 договору: згідно з Концепцією - інвестування коштів, необхідних для виконання програми підготовки Дніпропетровського аеропорту до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату з футболу 2012 року;
- пп. 11.2.2 договору: внесення інвестицій, передбачених Концепцією розвитку товариства, для забезпечення розвитку Дніпропетровського аеропорту до кінця 2012 року та оновлення автомобільного парку та засобів аварійно-рятувальної і пожежної служб аеропорту протягом 2010 року.
У відповідності до п. 12 договору виконання фіксованих умов конкурсу, які не мають визначеного строку реалізації, здійснюються протягом п'яти років з дати переходу права власності на пакет акцій.
Оскільки повну вартість пакета акцій сплачено 02.09.2009, то кінцевим строком виконання фіксованих умов конкурсу згідно п. 12 договору є 02.09.2014.
Відповідно до Концепції з урахуванням внесених у 2012 році змін до неї, на виконання інвестиційної програми розвитку та оновлення Міжнародного аеропорту "Дніпропетровськ" відповідач-1 за первісним позовом повинен інвестувати грошові кошти у сумі 882,1 млн грн, зокрема, 107 млн грн - на реконструкцію штучної злітно-посадкової смуги, яка підлягає передачі у власність держави згідно з пп. 11.1.2 договору. Кінцевим строком виконання зобов'язання щодо внесення та освоєння інвестиційних коштів за напрямками, передбаченими Концепцією, є 31.12.2014.
Фондом державного майна України проведено поточну перевірку виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" за конкурсом № КПП-557 від 28.08.2009 (а.с. 41-45, т. 1), за результатами якої встановлено, що умови договору купівлі-продажу контрагентом не виконано, про що складено відповідний акт від 20.08.2015. Зокрема, в ході проведеної перевірки встановлено, що з передбачених Концепцією та договором загальної суми інвестицій у 882 100 тис. грн фактично внесено інвестицій, з урахуванням індексу інфляції, на загальну суму 142 145, 12 тис. грн, при цьому сума інвестицій у діючих на момент внесення цінах склала 142 154, 465 тис. грн.
Також перевіркою встановлено невиконання умов п. 11.1.2 договору, а саме не передано до державної власності штучної злітно-посадкової смуги, радіомаячної системи та земельних ділянок, на яких вони розташовані.
Згідно положень п. 29 договору у разі невиконання покупцем зобов'язань за договором продавець має право в установленому законодавством порядку порушити питання про його розірвання та повернення пакета акцій за актом приймання-передавання у державну власність.
У разі невиконання однією із сторін умов договору та/або неотримання покупцем у строк, передбачений пунктом 34 договору, дозволу Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України на концентрацію суб'єкта господарювання, він може бути розірваний за згодою сторін або на вимогу іншої сторони за рішенням суду або господарського суду з поверненням пакета акцій продавцю за актом приймання-передавання протягом трьох робочих днів від дати набрання чинності рішенням суду, господарського суду або від дати підписання додаткової угоди про розірвання договору за згодою сторін (п. 38 договору).
01.10.2015 позивач за первісним позовом надіслав відповідачу-1 за первісним позовом пропозицію № 10-25-17590 про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" за конкурсом № КПП-557 від 28.08.2009 та про повернення державі пакета акцій ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" у розмірі 94,572% статутного капіталу товариства, зарахування пакету акцій на відповідний рахунок Держави Україна (керуючий рахунком - Фонд державного майна України) в Публічному акціонерному товаристві акціонерний банк "Укргазбанк" (а.с. 49-51, т. 1).
Листом № 14 від 30.10.2015 відповідач-1 за первісним позовом заперечив проти розірвання договору та запропонував вирішити спірні питання шляхом переговорів відповідно до п. 41 договору (а.с. 52-56, т. 1).
Предметом первісного позову є вимога Фонду державного майна України про розірвання договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" за конкурсом № КПП-557 від 28.08.2009, укладеного між Фондом та ТОВ “Галтера”, у зв'язку з невиконанням останнім його умов та повернення державі відповідного пакету акцій.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, договори та інші правочини є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відповідно до пункту 1 цієї статті припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
За положеннями ч. 1 ст. 651 ЦК України та ч. 1 ст. 188 ГК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, зміна та розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції, що була чинною на час звернення позивача до суду) на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Виключними умовами для розірвання договору купівлі-продажу об'єкта приватизації в порядку, передбаченому законодавством, є:
1) несплата коштів, визначених договором купівлі-продажу, протягом 60 днів з дня нотаріального посвідчення договору;
2) невиконання або неналежне виконання умов продажу об'єкта і зобов'язань покупця щодо основних напрямів розвитку і функціонування приватизованого об'єкта;
3) невиконання умов договору купівлі-продажу у зв'язку з банкрутством приватизованого підприємства або підприємства, до якого було передано приватизований об'єкт.
Частиною 2 ст. 651 ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Таким чином, оцінка істотності порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, установлених зазначеною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні з'ясувати не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10.10.2018 №910/21862/17, від 16.10.2018 №910/23976/16, від 29.01.2019 у справі №926/708/18, від 26.02.2019 №926/709/19.
