вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" січня 2020 р. Справа№ 910/10641/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тарасенко К.В.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Іоннікової І.А.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»
на рішення Господарського суду міста Києва
від 10.10.2019 (повний текст складено 15.10.2019)
у справі №910/10641/19 (суддя Полякова К.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця»
до Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг»
про стягнення 164210 грн.
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1.1. короткий зміст позовних вимог
Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» про стягнення 164210 грн. штрафу за неправильно зазначені відправником відомості у залізничній накладній від 11.02.2019 № 43687748.
Позов мотивовано тим, що відповідачем було відправлено вантаж залізничними вагонами з перевищенням вантажопідйомності вагонів, що загрожувало безпеці руху та зумовило необхідність переваження та досилання надлишкового вантажу.
1.2. короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10641/19 позовні вимоги Акціонерного товариства «Українська залізниця» задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південна залізниця» 164210,00 грн основного боргу, а також 2463,15 грн витрат по сплаті судового збору.
Рішенням мотивоване тим, що належними та допустимими доказами доведено фактичне перевантаження вагона № 95329272 на 1500 кг, а фактичне перевантаження вагона № 9523732 становило 1250 кг, що є підставою для застосування штрафних санкцій та задоволення позову.
1.3. короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Лізингова компанія «Укртранслізинг» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10641/19 - скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, а судові витрати зі сплати судового збору покласти на відповідача.
Крім того, в апеляційній скарзі відповідач просив розглянути спір за участі представників сторін.
2. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ:
2.1. визначення складу суду, заяви, клопотання
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.11.2019 у справі №910/10641/19 визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Тарасенко К.В., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду, відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) представників учасників справи, відкрито апеляційне провадження у справі №910/10641/19 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
12.11.2019 від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.
27.11.2019 від представника відповідача надійшла відповідь на відзив.
2.2. узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення було прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Апелянт зазначає, що паспорт вагонних ваг по станції Кременчук не відповідає вимогам чинного законодавства, невідомо в якому режимі здійснювалось зважування, а встановити фактичну похибку таких ваг за наявними документами - неможливо, а отже надані відповідачем докази є недопустимими.
Крім того, апелянт зазначає, що судом було порушено норми процесуального права, оскільки позивачем пропущено строк для подачі відповіді на відзив на три дні, а отже суд мав залишити такий документ без розгляду.
2.3. узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Представник позивача у своєму відзиві заперечував проти доводів апеляційної скарги відповідача, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Відзив мотивовано тим, що паспорт на ваги відповідає формі викладеній в інструкції, на яку посилається відповідач, а крім того в п. 3.47. зазначеної інструкції визначено перелік підстав за яких використання ваг не допускається, однак такі обставини відсутні, а отже позивач правомірно, за допомогою належного обладнання, встановив перевищення максимального навантаження вагонів, що є підставою для застосування штрафних санкцій.
Крім того, позивач зазначає, що вагони зважувались неодноразово, так на станції Основа було здійснене зважування динамічними вагами та було встановлення факт перевищення маси вантажу, яке й стало підставою для здійснення перевірки зазначених обставин на станції Кременчук, в результаті якого було підтверджено зазначені обставини та складено комерційні акти, які є підставою позову.
У відповіді на відзив відповідач підтримав доводи апеляційної скарги, та заперечив доводи позивача зазначені у відзиві, крім того просив залишити без розгляду документи (нові докази) долучені до відзиву на апеляційну скаргу.
2.4. інші процесуальні дії у справі
Дослідивши доводи відповіді на відзив, колегія суддів погоджується з доводами відповідача, що документи долучені до відзиву на апеляційну скаргу по своїй суті є новими доказами, які не були долучені до справи на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, а позивач не обґрунтовує неможливість зазначених доказів на стадії розгляду справи в суді першої інстанції, що є підставою для залишення їх без розгляду на підставі ч. 3 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України.
3. ПОЗИЦІЯ СУДУ:
3.1. встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи
11.02.2019 на станції відправлення Бурлук регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» відповідачем, як відправником, завантажені вагони № 95329272, № 95237632 вантажем «пшениця», маса вантажу визначена відправником на вагонних вагах без участі представника залізниці і склала 70000 кг в кожному вагоні, про що зроблені відповідні відмітки у накладній на групу вагонів № 43687748. Вантаж відправлений у вагонах № 95329272, № 95237632 за маршрутом слідування зі станції Бурлук до станції Чорноморськ-Порт - експорт регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «У крзалізниця».