Фонд державного майна України, звертаючись з позовом у даній справі, як на підставу для розірвання договору купівлі-продажу акцій вказував на те, що відповідачем-1 за первісним позовом було порушено умови п. п. 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2 договору.
Як вбачається зі змісту умов п. 30 договору, сторонами узгоджено, що невиконання покупцем обов'язків, зазначених пунктами 11.1.4 та/або 11.1.5, 11.5.1, 11.5.2, 11.5.3, 11.5.4, 11.5.5, 11.5.6 є підставою для розірвання договору.
Отже, судом першої інстанції вірно зауважено, що сторонами чітко було визначено перелік пунктів договору, порушення яких може вважатись істотним, зокрема, це положення пунктів 11.1.4 та/або 11.1.5, 11.5.1, 11.5.2, 11.5.3, 11.5.4, 11.5.5, 11.5.6, умови яких передбачають обов'язок відповідача 1 за первісним позовом погасити заборгованість ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” перед кредиторами у справі №Б29/194/04, обов'язок недопущення безкоштовного використання майна, щодо належного зберігання та експлуатації майна, неможливості збільшення статутного капіталу, реорганізації ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”, відчуження майна останнього до повного виконання умов договору тощо. Відтак, порушення умов пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2 договору не можуть бути кваліфіковані як істотне порушення договору в розумінні приписів ч. 2 ст. 651 ЦК України. Натомість наслідком невиконання цих умов, як вірно встановлено судом першої інстанції, може бути підставою для застосування інших санкцій, що передбачені п.24 договору, а саме нарахування пені в розмірі 0,1 % від невнесеної суми.
Водночас, як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, відповідачем 1 за первісним позовом порушень умов п.п. 11.1.4 та/або 11.1.5, 11.5.1, 11.5.2, 11.5.3, 11.5.4, 11.5.5, 11.5.6 договору не допущено; 02.09.2009 ТОВ “Галтера” сплачена повна вартість пакету акцій згідно п. 2.5 договору в сумі 59 017 000,00 грн, що сторонами не заперечується. Тобто має місце отримання правового результату, який очікувався при відчуженні пакету акцій товариства. Тому, на переконання колегії суддів, невиконання умов п.п. 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2 договору, що останнім не визначені як істотні, не може бути підставою для його розірвання.
Колегія суддів також вважає за необхідне зауважити, що позивачем за первісним позовом не доведено обставин істотного порушення відповідачем-1 за первісним позовом зобов'язань за спірним договором, внаслідок якого Фонд державного майна України зазнав збитків. При цьому, наявності складових елементів правопорушення, з якими законодавство пов'язує виникнення збитків (шкоди) (протиправна поведінка, розмір збитків (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками, вина) позивачем за первісним позовом також не обґрунтовано та не доведено.
Вищенаведені висновки суду першої інстанції доводами апеляційних скарг, а також в судовому засіданні не спростовано.
Таким чином, суд апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку не встановив обставин та підстав, з якими норми ст. 651 ЦК України пов'язують можливість розірвання спірного договору, а відтак висновок Господарського суду міста Києва про відсутність істотного порушення умов договору є обґрунтованим.
У відповідності до ст. 526 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 193 ГК України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
У відповідності до ч. 1 ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
За змістом ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується, що обґрунтуванням підстави первісного позову, зокрема, є те, що відповідачем 1 за первісним позовом не було здійснено реконструкції штучної злітно-посадкової смуги та не було передано її державі, що свідчить про невиконання відповідачем п.11.1.2 договору.
Поряд з цим, з аналізу змісту п.11.1.2 договору вбачається, що вказаним пунктом договору не було визначено орган, або відповідну установу, яка діє від імені та в інтересах держави, та якій відповідач 1 за первісним позовом був зобов'язаний передати зазначене в п.11.1.2 договору майно.
З долучених до матеріалів справи документів вбачається, що відповідач 1 за первісним позовом впродовж дії вказаного договору неодноразово звертався як до Фонду державного майна України, так і до інших державних органів, щодо готовності передачі, означеного в п. 11.1.2 договору майна, адже Державний орган, якому це майно мало бути передано, неодноразово змінювався.
Зазначені обставини також підтверджуються наявним у матеріалах справи рішенням Господарського суду міста Києва від 30.06.2017 року у справі № 910/6240/17 яким встановлено, що за період 2009-2015 роки Кабінетом Міністрів України не був визначений орган, якому ТОВ “Галтера” мав забезпечити передачу штучної злітно-посадкової смуги та іншого майна на виконання п.11.1.2 Договору. В свою чергу, матеріалами справи підтверджується вчинення ТОВ “Галтера” дій, спрямованих на виконання п. 11.1.2 Договору щодо передачі майна, в тому числі штучної злітно-посадкової смуги, до державної власності.
Так, остаточне визначення державного органу було визначено розпорядженням Кабінету Міністрів України №1136-р 04.11.2015, тобто після закінчення строку виконання передбаченого вказаним пунктом договору зобов'язання в цій частині.
Додатком 2 до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1136-р від 04.11.2015 визначено перелік будівель та споруд аеродрому), що передаються від ПАТ “АК Дніпроавіа” в державну власність до сфери управління Міноборони. У відповідності до вказаного додатку відбулась зміна переліку майна відносно того, що зазначене у договорі. А саме, радіомаячну систему РМС СП-80М (інвентарний номер 50059) замінено на диспетчерський пункт системи посадки (інвентарний номер 19) та будівлю радіолокаційного ретранслятора ближнього маяка (інвентарний номер А79), що як вірно зауважив місцевий господарський суд, виключало можливість виконання відповідачем 1 за первісним позовом цієї умови правочину в редакції, що була визначена сторонами під час укладення договору. Тобто відсутня вина сторони у невиконанні умов п. 11.1.2 договору, у зв'язку з порушенням якої Фонд державного майна України просить розірвати договір купівлі-продажу.
Такими чином, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що невиконання відповідачем 1 за первісним позовом пункту 11.1.2 договору було спричинено некоректністю викладення останнього, що була допущена в момент укладення договору та полягала у невизначені органу якому мало бути передано певне майно. До того ж, у зв'язку із зміною обставин, які неможливо було передбачити на час укладення договору, відбулась зміна переліку майна.
Щодо порушення відповідачем 1 за первісним позовом умов договору в частині внесення інвестицій, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до Указу Президента України від 14.04.2014 №405/2014 було введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України”. Прийняття вищевказаного Указу Президента України обумовлено проведенням антитерористичної операції (АТО) на сході України.
Відповідно до ст.1 Закону України “Про боротьбу з тероризмом” антитерористична операція - комплекс скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності.
Згідно ст.ст. 1, 3 Закону України “Про Збройні Сили України” Збройні Сили України - це військове формування, на яке покладається оборона нашої Держави, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості. Організаційно Збройні Сили України складаються із військових об'єднань, з'єднань, частин підрозділів, військових установ і навчальних закладів.
Безпосереднє керівництво Збройними Силами України здійснює Міністерство оборони України, яке відповідно до ст. 3 Закону України “Про Збройні Сили України” є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.
Враховуючи небезпеку початку дестабілізації ситуації у Дніпропетровському регіоні та недопущення захвату стратегічних будівель на території області, у тому числі міжнародного аеропорту “Дніпропетровськ”, на території Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний аеропорт “Дніпропетровськ”, згідно розпорядження керівництва Збройних Сил України, була розміщена військова авіаційна та наземна техніка, забезпечувалось виконання її польотів, обслуговування військової льотної техніки, а також розміщення особового складу Збройних Сил України з організацією побутових умов.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, а саме інформаційних довідок №1/2/28 від 21.10.2015 військової частини польова-пошта В3765, №350/484/1/1657 від 22.10.2015 військової частини НОМЕР_2 , №667 від 26.10.2015 військової частини НОМЕР_3 , зазначені військові частини підтверджують, що з початку Антитерористичної операції в Україні на території аеродрому “Дніпропетровськ” розміщується та обслуговується авіаційна та наземна техніка та склад Збройних Сил України, військових частин для здійснення військових польотів для захисту кордонів України та виконання відповідних військових завдань.
Зі змісту вказаних вище довідок також вбачається, що виконання військових польотів, обслуговування авіаційної та наземної техніки з аеропорту “Дніпропетровськ” потребує щоденного використання злітно-посадкової смуги, руліжних доріжок, місць стоянок, перону, світлосигнальної та радіонавігаційної систем, інфраструктури аеродрому “Дніпропетровськ”, виробничих та адміністративних будівель і споруд аеродрому “Дніпропетровськ”, людського ресурсу ТОВ “МА “Дніпропетровськ” та ПАТ “АК Дніпроавіа”.
Розміщення на території аеродрому “Дніпропетровськ” авіаційної та наземної військової техніки та складу Збройних сил України не заперечується третьою особою-3 - Міністерством оборони України. Зазначені обставини не спростовувались і представниками Фонду державного майна України під час розгляду спору в суді першої інстанції.
Натомість, з Техніко-економічного обґрунтовування, яким визначено варіанти реконструкції аеродрому, вбачається, що реконструкція може бути проведена, зокрема, шляхом розбирання існуючих аеродромних покриттів штучної злітно-посадкової смуги, відновлення несучої спроможності ґрунтової основи, виправлення повздовжнього профілю штучної злітно-посадкової смуги з доведенням його до нормативних вимог, укладення на місці розібраної штучної злітно-посадкової смуги нових покриттів жорсткого типу шириною 45 м. Тобто, враховуючи специфіку діяльності аеропорту, роботи з розбирання існуючих аеродромних покриттів штучної злітно-посадкової смуги, відновлення несучої спроможності ґрунтової основи могли призвести до неможливості використання злітної смуги за тимчасової відсутності відповідного аеродромного покриття.