3.2. обставини встановлені судом апеляційної інстанції і визначення відповідно до них правовідносин
13.02.2019 на шляху слідування на станції Кременчук регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» проведене комісійне зважування вагонів № 95329272, № 95237632, за результатами якого встановлено, що в вагоні № 95329272 маса вантажу більша за вказану в накладній № 43687748 на 1500 кг, у вагоні № 95237632 - більша за вказану в накладній № 43687748 на 1250 кг.
Оскільки маса вантажу перевищувала вантажопідйомність та загрожувала безпеці руху, залізницею складені акти загальної форми від 13.02.2019 № 12120 та № 12121. Також невідповідність фактичної маси вантажу зазначеній у накладній № 43687748 засвідчена комерційними актами станції Кременчук регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» від 13.02.2019 № 425001/2 та № 425001/3. Згідно з відомостями, наведеними в комерційних актах, вагони № 95329272 та № 95237632 прибули на станцію Кременчук зі справними, задіяними запірно- пломбувальними пристроями (ЗПП) відправника та в технічно справному стані.
Після проведення перевірки маси вантажу у вагонах № 95329272, № 95237632 станцією Кременчук передані оперативні повідомлення від 13.02.2019 № 432, № 433 на станцію Бурлук про невідповідність маси вантажу.
Надлишки вантажу у вагонах № 95329272, № 95237632 у загальній кількості 2750 кг видані в розпорядження вантажовідправнику (відповідачу) відповідно до його листа від 22.02.2019 та вивезені засобами відправника, про що складені акти загальної форми від 22.02.2019 № 12189 та № 12190.
Після відвантаження надлишків маса вантажу у вагонах № 95329272, № 95237632 приведена у відповідність із зазначеною у накладній № 43687748, вагони відправлені за призначенням за досильною накладною № 43707785 від 22.02.2019.
На станції призначення Чорноморськ-Порт - експорт регіональної філії «Одеська залізниця» АТ «Укрзалізниця» при видачі вантажу вантажоодержувачу ТОВ СП «Трансбалктермінал» проведено контрольне зважування вагонів № 95329272, № 95237632, за результатами якого різниці проти відомостей про масу вантажу, зазначену в накладній № 43687748, не виявлено, про що зроблена відмітка в розділі «Є» комерційних актів. № 425001/2/5 та 425001/3/6.
Позивач звертався до відповідача із претензією від 31.05.2019 № М-10/82 на суму 164 210 грн. штрафу в розмірі 5-кратної провізної плати за всю відстань перевезення, однак відповіді на претензію або грошових коштів не отримав.
Розмір штрафу розрахований позивачем відповідно до даних, зазначених у відомості вагонів до залізничної накладної № 43687748 у графі «провізна плата» для вагонів № 95329272, № 95237632, що для кожного вагону складає 16421 грн. (16421 грн. х 5 х 2 вагони = 164210 грн.).
3.3. доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів порушення відповідачем норм навантаження вагонів, оскільки документація вагів на станції Кременчук не відповідає нормам чинного законодавства.
При цьому, колегія суддів зазначає, що зважування на вагонних вагах є одним із передбачених Правилами способів визначення маси вантажу.
Саме зважування є найбільш точним способом визначення маси вантажу.
Отже, можливість визначення маси певних вантажів умовно не виключає можливість її визначення шляхом зважування. Вантажовідправник у такому разі має можливість обирати той чи інший спосіб визначення маси на власний розсуд. Разом з тим, залізниця, користуючись правом, передбаченим статтею 24 Статуту, під час перевірки на станціях не позбавлена права обрати для цього зручний для себе та більш точний спосіб.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць у випадках, передбачених статтею 129 Статуту.
Отже, допустимим доказом матеріальної відповідальності відповідача (вантажовідправника) є саме комерційний акт.
Надаючи оцінку складеним залізницею комерційним актам від 13.02.2019 № 425001/2 та № 425001/3, колегія суддів зазначає що вони відповідають вимогам законодавства і є допустимими доказами, які засвідчують матеріальну відповідальність відповідача.