При цьому, відповідач 1 за первісним позовом звертався з адміністративним позовом до суду з вимогами про зобов'язання Міністерства оборони України прийняти рішення про передислокацію військової частини, розміщеної на території аеродрому “Кайдаки”, та погодити його з Кабінетом Міністрів України (справа №826/5319/17, адміністративне провадження №К/9901/44297/18). Судами у справі відмовлено у задоволенні позову з огляду на ті обставини, що розміщення Міністерством оборони України військового сектору на території аеродрому відбулося на виконання вимог закону, тобто Міністерство оборони України діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач 1 за первісним позовом був позбавлений можливості здійснити інвестування у реконструкцію аеродромного покриття через необхідність виконання вимог законів України як ТОВ “Галтера”, так і позивачем за первісним позовом, пов'язану з обороною Держави в умовах АТО на сході країни.
Виконання договору в частині спрямування відповідачем-1 інвестицій в реконструкцію покриття аеропорту за умови розміщення на його території військового сектору, необхідності постійного здійснення з нього військових перельотів повітряних суден Збройних Сил України спричинило б шкоду національним інтересам України та виконанню рішень Міністерства оборони України щодо розміщення на території Міжнародного аеропорту “Дніпропетровськ” військового сектору, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін.
Доводи апеляційних скарг про те, що антитерористична операція не впливала на належне виконання відповідачем-1 за первісним позовом договірних зобов'язань не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки ані договором, ані Концепцією не було передбачено черговості виконання ТОВ “Галтера” зобов'язань за договором, або дати початку робіт з реконструкції злітної смуги, що відповідно дає підстави для висновку про те, що відповідач 1 за первісним позовом мав право на власний розсуд визначити період здійснення реконструкції штучної злітно-посадкової смуги в будь який проміжок часу до 31.12.2014 з урахуванням решти виконуваних ним зобов'язань за договором та інших об'єктивних обставин.
Позивачем належними засобами доказування в порядку ст. 74 ГПК України не доведено того, що реконструкція злітно-посадкової смуги, в об'ємах, визначених Техніко-економічним обґрунтовуванням, не могла бути проведена в період з квітня 2014 (початок АТО) по грудень 2014 у випадку відсутності обставин використання військовими аеропорту для забезпечення потреб оборони України.
Поряд з цим, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що зазначені в Інвестиційній програмі розвитку та оновлення МАП Дніпропетровськ до 2014 року (Концепція 2012 року) заходи, які не потребували зупинення експлуатації аеропорту, були виконані повністю (п.5 у повному обсязі (оновлення автомобільного парку і засобів аварійно-рятівної і пожежної служб аеропорту впродовж 2010 року, п.п. 1.1., 3.1., 4.1. - розробка проектно-кошторисної документації за конкретними роботами), що підтверджується актами, наявними в матеріалах справи.
Як вірно зауважено місцевим господарським судом, крім реконструкції штучної злітно-посадкової смуги, договір також передбачав здійснення відповідачем 1 низки інших зобов'язань.
Так пунктом 10 договору передбачено обов'язок ТОВ “Галтера” здійснити розрахунок за придбаний товар за договором. Повна вартість за придбаний товар була сплачена 02.09.2009.
Пунктом 11.1 передбачені обов'язки відповідача 1 за первісним позовом у сфері економічної діяльності ВАТ “АК “Дніпроавіа”, серед яких дотримання тих видів економічної діяльності, які є на дату підписання договору (пункт 11.1.1. договору); погашення заборгованості перед кредиторами у справі про банкрутство №Б29/194/04 (пункт 11.1.4 договору); недопущення появи нової заборгованості (пункт 11.1.6 договору); виконання мобілізаційних завдань ВАТ, виконання вимог Закону України “Про державну таємницю”, Закону України “Про захист економічної конкуренції”, Повітряного кодексу (пункти 11.1.7-11.1.9 договору).
Пунктом 11.3 договору передбачались обов'язки ТОВ “Галтера” у соціальній сфері, зокрема, недопущення появи заборгованості по заробітній платі, матеріальне стимулювання працівників, їх преміювання, виплата надбавок тощо, недопущення звільнення працівників, збереження робочих місць (пункти 11.3.1 - 11.3.4 договору); переважне зайняття вакансій громадянами України, укладення та виконання колективного договору, забезпечення деяких працівників житлом, здійснення підвищення кваліфікації робітників, утримання в належному стані об'єктів соціально-побутового призначення, гуртожитків, здійснення витрат на охорону праці (пункти 11.3.5 - 11.3.11 договору); забезпечення оздоровлення працівників, поліпшення умов паці (пункти 11.3.12 - 11.3.15 договору),
Пунктом 11.4 договору закріплювались обов'язки ТОВ “Галтера” у природоохоронній діяльності ВАТ.
Пункт 11.5 договору передбачає обов'язки відповідача 1 за первісним позовом у сфері корпоративних відносин та розпорядження майном ВАТ “АК “Дніпроавіа”, серед яких обов'язок належного утримання і зберігання майна, недопущення безкоштовного використання державного майна (пункти 11.5.1 - 11.5.2 договору), обов'язки щодо неголосування на загальних зборах стосовно збільшення статутного капіталу, укладення договорів з ВАТ, недопущення продажу майна тощо (пункт 11.5.3 - 11.5.4 договору).