Крім того, з наявної в матеріалах справи належним чином завіреної копії технічного паспорту засобу ваговимірювальної техніки (т. 1 а.с. 27-29) вбачається, що ваги були повірені 02.11.2018, а похибка знаходиться в межах норми, а 01.02.2019 вагам проведено огляд-перевірка за допомогою контрольного вантажу, та визначено, що показання ваг в межах допустимої похибки.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах докази у їх сукупності підтверджуються наявність підстав для задоволення позову, водночас, відповідач заперечує проти можливості врахування показників ваг на станції Кременчук, однак сам факт порушення зобов'язання не спростовує.
3.4. чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси за захистом яких мало місце звернення до суду
Порушенням права є такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Враховуючи, обставини справи у їх сукупності, позивач довів, належними та допустимими доказами, що позивач не виконав зобов'язання щодо зазначення у накладній правильної маси вантажу, чим порушив права залізниці як перевізника та допустив створення ситуації яка загрожувала безпеці руху
4. ВИСНОВКИ СУДУ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА:
4.1. висновки за результатами розгляду матеріалів справи
Відповідачем за допомогою належних, допустимих та достатніх доказів не доведено наявності обставин, які б спростовували твердження позивача, що маса вантажу перевищувала вантажопідйомність вагонів та загрожувала безпеці руху, що в свою чергу є підставою для застосування штрафних санкцій.
4.2. посилання на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Стаття 3 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 №273/96-ВР встановлює, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Стаття 908 Цивільного кодексу України, яка кореспондується із ст.306 Господарського кодексу України, встановлює, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 37 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, передбачено, що під час здавання вантажів для перевезення відправник має зазначити їх масу у накладній.
Стаття 24 Статуту залізниць України надає залізницям право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Статтею 122 Статуту встановлена відповідальність вантажовідправника у вигляді штрафу за неправильне зазначення в накладній маси вантажу.
Частиною першою статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що обставини, які можуть служити підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Аналогічну норму містить ст.129 Статуту залізниць України, відповідно до якої обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Цією статтею передбачено також, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Так, правила складання актів, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 за № 334, в п. 2 яких зазначено, що комерційні акти складаються для засвідчення, зокрема, невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Відповідно до ст. 13 Статуту залізниць України для зважування вантажів, багажу і вантажобагажу (товаробагажу) використовуються вагонні, вантажні, елеваторні та інші ваги.
Наказом Міністерства інфраструктури України 31.07.2012 №442, зареєстрованому в Мінюсті України 11.10.2012 за №1716/22028, затверджено Інструкцію про порядок застосування засобів ваговимірювальної техніки на залізничному транспорті України (далі - Інструкція), розроблена відповідно до положень Законів України «Про метрологію та метрологічну діяльність», «Про залізничний транспорт».
Вимоги цієї Інструкції є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України, діяльність яких пов'язана із застосуванням, розробленням, виготовленням, продажем, прокатом та обслуговуванням засобів ваговимірювальної техніки, призначених для визначення маси вантажів, які перевозяться залізничним транспортом України, і за результатами зважування на яких оформлюються перевізні документи (п.1.3 Інструкції).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції, огляд-перевірка придатності засобу ваговимірювальної техніки (далі - ЗВВТ) для зважування вантажів - визначення стану та характеристик ЗВВТ, відновлення, у разі потреби, робочого стану ЗВВТ без заміни або зміни конструкції його елементів чи програмного забезпечення.
Відповідно до п. 5.6 Інструкції, під час експлуатації ЗВВТ виконуються такі види робіт з обслуговування: огляд-перевірка, профілактичне технічне обслуговування, ремонт, технічний огляд ЗВВТ, діагностичне обстеження вагонних ваг.
Під час огляду-перевірки ЗВВТ перевіряється відповідність їх технічного стану конструкторській документації і нормативним вимогам та визначається за допомогою еталонів, чи не перевищуються значення встановлених для ЗВВТ нормованих метрологічних характеристик: для статичних ЗВВТ - непостійність показів ненавантажених ЗВВТ, незалежність показів ЗВВТ від положення вантажу на вантажоприймальному пристрої, похибки навантажених ЗВВТ; для динамічних ЗВВТ - похибка ЗВВТ під час зважування вагонів у русі (п.5.7 Інструкції).
Згідно з п. 3.46 Інструкції не допускається заїзд рухомого складу на вагонні ваги, які не пройшли необхідного діагностичного обстеження, мають прострочені терміни повірки чи огляду-перевірки або мають видимі деформації, тріщини в опорних частинах важелів та в елементах фундаменту, стійок, балок (поздовжніх та поперечних).