Зі змісту Акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу пакета акцій ВАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" за конкурсом № КПП-557 від 28.08.2009 (а.с. 41-45, т. 1) вбачається, що Фондом державного майна України не встановлено невиконання ТОВ “Галтера” вищенаведених умов договору. Доказів неналежного виконання інших умов договору до матеріалів справи не надано.
Окрім цього колегія суддів звертає увагу, що рішення комісії ФДМ України від 24.09.2015, яким ТОВ "Галтера" відмовлено у внесенні змін до акту поточної перевірки від 20.08.2015 року, визнане протиправним та скасоване постановою окружного адміністративного суду м. Києва від 25.12.2015 по справі №826/24291/15. Приймаючи вказане рішення Окружний адміністративний суд м. Києва дійшов висновку, що Фондом державного майна України рішення від 24.09.2015, яке викладено у протоколі від 24.09.2015 та затверджено Першим заступником голови Фонду державного майна України 24.09.2015 про залишення без змін висновків Акту від 20.08.2015 поточної перевірки виконання умов Договору купівлі-продажу №КПП-557 пакета акцій відкритого акціонерного товариства "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" було прийнято з порушенням принципів, визначених ч.3 ст.2 КАС України, а саме не обґрунтовано, тобто не з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; не добросовісно; не розсудливо; без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; та не пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Тобто, Фондом державного майна України не досліджено та не враховано причини, через які умови спірного договору своєчасно не виконано.
Вказана постанова залишена без змін судами вищих інстанцій.
З урахуванням наведеного, судом першої інстанції слушно зауважено, що неналежне виконання відповідачем 1 за первісним позовом положень п. п. 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2 договору, порушення яких зумовлене об'єктивними, незалежними від ТОВ “Галтера” підставами, та, відповідно, виконання решти зобов'язань свідчить про те, що зобов'язаною стороною було виконано правочин із значної частини усіх зобов'язань в порівнянні з обсягом невиконаних зобов'язань, що здебільш не залежали від його волі.
Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд, надаючи правову кваліфікацію доказам, які подані сторонами з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог первісного позову і заперечень проти них, з урахуванням вказівок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, які в силу ст. 316 ГПК України є обов'язковими під час нового розгляду справи, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про розірвання договору купівлі-продажу у зв'язку з відсутністю істотності порушення умов договору в розумінні ст. 651 ЦК України та відсутності вини відповідача 1 за первісним позовом у невиконанні його умов. Оскаржуване рішення в даній частині підлягає залишенню без змін.
Щодо вимог зустрічного позову, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду не може погодитися з висновками суду першої інстанції про їх задоволення, виходячи із наступного.
ТОВ “Галтера” було подано зустрічний до Фонду державного майна України, за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю “Кастодіан Гарант”, третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Публічного акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”, третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжнародний аеропорт “Дніпропетровськ” про визнання укладеного 28.08.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Галтера” і Фондом державного майна України договору №КПП-557 купівлі-продажу пакета акцій Відкритого акціонерного товариства “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” недійсним в частині пунктів 11.1.2, 11.2.1, 11.2.2.
Як вже зазначалось у даній постанові, в п. 11.2.1, п. 11.2.2 договору сторонами узгоджено, що покупець зобов'язаний забезпечити:
- згідно з Концепцією - інвестування коштів, необхідних для виконання програми підготовки Дніпропетровського аеропорту до проведення в Україні фінальної частини чемпіонату з футболу 2012 року (п. 11.2.1 договору);
- внесення інвестицій, передбачених Концепцією розвитку товариства, для забезпечення розвитку Дніпропетровського аеропорту до кінця 2012 року та оновлення автомобільного парку та засобів аварійно-рятувальної і пожежної служб аеропорту протягом 2010 року (п. 11.2.2 договору).
Обґрунтовуючи недійсність вищенаведених умов договору, ТОВ “Галтера” посилається на те, що попри змісту ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність», ч. 1 ст. 326 ГК України, оспорювані умови договору не визначають в якому вигляді повинні бути здійснені такі інвестиції (шляхом перерахування коштів, виконання робіт, надання послуг, або передання майна на відповідну суму). У зв'язку з цим, відповідач 1 за первісним позовом вважає, що вказані умови не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки фактично не можуть бути виконані.
За приписом ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним тощо.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Таким чином, під час вирішення спорів про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, підлягає встановленню наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, за результатами вирішення спору. При цьому в судовому рішенні вказується в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Матеріалами справи підтверджується, що за підсумками конкурсу з використанням відкритості пропонування ціни за принципом аукціону з продажу державного пакета акцій, Фонд державного майна України зобов'язався передати у власність ТОВ “Галтера” пакет акцій ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”, а покупець зобов'язався сплатити за нього відповідну ціну, прийняти цей пакет акцій і виконати обов'язки, передбачені цим договором.
Спеціальним законом України, що регулює правовідносини сторін у процесі приватизації, та, зокрема, регламентує порядок укладання договорів купівлі-продажу майна в процесі приватизації, визначає істотні умови та зобов'язання сторін за такими договорами, а також наслідки порушення зобов'язань, - є Закон України «Про приватизацію державного майна».
У відповідності до ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на час укладення договору) при приватизації майна державного підприємства як єдиного майнового комплексу шляхом його викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу. До договору купівлі-продажу повинні включатися передбачені бізнес-планом чи планом приватизації зобов'язання або зобов'язання сторін, які були визначені умовами аукціону, конкурсу чи викупу, щодо: здійснення програм технічного переозброєння виробництва, впровадження прогресивних технологій; здійснення комплексу заходів щодо збереження технологічної єдності виробництва та технологічних циклів; збереження та раціонального використання робочих місць; виконання вимог законодавства про захист економічної конкуренції; збереження номенклатури та обсягу виробництва продукції (послуг) відповідно до бізнес-плану; завершення будівництва жилих будинків; утримання об'єктів соціально-побутового призначення; виконання заходів щодо створення безпечних і нешкідливих умов праці та охорони навколишнього середовища; внесення інвестицій виключно у грошовій формі, їх розміру та строків; виконання встановлених мобілізаційних завдань; погашення боргів; подальшого використання земельної ділянки відповідно до вимог Земельного кодексу України.
Із правового контексту вищенаведених норм вбачається, що обов'язковою умовою для відчуження державного майна в процесі приватизації є виконання покупцем умов, визначених планом приватизації (техніко-економічне обґрунтування післяприватизаційного розвитку об'єкта) або зобов'язань сторін, які були визначені умовами аукціону.
Так, у відповідності до п. 11 договору (в редакції договору № 281 від 04.08.2011 про внесення змін до договору купівлі-продажу; а.с. 29-31 том 1; 83-85 том 12) покупець зобов'язався виконати фіксовані умови конкурсу, визначені планом приватизації пакета акцій ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа” та Концепцією розвитку, яка є невід'ємною частиною договору. В свою чергу, Концепція післяприватизаційного розвитку авіакомпанії містить зобов'язання учасника конкурсу щодо виконання умов конкурсу та виконання плану довгострокових інтересів товариства стосовно підвищення економічних, соціальних, фінансових, технологічних та екологічних показників його діяльності та Техніко-економічне обґрунтування післяприватизаційного розвитку ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”.
Відповідно до Концепції з урахуванням внесених у 2012 році змін до неї, на виконання інвестиційної програми розвитку та оновлення Міжнародного аеропорту "Дніпропетровськ" відповідач-1 повинен був інвестувати грошові кошти у сумі 882,1 млн грн, шляхом проведення відповідних заходів, визначених інвестиційною програмою розвитку та оновлення МАП Дніпропетровськ, а саме реконструкція аеродрому; ремонт спецустаткування світлосигнальної і радіонавігаційної систем; реконструкція об'єктів інфраструктури і інженерного забезпечення; заходи щодо підвищення пропускної спроможності аеропорту; оновлення автомобільного парку і засобів аварійно-рятувальної пожежної служб аеропорту.
Таким чином, наявна в матеріалах справи Концепція післяприватизаційного розвитку ВАТ “Авіаційна компанія “Дніпроавіа”, як невід'ємна частина договору, розроблена на виконання прямої вказівки закону та містить зобов'язання учасника конкурсу щодо виконання його обов'язкових умов, зокрема, в частині внесення інвестицій.
Висновки місцевого господарського суду про те, що вказана Концепція є виключно внутрішнім документом та не може впливати на права і обов'язки сторін за договором суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вони були зроблені без врахування вищенаведених положень Закону України «Про приватизацію державного майна» (в редакції чинній на час укладення договору), норми якого є спеціальними та регулюють спірні правовідносини щодо приватизації державного майна. При цьому, колегія суддів вважає слушними аргументи апеляційної скарги прокурора про те, що внесення інвестицій покупцем об'єкта приватизації та виконання ним соціально-економічних програм є вимогою Закону України «Про приватизацію державного майна» та відповідає принципам і меті приватизації, а договір купівлі-продажу є одним із елементів приватизаційного процесу.
Також є передчасними висновки суду першої інстанції про відсутність в Концепції порядку внесення інвестицій з огляду на те, що матеріалами справи, зокрема, підтверджується факт часткового виконання ТОВ “Галтера” своїх зобов'язань щодо внесення інвестицій. Відтак, доводи відповідача 1 за первісним позовом про те, що оспорювані умови договору (п.п. 11.2.1, 11.2.2) підлягають визнанню недійсними згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України є необґрунтованими та такими, що не можуть бути підставою для задоволення зустрічного позову у даній справі.
Щодо позовних вимог зустрічного позову про визнання недійсним п. 11.1.2 договору, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Як вже зазначалось раніше, у відповідності до вищенаведеного оспорюваного пункту договору покупець зобов'язався забезпечити передачу Відкритим акціонерним товариством "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" штучної злітно-посадкової смуги площею 2860х44 кв.м (інвентарний номер - 208), радіомаячної системи РМС СП - 80 М (інвентарний номер - 50059) та земельних ділянок, на яких вони розташовані, у власність держави для створення на їх базі державного підприємства.