Згідно з п. 3.47 Інструкції не допускається зважування вантажів, що перевозяться залізницями, на ЗВВТ, у яких: прострочені терміни повірки; пошкоджені відбитки повірочних тавр або місця їх нанесення; втрачений технічний паспорт ЗВВТ; в останніх записах в технічному паспорті про повірку, огляд-перевірку зроблені виправлення, не засвідчені підписом осіб, зазначених у пункті 2.5 розділу ІІ цієї Інструкції; прострочені терміни огляду-перевірки.
Згідно зі ст. 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Статтею 118 Статуту залізниць України передбачено стягнення штрафу у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно із ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.122 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту.
Відповідно до ч. 1, ст. 24 Статуту залізниці України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей зазначених ними у накладній.
Статтею 118 Статуту залізниць України встановлено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає із зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457, якими чітко визначено розмір штрафу, який розраховується від провізної плати за всю відстань перевезення. Тобто в даному випадку актом цивільного законодавства визначено розмір (п'ятикратний) та порядок розрахунку, який розраховується від провізної плати.
Відповідно до п. 6 Наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317 «Про затвердження збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги та коефіцієнтів, що застосовуються до збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги» (надалі збірник тарифів) тарифи застосовуються при визначенні плати за перевезення вантажів вантажною і великою швидкістю та пасажирськими поїздами за відстань залізницями України:
У внутрішньому сполученні - від станції відправлення до станції призначення, які відкриті для виконання комерційних операцій згідно з Тарифним керівництвом №4 залізниць України.
Пунктом 11 вказаного збірнику тарифів встановлено, що плата за перевезення визначається згідно з Правилами застосування тарифів, наведеними в розділі II цього Збірника. Та відповідно п. 2.2 Збірника обчислюється залежно від відстані перевезення
Отже, провізна плата від якої розраховується розмір штрафу залежить від відстані перевезення, а не від маси вантажу, то розрахунок штрафних санкцій не може здійснюватися від ваги недостачі вантажу.
5. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ:
5.1. мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу
Щодо відхилення відповідачем доказів наданих на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, колегія суддів зазначає, що обставини справи у їх сукупності підтверджують факт понаднормового завантаження вагонів, натомість відповідач не надав жодного доказу на спростування висновків суду першої інстанції.
Щодо посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
30.08.2019 (п'ятниця) позивачем було отримано відзив на позовну заяву.
06.09.2019 (п'ятниця) позивачем здано на пошту відповідь на відзив разом з клопотанням про поновлення строку встановлено на подання відповіді (заперечення на відзив), надійшло до суду 09.09.2019.
11.09.2019 відповідачем подано клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду.
У судовому засіданні 12.09.2019 Господарським судом міста Києва прийнято ухвалу, якою відмовлено у задоволені клопотання Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» про залишення відповіді на відзив без розгляду у справі № 910/10641/19.
При цьому, у тексті вказаної ухвали зазначено, що у судовому засіданні 12.09.2019 суд протокольною ухвалою суд поновив пропущений строк для подання відповіді на відзив та залучив останню до матеріалів справи.
Апелянт зазначає, що не виносячи окремого процесуального документу про поновлення пропущеного процесуального строку для подання відповіді на відзив суд першої інстанції порушив право відповідача на оскарження такого рішення.
Однак, колегія суддів зазначає, що перелік ухвал які можуть бути оскаржені у апеляційному порядку визначено в ст. 255 Господарського процесуального кодексу України і до вказаного переліку не входить ухвала про поновлення пропущеного процесуального строку, а тому відповідач не мав би права на оскарження такого процесуального рішення навіть у випадку прийняття окремого процесуального документу щодо поновлення пропущеного процесуального строку на подання відповіді на відзив, а отже суд першої інстанції не обмежував права відповідача на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, що, в свою чергу, спростовує твердження відповідача на порушення норм процесуального права.
6. ВИСНОВКИ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ:
Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10641/19 підлягає залишенню без змін.
Апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10641/19 задоволенню не підлягає.
7. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ:
7.1. Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 ГПК України покласти на скаржника.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд-
1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Лізингова компанія «Укртранслізинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10641/19 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.10.2019 у справі №910/10641/19 залишити без змін.
3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Приватним акціонерним товариством «Лізингова компанія «Укртранслізинг».
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя К.В. Тарасенко
Судді Є.Ю. Шаптала
І.А. Іоннікова