ТОВ “Галтера”, як на підставу для визнання недійсним п. 11.1.2 договору згідно вимог ч. 5 ст. 203 ЦК України, вказувало на те, що у зв'язку з невизначеністю органу, якому підлягає передача майна, оспорюваний пункт правочину, через неможливість його виконання, не спрямований на настання реальних правових наслідків, ним обумовлених. Крім того, посилався на зміну переліку майна.
Задовольняючи позовні вимоги зустрічного позову у цій частині, Господарський суд міста Києва виходив з того, що відсутність в означеному пункті договору особи, яка уповноважена прийняти від імені та в інтересах Держави від відповідача 1 за первісним позовом майно за договором, при відсутності у цьому змісті зобов'язань й повноважень ТОВ “Галтера” щодо самостійного визначення такої особи, фактично призводить до неможливості виконання зазначеного положення договору, адже договір не містить іншого порядку передачі майна визначеного пунктом 11.1.2 договору у власність Держави.
При цьому, під час розгляду справи позивачем за первісним позовом було заявлено про застосування строків позовної давності до зустрічного позову поданого ТОВ “Галтера”.
Місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. 261 ЦК України та встановлення обставин того, що відповідачу 1 за первісним позовом стало відомо про порушення його прав лише 02.02.2017 (з моменту повідомлення Міністерством оборони України про необхідність внесення змін до договору згідно розпорядження Кабінету Міністрів України № 1136-р від 04.11.2015), дійшов висновку, що строк позовної давності на пред'явлення зустрічного позову не пропущено.
Проте, колегія суддів не погоджується з вищевикладеними висновками суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
За змістом статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Визначення початкового моменту перебігу позовної давності має визначальне значення, оскільки від цього залежить правильність обчислення позовної давності і наявність підстав для захисту порушеного права чи у відмові в такому захисті з підстав пропуску позовної давності.
Аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (постанова Верховного Суду України від 16.11.2016 р. у справі №6-2469цс16).
Отже позивач повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права, що випливає із загального правила, встановленого ст. 74 ГПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 904/300/18, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/32224/16.
Беручи до уваги те, що ТОВ “Галтера” звернулось з зустрічним позовом у даній справі з вимогами про визнання недійсним певних умов договору, а також з огляду на те, що порушення сторонами вимог закону щодо укладення правочину задля настання правових наслідків, обумовленим ним, допущено в момент його укладення, судова колегія вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про початок перебігу строку позовної давності у даній справі від дати коли Міністерство оборони України звернулось до відповідача 1 за первісним позовом про необхідність приведення умов договору з відповідність положеннями розпорядження Кабінету Міністрів України № 1136-р від 04.11.2015.
Поряд з цим, судова колегія зауважує та робить акцент на тому, що необхідність приведення умов договору до положень названого розпорядження стосувалась лише переліку майна, яке було уточнено та змінено. Натомість питання про внесення змін до договору в частині визначення уповноваженого органу на отримання цього майна та неможливість виконання п. 11.1.2 договору саме у зв'язку з відсутністю у договорі ідентифікації цього органу, в листі Міноборони України № 220/1049 від 02.02.2017 (а.с. 170 том 5) не порушувалось.
До того ж, у відповідності до наявного в матеріалах справи листа № 15 від 16.11.2015 ТОВ “Галтера” (а.с. 144 том 12) відповідач 1 за первісним позовом повідомив Міністерство оборони України та Фонд державного майна України про його готовність здійснити передачу третій особі-3 за первісним позовом майна, визначеного в розпорядженні Кабінету Міністрів України № 1136-р від 04.11.2015.
Отже, відповідач 1 за первісним позовом з 16.11.2015 був обізнаним про те, що відбулась зміна уповноваженого органу, якому у відповідності до положень п. 11.1.2 договору підлягала передача майна та зміна переліку цього майна.
Твердження третьої особи 1 за первісним позовом про те, що ТОВ «Галтера» дізналося про порушення своїх прав з листа Міноборони України визнаються судовою колегією непереконливими, оскільки, як вже зазначалось, третьою особою 3 за первісним позовом вказувалось про необхідність уточнення переліку майна згідно розпорядженні Кабінету Міністрів України № 1136-р від 04.11.2015. Питання щодо внесення змін до п. п. 11.2.1, 11.2.2 договору Міністерством оборони України, як вже зазначалось, не порушувалось.
Щодо посилання ТОВ “Галтера” на зміну переліку майна, то судова колегія зазначає що наведені аргументи не можуть бути підставою для визнання оспорюваного пункту договору недійсним, оскільки не існували на час укладення спірного правочину. До того ж, зміна обставин під час виконання договору можуть бути кваліфікуючою ознакою для внесення змін до договору або його розірвання в порядку ст. 652 ЦК України.
Колегія суддів, серед іншого, вважає за необхідне зауважити, що місцевим господарським судом також було помилково визначено початок перебігу строку на подання зустрічного позову і в частині вимог про визнання недійсними п.п. 11.2.1, 11.2.2 договору (щодо порядку внесення інвестицій), оскільки відповідач 1 за первісним позовом є стороною правочину, а відтак з моменту його укладення був обізнаний з його умовами. Однак, з урахуванням того що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні вимог зустрічного позову про визнання недійсними п. п. 11.2.1, 11.2.2 договору, питання застосування строку позовної давності в даній частині вимог не вирішується.
Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, № 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Враховуючи те, що із зустрічним позовом у даній справі відповідач 1 за первісним позовом звернувся у березні 2019, а початок перебігу строку позовної давності слід обраховувати саме з моменту укладення договору купівлі-продажу, стороною якого є відповідач 1 за первісним позовом, апеляційний господарський суд вважає, що ТОВ “Галтера” пред'явлено зустрічний позов, зокрема, в частині вимог про визнання недійсним п. 11.1.2 договору, з пропуском трьохрічного строку позовної давності. Відтак наявні правові підстави для застосування, унормованих ч. 4 ст. 267 ЦК України, наслідків спливу строку позовної давності.
Доводи відзивів на апеляційні скарги щодо відсутності обґрунтувань звернення з апеляційною скаргою прокуратури міста Києва не можуть бути підставою для відмови у задоволенні цієї скарги, оскільки судом першої інстанції залучено до участі у справу прокуратуру Дніпропетровської області, яка при поданні відповідної заяви визначала підстави вступу. При цьому, чинним процесуальним законодавством не визначено необхідність обґрунтування подання апеляційної скарги прокуратурою, визначеної згідно її територіальності, у зв'язку з передачею справи за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Окрім цього як згідно абз. 3 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» так і згідно абз. 3 ч. 1 ст. 26 чинного на час розгляду цієї справи Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» зміни, що вносяться до договорів купівлі-продажу, укладених у процесі приватизації, здійснюються в порядку, що затверджується Фондом державного майна України, та не можуть передбачати зменшення відповідальності покупця за невиконання ним зобов'язань, а також загального обсягу інвестицій, визначених договором купівлі-продажу.
Процедуру внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна, укладених органами приватизації, визначає чинний на час розгляду цієї справи «Порядок внесення змін до договорів купівлі-продажу державного (комунального) майна», затверджений наказом ФДМУ від 18.10.2018 № 1328 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.11.2018 за № 1341/32793.
Згідно п.п. 3-5 Розділу II вищезазначеного Порядку пропозиція про внесення змін до договору купівлі-продажу, що надійшла після звернення до суду органу приватизації для застосування до власника санкцій, передбачених договором купівлі-продажу, не розглядається. При цьому пункти 1-3 цього розділу не стосуються випадків, коли договір про внесення змін укладається на виконання відповідного рішення суду, а також випадків, коли власником запропоновано укласти згідно із законодавством мирову угоду в рамках судового провадження про вжиття санкцій за порушення умов договору купівлі-продажу. Пропозиція про укладення мирової угоди в рамках судового провадження про вжиття санкцій за порушення умов договору купівлі-продажу, згідно з якою запропоновано внести зміни до договору купівлі-продажу, розглядається органом приватизації відповідно до цього Порядку.
Підсумовуючи в сукупності вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що в задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним умов п. 11.2.1, п. 11.2.2 та п. 11.1.2 договору слід відмовити. При цьому, місцевим господарським судом під час розгляду цієї справи було допущено невірне застосування норм матеріального права та нез'ясування обставин справи, що мають значення для її вирішення, що у відповідності до ст. 277 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваного рішення в частині задоволення вимог зустрічного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що місцевим господарським судом в частині вимог первісного позову належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у відповідній частині відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення у відповідній частині в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржниками не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх правових позицій, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Водночас, в частині вимог зустрічного позову рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову про визнання недійсними відповідних пунктів договору купівлі-продажу.
Враховуючи відмову в задоволенні первісного і зустрічного позову, а також з огляду на приписи ст. 129 ГПК України, судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду державного майна України, а за подання апеляційних скарг до Північного апеляційного господарського суду - за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера".
Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Фонду державного майна України на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №904/299/16 задовольнити частково.
2. Апеляційну скаргу Прокуратури міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №904/299/16 задовольнити частково.
3. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.09.2019 у справі №904/299/16 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:
«В задоволенні первісного позову Фонду державного майна України відмовити повністю.
В задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Галтера” відмовити повністю.»
4. Стягнути з Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 8-10, ідентифікаційний код 34884292) судовий збір за подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду у сумі 3031 (три тисячі тридцять одну) грн 60 коп.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 8-10, ідентифікаційний код 34884292) на користь Фонду державного майна України (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/9, ідентифікаційний код 00032945) судовий збір за подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду в сумі 8644 (вісім тисяч шістсот сорок чотири) грн 50 коп.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галтера" (49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 8-10, ідентифікаційний код 34884292) на користь Прокуратури міста Києва (03150, м. Київ, вул. Предславинська, 45/9; ідентифікаційний код 02910019) судовий збір за подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду в сумі 8644 (вісім тисяч шістсот сорок чотири) грн 50 коп.
7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання постанови Північного апеляційного господарського суду.
8. Справу №904/299/16 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.Г. Сітайло
Повний текст постанови складено 23.01.2020